Золотоніський міськрайоннй суд Черкаської області
Справа № 695/4109/24
номер провадження 2/695/581/25
27 листопада 2025 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді Середи Л.В.,
за участю:
секретаря с/з - Оніщенко Н.В.,
представника відповідача - адвоката Побиванця Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
29 жовтня 2024 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області із вказаною позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договорами позики.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 15.11.2023 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №76619464 за яким позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 5000 грн. строком на 20 днів.
Позичальник належним чином свої зобов'язання не виконав, отримавши кошти у обумовлені сторонами договору строки та розмірі їх не повернув в результаті чого в позичальника утворилась заборгованість зі сплати суми боргу та заборгованість за відсотками.
14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21, у відповідності до умов якого, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників №22 від 11.04.2024 до Договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором №76619464 в сумі 18 750 грн., з яких: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 13 750 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.
Також 16.11.2023 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №4364648 за яким позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 4000 грн. строком на 15 днів.
Позичальник належним чином свої зобов'язання не виконав, отримавши кошти у обумовлені сторонами договору строки та розмірі їх не повернув в результаті чого в позичальника утворилась заборгованість зі сплати суми боргу та заборгованість за відсотками.
14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21, у відповідності до умов якого, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників №23 від 11.04.2024 до Договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором №4364648 в сумі 16 600 грн., з яких: 4000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 12 600 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.
З врахуванням вищевказаних обставин позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 05.11.2024 відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін та відповідачу встановлено строк для поданні відзиву на позовну заяву.
20 жовтня 2025 року, через систему «Електронний суд», на адресу суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Побиванця Ю.В. на позовну заяву ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», відповідно до якого, ознайомившись позовною заявою, відповідач визнає факт отримання грошових коштів за кредитним договором № 76619464 (сума основного боргу - 5000 грн.) та договором позики № 4364648 (сума основного боргу - 4000 грн.), укладеними у листопаді 2023 року. Таким чином, заборгованість у розмірі основного боргу (9000 грн.) підлягає частковому задоволенню. Однак відповідач категорично заперечує проти стягнення нарахованих позивачем відсотків (13750 грн. та 12600 грн. відповідно) та будь-яких штрафних санкцій. Доказами, які додані до відзиву на позовну заяву стверджується, що під час так званого укладення договорів позики ОСОБА_1 перебував на військовій службі та саме в листопаді 2023 року та отримував кредитні кошти для необхідного лікування. За таких обставин до даних відносин необхідно застосувати норми пункту 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", згідно з яким військовослужбовцям (які брали/беруть участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони) на весь час особливого періоду не нараховуються штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань, а також проценти за користування кредитом. Відповідач ОСОБА_1 підтверджує свій статус учасника бойових дій, проходженням військової служби в ЗСУ (в тому числі у період з 24.02.2022 по 08.02.2024), а також отриманням травм та поранень, що спричинили інвалідність. Оскільки кредитні договори були укладені під час дії особливого періоду (який триває з 18 березня 2014 року) та під час перебування відповідача на військовій службі, нарахування відсотків та штрафних санкцій є протиправним і не підлягає стягненню. Оскільки позовні вимоги визнаються частково (лише в частині основного боргу), відповідач просить стягнути з нього на користь позивача лише 9000 грн. основного боргу за обома кредитними договорами, а також судові витрати пропорційно задоволеній частині позову.
Позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ», вважає відзив відповідача ОСОБА_1 необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі. Позивач звертає увагу суду, що відповідач беззаперечно визнає факт укладення кредитних договорів та отримання за ними грошових коштів. Таке визнання обставин, згідно зі ст. 82 ЦПК України, звільняє позивача від їх доведення. Оскільки договори є чинними, відповідач, як боржник, несе відповідальність за їх неналежне виконання, що включає обов'язок повернути не лише основну суму боргу, а й передбачені договорами відсотки. Представник позивача наполягає, що для реалізації права застосування пільг згідно з п. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який забороняє нарахування штрафних санкцій та відсотків за користування кредитом військовослужбовцям, відповідач мав активно повідомити первісного кредитора про свій статус та надати відповідні підтверджуючі документи, як це передбачено роз'ясненнями НБУ та листом Міноборони. Позивач стверджує, що оскільки відповідач не надав первісному кредитору жодних доказів на підтвердження свого права на пільги до моменту подачі позову, кредитор правомірно здійснював нарахування відсотків відповідно до умов дійсних договорів та вимог ст. 526, 1054 ЦК України. Таким чином, позивач наполягає, що відсутність завчасного повідомлення унеможливлює автоматичне застосування пільги та звільнення відповідача від виконання умов договору в частині оплати відсотків, а отже, позовні вимоги мають бути задоволені в повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позовній заяві та відповіді на відзив розгляд справи просив проводити за його відсутності на задоволенні позову наполягав.
Представник відповідача, адвокат Побиванець Ю.В. в судовому засіданні просив позов задовольнити частково, вказував, що ОСОБА_1 визнає свою заборгованість лише в частині основного боргу за двома договорами. Водночас, відповідач, як учасник бойових дій та військовослужбовець, категорично заперечує проти стягнення нарахованих позивачем відсотків та штрафних санкцій. Підставою для цього є п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який прямо забороняє нарахування процентів за користування кредитом військовослужбовцям на особливий період. Відповідні докази, що підтверджують його статус та проходження військової служби, надані суду.
Суд, врахувавши доводи сторін, які викладені у їх заявах по суті справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 15.11.2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір позики №76619464, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором GULHPKNn4r.
Відповідно до п.2 зазначеного Договору позики, параметри та умови позики, параметри, порядок і графік повернення позики та сплати процентів: сума позики - 5000 гривень 00 копійок; строк позики - 20 днів; базова процентна ставка (фіксована) - 2.5% у день; дата надання позики - 15.11.2023 року; дата повернення позики (останній день) - 04.12.2023 року; орієнтовна реальна процентна ставка - 241338,08%; орієнтовна загальна вартість позики - 7500 гривень 00 копійок.
Згідно п.3 вказаного Договору позики, позикодавець надає позичальнику детальний перелік складових загальної вартості кредиту у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супровідних послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що зазначена у додатку №1 до договору, який є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п.4 зазначеного Договору позики, проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики, виходячи із строку фактичного користування позикою та до повного погашення заборгованості за договором, проте не довше 90 календарних днів зі спливу первісного строку користування позикою, визначеного договором/додатковими угодами. Товариство на власний розсуд може зупинити нарахування процентів до спливу строку, визначеного у першому реченні цього пункту.
Згідно п.20 вказаного договору позики, технологія (порядок) укладення договору. Цей договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису позикодавця та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».
Також у вказаному Договорі позики зазначені юридичні адреси та реквізити сторін, зокрема у реквізитах позичальника ОСОБА_1 зазначений номер електронного платіжного засобу - НОМЕР_1 .
Як вбачається з Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка є Додатком №1 до Договору позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) №76619464 від 15.11.2023 року та підписана відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором GULHPKNn4r визначені дати видачі кредиту та його погашення, та розмір платежів; проценти за користування кредитом; реальна річна процентна ставка; загальна вартість кредиту.
Також, 16 листопада 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір позики №4664648, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 1BOI2z1MK7.
Відповідно до п.2 зазначеного Договору позики, параметри та умови позики, параметри, порядок і графік повернення позики та сплати процентів: сума позики - 4000 гривень 00 копійок; строк позики - 15 днів; базова процентна ставка за перший день користування позикою (фіксована) - 44.86% (фіксована); базова процентна ставка з другого дня користування позикою 3%; дата надання позики - 16.11.2023 року; дата повернення позики (останній день) - 01.12.2023 року; орієнтовна реальна процентна ставка - 844442,32%; орієнтовна загальна вартість позики - 5500 гривень 00 копійок.
