СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/20929/25
пр. № 2/759/9139/25
04 грудня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» звернулось до Святошинського районного суду міста Києва із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 104 286,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.01.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 572080724 у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримав від Товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 35 000,00 грн.
Відповідно до умов Розділу 2 Договору Товариство зобов'язалося надати Відповідачу кредитні кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а Відповідач зобов'язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за їх користування відповідно до умов, зазначених у Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», що є невід'ємною частиною Договору, текст яких розміщений на сайті Товариства: www.moneyveo.ua.
Позивач вказав, що на виконання умов Договору грошові кошти були перераховані Товариством на банківську карту № НОМЕР_1 , яка була вказана відповідачем при укладанні Договору.
Проте, в порушення умов Договору та Правил, позичальник не повернув надані йому кредитні кошти та не сплатив проценти за їх користування в обумовлені сторонами строки.
В подальшому, 25.03.2025 року Товариство відступило право вимоги за Договором до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» за Договором Факторингу № МВ-ТП/28.
Загальна сума заборгованості за кредитним договором заявлена до стягнення позивачем становить - 104 286, 00 грн., з них: заборгованість по кредиту - 35 000,00 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 69 286,00 грн.; заборгованість по комісії за надання кредиту - 1 750,00 грн.
На підставі викладеного позивач просить суд стягнути із відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 104 286,00 грн. та витрати питання судових витрат.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 15 вересня 2025 року позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.
17 вересня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача - Шоха І.В. надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, витребувано у Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: виписку про рух коштів по банківському рахунку за карткою № НОМЕР_2 , яка відкрита на ім'я? ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , за 23.01.2025 року.
14 жовтня 2025 року від представника відповідача - Максиміва В.М. через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначив, що відповідач не згодний з твердженням позивача стосовно укладення договору № 572080724 в електронній формі, оскільки позивачем не надано жодного доказу направлення будь-якого ідентифікатора відповідачеві, не надано доказів використання відповідачем цього ідентифікатора. Також наголосив на неналежності документів, наданих до позовної заяви, оскільки лист ТОВ «Манівео» не містить обов'язкових реквізитів, передбачених нормативними актами, а тому не є допустимими доказами для підтвердження факту надання ним і, відповідно, отримання відповідачем грошових коштів на виконання умов договору кредитної лінії № 572080724 від 23.01.2025 року. Крім того, вказав, що лист не містить в собі інформації та доказів приналежності платіжної карти 4441-11XX-XXXX-5323 саме відповідачу, а не іншій особі. Окремо звернув увагу, що з урахуванням того, що сума процентів відповідно до вимог позивача складає 69 286,00 грн. проти 35 000,00 грн. тіла кредиту, є явно непропорційною, перевищуючи орієнтовно у 2 рази суму тіла кредиту. Вважає, що належною сумою до стягнення мали б стати 1 771,00 (23 дні * 77 грн. (розмір процентів за один день) грн. процентів за 23 дні користування кредитом. Також вказав, що пункти кредитного договору про сплату комісії за надання кредитних коштів є нікчемними.
На підставі викладеного просив у задоволенні позову ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відмовити у повному обсязі.
20 жовтня 2025 року від Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» надійшла витребувана інформація, відображена в листі від 20.10.2025 року №БТ/Е-15801, в якому зазначено, що на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , Банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_2 . Крім того, до листа долучено рух коштів за картковим рахунком платіжної картки № НОМЕР_2 за 23.01.2025 року.
28 жовтня 2025 року від представника позивача - Дорошенко О.В. надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача вказала, що ознайомившись з викладеними у відзиві на позовну заяву аргументами, вважає їх безпідставним, необґрунтованим та таким, що намагаються приховати справжні обставини справи, направлені з метою уникнути виконання взятих на себе зобов'язань по поверненню кредитних коштів та процентів за користування ними, передбачених Кредитним Договором.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Оскільки розгляд справи відбувається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у судове засідання учасники справи не викликалися.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв'язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що 23.01.2025 року ОСОБА_1 ознайомилась із умовами кредитування кредитодавця: Товариство з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «3422» підписала Паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору № 572080724 від 23.01.2025 року.
