Справа № 703/5060/25
2/703/1761/25
03 грудня 2025 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Биченка І.Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
установив:
ТОВ «Санфорд Капітал» звернулось до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 131594 грн. 65 коп. боргу за кредитним договором з підстав невиконання його умов.
Позовна заява мотивована тим, що 29 січня 2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 22035000486715, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 74400 грн 00 коп., строком на 60 місяців.
Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість 0,001% річних, на прострочену заборгованість за кредитом 56% річних.
Одночасно з укладенням кредитного договору, позичальник уклав з ПрАТ «УАСК АСКА-ЖИТТЯ» договір добровільного страхування життя від 29 січня 2021 року. Розмір страхового платежу за цим договором страхування становить 14400 грн 00 коп.
Відповідач виконав свої зобов'язання частково, сплативши банку лише 47710 грн 20 коп.
11.04.2024 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Санфорд Капітал», укладено договір факторингу № 11/04/24, згідно якого до ТОВ «Санфорд Капітал» перейшло і право вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі до ОСОБА_1 .
Внаслідок неналежного виконання умов вказаного договору, у відповідача перед позивачем виникла кредитна заборгованість, у розмірі 131594 грн 65 коп., з яких: 72756 грн 61 коп. залишок простроченого кредиту; 58838 грн 04 коп. залишок прострочених комісій, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 серпня 2025 року постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Копію наведеної ухвали було направлено сторонам.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.
У наданих суду письмових поясненнях відповідач проти задоволення позову заперечував, вказав, що позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували на який саме строк були запроваджені кредитні канікули та їх умови. Вважає, що кредитними канікулами є перенесення всіх платежів по кредитному договору, в тому числі і комісії за користування кредитом, відтак, нарахування суми комісії в період з 01 березня 2023 року по 30 липня 2023 року та її стягнення є необгрунтованою. Кредитні канікули -це надання канікул на визначений час від сплати будь яких оплат по кредитному договору. Тому, враховуючи продовження кредитного договору, в зв'язку з кредитними канікулами, умови кредитного договору повинні були зазнати змін, графік платежів мав бути змінений, а саме дата повернення грошових коштів в повному обсязі по кредитному договорі мала б бути змінена з 29 січня 2026 року на 29 червня 2026 року з винесенням оплати тіла кредиту та комісії за користування тілом кредиту на додані до оновленого графіку місяці. Зазначив, що посилання позивача на дострокове припинення договору, нарахування комісії в період після дати припинення дії кредитного договору є таким, що суперечить нормам чинного законодавства України, а тому стягнення суми коштів в розмірі 18 662,04 гривень є незаконним. Звернув увагу суду на ту обставину, що позивач зазначає про припинення умов договору 27 вересня 2023 року, при тому, що у позовній заяві посилається на невиконання з її боку умов кредитного договору вже з дня закінчення кредитних канікул, а саме з 01 серпня 2022 року. Враховуючи відсутність доказів, які б підтверджували припинення дії договору саме з 27 вересня 2023 року, слід вважати, що договір був припинений саме з моменту зупинення виконання з його боку умов договору, тобто з 01 серпня 2022 року. Таким чином нарахування додаткових сум, комісій та процентів за користування кредитом після направлення відповідної вимоги суперечить нормам чинного законодавства, а тому, не підлягає задоволенню. З огляду на викладене, відповідач вважає, що нарахування комісії є не справедливою та такою, що не підлягає стягненню, а сплачена ним сума комісії за весь період нарахування та сплати слід віднести в рахунок погашення відсотків та тіла кредиту. Вказав, що він сплатив на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» загалом суму в розмірі 47 710,20 гривень. Таким чином враховуючи зазначену позивачем суму не повернутого тіла кредиту в розмірі 72 756,61 гривень та сплачену суму комісії в розмірі 47 710,20 гривень, відповідач вважає, що сума заборгованості яка може бути стягнута з нього на користь позивача становить 25046 грн 41 коп. Крім того зазначив, що позивачем недоведено набуття прав вимоги за договором факторингу відносно нього. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог, однак не заперечував проти стягнення стягнення з нього в якості заборгованості по кредитному договору № 22035000486715 від 29 січня 2021 року укладеного з АТ «Банк Кредит Дніпро» загальної суми коштів в розмірі 25 046 грн 41 коп. гривень.