Згідно з п. 3 вказаного Договору позики, позикодавець надає позичальнику детальний перелік складових загальної вартості кредиту у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супровідних послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що зазначена у додатку №1 до договору, який є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 4 зазначеного Договору позики, проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики, виходячи із строку фактичного користування позикою та до повного погашення заборгованості за договором, проте не довше 90 календарних днів зі спливу первісного строку користування позикою, визначеного договором/додатковими угодами. Товариство на власний розсуд може зупинити нарахування процентів до спливу строку, визначеного у першому реченні цього пункту.
Згідно з п. 20 вказаного договору позики, технологія (порядок) укладення договору. Цей договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису позикодавця та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».
Також у вказаному Договорі позики зазначені юридичні адреси та реквізити сторін, зокрема у реквізитах позичальника ОСОБА_1 зазначений номер електронного платіжного засобу - НОМЕР_1 .
Як вбачається з Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка є Додатком №1 до Договору позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) №4364648 від 16.11.2023 року та підписана відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 1BOI2z1MK7 визначені дати видачі кредиту та його погашення, та розмір платежів; проценти за користування кредитом; реальна річна процентна ставка; загальна вартість кредиту.
Суд звертає увагу, що у відзиві на позовну заяву стороною відповідача не заперечується ні факт укладення вищевказаних договорів, ні факт належності відповідачу банківської картки НОМЕР_1 , а також надходження на дану картку кредитних коштів у сумі 9000 гривень 00 копійок, на підставі вказаних вище договорів позики.
В основі договірних відносин лежить свобода договору (ст. 6, 627 ЦК України), згідно з якою сторони вільні у виборі форми та умов правочину. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов (ст. 638 ЦК України). Для кредитного договору (ст. 1054 ЦК України) обов'язковою є письмова форма (ст. 1055 ЦК України), проте законодавство України визнає електронну форму правочину. Зокрема, договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, за згодою сторін вважається укладеним у письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України; ст. 207 ЦК України).
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість, оформлена в електронній формі, яка прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, якщо він підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону.
Момент укладення електронного договору настає з моменту одержання особою, яка направила пропозицію, відповіді про її прийняття (акцепт) (ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»). Акцепт може бути наданий, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви або вчиненням дій, що вважаються прийняттям пропозиції, якщо це чітко роз'яснено. Ключовим механізмом підписання електронних правочинів є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію»). Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, яку особа отримує під час реєстрації та приєднує до електронного повідомлення, що свідчить про волевиявлення на укладення договору.
Надані договори є належним чином укладеним відповідно до чинного законодавства, оскільки містить одноразовий ідентифікатор як підтвердження акцепту. Факт ідентифікації відповідача підтверджується тим, що персональні дані боржника та реквізити його банківської картки (номер картки), що були використані для перерахування коштів, могли бути надані виключно самим боржником при реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитора та оформленні заявки. Це свідчить про усвідомлене волевиявлення відповідача на укладення правочину.
Водночас, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, жоден кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
За вказаних обставин, суд вважає, що позивачем ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» доведено факт укладення між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем договорів позики №76619464 та №4364648, а також отримання відповідачем на підставі вказаних договорів кредитних коштів в сумі 5000 гривень 00 копійок та в сумі 4000 гривень 00 копійок відповідно.
За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно із ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Нормами ч.1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
14 червня 2021 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» («Фактор») та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» («Клієнт») укладено Договір факторингу №14/06/21 (а.с.12-13).
Відповідно до п.1.1 вказаного Договору факторингу, за цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах боржників, які формуються згідно Додатку №1 та є невід'ємною частиною договору.
Згідно п.1.2 зазначеного Договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості та набуває відповідні права вимоги.
28 липня 2021 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» («Фактор») та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» («Клієнт») укладено Додаткову угоду №2 до Договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року, відповідно до умов якої, сторони погодили внести зміни до п.1.3 Договору та викласти його в наступній редакції: «1.3. Клієнт зобов'язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за Договором позики Фактору, повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства» (а.с.14).
Додатковою угодою №22 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, яка укладена 11.04.2024 сторони погодили ціну продажу реєстру боржників №22.
