Справа № 756/16987/25
Провадження № 1-кс/756/2988/25
28 листопада 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
особи, яка подала скаргу, ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
слідчого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Оболонського УП ГУНП в м. Києві від 29 вересня 2025 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 лютого 2022 року за № 12022100050000263,
І. Суть скарги
До Оболонського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_3 , у якій вона просила скасувати постанову слідчого Оболонського УП ГУНП в м. Києві від 29 вересня 2025 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 лютого 2022 року за № 12022100050000263.
Скарга обґрунтована тим, що 08.10.2025 на електронну пошту скаржника було надіслано зазначено постанову, згідно з якою провадження закрито у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України, через відсутність у позивача тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень. На думку скаржника, вказана постанова є немотивованою та необґрунтованою, винесеною з порушенням вимог ст. 9, 56, 93, 94, 110 КПК України.
Як зазначила скаржник, ключовим доказом, на який послався слідчий при закритті провадження, є висновок судово?медичної експертизи № 31?393?2025 від 12.09.2025, яким констатовано відсутність об'єктивних даних щодо причинного зв'язку між ДТП та тілесними ушкодженнями позивача. Разом з тим, такий висновок є наслідком неналежного з'ясування всіх обставин справи в ході досудового розслідування, зокрема, слідчий безпідставно відмовив у проведенні слідчого експерименту для встановлення механіки заподіяння їй тілесних ушкоджень, створював штучні перешкоди у долученні медичних документів та їх направленні на експертизу, не витребував відеозаписи камер відеоспостереження, тривалий час безпідставно не визнавав ОСОБА_3 потерпілою Крім того, експертизу проводив один і той самий експерт, що, на її думку, свідчить про його упередженість.
Скаржник послалася на пп. 4.1, 4.2 Наказу МОЗ України № 6 від 17.01.1995 «Правила судово?медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (надалі - Правила), за якими експертиза ступеня тяжкості ушкоджень має проводитися шляхом особистого обстеження потерпілого, а проведення її лише за медичними документами допускається у виняткових випадках і лише за наявності справжніх повноцінних документів, що містять вичерпні дані про характер ушкоджень, їх клінічний перебіг та інші необхідні відомості; при цьому експерт зобов'язаний встановити особу обстежуваного, з'ясувати обставини заподіяння ушкоджень, скарги та ознайомитися з матеріалами справи. Втім, висновок експерта № 31?393?2025 складено за результатом проведення експертизи, у якій вона не брала участь. Також експерту не були надані повні матеріали кримінального провадження, у тому числі протокол її допиту як потерпілої, а також медична документація у повному обсязі. Попри її клопотання про витребування та направлення на СМЕ електронної медичної картки пацієнта, слідчий фактично не надав їх експерту. Аналогічно, за її клопотанням скаржник просила долучити медичні документи, втім, слідчий експертові направив лише фотографії травм, проігнорувавши інші додані медичні документи.
Додатково ОСОБА_3 зазначила, що оспорювана експертиза фактично проводилася на підставі попередніх висновків експертиз, а не на основі первинної медичної документації та матеріалів кримінального провадження. При цьому експертиза не містить категоричного висновку, що її травми не пов'язані з обставинами ДТП, а лише констатує відсутність даних про такий зв'язок.
Викладене, на думку скаржника, свідчить про те, що постанова слідчого винесена без всебічного, повного та неупередженого дослідження обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
ІІ. Позиція учасників судового засідання
ОСОБА_3 підтримала скаргу з наведених у ній мотивів.
Прокурор ОСОБА_4 та слідчий ОСОБА_5 заперечили проти задоволення скарги.
ІІІ. Мотиви слідчого судді
Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 лютого 2022 року за № 12022100050000263, витребувані за клопотанням скаржника, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Пункт 3 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачає право заявника оскаржити рішення прокурора про закриття кримінального провадження.
