Справа № 569/25475/25
1-кп/569/2501/25
про продовження строку тримання під вартою
04 грудня 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в особі судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні залі суду Рівненського міського суду Рівненської області кримінальне провадження №12025181010002045 від 11.10.2025 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 185 КК України,-
Рівненським міським судом Рівненської області розглядається кримінальне провадження №12025181010002045 від 11.10.2025 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.
Прокурор ОСОБА_3 подала до суду клопотання про продовження строку тримання ОСОБА_4 під вартою, у якому зазначила, що останній обґрунтовано обвинувачується у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень. Враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, обставини їх вчинення, що діяння вчинення в умовах воєнного стану, їх суспільну небезпеку, що ОСОБА_4 будучи раніше судимий, на шлях виправлення не став, вчинив нові кримінальні правопорушення корисливі злочини проти власності, у своїй сукупності свідчать що існують ризики передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Покликаючись на наведене, просить продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою, з визначенням розміру застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти вказаним ризикам.
В судовому засідання прокурор підтримала клопотання, просила його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 заперечували проти клопотання та просили змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до положення ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені ч.1 ст. 178 КПК України.
Прокурор при розгляді клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, довела, що ризики передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не перестали існувати та про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи подане прокурором клопотання, суд також враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину та можливість ухилення від явки до суду.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Слід враховувати вимоги статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.
Рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» визначено, що серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Зважаючи на обставини вчинення кримінальних правопорушень, у яких обвинувачується ОСОБА_4 , їх тяжкість відповідно ст. 12 КК України, суспільну небезпеку, існують ризики передбачені п.п. 1, 3, 4, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Отже, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання вищевказаним ризикам, стосовно останнього слід продовжити строк запобіжного заходу тримання під вартою.
В своїх рішеннях ЄСПЛ за скаргою № 40107/02 від «10» лютого 2011 року по справі «Харченко проти України», п.80; за скаргою № 20808/02 від 04.03.2010 р. у справі «Шалімов проти України», суд визнає порушенням Конвенції продовження/обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за умови, якщо національні суди «…не розглянули жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів…».
Беручи до уваги вищевказані обставини, відсутність доказів про наявність у ОСОБА_4 міцних соціальних зв'язків, обставини вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, та їх суспільну небезпечність та тяжкість відповідно до ст. 12 КК України, та наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд приходить до переконання що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не забезпечить виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків та зможе запобігти вищевказаним ризикам.
Даних, про незадовільний стан здоров'я обвинуваченого чи неможливість останнього утримувати під вартою, не встановлено.
Таким чином, клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою підлягає до задоволення, останньому слід продовжити строк тримання під вартою, та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, визначити розмір застави - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що достатньою мірою гарантуватиме виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Такий розмір застави відповідає й практиці ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 20 листопада 2010 року у справі «Мангурас проти Іспанії» суд зазначив, що перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 194, 331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходжу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , задовольнити.
Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне, громадянина України, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів - з 04 грудня 2025 року до 01 лютого 2026 року включно.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , утримувати в ДУ «Рівненський слідчий ізолятор».
Одночасно визначити розмір застави 20 (сімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988, Банк отримувача, ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA048201720355229002000010559.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави, обов'язки, визначені у ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати на виклик до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; здати на зберігання в УДМСУ в Рівненській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».
У разі внесенні застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Строк дії ухвали та покладених обов'язків, у разі внесення застави встановити до 01 лютого 2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1