Згідно акту прийому-передачі реєстру боржників №22 від 11.04.2024 за договором факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 клієнт передав а фактор прийняв реєстр боржників №22 від 11.04.2024 за кількістю 7145 осіб, після чого, з урахуванням п. 1.2 Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості і фактор стає кредитором по відношенню до боржників.
Відповідно до Витягу з Реєстру Боржників №22 від 11.04.2024 року до Договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором позики №76619464 у загальній сумі 18 750 гривень 00 копійок, з яких: 5000 гривень 00 копійок - сума заборгованості за основною сумою боргу; 13 750 гривень 00 копійок - сума заборгованості за відсотками.
Згідно акту прийому-передачі реєстру боржників №23 від 11.04.2024 за договором факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 клієнт передав а фактор прийняв реєстр боржників №23 від 11.04.2024 за кількістю 6984 осіб, після чого, з урахуванням п. 1.2 Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості і фактор стає кредитором по відношенню до боржників.
Відповідно до Витягу з Реєстру Боржників №23 від 11.04.2024 року до Договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором позики №4364648 у загальній сумі 16 600 гривень 00 копійок, з яких: 4000 гривень 00 копійок - сума заборгованості за основною сумою боргу; 16 600 гривень 00 копійок - сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України, у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Суд звертає увагу, що договір факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року, з урахування укладення його сторонами додаткових угод до нього, є рамковою угодою та підтверджує згоду його сторін на співпрацю між собою протягом визначеного проміжку часу.
Тобто приписи вказаного договору факторингу діють не лише під час його укладення, а й протягом усього строку дії додаткових угод до нього, відтак, права вимоги за кредитними договорами, які було укладено пізніше, ніж відповідний договір факторингу, можуть бути відступлені у порядку, визначеному таким договором факторингу у спосіб укладення додаткових угод до нього під час строку їх дії, що й мало місце у даному випадку.
Суд констатує, що відповідний договір факторингу, внаслідок укладення якого позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набув права вимоги до відповідача є чинними та перед судом заінтересованими особами питання про визнання його недійсними не порушувалося.
З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що до позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на законних підставах перейшло право вимоги до відповідача за вказаними вище договорами позики.
Позивач наполягає, що відповідач отримав грошові кошти за вказаними договорами позики свої зобов'язання не виконав та заборгованість за основною сумою боргу, а також процентами не повернув.
Позивач з моменту отримання права вимоги до відповідача не здійснював нарахування жодних штрафних санкцій по обох договорах.
Розмір заборгованості за договором №76619464 від 15.11.2023 та договором №4364648 від 16.11.2023 стверджується розрахунками заборгованості доданими до матеріалів справи, які складено ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Суд враховує, що сторона відповідача не заперечує факт неналежного виконання умов договору та не повернення основної суми боргу за вказаними договорами.
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Оскільки відповідачем визнається факт не повернення основної суми боргу за вказаними договорами, суд вважає, що остання підлягає стягненню із відповідача у заявленому позивачем розмірі, атому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за основною сумою боргу за договором №76619464 в сумі 5000 грн. та за договором №4364648 в сумі 4000.00 грн підлягають до задоволення
Однак, вирішуючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за відсотками за вказаними договорами суд враховує настіпне.
Відповідно до п.п. 3 п. 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року, статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов'язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.
Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.
За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.
У частині четвертій статті 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду.
Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано визначення поняттю демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу.
Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17 (провадження № 11-609апп19) дійшла висновку про те, що за змістом наведених вище визначень, навіть за не введення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов'язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.
Відповідно до пункту 13 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення.
Аналіз статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у пунктах 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення.
Разом з цим пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц (провадження № 61-21025св18).
Відповідно до довідки від 16.02.2024 року N 19, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що ОСОБА_1 в дійсності з 15 липня 2015 року по 27 жовтня 2016 року та з 24 лютого 2022 року по 08 лютого 2024 року дійсно проходив військову службу в Збройних Силах України.