У відповідності до розділу 7 Паспорту споживчого кредиту інформація, викладена в ньому, зберігає чинність та є актуальною до 28.01.2025 року.
23.01.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 572080724 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Одноразовий ідентифікатор: «NHQN» відправлено 23.01.2025 року о 14:14:42, введено 23.01.2025 року о 14:15:25.
Відповідно до п.п. 2.1-2.3 Договору: За цим Договором Кредитодавець зобов'язується надати Позичальникові Кредит у формі Кредитної лінії, на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом та Комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - Правила). Загальний розмір Кредиту за цим Договором становить 35 000 грн. 00 коп. Разом із тим Позичальнику на умовах та у порядку, що передбачені цим Договором, можуть бути надані додаткові грошові кошти у Кредит шляхом надання додаткових Траншів. Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором у розмірі, що дорівнює Загальному розміру Кредиту 23.01.2025 (що є датою надання Кредиту).
Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може отримати черговий Транш у рамках Кредитної лінії, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 23 днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором. Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки), за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена (п.п. 3.1 - 3.2 Договору).
Рекомендована (не обов'язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування - 15.02.2025, а саме протягом 23 (двадцять три) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником. У разі Пролонгації чи Поновлення Дисконтного періоду Рекомендована (не обов'язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту зміщується на відповідну дату закінчення Дисконтного періоду, визначену за правилами цього Договору (п. 7.1 Договору).
Одночасно з тим, п. 7.3 Договору передбачено, що кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 22.02.2030 року.
Отже, строк кредитування узгоджений між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 - до 22.02.2030 року, що спростовує доводи представника відповідача, що строк кредитування становить 23 дні.
Період в 23 дні є лише дисконтним періодом користування кредитними коштами, у період якого застосовуються спеціальні умови.
Базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних (п. 8.3 Договору).
За умови повного дострокового погашення всієї суми Кредиту за всіма отриманими Траншами протягом 6 (шести) календарних днів після дати закінчення Дисконтного періоду кредитування, Кредитодавець зобов'язаний зменшити зобов'язання Позичальника по сплаті процентів за фактичні дні користування Кредитом наступним чином: За період від 23.01.2025 р. до 15.02.2025 р. (включно) Кредитодавець надає Позичальнику знижку в розмірі 77,55 % від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за Кредитом може здійснюватися за Дисконтною процентною ставкою 0,22 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 80,30 відсотків річних; У разі якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів або здійснить Поновлення Дисконтного періоду, на період після 15.02.2025 р. Кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 10,20 % від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за Кредитом може здійснюватися за Індивідуальною процентною ставкою 0,88 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 321,93 відсотків річних. Кредитодавець має право зменшити розмір Індивідуальної процентної ставки у наступних періодах Пролонгації, зокрема у разі отримання Позичальником від Кредитодавця та введення в Особистому кабінеті спеціального набору символів (промокоду), які дають право на отримання додаткової знижки на Індивідуальну процентну ставку. Зменшення розміру Індивідуальної процентної ставки, у разі використання Позичальником промокоду, відбувається починаючи з дати використання промокоду і до дати закінчення дії знижки, що надається згідно з умовами промокоду. Використання промокоду з метою зменшення розміру Індивідуальної процентної ставки відбувається виключно після здійснення Позичальником всіх необхідних для Пролонгації оплат (п. 8.7 Договору).
Відповідно до п. 8.5 Договору: розмір Комісії, що нараховується за надання першого Траншу за цим Договором становить 1750 грн. 00 коп.