У наданих суду письмових поясненнях представник позивача зазначив, що нарахування комісій чи відсотків за період дії «кредитних канікул» є обгрунтованим. Банк діяв у межах закону та умов кредитного договору, не змінюючи суті кредитного зобов'язання, а лише забезпечивши його гнучке виконання в умовах воєнного стану. З урахуванням наведеного позивач вважає, що в даному спорі не підлягають застосуванню узагальнені висновки судової практики, щодо несправедливості та незаконності умов кредитних договорів щодо необхідності сплати позичальником плати за обслуговування кредитної заборгованості. Підписуючи кредитний договір і отримуючи значну суму кредиту на достатньо довгий строк відповідач, діючи розумно і добросовісно не міг не розуміти, що таке користування має бути платним і ця плата не може становити 2,57грн. за увесь час кредитування. Відповідач надав свою згоду і зобов'язався здійснювати таку оплату в формі плати за розрахунково- касове обслуговування кредитної заборгованості, а не у формі процентів за користування кредитом, і в цьому немає жодних порушень його прав або застосування банком нечесної ділової практики. Щодо заперечень відповідача про стягнення з нього суми боргу за кредитним договором достроково зазначив наступне. Відповідно до ч.4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Пунктом 6.11.12. УДБО визначено, що банк має право вимагати достроково погасити всю заборгованість за кредитним договором у випадку порушення клієнтом строку погашення обов'язкового платежу та/або його частини більше ніж на один календарний місяць шляхом повідомлення клієнта про це шляхом відправки SMS- повідомлення на основний номер телефону та/або іншим способом з дотриманням вимог п. 2.7.4 УДБО. Клієнт зобов'язаний в строк не пізніше 30 календарних днів з дня отримання зазначеного повідомлення банку погасити заборгованість за кредитним договором у повному обсязі. Пунктом 2.7.4. УДБО сторонами погоджено, що клієнт вважається належним чином, у тому числі письмово, повідомленим/ознайомленим: 2.7.4.6. про вимогу погашення заборгованості клієнта перед банком у відповідності до УДБО - у разі направлення письмового повідомлення на поштову адресу Клієнта, зазначену в останньому укладеному договорі про надання банківської послуги, або на адресу, що зазначена в іншому документі, наданому до банку (факт відправлення підтверджується поштовим реєстром); 7.4.8. У разі здійснення банком та/або клієнтом однієї або кількох дій, а саме: вручення клієнту письмового повідомлення особисто під підпис; передача банком письмового повідомлення в установу поштового зв'язку для відправлення на адресу, зазначену в останньому укладеному з банком договорі про надання банківської послуги, або на адресу, що зазначена в іншому документі, наданому до банку (факт відправлення підтверджується квитанцією, бланком поштового підприємства); направлення письмового повідомлення на адресу клієнта, зазначену в останньому укладеному з банком договорі про надання банківської послуги, або на адресу, що зазначена в іншому документі, наданому до банку (факт відправлення підтверджується поштовим реєстром); отримання клієнтом повідомлення у Системі FreeBank, про що у банку зберігається відповідна інформація; направлення клієнту SMS-повідомлення на основний номер телефону та/або додатковий номер телефону, зазначеного в останньому укладеному з банком договорі про надання банківської послуги або у заяві про зміну основного номера телефона та/або додаткового номера телефону, про що у банку зберігається відповідна інформація (факт відправлення підтверджується інформацією в програмному комплексі, який використовує Банк для відправлення SMS- повідомлень); направлення клієнту листа на електронну поштову адресу, зазначену в останньому укладеному з банком договорі про- надання банківської послуги, про що у банку зберігається відповідна інформація (факт відправлення підтверджується інформацією в програмному комплексі, який використовує банк для відправлення листів на електронні адреси клієнтів). Клієнт вважається повідомленим навіть у тому випадку, коли письмове повідомлення, надіслане на його останню відому банку адресу (зазначену у договорі про надання банківської послуги та/або письмово повідомлена клієнтом), не було йому доставлено (вручено) незалежно від причин. Як вбачається з розрахунку заборгованості та виписок з рахунків для погашення заборгованості, що долучені до позовної заяви, відповідач перестав здійснювати платежі на