ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/18299/25
провадження № 1-кп/753/2111/25
"03" грудня 2025 р.
Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР № 12025100020002225 від 09.06.2025 р. за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Гора Полтавського району Полтавської області, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання у м. Києві, раніше не судимого,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця с. Чернявщина Юр'ївського району Дніпропетровської області, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5 ,
захисник ОСОБА_6 ,
потерпілий ОСОБА_7 ,
обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_8 ,
встановив:
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.
08 червня 2025 року, близько 03 години 07 хвилин, ОСОБА_3 , разом з ОСОБА_4 , перебуваючи неподалік залізничного вокзалу «Дарниця», що за адресою: м. Київ, вул. Привокзальна, 3, побачили раніше невідомого їм ОСОБА_7 , який проходив повз них, та між останніми зав'язалась розмова, після якої ОСОБА_7 , направився далі по вул. Привокзальній у бік вул. Харківське шосе. В цей момент у ОСОБА_3 , спільно з ОСОБА_4 , виник раптовий спільний злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення належного потерпілому ОСОБА_7 майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, цього ж дня, близько 03 год 18 хв., діючи умисно та узгоджено, за попередньою змовою групою осіб, із корисливих мотивів, маючи спільний умисел направлений на відкрите викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, ОСОБА_3 , підбіг до ОСОБА_7 та наніс йому два удари долонею та кулаком по обличчю, від яких ОСОБА_7 впав на землю, після чого ОСОБА_3 , розуміючи, що його дії несуть відкритий характер та воля потерпілого до опору подолана, перевірив кишені ОСОБА_7 , в яких знайшов 5000 грн., які належать останньому.
В цей самий час, відповідно до відведеної ролі ОСОБА_4 , шляхом ривка, зірвав з шиї потерпілого ОСОБА_7 золотий ланцюг 585 проби, вагою 10,6 грам, вартістю 27 178 грн. 40 коп.
Після чого ОСОБА_3 , разом з ОСОБА_4 , з місця скоєння злочину зникли, та викраденим майном і грошовими коштами розпорядились на власний розсуд завдавши потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на загальну суму 32 178 грн. 40 коп.
Будучи допитаним у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, суду показав, що 06 чи 8 червня 2025 разом з ОСОБА_4 вийшли після роботи, вирішили прогулятись, випити щось. По дорозі зустріли ОСОБА_7 , почали з ним спілкуватись, розповідали що не живуть в м. Києві. Потім вирішили наздогнати ОСОБА_7 та запропонувати йому випити, але останній відмовився. ОСОБА_3 сказав, що зараз вдарить його, але ОСОБА_7 сприйняв це як жарт. ОСОБА_3 підійшов до потерпілого, штовхнув його в плече і потім вдарив по обличчю. Від удару ОСОБА_7 впав, в цей час підбіг ОСОБА_4 та зірвав у потерпілого ланцюжок. Далі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишили потерпілого і пішли, зранку здали ланцюжок у ломбард. В той же ранок його затримали. Цивільний позов в частині матеріальні шкоди визнає повністю, в частині моральної шкоди не визнає.
Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, суду показав, що точної дати не пам'ятає, разом з ОСОБА_3 перебували біля залізничного вокзалу, що в Дарницькому районі м. Києва. До них підійшов потерпілий та запитав дорогу, як пройти до метро Харківської. Дороги вони не знали, тому поспілкувались пару хвилин і потерпілий пішов. Далі у нього з ОСОБА_9 прийшла ідея догнати ОСОБА_10 ОСОБА_3 був спереду. ОСОБА_4 побачив як потерпілий вже впав, як ОСОБА_3 наносив удар, ОСОБА_4 не бачив. Почув, що ОСОБА_3 кричить зривай цепочку, ОСОБА_4 зірвав і вони пішли. Цілу ніч вони гуляли, а зранку здали цепочку в ломбард. Цивільний позов визнав. Про вчинене жалкує.
Потерпілий ОСОБА_7 суду показав, що на початку червня 2025 о 03.00 -04.00 годині він зустрів обвинувачених та запитав у них дорогу. Обвинувачені сказали, що не знають і ОСОБА_7 пішов далі. Він помітив, що обвинувачені пішли за ним, хтось з них крикнув зачекати. Він зачекав і далі вони йшли втрьох, спілкувались. З обвинуваченими був ще один хлопець. ОСОБА_4 пішов шукати цього хлопця, а потерпілий залишився з ОСОБА_3 . Останній почав пропонувати піти з ними в хостел, щоб випити, це все було в грубій формі. Далі ОСОБА_3 сказав, що зараз вдарить потерпілого. ОСОБА_7 запитав, за що і подумав що це жарт. Потім його хтось вдарив, потерпілий втратив свідомість, а коли прокинувся на ньому не було ланцюжка, і в нього не було грошей. Він помітив, що у нього кров, прийшов додому ліг спати. Коли прокинувся пішов до лікарні. Вказав, що обвинувачений ОСОБА_3 відшкодував йому шкоду у розмірі 16 000 тисяч гривень, ОСОБА_4 відшкодував 7 000 гривень. Під час досудового розслідування тільки ОСОБА_4 просив вибачення і виходив на зв'язок. Ця ситуація погано вплинула на психологічний стан потерпілого, він довго не міг вийти на вулицю сам, оскільки йому було і страшно і соромно. ОСОБА_7 звертався до лікарів з даного приводу, витратив гроші на лікування. Щодо призначення покарання потерпілий висловився, що не наполягає на позбавленні волі.
