Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/871/25
номер провадження 2/695/1089/25
24 листопада 2025 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Середи Л.В.,
за участю: секретаря с/з - Оніщенко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (попередня назва ТОВ «ФК «Фінтраст Україна») Столітній М.М. звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивований тим, що 01.03.2024 між ТОВ «ФК «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №4434048 за умовами якого відповідач отримала кредит в сумі 15 000 грн., строком на 360 днів, та зобов'язалася повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору.
Кредитодавець свої зобов'язання за кредитними договорами виконав у повному обсязі, перерахував грошові кошти в обсязі та у строк визначені умовами кредитного договору.
25.10.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу №25/10/2024, згідно якого ТОВ «ФК «Фінтраст Україна » набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Лінеура Україна», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №4434048 від 01.03.2024.
У подальшому позивачем на підставі рішення №251124/1 єдиного учасника змінено найменування товариства з ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»
Позивач наполягає, що відповідач належним чином взяті зобов'язання не виконала, кредитні кошти у строк та в розмірах, які були погоджені між сторонами договору не повернула ні попередньому ні новому кредитору.
Заборгованість відповідача за кредитним договором №4434048 від 01.03.2024 становить 147 750 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 15 000 грн.; заборгованість за відсотками, які нараховані первісним кредитором - 89 625 грн., заборгованість за відсотками, нарахованих ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» - 43 125 грн..
На підставі вказаного позивач звернувся до суду із даним позовом у якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 147 750 грн., а також суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн..
Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 03.03.2025 року відкрито провадження по справі та постановлено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Представник позивача у судове засідання не з'явився. У позовній заяві просив проводити розгляд справи без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 надала до суду заяву у якій просила приєднати до матеріалів справи вирок Черкаського районного суду Черкаської області по кримінальному провадженні про шахрайство за кредитними договорами.
Ухвалою суду від 08.08.2025 року підготовче провадження по даній справі закрито, вирішено клопотання про витребування доказів, розгляд справи призначено до розгляду по суті.
Відповідач скерувала до суду заяву у якій просила розглянути справу за її відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечувала.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явилися, скерували до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними доказами, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно наявного в матеріалах справи договору №4434048 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.03.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір, відповідно до п., п. 1.2, 1.3 та 1.4 якого сума кредиту складає 15 000 грн., строк кредиту 360 днів, тип процентної ставки фіксований. При цьому у мовами договору передбачено різні типи процентних ставок: стандартну процентну ставку (2.50%), яка визначена п. 1.4.1 та знижена процентна ставка (0.01%), яка визначена п. 1.4.2 Договору, а також передбачено умови їх застосування..
Відповідно до п. 2.1 кредитного договору, кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_1 .
Розділ 4 вказаного договору містить порядок повернення (виплати) кредиту та сплати процентів за вказаним договором.
Судом встановлено, що вказаним договором визначено усі його істотні умови, в тому числі суму кредиту, термін його дії, відсотки за користування кредитними коштами, порядок погашення суми заборгованості, тощо.
Вказаний договір укладено в електронній формі та останній був підписаний 01.03.2024 о 13:39 год. шляхом введення одноразового ідентифікатора «61121» в особистому кабінеті відповідача, створеному на сайті кредитора.
Додатками до вказаного договору є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, а також паспорт споживчого кредиту.
За клопотанням позивача судом було витребувано інформацію щодо руху коштів за банківською карткою № НОМЕР_1 .
Відповідно до листа АТ КБ «ПриватБанк» від 27.08.2025р. за №20.1.0.0.0/7-250819/45647-БТ на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_1 на яку 01.03.2024 здійснено переказ коштів в сумі 15 000 грн..
25.10.2024 року між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір факторингу №25/10/2024 від 25.10.2025р. про відступлення прав вимоги відповідно до якого клієнт (ТОВ «Лінеура Україна») відступив факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід'ємною частиною договору.
Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2 та надходження ціни продажу у повному обсязі, відповідно до п. 3.3 цього договору на рахунок клієнта, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
На підтвердження переходу до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» прав вимоги за вказаним кредитним договором №4434048 від 01.03.2024 до ОСОБА_1 суду надано вказаний договір факторингу, платіжну інструкцію №3475 від 01.11.2024 про сплату коштів за договором факторингу №25/10/2024 від 25.10.2024, акт прийому-передачі реєстру боржників від 25.10.2024р., а також витяг з реєстру боржників відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №4434048, боржник ОСОБА_1 , сума заборгованості за основною сумою боргу - 15 000 грн., сума заборгованості за відсотками 89 625 грн., сума заборгованості за пенею - 7500 грн., сума заборгованості разом 112 125 грн.
Оскільки умовами договору визначено, що строк кредитування становить 360 днів, позивачем проведено донарахування відсотків за користування кредитними коштами відповідачем.