Під час оцінки наявності підстав для скасування постанови про закриття кримінального провадження слідчому судді належить проаналізувати як формальну складову цього рішення, так і його обґрунтованість, тобто відповідність цього рішення фактичним обставинам, за яких його ухвалено, а також законність - наявність для його ухвалення відповідних правових підстав.
Оцінюючи підстави для ухвалення цього рішення, слідчий суддя звертає увагу, що за своєю правовою природою це рішення є формою закінчення досудового розслідування, яка фіксує волевиявлення сторони обвинувачення припинити вжиття процесуальних заходів, спрямованих на з'ясування обставин, з приводу яких було розпочате досудове розслідування.
Можливі підстави такого рішення визначені ст. 284 КПК України, однією з яких є відсутність в діянні складу кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 цієї статті), та на яку послався слідчий.
Складовою засади публічності є обов'язок слідчого розпочати досудове розслідування в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила (ст. 25 КПК України).
У межах засади законності слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень (ч. 2 ст. 9 КПК України).
Також відсутність (наявність) складу кримінального правопорушення неможливо з'ясувати без аналізу диспозиції відповідної норми кримінального закону, за якою здійснюється досудове розслідування. Адже кваліфікувати діяння як кримінальне правопорушення, констатувавши наявність (відсутність) всіх елементів його складу можливо лише за результатом порівняльного аналізу встановлених в ході досудового розслідування обставин та визначених у відповідній статті КК України ознак кримінального правопорушення.
Оцінюючи законність постанови про закриття кримінального провадження, слідчому судді належить в першу чергу з'ясувати, чи вжиті слідчим всі необхідні та можливі процесуальні дії, спрямовані на з'ясування обставин, які є предметом досудового розслідування. При цьому слід враховувати, що не всі можливі процесуальні дії є необхідними і доцільними у контексті з'ясування обставин кримінального провадження.
У разі негативної відповіді на це питання, слід констатувати невиконання слідчим свого обов'язку повно та всебічно дослідити всі обставини кримінального провадження. Відповідно, рішення про його закриття за таких обставин буде передчасним та таким, що не відповідає засадам законності та диспозитивності.
У протилежному випадку має бути з'ясована обґрунтованість висновку слідчого про відсутність в діянні складу кримінального правопорушення, зробленого за результатом оцінки сукупності встановлених фактичних обставин.
Формальна сторона рішення передбачає дотримання встановлених вимог до його форми, а також наявність у особи, яка його ухвалила, відповідних повноважень.
Перелік вимог до форми постанови слідчого встановлений ч. 5 ст. 110 КПК України, і у слідчого судді відсутні приводи констатувати їх недотримання, адже постанова від 29 вересня 2025 року містить всі передбачені зазначеною нормою реквізити та відомості, зокрема, зміст обставин, які є підставами для її прийняття, мотиви, якими керувався слідчий, їх обґрунтування та посилання на положення кримінального процесуального закону, на підставі яких її винесено.
Також у слідчого судді відсутні приводи ставити під сумнів наявність у слідчого повноважень щодо ухвалення цього рішення, оскільки слідчий ОСОБА_5 включений до складу групи слідчих у вказаному кримінальному провадженні.
Зазначене кримінальне провадження було розпочате на підставі ухвали слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 19.01.2022 за заявою ОСОБА_3 , а саме за фактом дорожньо-транспортної пригоди.
В ході досудового розслідування було встановлено, що 11.12.2021, близько 15-00 год., за адресою: м. Київ, площа Шевченка, водій тролейбусу марки «Богдан», б/н 2311, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що здійснював пасажирські перевезення за маршрутом № 18, порушуючи вимоги пп. 10.1 та 21.4 ПДР України, під час висадки/посадки пасажирів, не дочекавшись виходу пасажира ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з салону зазначеного тролейбуса, зачинив двері, затиснувши її ногу, і розпочав рух, що спричинило падання ОСОБА_3 , та отримання останньою внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень.
