Справа № 702/739/22
Провадження № 1-кп/702/8/25
02 грудня 2025 року м. Монастирище
Монастирищенський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Монастирище обвинувальний акт по кримінальному провадженню за № 12022250320001455 від 10.11.2022 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в смт Цибулів Монастирищенського району Черкаської області, громадянина України, місце державної реєстрації та фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимий
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
В провадженні Монастирищенського районного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 в тому, що 07 листопада 2022 року, в світлий час доби, приблизно о 08 годині 50 хвилин в смт. Цибулів Уманського районну поряд із магазином, розташованим за адресою вулиця Київська 92 рухалась пішохід ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка знаходилась біля задньої частини автомобіля «Toyota Rav 4» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В цей же час водій ОСОБА_4 знаходячись за кермом технічно справного автомобіля «Toyota Rav 4» реєстраційний номер НОМЕР_1 перед початком руху не переконавшись, що це буде безпечним для інших учасників дорожнього руху, розпочав свій рух заднім ходом в напрямку траєкторії руху пішохода ОСОБА_6 , яка була повернута по відношенню до нього правою бічною частиною тулуба. Водій ОСОБА_4 , рухаючись заднім ходом, керуючи автомобілем та не маючи можливості зі свого місця в повному обсязі оглядати проїзну частину позаду автомобіля, був непередбачливим, легковажно розраховуючи на те, що в межах смуги руху його автомобіля відсутні пішоходи, для забезпечення безпеки руху не звернувся до інших осіб, продовжив небезпечний в даній обстановці рух заднім ходом, чим порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме вимоги п.п. 1.5., 2.3. б, д), 10.1. та 10.9. Правил дорожнього руху України, згідно яких: - «1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.»; «2.3 Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху»; - «10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»; - «10.9. Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб». Внаслідок порушення зазначених правил безпеки дорожнього руху, виконання яких виключало б настання дорожньо-транспортної пригоди, водій ОСОБА_4 , рухаючись заднім ходом допустив наїзд задньою частиною керованого ним автомобіля «Toyota Rav 4» реєстраційний номер НОМЕР_1 на пішохода ОСОБА_6 . Згідно висновку судово-медичної експертизи № 05-7-01/638 від 13.12.2022 потерпілій ОСОБА_6 , спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритого субкапітального перелому лівої стегнової кістки без зміщення відламків. Виявлені у неї ушкодження відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я. Між порушенням водієм ОСОБА_4 правил безпеки дорожнього руху, а саме вимог п. 10.1 та 10.9 Правил дорожнього руху України й наслідками, що наступили, - спричиненням потерпілій ОСОБА_6 , середньої тяжкості тілесного ушкодження є прямий причинний зв'язок.
Таким чином ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав подане ним клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності в зв'язку з закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України. Клопотання мотивоване тим, що з дня вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення минули строки притягнення його до кримінальної відповідальності, що є підставою для його звільнення.
Захисник ОСОБА_5 клопотання обвинуваченого підтримав, просив його задовольнити.
Прокурор не заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого та підтвердив, що на момент звернення з даною заявою строк давності притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 286 КК закінчився.
Потерпіла ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією актового запису про смерть № 52 від 03.02.2023 (том 1 а.с. 115).
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження та перевіривши матеріали кримінального провадження вважає, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Згідно ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Станом на дату звернення обвинуваченого до суду з заявою про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України минуло більше трьох років.
Санкцією ч.1 ст.286 КК України передбачено покарання штрафом від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років та відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів особливо тяжких злочинів.
Виходячи з положень п.4 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею тяжкого злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч.1 ст.49 КК України, та за наявності згоди обвинуваченого на звільнення з підстав спливу строків давності.
Будь-яких обставин, які б свідчили про наявність підстав, передбачених ч.2, ч. 3 ст. 49 КК України, для зупинення або переривання строків давності, зокрема даних про вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення чи вчинення умисних дій, направлених на ухилення від досудового розслідування або суду, судом не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, а також згоду обвинуваченого на звільнення від кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 286 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, суд зазначає про наявність підстав для звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.
Вирішуючи питання щодо цивільного позову ОСОБА_6 суд виходить із наступного.
Як вбачається з матеріалів провадження, під час розгляду справи потерпілою ОСОБА_6 заявлено цивільний позов до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 129 КПК України, вирішення цивільного позову по суті заявлених вимог можливо лише у разі ухвалення обвинувального вироку або постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Тому у разі закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов по суті не вирішується, а залишається без розгляду. У такому випадку особи, які прийняли спадщину після померлої ОСОБА_6 , вправі вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства ( постанова Верховного Суду від 28 серпня 2024 року у справі № 303/6878/17).
Витрати на проведення судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/104-22/38620-ІТ від 12.12.2022 в розмірі 1132,68 грн, покладаються на державу, що відповідає позиції Верховного Суду, яка була викладена у постанові від 18 лютого 2025 року у справі №712/8174/23.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Заходи забезпечення кримінального провадження, а саме арешт накладений на вилучене майно: автомобіль «Toyota Rav 4» реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до ухвали слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21.12.2022, слід скасувати.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 44, 49 КК України, статтями 284-288, 372, 376 КПК України, суд
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності, а кримінальне провадження стосовно нього закрити.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, залишити без розгляду.
Процесуальні витрати на проведення експертиз в сумі 1132,68 грн віднести на рахунок держави.
Накладений за ухвалою слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21.12.2022 (справа № 705/4978/22) арешт: на автомобіль марки «Toyota Rav 4» реєстраційний номер НОМЕР_1 - скасувати.
Речовий доказ: - автомобіль марки «Toyota Rav 4» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зберігається за місцем проживання ОСОБА_4 , вважати повернутим володільцю ОСОБА_4 , згідно розписки.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом 7 діб з дня її оголошення через Монастирищенський районний суд.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої, при оскарженні ухвали - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Суддя ОСОБА_1