Пунктами 7.4, 7.5 Договору встановлено, що проценти за Договором сплачуються в наступному порядку: протягом Дисконтного періоду кредитування Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня Дисконтного періоду кредитування. У разі продовження Позичальником Дисконтного періоду кредитування чи Поновлення Дисконтного періоду, Позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення Дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього Договору; після закінчення Дисконтного періоду кредитування, Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитодавцю проценти щоденно. Комісію за надання кредиту Позичальник зобов'язаний сплатити не пізніше останнього дня Дисконтного періоду кредитування, визначеного на момент укладення Договору, а саме 15.02.2025 року. У випадку отримання протягом Дисконтного періоду кредитування додаткових Траншів, Комісія, що нараховується за видачу таких Траншів, повинна бути сплачена Позичальником в першу після отримання Траншу обов'язкову дату платежу по Договору, але не пізніше останнього дня Дисконтного періоду кредитування (визначеного на момент укладення відповідної Додаткової угоди з урахуванням можливих Пролонгацій).
Кожен окремий Транш за цим Договором надається Позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця, на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити Платіжної картки 4441-11XX-XXXX-5323, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором (п. 5.1 Договору).
Реквізити картки № 4441-11XX-XXXX-5323 також були зазначені ОСОБА_1 при укладення кредитного договору, що встановлено із заявки на отримання грошових коштів в кредит від 23.01.2025 року.
До матеріалів справи долучено підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, складене директором ТОВ «ПРОФІТГІД», з якого встановлено, що в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-757 від 06.09.2023 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів: 23.01.2025 року на суму 35 000,00 грн. на платіжну картку: НОМЕР_4 .
Також суд звертає увагу на те, що АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» направив на адресу суду витребувану інформацію листом від 20.10.2025 року №БТ/Е-15801, з якої вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , Банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_2 .
Відповідно до руху коштів по картці № НОМЕР_2 за період 23.01.2025 року, 23.01.2025 року на рахунок ОСОБА_1 здійснено зарахування у розмірі 35 000,00 грн., деталі операції: payway1*tr7av.
Таким чином, із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» здійснило переказ коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 23.01.2025 року у сумі 35 000,00 гривень, чим виконало свої зобов'язання по договору кредитної лінії №572080724 від 23.01.2025 року.
Вказане також спростовує доводи відповідача про те, що до позовної заяви не долучено належних та достовірних доказів переказу коштів на рахунок відповідача, а також те, що матеріалами справи не підтверджена приналежність картки №НОМЕР_4 ОСОБА_1 .
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Так, ст. 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно з пунктом 12 цієї статті електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно з пунктом 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як встановлено судом, відповідачем підписано договір кредитної лінії №572080724 від 23.01.2025 року за допомогою разового ідентифікатора «NHQN», який було направлено на номер телефону, що належить ОСОБА_1 , що не суперечить вимогам законодавства.
У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відсоткова ставка за користування кредитом була узгоджена ОСОБА_1 та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» у Розділі 8 Договору кредитної лінії №572080724 від 23.01.2025 року.
Згідно з статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).
Строк кредитування узгоджений ОСОБА_1 та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» у п. 7.3 Договору - до 22.02.2030 року.
ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним належним чином не виконувала.
Так, із розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» вбачається, що станом на 25.03.2025 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 572080724 складала 75 173,00 грн., з яких: 35 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 20 923,00 грн. - заборгованість за відсотками, 1 750,00 грн. - заборгованість по комісії та 17 500,00 грн. - неустойка.
П. 9.1.1.5 Договору кредитної лінії № 572080724 від 23.01.2025 року встановлено, що Кредитодавець має право в будь-який час, в тому числі після закінчення Дисконтного періоду, без згоди Позичальника відступити права грошової вимоги за Договором будь-якій фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти та банківські метали у кредит, та/або послуги з факторингу, шляхом укладення будь-якого не забороненого законом правочину, зокрема договору факторингу.
25 березня 2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» (Фактор) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (Клієнт) укладено договір факторингу № МВ-ТП/28, відповідно до умов якого, Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (п. 2.1 Договору).
Відповідно до п. 4.1. договору, наявне Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту укладення Реєстру прав вимоги. Майбутнє Право вимоги вважається переданим з моменту виникнення такого права вимоги до Боржника та додаткового оформлення не потребує.