Частина 1 ст. 286 КК України передбачає відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Факт ДТП, його обставини, факт порушення водієм Правил дорожнього руху, не спростовується учасниками кримінального провадження, і у слідчого судді також відсутні підстави ставити їх під сумнів, оскільки вони в достатньому обсязі підтверджені матеріалами кримінального провадження. Постановою від 30.05.2022 ОСОБА_6 притягнуто до адміністративної відповідальності.
Разом з тим, ключовою ознакою об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, є наслідки у вигляді спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Під час дослідження обґрунтованості прийнятого слідчим рішення слідчий суддя виходить з того, що підставою для його ухвалення стала відсутність факту заподіяння ОСОБА_3 тілесних ушкоджень середнього чи тяжкого ступню тяжкості, що є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 242 КПК України слідчий або прокурор зобов'язані забезпечити проведення експертизи щодо встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень.
Отже, у контексті виконання цього обов'язку оцінці підлягають такі питання:
- чи забезпечив слідчий проведення судово-медичної експертизи;
- чи забезпечив слідчий експерта всіма необхідними матеріалами, які можуть мати значення для проведення експертизи;
- чи забезпечив слідчий процесуальні права потерпілого в ході її призначення та проведення.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження в ході досудового розслідування було призначено та проведено 4 судово-медичні експертизи, за результатами яких складено:
- висновок експерта ІНФОРМАЦІЯ_3 за № 042-292-2022 від 02.05.2022;
- висновок експерта ІНФОРМАЦІЯ_3 за № 042-635-2023 від 24.04.2023;
- висновок експерта ІНФОРМАЦІЯ_3 за № 042-599-2024 від 05.08.2024;
- висновок експерта ДСУ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за № 31-393-2025 від 12.09.2025.
Відповідно до висновку експерта ІНФОРМАЦІЯ_3 за № 042-292-2022 від 02.05.2022 під час первинно відомого звернення по медичну допомогу 11.12.2021, о 15 годині 40 хвилин (під час огляду лікарем/лікарями швидкої медичної допомоги), з урахуванням даних, отриманих під час наступного звернення, є підстави стверджувати, що у ОСОБА_3 , клінічними лікарями не було відображено достатнього об'єму клінічних даних, які дають підстави стверджувати про наявність будь-яких тілесних ушкоджень. Встановлені під час огляду діагнози «забій лівого кульшового суглобу; забій грудної клітини справа; гостра реакція на стрес» достатнім об'ємом об'єктивних клінічних даних не підтверджені.
Як зазначено у висновку експерта ІНФОРМАЦІЯ_3 за № 042-635-2023 від 24.04.2023, вказані діагнози достатнім об'ємом клінічних даних не підтверджені (відсутність морфологічного опису стану м'яких тканин вказаних анатомічних ділянок позбавляє можливості оцінити характер змін, які клінічні лікарі описували як «забій», відсутність опису функціональних порушень лівого стегна та лівого кульшового суглобу; відсутність опису та проявів перебігу стресової реакції), а тому є підстави вважати вказані діагнози недоведеними та необґрунтованими, що зобов'язує утриматися від їх судово-медичної оцінки, відповідно пп. 4.13.1, 4.6 Правил. Надані фотозображення певних анатомічних ділянок не можуть бути враховані під час проведення цієї експертизи, оскільки під час судово-медичної оцінки наявності (а тим більш, ступеню тяжкості) тілесних ушкоджень, судово-медичний експерт або оглядає безпосередньо потерпілу особу або вивчає медичну документацію.
