СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 320/37459/25
пр. № 2-а/759/274/25
04 грудня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 у липні 2025 року звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначено, що 17 липня 2025 року посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 йому було вручено постанову №3179 від 12.07.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 17 000 грн. за неявку за повісткою, надісланою 14.05.2025 року.
Позивач вважає, що вказана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки він не підлягає взяттю на військовий облік за станом здоров?я відповідно до висновку ВЛК, викладеного у довідці №К-103-05, та має бути виключний з військового обліку. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що повістка була надіслана рекомендованим листом, але її вручення не підтверджено особистим підписом.
Також позивач вказав, що розгляд справи по суті не відбувся: під час прибуття 17.07.2025 року йому було вручено постанову без надання можливості надати пояснення, заявити клопотання, користуватись правничою допомогу адвоката, що є порушенням ст. 268 КУпАП. Вважає, що у матеріалах справи відсутні належні докази підтвердження отримання ним повістки чи ухилення від обов?язку з?явитись, а всі твердження відповідача базуються на припущеннях і не підтверджуються належними документами чи свідченнями.
Наголосив на тому, що оскільки його слід було зняти з військового обліку, подальші дії щодо накладення адміністративного стягнення є такими, що не мають правових підстав і грубо порушують його права.
На підставі викладеного, просив суд визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №3179 від 12.07.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 передано за підсудністю до Святошинського районного суду міста Києва.
Матеріали адміністративної справи надійшли до Святошинського районного суду міста Києва 19 серпня 2025 року.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 серпня 2025 року визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 22 серпня 2025 року позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.
27 серпня 2025 року ОСОБА_1 подав заяву про усунення недоліків, до якої долучив позовну заяву у новій редакції.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 28 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Постановлено витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчену копію матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доказів, на підставі яких було прийнято постанову №3179 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 12 липня 2025 року, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 .
01 жовтня 2025 року від представника відповідача - Яковчука Є.Ю. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_3 позовні вимоги не визнає у повному обсязі. Представником відповідача зазначено, що 14.05.2025 року позивачу була надіслана повістка №3421275 з датою явки на 26.05.2025 року для уточнення даних. Вказана повістка була сформована в автоматичному режимі Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», та надіслана Укрпоштою за адресою АДРЕСА_1 , що є адресою реєстрації позивача. 28.05.2025 року повістка повернута з відміткою, що адресат відсутній за вказаною адресою. Відповідно до положень пункту 41 підпункт 2) постанови №560 КМУ вважається, що позивач був належним чином оповіщений. Таким чином, відповідач вважає, що ОСОБА_1 , будучи належним чином оповіщений, не з?явився по повістці, чим порушив обов?язок встановлений частиною 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», отже позивач вчинив адміністративне правопорушення, що передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУПАП.
На підставі викладеного просив ухвалити судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Крім того, на виконання вимог ухвали суду від 28 серпня 2025 року, представником відповідача долучено до відзиву на позовну заяву матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доказів, на підставі яких було прийнято постанову №3179 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Учасники справи у судове засідання не викликалися, оскільки справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на адресу суду не надходило.
Зважаючи на викладене, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами без повідомлення сторін.
У відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що у відповідності до Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0424509 від 14.05.2015 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має другу групу інвалідності з 01.05.2015 року довічно.
Як вбачається із Довідки №К-103-05 від 20.09.2005 року №1/619, виданої замість військового квитка військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призивною комісією при Ленінградському військкоматі м. Києва визнаний непридатним до військової служби із зняттям із військового обліку. Зарахований в запас 23.10.1990 року. Не підлягає медпереосвідоцтву.
16 червня 2025 року відповідальним виконавцем ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 складено протокол №2925 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за фактом того, що 16.06.2025 року о 17 годині 18 хвилин в м. Києві в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 по АДРЕСА_2 , встановлено, що громадянин ОСОБА_1 , 1972 року народження, знаходиться в розшуку за те, що не з'явився у зазначений термін по повістці, яка була надіслана на 26.05.2025 року через Укрпошту для уточнення даних. Підтверджуючих документів про неявку за повісткою не надав. Військовозобов'язаний оповіщений 14.05.2025. Своїми діями ОСОБА_1 порушив обов'язок встановлений частиною 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центів комплектування та соціальної підтримки). Таким чином встановлено, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 порушив законодавство про мобілізацію під час дії особливого періоду.
В графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративною відповідальності» ОСОБА_1 зазначив наступне: «погоджуюсь частково, з правами ознайомлений».
Крім того, у вказаному Протоколі №2925 від 16 червня 2025 року наявний підпис ОСОБА_1 про те, що його повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 09 год. 00 хв. 17 липня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 в кабінеті №210.
17 липня 2025 року тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_4 винесено постанову №3179 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за фактом того, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходиться в розшуку за те, що не з'явився у зазначений термін по повістці, яка була надіслана через Укрпошту на 26.05.2025 для уточнення військово-облікових даних. Підтверджуючі документи про неявку за повісткою не надав. Військовозобов'язаний був оповіщеним належним чином 14.05.2025 року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив обов'язок встановлений частиною 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центів комплектування та соціальної підтримки). Таким чином встановлено, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 порушив законодавство про мобілізацію під час дії особливого періоду.
