Справа № 761/33350/25
Провадження № 2/761/9641/2025
(Заочне)
02 грудня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Матвєєвої Ю.О.
при секретарі: Каніковського Б.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на дитину та стягнення додаткових витрат на утримання дитини, -
Позивач звернулася до суду з даним позовом, просила суд ухвалити рішення, яким:
- стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 6327,00 грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову та до досягнення дитиною повноліття.
- стягнути з відповідача на її користь додаткові витрати на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 20575,00 грн.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що сторони перебували у шлюбі з 18.11.2011 р., який за рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14.11.2017 р. у справі №761/25565/17 розірвано. Від шлюбу сторони мають дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За рішенням суду від 15.05.2020 р. у справі №761/4560/20 стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 2000,00 грн. щомісячно, з індексацією стягуваних сум відповідно до Закону, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 11 лютого 2020р. та до досягнення дитиною повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).У зв'язку через високий рівень інфляції та зростання індексу споживчих цін визначена судом сума аліментів не є достатньою для забезпечення потреб дитини, а відтак позивач вимушена звернутись до суду із вказаним позовом.
Ухвалою від 02.09.2025 р. відкрито провадження у даній справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін та призначено судове засідання.
Позивач до судового засідання не з'явився, але надав до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, відзиву на позов не надав, тому у суду є підстави для розгляду справи у його відсутність на підставі наявних у справі доказів відповідно до ст.280-289 ЦПК України у заочному порядку, оскільки проти цього не заперечує позивач.
У відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів, проти чого не заперечував представник позивача.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, в період якого у сторін народилася дитина - донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14.11.2017р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Рішенням суду від 15.05.2020 р. у справі №761/4560/20 стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 2000,00 грн. щомісячно, з індексацією стягуваних сум відповідно до Закону, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 11 лютого 2020р. та до досягнення дитиною повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
В позовній заяві позивач зазначила, що розмір аліментів, які стягуються, не вистачає на утримання дитини та забезпечення належного рівня життя дитини, при цьому відповідач не надає матеріальну допомогу на утримання дитини в добровільному порядку.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку може бути призначений судом лише у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно з ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Враховуючи зміст ст.ст. 181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд приймає до уваги той факт, що відповідач не виконує належним чином у повному обсязі обов'язку по утриманню дитини, будучи особою працездатного віку, при цьому доказів неможливості сплати аліментів у розмірі визначеному позивачем відповідачем до суду не надано.
При цьому позивач, звертаючись до суду з позовом, як на підставу своїх вимог посилалася на те, що коштів на матеріальне забезпечення дитини не вистачає, через високий рівень інфляції та зростання індексу споживчих цін визначена судом сума аліментів не є достатньою для забезпечення потреб дитини.
У відповідності до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років складає 3196,00 грн.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму ВСУ від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у випадку зміни розміру аліментів у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Суд при розгляді позовних вимог про збільшення розміру аліментів враховує те, що після ухвалення попереднього рішення суду про стягнення аліментів змінився визначений положеннями Сімейного кодексу України мінімальний розмір аліментів, а відтак попередньо визначений судом розмір аліментів цим вимогам вочевидь не відповідає, а тому із вказаних підстав аліменти підлягають збільшенню.
Слід також зазначити про те, що стороною відповідача не надано суду доказів розміру його доходу, які свідчили б про відсутність можливості сплачувати аліменти на утримання дитини в зазначеному судом розмірі.
Доказів перебування на його утриманні інших дітей, батьків чи інших осіб, а також на підтвердження наявності або відсутності майна суду не надано.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Таким чином, враховуючи матеріальне становище сторін, а також те, що раніше визначений судом розмір аліментів у розмірі 2 000,00 грн. на дитину не є достатнім для забезпечення належного утримання дитини та її гармонійного розвитку, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та збільшити розмір аліментів, визначений рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15.05.2020р. до 6327,00 грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову та до досягнення дитиною повноліття.
Щодо стягнення додаткових витрат на утримання дитини.
Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно.
Аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.
Відповідно до вимог Закону, у витратах, понесених при звичайному способі життя, хоча вони і будуть додатковими, але не викликаними особливими обставинами, участь другого з батьків не є обов'язковою.
Таким чином, участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов'язком батька (матері) незалежно від сплати ним (нею) аліментів, і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі виникнення спору.
У постанові від 13 вересня 2017 у справі № 6-1489цс17 Верховний Суд України зробив правовий висновок, згідно якого СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із частиною першою статті 185 СК той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. За частиною другою статті 185 СК розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
У пункті 18 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року, зазначено, що стягненню підлягають не тільки фактично зазнані додаткові витрати на утримання дитини, а і передбачувані додаткові витрати, викликані особливими обставинами, тому їх необхідно визначати в твердій грошовій сумі.
Суд при розгляді позову виходить з того, що додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей дитини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).
Заявляючи додаткові витрати, позивач в будь-якому випадку повинен їх обґрунтувати, тобто надати беззаперечні докази на їх підтвердження. Дані додаткові витрати, на відміну від аліментів, мають бути викликані саме особливими обставинами. Додаткові витрати заявляються у зв'язку з хронічними або разовими проблемами зі здоров'ям дитини або які пов'язані з розвитком здібностей дитини.
Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає, що нею особисто понесені додаткові витрати на їх спільну з відповідачем дитину ОСОБА_4 .
У перелік додаткових витрат на дитину позивач включає витрати на оздоровлення в дитячому таборі ДТ «Melmak4» (Болгарія) у період з 30.06.2024р. по 11.07.2024р., та у дитячому таборі ДТ «Mandaryn Camp» (Болгарія) у період з 25.06.2025р. по 05.07.2025р. на загальну суму 41150,00 грн. При цьому, позивач просить стягнути з відповідача додаткові витрати на оздоровлення в розмірі 20575,00 грн.
Виходячи зі змісту положень статті 185 СК України можна дійти висновку про те, що при вирішенні вимог про участь одного з батьків у додаткових витратах на дитину суд має встановити реальне існування особливих обставин, які викликають необхідність таких витрат, а також розмір останніх. Лише при наявності цих умов та їх встановленні можливе ухвалення рішення про стягнення таких витрат в конкретній сумі.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що відсутні докази, щодо наявності у дитини потреби на оздоровлення та відпочинку у ДТ «Melmak4» (Болгарія) та ДТ «Mandaryn Camp» (Болгарія), що викликані особливими обставинами, позивачем не доведено необхідності здійснення витрат у таких розмірах, переваг обраного місця порівняно з іншими виходячи з потреб дитини. Позивачем також не наведено погодження такого вибору з батьком дитини.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до правових висновків Верховного суду у постановах від 30.01.2019 у справі № 205/4622/16-ц, від 30.07.2018 у справі №522/6424/16-ц, від 26.09.2018 у справі №761/6933/17, від 10.01.2019 у справі № 369/11745/16ц, не відносяться до додаткових витрат наступні: витрати одного з батьків на відвідування дитиною спортивної секції та дитячого гуртка, витрати з придбання канцелярських товарів, одягу та взуття, витрати позивача на літній відпочинок за умови, якщо місце відпочинку дитини обиралось позивачем на власний розсуд, без узгодження з відповідачем, витрати на відвідування дитиною приватного дитячого садка.
Відтак, понесення витрат на оздоровлення та відпочинок у дитячому таборі, є добровільним і самостійним волевиявленням позивача.
Отже, на думку суду позивач не довела належними та допустимими доказами, що витрати, які позивач віднесла до додаткових витрат, були викликані особливими обставинами, тому у задоволенні вимог у цій частині слід відмовити.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 181, 182, 185, 192 СК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 211, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 279-282, 352, 354, п.п. 15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на дитину та стягнення додаткових витрат на утримання дитини - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 6327,00 грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову, а саме з 07.08.2025 року та до досягнення дитиною повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Ю.О. Матвєєва
02 грудня 2025 року