Згідно з висновком експерта ІНФОРМАЦІЯ_3 за № 042-599-2024 від 05.08.2024, встановлені аналогічні висновки. Крім того, діагнози, які були встановлені ОСОБА_3 під час її динамічного звернення по медичну допомогу з 11.12.2021, навіть за умови об'єктивізації (шляхом аналізу виключно оригіналів медичної документації), судово-медичній оцінці (у розумінні визначення ступеню тяжкості) не підлягають, оскільки є віддзеркаленням перебігу та проявів соматичних захворювань, клінічний розвиток яких обчислюється роками-десятками років. Надані фотозображення певних анатомічних ділянок не можуть бути враховані під час проведення цієї експертизи, оскільки під час судово-медичної оцінки наявності (а тим більш, ступеню тяжкості) тілесних ушкоджень, судово-медичний експерт або оглядає безпосередньо потерпілу особу або вивчає (як у даному випадку) медичну документацію.
Відповідно до висновку експерта ДСУ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (експертиза за матеріалами кримінального провадження) за № 31-393-2025 від 12.09.2025, крім іншого, встановлено, що 02.09.2025 слідчим надано 5 фотознімків у кольоровому друці та вказано у супровідному листі наступне: «на яких зображені травми, отримані ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в результаті ДТП, що мала місце 11.12.2021 року близько 15 год 00 хв, які були надані ОСОБА_3 та належать їй». За результатом дослідження вказаних фотознімків експерт встановив, що зображені на них крововиливи в м'які тканини, утворились від дії тупих предметів не одночасно. Встановити точний час їх виникнення за фотографіями не є можливим. Згідно п. 4.6 Правил, судово-медичний експерт, оцінюючи строки порушення анатомічної цілості тканин і органів та їх функцій, виходить із звичайної їх тривалості, навіть у тих випадках, коли потерпілий не звертався за медичною допомогою. Якщо тривалість цього порушення, що зазначена в наявних медичних документах, не відповідає характеру тілесного ушкодження і не підтверджується об'єктивними відомостями, судово-медичний експерт відзначає цю обставину і встановлює ступінь тяжкості, виходячи із звичних термінів. Діагноз забій/м'яких тканин/голови, грудної клітки, живота тощо не враховується при оцінці ступеня тяжкості, за умови, що він встановлений на основі суб'єктивних факторів і не підтверджується об'єктивними відомостями. Пославшись на вказані положення, експерт дійшов висновків:
а) крововиливи лівого стегна та правого колінного суглобу, утворились від дії тупого(-их) предмету(-ів), з обмеженою контактуючою поверхнею, індивідуальні особливості, якого(-их) не знайшли свого відображення у морфології тілесних ушкоджень. Слід зазначити, що за фотографіями встановити точний час виникнення крововиливів не є можливими.
b) діагнози «забій м'яких тканин лівого стегна», «забій лівого кульшового суглобу», «...забій грудної клітини справа?», «забій лівого колінного суглобу», «забій нижньої третини лівої гомілки» та «гостра реакція на стрес», які були встановлені лікарями, не підтверджуються об'єктивними відомостями, а тому, відповідно до вищевказаних правил не враховуються при оцінці ступеня тяжкості. Під час наступних звернень за медичною допомогою ОСОБА_3 встановлювалася низка інших діагнозів, які є самостійними хронічними з тривалим перебігом та періодами загострення соматичними захворюваннями.
Виходячи з викладеного, експерт зазначив, що крововиливи в м'які тканини нижніх кінцівок, які відображені на наданих слідчим фотографіях, утворились не одночасно, від дії тупих предметів, індивідуальні особливості яких не знайшли свого відображення у їх морфології. У наданих матеріалах відсутні об'єктивні судово-медичні дані, які б свідчили про причинний зв'язок між дорожньо-транспортною пригодою та вищезазначеними тілесними ушкодженнями. Такі тілесні ушкодження, зазвичай викликають розлад здоров'я на строк понад 6 днів, але не більш, як на 21 день і, за цією ознакою, відповідно до вищевказаних Правил, як у своїй сукупності, так і кожне окремо, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Також за клопотанням потерпілої було витребувано та отримано тимчасовий доступ до медичної документації низки лікувальних закладів, які надавалися на вирішення кожної наступної експертизи.