погашення кредитної заборгованості з 28 лютого 2022 року, таким чином банк набув право вимагати дострокового повернення кредиту. Відповідна вимога була направлена на адресу відповідача 27.06.2023, що підтверджується списком №19354-01-164-124 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів, що додається до вказаних заперечень. Звернув увагу на те, що відсутність повідомлення про вручення не доводить факту неотримання, якщо адреса була актуальною на дату відправлення. Відповідач не довів добросовісної поведінки або спроб контакту із банком, а саме: жодних доказів того, що відповідач інформував банк про зміну адреси; намагався поновити спілкування з кредитором; виявив добросовісність у сплаті бодай частини боргу не надав. Також вказав, що є безпідставними твердження відповідача про неправомірність відступлення прав вимоги за договором факторингу, оскільки факт сплати ціни договору підтверджується документально. Наявність реєстру боржників і підписаного акту приймання-передачі є належним і достатнім доказом переходу права вимоги. Враховуючи викладене просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 29 січня 2021 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 було укладено договір №22035000486715 (далі Кредитний договір) про встановлення кредитного ліміту, який складається з публічної частини договору, яким є універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» зі змінами та доповненнями, затверджений банком і розміщений на офіційному сайті банку www.creditdnepr.com.ua та індивідуальної частини, якою є вказаний кредитний договір. Клієнт підписанням кредитного договору підтвердив, що він акцептував УДБО шляхом підписання заяви-згоди про приєднання і згоден з усіма його умовами в повному обсязі (з урахуванням всіх змін та доповнень), такі умови йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Кредитний договір разом з УДБО та заявою-згодою складають єдиний договір. За умовами кредитного договору, він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.
Згідно п.1.1., 1.2. Кредитного договору банк зобов'язується надати клієнту грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування на поточні потреби в сумі 74400 гривень, а клієнт зобов'язується повернути наданий кредит, сплатити плату за кредитом (проценти та комісії), а також належним чином виконати інші зобов'язання.
Відповідно до умов Кредитного договору - п.1.4. кредит надається шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок клієнта.
У п.1.2. Кредитного договору сторони погодили, що строк кредитування становить 60 місяців, а кінцевою датою повернення кредиту є 29 січня 2026 року. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість 0,001% річних, на прострочену заборгованість за кредитом 56,0% річних.
Щомісячна комісія за обслуговування кредиту з 29 січня 2021 року по 28 травня 2022 року - 5% від суми кредиту, з 29 травня 2022 року по 28 серпня 2023 року - 4% від суми кредиту, з 29 червня 2023 року по 28 листопада 2024 року - 3% від суми кредиту, з 29 листопада 2024 року по 29 січня 2026 року - 1,95% від суми кредиту.
Одночасно з укладенням кредитного договору клієнт уклав з ПрАТ «УАСК АСКА-ЖИТТЯ" договір добровільного страхування життя від 29 січня 2021 року. Розмір страхового платежу за цим договором страхування становить 14400 гривень. За умовами кредитного договору, а саме п.1.5., клієнт доручив банку в дату надання кредиту здійснити перерахування з рахунку клієнта на користь страховика суму страхового плаьежу в розмірі 14400 гривень.
В розділі 2 кредитного договору сторонами узгоджено порядок погашення заборгованості зі договором.
Так, згідно з п.2.1-2.2 Кредитного договору зазначено, що платежі з погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів та щомісячної комісії за обслуговування кредиту здійснюється у вигляді щомісячних ануїтетних (рівномірних) платежів - обов'язковий платіж. Дата погашення та розмір обов'язкового платежу визначені в графіку платежів, який викладений в розділі 4 кредитного договору.
Відповідно до п. 1.3. банк формує графік платежів, із зазначенням сум погашення основного боргу за кредитом, сплати процентів за користування кредитом, щомісячної комісії, вартості всіх супутніх послуг, орієнтовної реальної процентної ставки.
Після укладення кредитного договору банк свої зобов'язання виконав і зарахував на банківський поточний рахунок клієнта грошові кошти в сумі 74400 гривень, що підтверджується випискою з банківського рахунку клієнта.
