Справа № 761/45997/25
Провадження № 3/761/9087/2025
04 грудня 2025 року
суддя Шевченківського районного суду м. Києва Бугіль Володимир Вячеславович, розглянувши матеріали, які надійшли від управління патрульної поліції у м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Азербайджанської Республіки, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕРП 1 № 490830 зазначено, що 22.10.2025 року о 16 год. 21 хв., в м. Києві по вул. Борщагівській, 12, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «ВАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: розширені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку, в медичному закладі у лікаря нарколога, водій відмовився.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Мазурик С.В. в судовому засіданні просив закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позицію свого представника.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, відеозапис події, картку обліку адміністративного правопорушення, направлення на огляд водія з метою виявлення стану сп'яніння, вважаю що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Одночасно сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Щодо обґрунтованості поширення на вказану категорію справ гарантій Конвенції необхідно зазначити таке. Якість складання протоколу є дуже важливою стадією оформлення справи про адміністративне правопорушення, й фактично є «обвинуваченням» держави щодо особи, що потребує належного до цього ставлення. Відповідно, уповноваженим особам необхідно дотримуватись правил та процедур під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, прав та гарантій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, належному фіксуванні доказів вчинення правопорушення та їх зберіганні тощо.
У справах проти України Європейський Суд розглядав питання про віднесення правопорушень, передбачених КУпАП, до «кримінального аспекту» в розумінні Конвенції, що, з огляду на суворість передбаченого покарання правопорушення, не є незначним та такі адміністративні провадженні слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій ст. 6 Конвенції.
Одночасно практика Європейського суду з прав людини щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення зосереджена навколо фундаментальних засад здійснення правосуддя у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, забезпеченні дотримання положень Конвенції в частині реалізації ст. 6, яка гарантує кожному право на справедливий суд.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З відеозапису долученого до матеріалів справи вбачається, що у ОСОБА_1 не було очевидних ознак алкогольного сп'яніння, про які зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме: розширені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, а відтак у співробітників патрульної поліції не було передбачених законом підстав для проведення освідування останнього на стан сп'яніння.
Крім того, як було встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 є громадянином Азербайджанської Республіки та не володіє українською мовою, а відтак останній не розумів вимог, які ставились до нього співробітниками патрульної поліції.
Також на відеозаписі події відсутня відмова ОСОБА_1 в проходженні огляду на стан сп'яніння, в розумінні ст. 130 КУпАП, так як остатній не міг зрозуміти поставлене питання.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути почато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення у діях особи.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 9, 130, 247 КУпАП, суд,-
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 КУпАП, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Бугіль В.В.