ОСОБА_3 звернула увагу, що слідчий не долучив до матеріалів кримінального провадження та надіслав експертові копії медичних документів, які вона долучила до клопотання від 24 серпня 2025 року. Разом з тим, як пояснив слідчий і вбачається з вказаного клопотання, документи було розміщено у хмарному сховищі, доступ до якого був обмежений, у зв'язку з чим ОСОБА_3 було запропоновано прибути до слідчого для забезпечення такого доступу та долучення документів до кримінального провадження. Втім, ОСОБА_3 не прибула до слідчого, іншим чином не забезпечила доступ до документів, а звернулася зі скаргою на такі дії слідчого.
Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_3 не була позбавлена можливості надати вказані документи слідчому, зокрема на фізичному носії, надсилання на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса якої розміщена у відкритому доступі, або іншим чином забезпечити безперешкодний доступ слідчого до них.
Крім того, слідчий суддя зазначає, що кримінальне провадження здійснювалося протягом тривалого часу (з лютого 2022 року по вересень 2025 року), переважна більшість документів, як вбачається з клопотання, датована 2022-2023 роками, ОСОБА_3 надіслала лише у серпні 2024 року після призначення експертизи.
При цьому вказані документи не долучені до скарги, у зв'язку з чим відсутня можливість з'ясувати їх релевантність обставинам кримінального провадження, оцінити значення у контексті проведення судово-медичної експертизи, встановити чи містять вони будь-які нові дані, які не були враховані експертами.
Слід зауважити, що на потерпілого п. 2 ч. 1 ст. ст. 57 КПК України покладено обов'язок не перешкоджати встановленню обставин вчинення кримінального правопорушення, який, серед іншого, передбачає надання повної та вичерпної інформації щодо обставин, які мають важливе значення для кримінального провадження, повідомлення про наявність та надання слідчому документів, які мають таке значення.
При цьому, як вбачається з листів, які неодноразово надсилалися на адресу ОСОБА_3 , їй неодноразово роз'яснювалося право та необхідність надання всіх наявних у неї медичних документів, про які вона повідомила під час допиту 24 лютого 2023 року.
При призначенні останньої експертизи, як вбачається з супровідного листа від 17 липня 2025 року, експертові було направлено карти виїзду ШМД, копії медичної документації, наданої ОСОБА_3 , копії консультативних висновків, ехокардіологічних обстежень, МРТ, висновків спеціалістів, електроенцефалографії, медичні довідки з діагнозом, журнали реєстрації амбулаторних хворих, інші матеріали кримінального провадження. Крім того, за клопотанням експерта було надіслано кольорові фотознімки травм ОСОБА_3 .
У слідчого судді відсутні підстави ставити під сумнів, що слідчим вжито вичерпних заходів щодо встановлення обставин ДТП та його наслідків, зокрема, як з власної ініціативи так і за клопотанням потерпілої, витребувано медичні документи з медичних установ, де проходила лікування потерпіла, відомості з електронного реєстру ІНФОРМАЦІЯ_6 тощо. Крім того, як вбачається з постанов про призначення експертиз, перед експертом були порушені питання виклику ОСОБА_3 для безпосереднього огляду під час проведення експертизи, забезпечено експерта додатковими матеріалами за його клопотанням, запропоновано потерпілій навести питання, які слід поставити на вирішення експертизи.
Так, листом від 19 квітня 2023 року ОСОБА_3 було повідомлено про те, що перед експертом порушено питання щодо її виклику до експертної установи та запропоновано надати перелік питань, які вона бажає поставити на вирішення експертизи.
