Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/9410/13-ц
Номер провадження 6/711/225/25
01 грудня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі головуючого судді Демчика Р.В., секретаря судового засідання Кобилки Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси заяву старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Атамась Ю.О. про заміну сторони виконавчого провадження, боржник: ОСОБА_1 , стягувач: ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_3 ,
встановив:
Старший державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Атамась Ю.О. звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси із заявою про про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 711/9410/13.
Подання обгрунтовує тим, що постановою державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження № 47084466 з примусового виконання виконавчого листа № 711/9410/13-ц виданого 26.03.2015 року Придніпровським районним судом м. Черкаси щодо зобов'язання ОСОБА_1 привести у попередній стан прибудови а-2, а-3 (приміщення 1-1,1-2,1-3) в будинковолодінні АДРЕСА_1 , а саме: у відповідності до характеристик у технічному паспорті станом на 02.06.2006 року, до перебудови їх в приміщення а-4, яку зобов'язано знести рішенням Придніпровського районного суду м Черкаси від 22.05.2012 року.
Згідно з пунктом 4 наказу Міністерства юстиції України від 20.02.2023 № 684/5 «Про відділи державної виконавчої служби у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)» реорганізовано Придніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) шляхом приєднання до Центрального відділу державне виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з перейменуванням у Другий відділ державної виконавче служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиц (м. Київ).
Встановлено, що Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкас Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) правонаступником відповідних реорганізованих відділів державної виконавчої служби.
10.01.2024 року на адресу відділу надійшла заява від ОСОБА_4 , в якій вона повідомила, що її чоловік ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно відповіді на запит, Другою черкаською державною нотаріальною конторе наданою інформацію, що після смерті ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , із заявою про прийняття спадщини звернулися: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ); ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована адресою: АДРЕСА_3
Станом на теперішній час дане виконавче провадження не виконано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено. При цьому, державним виконавцем вжито вичерпний перелік заходів, направлених на примусове виконання рішення. Вжити заходами не вдалося виконати рішення суду, тому з метою повного та своєчасне виконання рішення виникла необхідність зміни сторони виконавчого провадження.
21.08.2025 стягувач ОСОБА_2 звернулася до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) із заявою про заміну стягувана у виконавчому провадженні АСВП № 47084466, з копією заповіту боржника та копією Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру.
Відповідно до ч.5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однією із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Отже, заміна сторони у відносинах, щодо яких виник спір можливе на будь - якій стадії процесу, як на стадії розгляду справи так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Просить суд замінити боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на його спадкоємця за заповітом - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) у виконавчому провадженні № 47084466 з примусового виконання виконавчого листа № 711/9410/13-ц виданого 26.03.2015 року Придніпровським районним судом м. Черкаси щодо зобов'язання ОСОБА_1 привести у попередній стан прибудови а-2, а-3 (приміщення 1-1, 1-2, 1-3) в будинковолодінні АДРЕСА_1 , а саме: у відповідності до характеристик у технічному паспорті станом на 02.06.2006 року, до перебудови їх в приміщення а-4, яку зобов'язано знести рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.05.2012 року.
Представник відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Атамась Ю.О. в судове засідання не з'явилася, надіслала до суду заяву, в якій справу просила розглянути у її відсутності.
Стягувач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, надіслала до суду заяву, в якій справу просила розглянути у її відсутності.
17.11.2025 року від представника ОСОБА_3 адвокат Нестерко І.О. надійшло заперечення, в якому він просить відмовити в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
Судом встановлені наступні обставини у справі.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.12.2014 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , головного державного виконавця Соснівського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції Шаригіної Н.М., КП «ЧООБТІ», треті особи: Виконавчий комітет Черкаської міської ради, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області про зобов'язання вчинити дії, стягнути за завдану матеріальну та моральну шкоду задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_1 привести у попередній стан прибудови а-2, а-3 (приміщення 1-1,1-2,1-3) в будинковолодінні АДРЕСА_1 , а саме: у відповідності до характеристик у технічному паспорті станом на 02.06.2006 року, до перебудови їх в приміщення а-4, яку зобов'язано знести рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 22.05.2012 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 - 1000 грн. за завдану моральну шкоду.
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 26.02.2015 року рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.12.2024 року залишено без змін.
Постановою державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження № 47084466 з примусового виконання виконавчого листа № 711/9410/13-ц виданого 26.03.2015 року Придніпровським районним судом м. Черкаси щодо зобов'язання ОСОБА_1 привести у попередній стан прибудови а-2, а-3 (приміщення 1-1,1-2,1-3) в будинковолодінні АДРЕСА_1 , а саме: у відповідності до характеристик у технічному паспорті станом на 02.06.2006 року, до перебудови їх в приміщення а-4, яку зобов'язано знести рішенням Придніпровського районного суду м Черкаси від 22.05.2012 року.
Примусове виконання зазначеного вище рішення суду здійснюється Другим відділом державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 27.12.2023 року.
ОСОБА_1 заповів своєму племіннику ОСОБА_3 належну йому 1/10 частку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
10 квітня 2024 року ОСОБА_3 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_1 .
Також із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_1 звернулась його рідна сестра ОСОБА_2 .
Станом на дату розгляду справи рішення суду у справі № 711/9410/13-ц не виконано, виконавче провадження не закінчено, будь-яких дій, спрямованих на його виконання, не здійснено.
Згідно з пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України, статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Чіжов проти України», № 6962/02, 17.05.2005 року ЄСПЛ зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої пунктом 1 статті 6 Конвенції.