Розмір (сума) фінансування, що підлягає сплаті Фактором Клієнту, встановлюється у Реєстрі прав вимоги. Якщо іншого не передбачено Сторонами в Реєстрі прав вимоги, розмір (сума) фінансування встановлюється у відсотковому значенні від суми заборгованостей по основному боргу (тіло кредиту), що є складовою частиною загальної розміру (суми) Прав вимог, що відступаються згідно Реєстру прав вимог (п. 3.1 Договору).
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги від 25 березня 2025 року, Клієнт відступає Фактору наступні Права вимоги до наступних Боржників, зокрема до: 118, ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , за договором №572080724 від 23.01.2025 року на загальну суму 75 173,00 грн., з яких: 35 000,00 грн. - тіло кредиту, 20 923,00 грн. - заборгованість по відсоткам, 1 750,00 грн. - заборгованість по комісії, а 17 500,00 грн. - неустойка.
Як вбачається із платіжної інструкції кредитового переказу коштів №1405 від 27.03.2025 року, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перерахувало на користь ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» 3 412 906,59 грн. із призначенням платежу: Плата за вiдступлення права вимоги, згiдно договору факторингу №МВ-ТП/28 від 25.03.2025р. без ПДВ.
Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання за Договором факторингу № МВ-ТП/28 від 25 березня 2025 року перед ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».
ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» направило ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права вимоги за Договором № 572080724 від 23.01.2025 року.
ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» направило ОСОБА_1 повідомлення про дострокове розірвання договору, в якому на підставі п.п. 9.1.1.7, 7.2.2 Договору № 572080724 від 23.01.2025 року повідомило відповідача про дострокове розірвання кредитного договору № 572080724 від 23.01.2025 року з 14.08.2025 року та про необхідність оплати всієї суми заборгованості в розмірі 123 536,00 грн.
Із розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» вбачається, що станом на 13.08.2025 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 572080724 складала 123 536,00 грн., з яких: 35 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 69 286,00 грн. - заборгованість за відсотками, 1 750,00 грн. - заборгованість по комісії та 17 500,00 грн. - неустойка.
ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» здійснило нарахування відсотків на заборгованість ОСОБА_1 у відповідності до узгодженої відсоткової ставки та в межах строку кредитування, що визначені Договором кредитної лінії № 572080724 від 23.01.2025 року.
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
У відповідності до ч. 1, 3 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Зобов'язання відповідач не виконав ані перед первинними кредиторами, ані перед позивачем.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Враховуючи дійсність ідентифікуючих даних позичальника, які відповідають особі відповідача у справі, а також самостійне введення позичальником одноразового ідентифікатора, відправленого на його номер телефону, вказаний при укладенні договору, як погодження з його умовами та фактичне підписання такого правочину як спосіб волевиявлення щодо його укладення, суд доходить висновку про укладення зазначеного договору та виконання кредитодавцем обов'язків по ньому.
ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» надало належні та достатні докази на підтвердження права вимоги до ОСОБА_1 .
Позивач стверджує про те, що всупереч умовам договору кредитної лінії № 572080724 від 23.01.2025 року відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, що створило заборгованість у розмірі 104 286,00 грн.
Із розрахунку заборгованості за кредитним договором № 572080724 від 23.01.2025 року вбачається, що нарахування відсотків здійснювалось у межах строку кредитування та відповідає умовам п. 7.3, Розділу 8 Договору кредитної лінії №572080724 від 23.01.2025 року.
Крім того, у поданому позові ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» просило стягнути із ОСОБА_1 загальну заборгованість у розмірі 104 286, 00 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 35 000,00 грн.; заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 69 286,00 грн.; заборгованість по комісії за надання кредиту - 1 750,00 грн.
Таким чином, позивач просив стягнути заборгованість із ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії №572080724 від 23.01.2025 року без неустойки.
Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно повернув вказаний борг.
Відповідачем не надано до суду належних доказів на спростування обставин щодо видачі кредитних коштів.