Показання обвинувачених та потерпілого відповідають фактичним обставинам справи, ним не оспорюються, а також є логічними, послідовними та не викликають у суду сумніву щодо їх щирості.
Дослідження інших доказів щодо тих обставин матеріалів кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які ніким не оспорюються, судом за згодою учасників судового провадження та на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнано недоцільним. Судом з'ясовано, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції не має, а також сторонам роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Враховуючи викладене, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для здоров'я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану та кваліфікує їх дії за ч. 4 ст. 186 КК України.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65-68 КК України і виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_3 згідно п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений ще під час досудового розслідування визнав свою винуватість, що й підтвердив під час судового розгляду, розкаюючись у вчиненому та часткове добровільне відшкодування завданого збитку. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
При призначенні ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке кримінальний закон відносить до тяжкого злочину проти власності, позицію потерпілого, дані про його особу, обставини, які пом'якшують покарання, та відсутність обставин, що його обтяжують.
Так, ОСОБА_3 є особою молодого віку (має повних 20 р.), середню освіту, раніше не судимий, але не вперше притягується до кримінальної відповідальності, не має постійного місця проживання у м. Києві, не працює, на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. В той же час, з даних довідки комунального підприємства «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» № 6446/06-11 від 27.06.2025 вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перебував на стаціонарному лікуванні з 18.04.2025 по 25.04.2025 з діагнозом: Порушення адаптації.
З урахуванням наведених даних про особу обвинуваченого, вартості викраденого майна, кількох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України, а саме нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 4 ст. 186 КК України, у виді позбавлення волі.
Разом з цим, негативна передкримінальна поведінка ОСОБА_3 та відсутність належних висновків щодо корекції своєї протиправної поведінки, його головна роль у вчиненні цього кримінального правопорушення, не дають підстав суду для висновку щодо можливості звільнення його від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України.
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_4 згідно п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений ще під час досудового розслідування визнав свою винуватість, що й підтвердив під час судового розгляду, розкаюючись у вчиненому та часткове добровільне відшкодування завданого збитку. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
При призначенні ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке кримінальний закон відносить до тяжкого злочину проти власності, позицію потерпілого, дані про його особу, обставини, які пом'якшують покарання, та відсутність обставин, що його обтяжують.
Так, ОСОБА_4 раніше не судимий, та вперше притягується до кримінальної відповідальності, є особою молодого віку (має повних 21 р.), з його слів працює будівельником в ТзОВ «Лайн Білд», на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
З урахуванням наведених даних про особу обвинуваченого, часткового добровільного відшкодування шкоди, кількох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає за можливе за ч. 4 ст. 186 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, тобто нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції означеної статті.
Разом з цим, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 , критично оцінює свою злочинну поведінку, другорядну роль у вчиненні кримінального правопорушення, позитивну передкримінальну та посткримінальну поведінку інтегрований в суспільство, що підтверджується наявністю місця проживання і зайнятості, суд на підставі ч. 1 ст. 75 КК України вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, однак із встановленням максимального іспитового строку та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Саме такі покарання будуть пропорційними (в контексті п. 38 рішення у справі «Ізмайлов проти Росії»), необхідними, справедливими і достатніми для виправлення та попередження нових злочинів, а також відповідатимуть принципу індивідуалізації кримінального покарання.
Обґрунтовуючи дане рішення суд виходить з того, що правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у Рішенні № 15-рп/2004, в якому, зокрема, зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».
На думку суду, обрані вид та міра покарання обвинуваченим є домірними вчиненому злочині та перебувають у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особами обвинувачених.
Вирішуючи питання цивільного позову потерпілого ОСОБА_7 , суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
За приписами ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до статті 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).
Так, потерпілим ОСОБА_7 заявлено позов про відшкодування йому матеріальної шкоди в сумі 32 378, 40, що складається з вартості викраденого майна, підлягає задоволенню частково, з урахуванням відшкодованої шкоди у сумі 23 192 гривень.
Разом з тим, суд звертає увагу, що посилання ОСОБА_7 на збільшення матеріальної шкоди у сумі 200 гривень є необґрунтованим, з огляду на приписи ч. 1 ст. 337 КПК України, відповідно до якої судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта в якому розмір встановленої шкоди становить 32 178 грн 40 коп.
При визначенні розміру відшкодування потерпілому моральної шкоди, суд враховує вимоги розумності і справедливості та позицію обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а тому вважає, що цивільний позов в частині моральної шкоди підлягає задоволенню в повному обсязі, з урахуванням того, потерпілий вказує, що після вчинених обвинуваченими дій він під час проходження лікування відчував фізичний біль, травми потребували консультації з лікарями.
Питання речових доказів суд вирішує у відповідності зі ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. 373, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд,
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України і призначити йому покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 відраховувати з 09 червня 2025.
Зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_3 термін попереднього ув'язнення з 09 червня 2025 до набрання вироком законної сили включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 - тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» до вступу вироку в законну силу залишити без змін.
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України і призначити йому покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.
Зобов'язати ОСОБА_4 відповідно до ч. 1, 3 ст. 76 КК України періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду солідарно у сумі 8 986 гривень 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 солідарно 40 000 гривень моральної шкоди.
Після набрання вироком законної сили речові докази у кримінальному провадженні: диск «DVD» - залишити при матеріалах цього кримінального провадження.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 395 КПК України, до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Копію вироку в день його проголошення вручити прокурору, захиснику та обвинуваченим.
Суддя ОСОБА_1