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення ЄСПЛ у справах «Півень проти України», № 56849/00, 29.06.2004 року, «Горнсбі проти Греції», № 18357/91, 19 березня 1997 року).
Відповідно до змісту рішення ЄСПЛ у справі «Шмалько проти України», №60750/00, 20.07.2004 року право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
ЄСПЛ також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.
Сукупний аналіз рішень ЄСПЛ у справах «Алпатов та інші проти України», № 7321/05 , 18 грудня 2012 року, «Робота та інші проти України», № 7158/04, 17 січня 2013 року, «Варава та інші проти України», № 12405/06, 17 січня 2013 року, «ПМП «Фея» та інші проти України», № 27617/06, 12 лютого 2013 року достеменно засвідчує однозначну позицію Суду про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.
Слід також згадати рішення ЄСПЛ у справі «Бурміч та інші проти України», № 46852/13, 12 жовтня 2017 року, в якому Суд визначив, що Уряду України поки що не вдалося вжити необхідні заходи загального характеру, здатні усунути першопричини системної проблеми, констатованої раніше Судом, і надати ефективний засіб юридичного захисту, спроможний забезпечити усім потерпілим відшкодування на національному рівні. Тривале протягом багатьох років невиконання Україною рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04, від 15 жовтня 2009 року) унеможливило вирішення системної проблеми невиконання рішень національних судів, спровокувавши тим самим подальше подання великої кількості заяв, які піднімають питання, аналогічні тим, що розглядалися у цій справі.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Аналогічні положення закріплені у статті 442 ЦПК України.
Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Виходячи зі змісту процесуального законодавства, процесуальне правонаступництво - це заміна сторони у справі іншими особами у зв'язку з переходом до цих осіб матеріальних прав і обов'язків попередньої особи.
Таким чином, підставою процесуального правонаступництва (заміни сторони виконавчого провадження) є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що за загальним правилом у разі смерті боржника за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов'язанні.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 2-2697/11, у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 523/15975/18.
Положення щодо закінчення виконавчого провадження у разі смерті боржника (пункт 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження») слід розуміти так, що вони стосуються, зокрема, випадків, коли правовідносини не допускають правонаступництва (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20).
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , були співвласниками домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
У зв'язку з наявністю перешкод у реалізації свого права користування належною частиною домоволодіння ОСОБА_2 звернулася до суду з відповідним позовом до іншого співвласника зазначеного домоволодіння.
Як вже було зазначено, рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.12.2024 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 26.02.2015 року, зобов'язано ОСОБА_1 привести у попередній стан прибудови а-2, а-3 (приміщення 1-1,1-2,1-3) в будинковолодінні АДРЕСА_1 , а саме: у відповідності до характеристик у технічному паспорті станом на 02.06.2006 року, до перебудови їх в приміщення а-4, яку зобов'язано знести рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.05.2012 року.
Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (частина друга статті 317 ЦК України).
Згідно з положеннями частин четвертої, п'ятої статті 319 ЦК України власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно) (частина перша статті 355 ЦК України).
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Верховний Суд у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 523/15975/18 вже зауважував, що зобов'язання спадкодавця вчинити дій щодо відновлення нерухомого майна до становища, яке існувало до його пошкодження, не припинилося внаслідок смерті боржника і перейшло до його спадкоємців.
Такої ж позиції дотримувалася Велика Палата Верховного Суду у справі
№ 914/1785/22, зазначивши, що зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняті земельні ділянки шляхом демонтажу (знесення) нежитлових приміщень, заявлені в порядку статті 391 ЦК України, не є нерозривно пов'язаним з його особою (пункти 74, 78, 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2024 року).
Суд зауважує, що законодавством визначено, що у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.
У матеріалах справи наявна відповідь нотаріуса Другої черкаської державної нотаріальної контори про спадкоємців ОСОБА_1 , які звернулися із заявою про прийняття спадщини, ними, зокрема, є: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Водночас, ОСОБА_3 є спадкоємцем за заповітом.
Таким чином, ОСОБА_3 є спадкоємцем частини нерухомого майна померлого ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , яке підлягає приведенню у попередній стан на виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.12.2014 року. Отже такий спадкоємець разом із набуттям права власності на нерухоме майно набуває зобов'язання, якими обтяжене це нерухоме майно.
Отже, у правовій ситуації, коли у матеріальних правовідносинах відбулося правонаступництво, проте суд відмовляє у заміні у виконавчому листі сторони стягувача його правонаступником відбувається порушення принципу обов'язковості судового рішення та нівелюється правова мета звернення особи до суду, адже завдання цивільного судочинства ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 4, 13, 257, 258-261, 353-355,442 ЦПК України, суд,-
постановив:
Заяву Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про заміну сторони виконавчого провадження - задовольнити.
Замінити боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на його спадкоємця за заповітом - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) у виконавчому провадженні № 47084466 з примусового виконання виконавчого листа № 711/9410/13-ц виданого 26.03.2015 року Придніпровським районним судом м. Черкаси щодо зобов'язання ОСОБА_1 привести у попередній стан прибудови а-2, а-3 (приміщення 1-1, 1-2, 1-3) в будинковолодінні АДРЕСА_1 , а саме: у відповідності до характеристик у технічному паспорті станом на 02.06.2006 року, до перебудови їх в приміщення а-4, яку зобов'язано знести рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.05.2012 року.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Головуючий: Р. В. Демчик