Таким чином, заперечення, викладені представником відповідача - адвокатом Дорошенко О.В., повністю спростовані наявними у матеріалах справи доказами.
Судом встановлено, що на підставі укладеного кредитного договору відповідач зобов'язався повернути кредит та відсотки за користування ним, однак свого зобов'язання вчасно не виконав, кредит не повернув, нараховані відсотки не сплатив.
Оскільки умови кредитного договору відповідач не виконав своєчасно і належним чином, то суд доходить висновку, що позов про стягнення заборгованості за кредитним договором необхідно задовольнити та стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за договором кредитної лінії № 572080724 від 23.01.2025 року у загальному розмірі 104 286,00 грн.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Щодо судових витрат у вигляді сплаченого судового збору.
Позивач надає суду платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №1862 від 28 серпня 2025 року, зі змісту якої вбачається, що ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» здійснило платіж у розмірі 2 422,40 грн. на сплату судового збору за подачу позовної заяви до ОСОБА_1 до Святошинського районного суду міста Києва.
Зважаючи на положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача у розмірі 2422,40 грн.
Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу.
Позивач у поданому позові просить стягнути із відповідача на свою користь 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
За п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 751/3840/15-ц від 20.09.2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Так, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу в матеріалах справи наявні: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН №000666, що видане на ім'я Колінько Альона Валеріївна; Ордер на надання правничої допомоги серії СВ №1116266 від 02.12.2024 року з якого вбачається, що адвокат Колінько Альона Валеріївна уповноважена представляти Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» у будь-яких судах України не залежно від територіальної юрисдикції; Договір про надання правової допомоги №5 від 02 грудня 2024 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» та Адвокатським об'єднанням «ЛІГА ЮРИДИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ІННОВАЦІЙ» щодо надання правничої допомоги; Додаткова угода № 1473 від 07.08.2025 року про надання правової допомоги до Договору № 5 від 02 грудня 2024 року, відповідно до якої сторони домовились, що Додаток визначає порядок оплати Послуг Адвокатського об'єднання за надання правової допомоги у справі Клієнта до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 572080724 від 23.01.2025 року, далі «Справа», згідно Договору. Сторони погодили, що вартість Послуг Адвокатського об'єднання по супроводженню Справи становить: 5 000,00 грн.; Акт приймання-передачі наданих послуг від 07.08.2025 року відповідно до Договору про надання правової допомоги № 5 від 02 грудня 2024 року, яким сторони погодили, що Адвокатське об'єднання виконало свої зобов'язання у межах Договору про надання правової допомоги № 5 від 02 грудня 2024 року та Додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги у повному обсязі, по Справі, на суму 5 000,00 грн.; Платіжна інструкція кредитового переказу коштів №233 від 07.08.2025 року з якої встановлено, що ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» здійснило на користь АО «ЛЮТІ» переказ коштів у розмірі 5 000,00 грн. із призначенням платежу: «Оплата за надання правової допомоги згідно Договору №5 від 02.12.2024 року та Додаткової угоди № 1 473 від 07.08.2025 у справі про стягнення заборгованості за к».
Відзив на позовну заяву не містить заперечень щодо судових витрат на професійну правничу допомогу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Так, учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань при розгляді справи судом. Тобто саме зацікавлена сторона повинна вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц (провадження № 61-19582св20), від 09 листопада 2021 року у справі № 759/14346/16 (провадження № 61-12783св21).
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 06грудня 2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.
Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши, що від відповідача не надходило клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу та те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 5 000,00 грн. витрат на правову допомогу.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (Код ЄДРПОУ: 39700642; місцезнаходження: Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13) заборгованість за Договором кредитної лінії № 572080724 від 23.01.2025 року у загальному розмірі 104 286 (сто чотири тисячі двісті вісімдесят шість) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (Код ЄДРПОУ: 39700642; місцезнаходження: Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 04 грудня 2025 року.
Суддя Н.О.Горбенко