Щодо доводів скаржника про непроведення слідчого експерименту слід зауважити, що висновки експертів ґрунтуються на об'єктивних даних про заподіяння тілесних ушкоджень легкого ступеню тяжкості. Експертом не було встановлено, що ОСОБА_3 було заподіяно більш тяжкі тілесні ушкодження, оскільки низка діагнозів, які були встановлені ОСОБА_3 під час наступних звернень по медичну допомогу, є самостійними хронічними з тривалим перебігом та періодами загострення соматичними захворюваннями та не враховані експертом під час визначення тяжкості тілесних ушкоджень. Отже, відсутні підстави вважати, що проведення слідчого експерименту могло вплинути на рішення за результатами досудового розслідування.
З аналогічних міркувань слідчий суддя відхиляє доводи скаржника про щодо невитребування відеозаписів камер спостереження. Крім того, в ході досудового розслідування була встановлена відсутність таких камер на місці ДТП.
Згідно з приписами ст. 4 Закону України «Про судову експертизу» заборонено втручатися будь-кому в проведення судової експертизи.
Відповідно до п. 4.3 Правил якщо необхідні медичні документи експерту не подані, він заявляє особі чи органу, що призначив експертизу, клопотання про надання відповідних документів.
Отже, порядок та методи проведення досліджень з урахування конкретних обставин, часу їх проведення, зокрема оцінка потреби у виклику особи, належить до виключної компетенції експерта, і слідчий не уповноважений втручатися у засоби та способи їх проведення. При цьому, як вже було зазначено, слідчий порушив перед експертом питання щодо виклику та огляду ОСОБА_3 під час проведення експертизи.
Слідчий суддя наголошує, що повнота досудового розслідування є оціночними питанням, а коло обставин, які підлягають з'ясуванню, визначається у кожному конкретному випадку. На сторону обвинувачення покладений обов'язок встановити обставини з таким ступенем деталізації, який дозволить ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
На переконання слідчого судді, такий обов'язок слідчим виконано. Скаржник не навела переконливих доводів, що за результатами наведених ним слідчих дій можна було б встановити обставини, які могли б змінити підходи до правової оцінки встановлених обставин.
Слідчий вжив заходів щодо забезпечення проведення судово-медичної експертизи, витребував медичні документи у закладах, куди зверталася ОСОБА_3 та де проходила лікування, забезпечив їх надання експертові, забезпечив ОСОБА_3 правом надати додаткові документи, поставити на вирішення експертизи додаткові питання, а також порушив перед експертом питання виклику її для огляду, на чому вона наполягала. При цьому у межах кримінального провадження слідчий забезпечив призначення та проведення 4 судово-медичних експертиз, з урахуванням додаткових доводів та матеріалів потерпілої.
Слідчий визнав недоцільним здійснювати окремі слідчі дії, оскільки за їх допомогою неможливо отримати відомості, які могли б вплинули на висновок про відсутність складу кримінального правопорушення.
Слідчий суддя погоджується з таким рішенням слідчого, оскільки в контексті питань, які досліджуються під час оцінки обґрунтованості постанови, слід констатувати, що (1) слідчим вжиті всі необхідні та можливі процесуальні заходи, спрямовані на повне та всебічне з'ясування обставин, втім, (2) встановлені обставини не дозволяють дійти висновку про наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України.
Підсумовуючи, слідчий суддя оцінює постанову слідчого як належним чином вмотивовану, вона містить послідовний та деталізований виклад обставин, які підтверджуються дослідженими у судовому засіданні матеріалами, а також мотиви, якими керувався слідчий під час її винесення, які є логічними, зрозумілими та релевантними встановленим обставинам. Також слідчим у достатньому обсязі забезпечено повноту та всебічність при встановленні обставин, які мають значення для кримінального провадження. За таких обставин відсутні підстави констатувати незаконність та необґрунтованість прийнятого рішення.
Отже, у задоволенні скарги слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 372 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого Оболонського УП ГУНП в м. Києві від 29 вересня 2025 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 лютого 2022 року за № 12022100050000263, - відмовити.
Ухвала бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду упродовж 5-ти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1