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.
Позивач із постановою №3179 від 17 липня 2025 року за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення не погоджується та просить суд визнати її протиправною та скасувати, а провадження у справі закрити.
Суд зауважує, що у прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 зазначив, що спірна постанова №3179 винесена 12 липня 2025 року, однак матеріалами справи встановлено, що тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_4 винесено постанову №3179 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення саме 17 липня 2025 року.
Вказана описка позивача, на думку суду, не перешкоджає розгляду питання про законність постанови №3179 від 17 липня 2025 року.
У відповідності до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Із даною позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду 23 липня 2025 року, що свідчить про те, що строк для оскарження постанови №3179 від 17 липня 2025 року не пропущено.
Згідно з ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також установлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. № 3543-XII (в подальшому Закон № 3543-XII), особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 р. № 1932 -ХІІ встановлено, що особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Закон № 3543-XII закріплює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Згідно з п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», (зі змінами) введено правовий режим воєнного стану на території України, який триває і на даний час.
Відповідно до Указу Президента України № 65/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 № 2105-IX, оголошено загальну мобілізацію.
Частиною 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Статтею 22 Закону № 3543-XII встановлені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Частиною 1 статті 22 Закону № 3543-ХІІ встановлено, що громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до абзаців 1-7 частини 3 статті 22 Закону № 3543-XII під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Відповідно до абзацу 8 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Згідно з положеннями абзацу 9 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім'я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
Статтею 235 КУпАП встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Статтею 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Так, за приписами частини 1 статті 210-1 КУпАП, відповідальність встановлена за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
У відповідності до частини 3 статті 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 9 КУпАП встановлено, що правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою №3179 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за те, що він знаходиться в розшуку за те, що не з'явився у зазначений термін по повістці, яка була надіслана через Укрпошту на 26.05.2025 для уточнення військово-облікових даних, чим порушено обов'язок, встановлений ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560, в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної постанови).
Вищевказаний Порядок визначає, зокрема, процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних, організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби, процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
За приписами підпункту 1 пункту 27 Порядку №560, під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Пунктом 28 Порядку №560 передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.
У відповідності до п. 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270, рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою «Судова повістка», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
До відзиву на позовну заяву представником відповідача було долучено повістку №3421275, складену ОСОБА_2 14.05.2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про те, що йому належить з'явитися за адресою: АДРЕСА_2 , 26.05.2025 року о 09 год. 00 хв. для уточнення даних при ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Вказана повістка була сформована в автоматичному режимі Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг».
На підтвердження факту направлення повістки №3421275 на адресу ОСОБА_1 суду надано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого встановлено, що поштове відправлення 0610252656424 було направлено ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 , що відповідає зареєстрованому місцю проживання ОСОБА_1 та не заперечувалось самим позивачем.
Крім того, в матеріалах справи наявна копія поштового конверту відправлення 0610252656424 разом із довідкою про причини повернення / досилання / зберігання, у відповідності до котрого поштове відправлення було повернуте відправнику у зв'язку із тим, що адресат відсутній за вказаною адресою.
Вказана відмітка «адресат відсутній за вказаною адресою» була проставлена 28.05.2025 року, що вбачається із проставленого відбитку поштового пристрою, засвідченого підписом працівника пошти.
Крім того, представник відповідача у поданому відзиві на позовну заяву також вказав, що саме 28.05.2025 року повістка була повернута з відміткою, що адресат відсутній за вказаною адресою
Зі змісту повістки №3421275 встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про те, що йому належить з'явитися за адресою: АДРЕСА_2 , 26.05.2025 року о 09 год. 00 хв. для уточнення даних при ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Суд зауважує, що станом на 26.05.2025 року поштове відправлення 0610252656424, в якому на зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 була направлена судова повістка №3421275, ще навіть не було повернене відправнику.
Тобто, станом на 26.05.2025 року відповідач не знав і не міг знати чи належним чином ОСОБА_1 повідомлений про необхідність з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Крім того, відповідно до положень підпункт 2 пункту 41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Суд наголошує на тому, що у відповідності до копії поштового конверту, наданого відповідачем, днем проставлення відмітки про відсутність ОСОБА_1 за його адресою місця проживання є 28.05.2025 року.
Враховуючи встановлені обставини, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомленим про необхідність з'явитися за адресою: АДРЕСА_2 , 26.05.2025 року о 09 год. 00 хв. для уточнення даних при ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Таким чином, матеріалами справи достеменно підтверджено, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомленим про необхідність з'явитися за адресою: АДРЕСА_2 , 26.05.2025 року о 09 год. 00 хв. для уточнення даних при ІНФОРМАЦІЯ_7 , що є підставою для скасування постанови тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_5 №3179 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Зважаючи на викладене, суд вважає, що відповідачем не доведено порушення ОСОБА_1 вимог статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та як наслідок, вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Таким чином, постанова №3179 від 17.07.2025 року, винесена тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_4 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17 000,00 гривень є протиправною та підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 8, 17, 33, 71, 86, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову №3179 від 17 липня 2025 року, винесену тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_4 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17 000 гривень 00 копійок - визнати протиправною та скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 04 грудня 2025 року.
Суддя Н.О. Горбенко