Справа № 761/37426/25
Провадження № 2/761/10553/2025
25 листопада 2025року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Матвєєвої Ю.О.
при секретарі: Каніковському Б.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У вересні 2025 року до Шевченківського районного суду м. Києва звернулося з позовною заявою ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 26677,50 грн. та судових витрат.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 08.06.2021р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 264265064 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач добровільно за допомогою мережі інтернет перейшов на офіційний сайт ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» www.moneyveo.ua обрав для себе бажану суму грошових коштів та бажаний строк кредитування, зазначив свої персональні дані, в тому числі і банківську картку, на яку в подальшому отримав грошові кошти в сумі 7500,00 грн., пройшовши декілька етапів підтвердження наміру вступити у договірні відносини та уклав кредитний договір. Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 7500,00 грн., строком на 30 днів зі сплатою відсотків за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту.
Як зазначає позивач, відповідач не виконує належним чином умов договору в частині повернення грошових коштів, а тому позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості в загальному розмірі 26677,50 грн., з яких: 7500,00 грн. - заборгованість по кредиту; 19177,50 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом з метою стягнення боргу в примусовому порядку.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08.09.2025 року справу прийнято до свого провадження, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін. Витребувано в АТ "ТАСКОМБАНК" (ЄДРПОУ: 09806443, електронна адреса: ): 1. Інформацію: - чи емітувалась на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжна картка НОМЕР_4; - про факт зарахування коштів на картковий рахунок - маска Картки НОМЕР_4 у період з період з 08.06.2021по 13.06.2021 у сумі 7 500,00 грн; - чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ); - чи є/був номер телефону НОМЕР_2 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска Картки НОМЕР_4 та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ). 2. У разі підтвердження зарахування коштів ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на картковий рахунок - маска карти НОМЕР_4 , за період з 08.06.2021 по 13.06.2021 у сумі 7 500,00 грн, витребувати інформацію у вигляді: - первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію. У випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска карти Позичальника) - повного номера рахунка маска Картки НОМЕР_4, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ). 3. У випадку, якщо номер телефону НОМЕР_2 не знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за платіжною карткою маска Картки НОМЕР_4, витребувати номери телефонів що знаходяться/знаходились в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) (Клієнта банку) за платіжною карткою маска Картки НОМЕР_4. 4.У випадку, якщо картковий рахунок - маска карти НОМЕР_4 не належить ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), витребувати інформацію щодо особи, якій належить картковий рахунок - маска Карти НОМЕР_4 .
17.09.2025 року від АТ «Таскомбанк» надійшла витребувана інформація.
Ухвалою суду від 04.11.2024 року змінено порядок розгляду справи на спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, але надав до суду заяву про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, не заперечую проти винесення заочного рішення.
Судом вживались заходи стосовно повідомлення відповідача про розгляд справи.
Так, у призначені судові засідання відповідач не з'явився, поштові відправлені, направлені на його адресу повернулися на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Крім того, на офіційному веб-сайті Шевченківського районного суду міста Києва було розміщено оголошення про виклик у судове засідання відповідача.
Враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч.8 ст. 178 ЦПК України.
У відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів, проти чого не заперечував представник позивача.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України, підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо договором установлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстрочкою), то при простроченні повернення чергової частини позикодавець має право зажадати дострокового повернення частини позики, що залишилася, й сплати відсотків, що йому належать.
Стаття 1055 ЦК України встановлює вимоги до форми кредитного договору, зокрема кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
В позовній заяві позивач мотивує свої вимоги тим, що 08.06.2021р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 264265064 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в розмірі 7500,00 грн.
Також, позивач зазначає, що 28.11.2018р. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01. В подальшому 05.08.2020 р. між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01. 08.07.2025р. між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено Договір факторингу № 08/07/25-Е, відповідно до умов якого, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в розмірі 26677,50 грн.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі №200/5647/18 (провадження №61-9618св19), від 28.10.2020 року у справі №760/7792/14-ц (провадження №61-16754св19), від 17.12.2020 року у справі №278/2177/15-ц (провадження №61-22158св19).
Згідно витребуваної судом інформації від АТ «Таскомбанк» від 17.09.2025 року, останній повідомив, що:
- в AT «ТАСКОМБАНК» станом на 09.09.2025 відсутня інформація про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідно, рахунки в AT «ТАСКОМБАНК» станом на 09.09.2025 їй не відкривались, банківська платіжна картка № НОМЕР_5 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) не видавалась,
- фінансовий номер телефону НОМЕР_2 клієнтам AT «ТАСКОМБАНК» не належить,
- відому AT «ТАСКОМБАНК» інформацію щодо факту зарахування коштів на банківську картку № НОМЕР_5 у період з 08.06.2021 по 13.06.2021 в сумі 7 500,00 гривень (Сім тисяч п'ятсот грн. 00 коп.): 08.06.2021 16:29:046012 ТЕ099531000995 MNV, 01015, m. Kyiv, vul. Leiptsyzka, bud 33 980 сума 7500,00 грн. комісія 26,25 грн. ПК НОМЕР_4 ТС С 980 7500,00 грн. В F 804.
Вищезазначена сума була зараховано на банківську картку № НОМЕР_5 , яка є віртуальною платіжною карткою та існує тільки в цифровій формі, без фізичного носія, оформлена в AT «ТАСКОМБАНК» на ім'я ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_6 ).
Отже з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд дійшов висновку, що позивач не довів факту виникнення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 правовідносин з приводу обов'язку останньої сплатити заборгованість за кредитним договором.
Таким чином, позивач не довів факту існування кредитного зобов'язання, а також свого процесуального статусу належного кредитора.
Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог. Оскільки у задоволенні позову відмовлено, підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу немає.
Отже, витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу не підлягають відшкодуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 207, 626, 628, 629, 1047, 1048, 1054, 1055 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 82, 83, 141, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Ю.О. Матвєєва
25 листопада 2025 року