Відповідно до розрахунку позивача сума заборгованості за кредитним договором за період з 26.10.2024 по 17.02.2025 становить 43 125 грн.
Відтак за розрахунком позивача заборгованість відповідача за кредитним договором №4434048 від 01.03.2024 становить 147 750 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 15 000 грн.; заборгованість за відсотками, які нараховані первісним кредитором - 89 625 грн., заборгованість за відсотками, нарахованих ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» - 43 125 грн.
Разом з тим, судом встановлено, що вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 17.04.2025 у кримінальному провадженні №12024250310001625 від 14.05.2024 року ОСОБА_2 , було визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 182, ч. 2 ст. 182, ч. 4 ст. 190 КК України КК України (номер справи № 707/753/25).
Із змісту вказаного вироку (який набрав законної сили 04.06.2025 року) вбачається, що ОСОБА_2 , серед іншого, за попередньою змовою з невстановленою особою, 01.03.2024 о 13:39, реалізуючи свій злочинний умисел, використовуючи банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 , відкриту% на ім'я ОСОБА_1 , якою попередньо заволодів шляхом шахрайства, з прив'язкою абонентського номеру потерпілої оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_3 та особистого мобільного телефону марки «ZTE Blade А51» перейшов за інтернет посиланням https://credit7.ua належного ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», код ЄДРПОУ: 42753492, юридична адреса: 02081, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, буд. 25, п. 318 та використовуючи банк ID провів попередню ідентифікацію клієнта банку від імені ОСОБА_1 , після чого оформив на ім'я останньої укладено договір кредитної лінії №4434048, після чого на карту АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 отримав грошові кошти у сумі 15 000,00 грн., які в подальшому за допомогою банкомату здійснив операцію зі зняття грошових коштів, в наслідок чого повторно, в умовах воєнного стану, заволодів чужим майном, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, а саме грошовими коштами належними потерпілій ОСОБА_1 , чим завдав останній матеріальних збитків на суму 15 000,00 грн.
Надаючи правову оцінку вказаним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 серпня 2023 року в справі № 176/1445/22, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Згідно зі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається зі змісту ч. 3 статті 203 Цивільного кодексу України, правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, зокрема, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.
Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Кодексу.
Отже, наявність вільного волевиявлення учасників правочину та його відповідність внутрішній волі при укладенні цього правочину є однією з необхідних умов визнання останнього дійсним, а відсутність вільного волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання такого недійсним.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц також відступила від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15 («Судами під час розгляду справи встановлено, що спірний договір, укладений від імені позивача, підписаний не ним, а іншою особою. Таким чином спірний договір був укладений без волевиявлення позивача, а тому суди дійшли правильного висновку про недійсність спірного договору на підставі частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України») і зазначила, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. Підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.
За вимогами ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства в установлений строк відповідно до умов договору.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (стаття 11 ЦК України). При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 28 ЦК України фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 цього Кодексу).
Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Разом з тим, Пленум Верховного Суду України у п.8 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9 роз'яснив, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
Правовідносини з надання кредиту за своєю правовою природою є договірними правовідносинами.
Отже, якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями статей 207, 640 ЦК України та уклали кредитний договір, у якому передбачили умови його виконання, то ці умови мають виконуватись.
Згідно з ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Як визначено ст. 82 ч.6 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Вказаним вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 17.04.2025 року встановлено факт використання банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 , відкритої на ім'я ОСОБА_1 , якою попередньо ОСОБА_2 заволодів шляхом шахрайства, та факт використання ОСОБА_2 банку ID для проведення попередньої ідентифікацію клієнта банку від імені ОСОБА_1 , без її на те згоди.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не могла укласти вищевказаний кредитний договір шляхом підписання такого одноразовим ідентифікатором, який був скерований на номер телефону НОМЕР_3 , у зв'язку з відсутністю доступу до мобільного телефону відповідача, а відповідні дії, в супереч волі ОСОБА_1 вчиняв ОСОБА_2 , що встановлено вироком суду.
Наведене свідчить про те, що у ОСОБА_1 не виникло зобов'язань перед позивачем щодо повернення грошових коштів на підставі кредитного договору № 4434048 від 01.03.2024, оскільки вона вказаний договір не укладала та не підписувала, а також не отримувала грошових коштів від ТОВ «Лінеура Україна», що позивачем не спростовано та не надано будь-яких інших доказів на підтвердження отримання саме відповідачем грошових коштів за спірним кредитним договором, у зв'язку з чим, підстави для задоволення вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором відсутні.
При цьому, суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості звернутись із цивільним позовом до суду про стягнення із засудженого матеріального збитку, оскільки саме його винними діями була спричинена шкода.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно ч. 1, ч. 2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові на позивача.
Оскільки позивачу відмовлено у задоволені його позовних вимог в повному обсязі, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати на його користь не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 247, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Середа Л.В.