У поданій позовній заяві позивач зазначив, що клієнт виконав свої зобов'язання з повернення суми кредиту та оплати нарахованих комісій лише частково. Згідно виписок по рахунку клієнта, за весь строк з моменту укладення кредитного договору і до моменту звернення з цим позовом, клієнт сплатив банку лише 47710 грн 20 коп. Останній платіж проведено 28 лютого 2022 року. Строк повернення всієї суми отриманого кредиту та сплати всіх нарахованих банком платежів за кредитом мав остаточно спливати в погоджену сторонами кінцеву дату повернення кредиту, а саме 29 січня 2026 року.
Факт сплати кредитних коштів в сумі 47710 грн 20 коп. не заперечується відповідачем, про що він зазначив у наданих письмових поясненнях.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану було запроваджено кредитні канікули та у період з 01 березня 2022 року було відтерміновано сплату боргу відповідачем, внаслідок чого кошти, що підлягали сплаті у період кредитних канікул, могли не сплачуватися і не враховувалися як прострочена заборгованість.
Разом з тим, кредитні канікули не зменшили суму боргу відповідача, а лише відтермінували його сплату.
Кредитодавець свої зобов'язання за вказаним Кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач не надавав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, внаслідок чого його заборгованість, станом на 27 вересня 2023 року становила 131594 грн 65 коп. та складалася із суми залишку простроченого кредиту в сумі 72756 грн 61 коп. та суми простроченої комісії 58838 грн 04 коп.
Всі нарахування, до дати отримання ТОВ «Санфорд Капітал» права грошової вимоги, здійснювалися безпосередньо АТ «Банк Кредит Дніпро». Жодних додаткових нарахувань після дати відступлення права грошової вимоги, позивачем не здійснювалось. Однак сума заборгованості відповідача не змінилась. Зазначене підтверджено розрахунком заборгованості станом на 10.04.2024 по кредитному договору №22035000486715 від 29 січня 2021 року.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають на підставах, встановлених ст. 11 Цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частиною 1 та 2 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (глави 71), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв'язку з порушенням умов договору згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань. Це спосіб цивільно-правової відповідальності боржника.
При вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має враховувати положення статей 1050, 1054 Цивільного кодексу України і виходити з того, що якщо договором встановлений обов'язок позивальника повернути кредит частинами (з розстрочення), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишився, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.
В поданій позовній заяві позивач стверджує, що термін виконання зобов'язань ОСОБА_1 з погашення всієї суми заборгованості за кредитним договором настав достроково 27.09.2023.
З наданих розрахунків заборгованості вбачається, що нарахування заборгованості за кредитним договором проведено банком по 27 вересня 2023 року включно.
Відповідно до вимог ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Наявними у справі доказами підтверджується, що відповідачем ОСОБА_1 порушено умови Кредитного договору №22035000486715 від 29 січня 2021 року, тому позовні вимоги ТОВ «Санфорд Капітал'в частині стягнення з відповідача суми залишку простроченого кредиту 72756 грн 61 коп. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню в цій частині.
При визначені суми заборгованості, суд приймає за основу надані позивачем розрахунки заборгованості, які долучені до матеріалів справи, та виписку по особовому рахунку, оскільки відповідач не скористався процесуальним правом надати належні та допустимі докази щодо спростування заявлених позовних вимог в частині розміру заборгованості, яка виникла за час дії кредитного договору.
Разом з тим, суд не може погодитися із позовними вимогами в частині стягнення прострочених комісій за обслуговування кредиту у розмірі 58838 грн 04 коп. та вважає обгрунтованими заперечення відповідача з приводу неправомірності її нарахування з аступних підстав.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення ч.ч.1,2,5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, п.4 ч.1 ст. 1 та ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч.1 та 2 ст. 11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.
Оцінюючи зміст оспорюваного положення пункту 2.1 Кредитного договору, яким передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, та зміст положень пункту 6.9.3 Загальних умов кредитування розділу 6 «Умови надання споживчих кредитів» Універсального договору банківського обслуговування клієнтів - фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро», що були чинними на час укладення оспорюваного договору, якими визначено, що послуга банку по обслуговуванню кредиту полягає у тому, що банк здійснює нагадування про дати сплати заборгованості за кредитом та суму заборгованості, шляхом направлення SMS-повідомлень; вносить зміни до графіку погашення у випадку здійснення клієнтом часткового дострокового погашення кредиту, за письмовою вимогою клієнта надає оновлений графік погашення або інформацію про залишок заборгованості, тощо, Верховний Суду у своїй постанові від 17 серпня 2022 року у справі №180/1434/20, провадження №61-9418св21, дійшов висновку, що дії банку, які складають обслуговування кредиту, відповідають зобов'язанням банку, визначеним пунктом 6.9.7 Загальних умов кредитування, про надання не частіше одного разу на місяць безоплатно інформації про поточний розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, надання виписок по рахунку, щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за договором, які сплачені та які належить сплатити і дати сплати, та зобов'язанням кредитодавця про надання інформації споживачу, визначених статтею 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому такі послуги не можуть бути оплатними.