У відповідності до посвідчення серія НОМЕР_2 від 12 квітня 2016 року, вбачається, що ОСОБА_1 являється учасником бойових дій.
Згідно довідки МСЕК серія 12 ААГ № 437151 від 22 липня 2024 року, вбачається, що ОСОБА_1 являється особою з інвалідністю ІІІ-ої групи захворювання яке пов'язане з проходженням військової служби
Відповідно до довідки МСЕК 12 ААА № 066712 від 29.07.2024 року , вбачається, що ОСОБА_1 отримав ступінь втрати працездатності 40 %.
У відповідності до виписок з історії хвороби № 27441 від 12.11.2024 року та № 28092 від 26.11.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 проходив стаціонарне лікування після отриманих травм.
Таким чином під час так укладення договорів позики в листопаді 2023 року ОСОБА_1 перебував на військовій службі.
Отже на відповідача, з 15 липня 2015 року по 27 жовтня 2016 року та з 24 лютого 2022 року по 08 лютого 2024 року, як на військовослужбовця, на особливий період, поширювалися пільги передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме - не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом.
Не звернення відповідача до фінансових установ та не надання ним під час укладення вищевказаних договір документів, які дають йому відповідні пільги передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» суд оцінює відповідно до вимог процесуального законодавства, і з урахуванням конкретних обставин цієї справи, та вважає, що відсутність звернення відповідача до первісних кредиторів та у подальшому до позивача, не спростовує той факт, що на ОСОБА_1 розповсюджується дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
При цьому, за наявності позову фінансової установи про стягнення боргу за кредитним договором суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).
Аналогічний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі №642/548/21.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що підстави для стягнення з відповідача відсотків за користування позикою у сумі 13 750 гривень 00 копійок за договором позики №76619464 від 15 листопада 2023 року, та за користування кредитом у сумі 12 600 гривень 00 копійок за договором позики №4364648 від 16 листопада 2023 року, відсутні.
Принцип змагальності сторін (ст. 12 ЦПК України) покладає на позивача обов'язок надати суду належний та достовірний розрахунок своєї вимоги.
Натомість, ТОВ «ФК «ЄАПБ» надало суду лише загальні суми заборгованості, які не дозволяють відокремити нарахування відсотків за період після 08.02.2024 від того обсягу відсотків, який був нарахований протиправно, під час дії пільги.
Позивач, знаючи про обмеження у 90 календарних днів (згідно з п. 4 договору) та отримавши відзив з доказами військового статусу, проігнорував необхідність уточнення своїх розрахунків.
При цьому умовами договору п. 4 обох договорів позики передбачено, що Товариство на власний розсуд може зупинити нарахування процентів (90 календарних днів зі спливу первісного строку користування позикою) до спливу строку, визначеного у першому реченні цього пункту.
За таких обставин, в умовах наданого суду розрахунку, суд керується принципом змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, які продиктовані ст. 12 та ст. 13 ЦПК України. Недоведеність позивачем правомірності своїх вимог за спірний період, унеможливлює здійснення судом самостійного об'єктивного перерахунку.
Відтак, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення відсотків за користування позикою у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно платіжної інструкції кредитного переказу коштів №84330 від 15 жовтня 2024 року, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 3028 гривень 00 копійок (а.с.1).
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підлягають частковому задоволенню, відтак, відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути частину сплаченого позивачем судового збору при зверненні до суду, пропорційно до суми задоволених судом вимог, а саме 770 гривень 81 копійку.
На підставі викладеного, відповідно до ст.525, 526, 530, 546, 549, 598, 610, 625, 1046-1054 ЦК України, та керуючись ст.4, 12, 13, 28, 76-82, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 352, 354-355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ІПН НОМЕР_3 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за договором позики №76619464 в розмірі 5000.00 (п'ять тисяч) гривень та за договором позики №4364648 в розмірі 4000.00 (чотири тисячі) гривень, а всього 9000.00 (дев'ять тисяч) гривень.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ІПН НОМЕР_3 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014) витрати на оплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 770 грн. 81 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 02 грудня 2025 року.
Суддя : Середа Л.В.