Верховний Суд у вищевказаній постанові від 17 серпня 2022 року у справі №180/1434/20, провадження №61-9418св21, дійшов висновку, що наведене дає підстави для висновку, що положення пункту 2.1 Кредитного договору, яким передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту суперечать положенням ч.1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому таке положення є нікчемним в силу закону, а отже, не підлягають визнанню недійсними судом.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі №766/8096/20 (провадження №61-15716св20) та від 01 лютого 2023 року по справі №199/7014/20, провадження №61-17825св21.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
У зв'язку з викладеним, відсутні підстави стягувати нараховану позивачем у даній справі заборгованість по комісії за обслуговування кредитної заборгованості на суму 58838 грн 04 коп.
Згідно з розрахунком заборгованості, кредитором в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №22035000486715 від 29 січня 2021 року, укладеного між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 , було зараховано на погашення комісії кошти, які відповідач сплачував на погашення кредиту, в сумі 46065 грн 96 коп. За відсутності доказів щодо наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем, вчинення банком додаткових дій з обслуговування кредитної заборгованості, вказану суму коштів слід урахувати при визначенні розміру сплаченої кредитної заборгованості і відповідно зменшити зазначену у розрахунку позивача заборгованість за кредитом (72756 грн 61 коп. - 46065 грн 96 коп. = 26690 грн 65 коп.).
Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Нормами ч.1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно із ст.1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Так, 11.04.2024 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Санфорд Капітал» укладено договір факторингу № 11/04/24, згідно якого до ТОВ «Санфорд Капітал» перейшло і право вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі до ОСОБА_1 .
Зазначене підтверджується договором факторингу №11/04/24 від 11 квітня 2024 року, актом приймання-передачі документації за вказаним договором факторингу, платіжною інструкцією №18 та реєстром боржників.
Таким чином, ТОВ «СанфордКапітал» є новим кредитором у зобов'язаннях з відповідачем, відповідно до умов кредитного договору, що був укладений між первісним кредитором та ОСОБА_1 .
Договір факторингу, яким обґрунтовуються позовні вимоги у цій справі, на час вирішення спору є дійсними, у судовому порядку недійсними не визнавався та доказів щодо його нікчемності (невідповідності умов імперативним вимогам законодавства) суду не надано, суд вважає, що відповідний договір є дійсними та таким, що регламентує правовідносини, ним визначені.
З урахуванням вищевикладених правових норм та встановлених обставин по справі, приймаючи до уваги, що невиконанням кредитних зобов'язань відповідачем ОСОБА_1 були порушені права позивача у справі, тому, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню, та вважає необхідним стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Санфорд Капітал» заборгованість за кредитним договором №22035000486715 від 29 січня 2021 року в загальній сумі 26690 грн 65 коп.
Решта заперечень відповідача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та не спростовують встановлених судом обставин.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати по сплаті судового збору в сумі 491 грн 32 коп. та 1460 грн 34 коп. - витрат на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.4, 12, 13, 28, 76-82, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 280, 352, 354-355 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» заборгованість за Кредитним договором №22035000486715 від 29 січня 2021 року у розмірі 26690 грн 65 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 491 грн 32 коп. та витрати на правничу допомогу у сумі 1460 грн 34 коп., а всього - 28642 (двадцять вісім тисяч шістсот сорок дві) грн 31 (тридцять одна) коп.
В решті вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене сторонами до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено 03 грудня 2025 року.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал», адреса: 49005, м. Дніпро, Дніпропетровська область, вул. Сімферопольська, 21, 5-й поверх, приміщення 68,69, код ЄДРПОУ 43575686.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя І.Я. Биченко