Справа № 569/10066/25
28 листопада 2025 року
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Харечка С.П.,
секретар судового засідання Литвиненко В.М.,
з участю: представника позивача адвоката Бовгиря О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки і піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради про позбавлення батьківських прав ,-
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Воронюк Катерина Юріївна звернулась до Рівненського міського суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки і піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позову вказує, що 17 вересня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. Спільне життя з між ними не склалось через відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини, обов'язки з ведення спільного господарства та виховання дитини. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17 червня 2020 року шлюб між ними було розірвано. Від спільного подружнього життя мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після припинення сімейних відносин донька - ОСОБА_4 проживає з матір'ю. Спору стосовно місця проживання доньки не було. Позивачем було подано заяву про видачу судового наказу щодо стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини (доходу) платника аліментів , але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 19 квітня 2021 року до досягнення дитиною повноліття. Після фактичного припинення сімейних відносин з 2020 року, відповідач жодного разу не проявляв інтерес до успіхів дитини у навчанні, не піклувався про фізичний і духовний розвиток, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечував необхідного харчування, медичного догляду та лікування, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з донькою в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює жодних умов для отримання донькою освіти. Окрім того, відповідач з часу розірвання шлюбу не сплачує аліменти на дитину, не підтримує її фінансово. Станом на 04 липня 2023 року аліменти відповідачем не сплачені взагалі, що підтверджується довідкою про неотримання аліментів, яка видана відділом державної виконавчої служби у місті Рівне за № 161423. Враховуючи те, що з боку позивачки ніколи не створювались перешкоди у спілкуванні доньки з відповідачем та участі батька у вихованні, вищевикладені обставини свідчать про фактичну можливість, але вольове небажання виконувати відносно доньки батьківські обов'язки, покладені на нього законом. З метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дитини, позивач вважає за необхідне вирішити питання про позбавлення відповідача батьківських прав.
Представник позивача адвокат Бовгиря О.П. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату і місце проведення судових засідань, про причини неявки відповідач суд не повідомив, відзив не подав.
Від представника третьої особи Органу опіки і піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради надійшла заява про розгляд справи без їхньої участі. Поданий до суду висновок органу опіки та піклування підтримують.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 27 лютого 2008 року, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Рівне, актовий запис №502 її батьками вказані: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17 червня 2020 року у справі №569/23067/19 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 17 вересня 2006 року було розірвано.
Постановою державного виконавця відділу ДВС у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Львів) Гвоздецькою Світланою Святославівною від 12.11.2021 року відкрито виконавче провадження №67487604 на підставі судового наказу №569/7875/21 від 02 листопада 2021 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі частини доходу платника аліментів, але не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19 квітня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до довідки головного державного виконавця відділу ДВС у м. Рівному від 04 липня 2023 року №161423, ОСОБА_1 дійсно не отримувала аліменти від ОСОБА_2 у період з 19 квітня 2021 року по 31 травня 2023 року згідно з судовим наказом 569/7875/21 від 02 листопада 2021 року.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно частини 8 статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Відповідно до частини п'ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно висновку №08-01-2014/25 від 17.11.2025 року, орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради вважає за недоцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_5 стосовно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради вбачається, що 17 вересня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, який рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17 червня 2020 року було розірвано. Від спільного подружнього життя мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 . ОСОБА_4 проживає з мамою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та бабусею ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у 1/2 частині приватного будинку. Помешкання з усіма вигодами, складається з трьох кімнат, кухні та санвузла. Для ОСОБА_7 облаштована окрема кімната. Дитина забезпечена усім необхідним для проживання, розвитку та дозвілля. Неповнолітня ОСОБА_7 закінчила Рівненську гімназію № 14, відвідувала спортивну секцію, займалась у музичній школі. На даний час навчається у ДПТНЗ «Рівненський центр професійно-технічної освіти сервісу та дизайну». Під час бесіди з ОСОБА_7 було встановлено, що саме вона просила маму звернутись до суду щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, про що до Служби у справах дітей надала письмове пояснення. Мати дитини під час подружнього життя, протягом п'яти років, їздила за кордон на заробітки. За відсутності ОСОБА_1 за малолітньою дитиною доглядав батько. ОСОБА_1 близько двох років працює у ТВО «Телеграф медія» та виконує обов'язки редактора стрічки новин інтернет-сайту. Батько дитини ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Працює з 20 лютого 2024 року на ПП «Електрокабель» на посаді менеджера з продажу. На роботі зарекомендував себе як чесний та відповідальний працівник. ОСОБА_8 до Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради надав письмове пояснення, в якому зазначив, що ніколи не втрачав зв'язок з донькою, є люблячим батьком і категорично проти позбавлення його батьківських прав. Та повідомив, що коли мати була за кордоном, вихованням доньки займався він. А саме: готував їжу, прибирав, відводив та забирав зі школи, супроводжував на спортивні тренування та до музичної школи, був присутній на виступах та змаганнях, у яких брала участь його донька. Для підтвердження своїх слів ОСОБА_2 надав фото та відео. Також батько наголосив на тому, що сплачує аліменти, перераховує дитині кошти на картку через виконавчу службу (надав розрахунок по сплаті аліментів, на 06 серпня 2025 року заборгованість становить 82158.97 гривень), спілкується з дитиною по телефону та веде листування у мессенджерах. У квітні 2025 року донька приїздила до нього гостювати у місто Чернівці. Батько має бажання виконувати батьківські обов'язки, спілкуватись та бачитись з донькою.
Відповідно до характеристики Рівненської гімназії № 14, навчального закладу, в якому з 01 вересня 2018 року по 15 червня 2023 року навчалась ОСОБА_4 , вихованням дитини займалися спершу обоє батьків, а після розлучення батьків - мама. ОСОБА_9 цікавилася навчанням доньки, завжди приходила на батьківські збори, телефонувала класному керівнику за потреби. ОСОБА_8 до розлучення теж проявляв інтерес до навчання доньки. ОСОБА_7 завжди була охайно одягнута, забезпечена шкільним приладдям, а також коштами на харчування.
Батько дитини ОСОБА_2 заперечує щодо позбавлення його батьківських прав стосовно дочки ОСОБА_3 . За неможливістю бути присутнім на засіданні комісії органу опіки та піклування, ОСОБА_4 звернувся з проханням розглянути питання без його присутності та прийняти рішення в інтересах дитини.
Питання про позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав стосовно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Рівненської міської ради 16 жовтня 2025 року та 06 листопада 2025 року. На засіданнях комісії була присутня мати дитини ОСОБА_1 та неповнолітня ОСОБА_4 . Батько дитини ОСОБА_5 надав Службі у справах дітей письмове пояснення, з проханням розглядати питання на комісії без його участі. Комісія, як консультативно-дорадчий орган при виконавчому комітеті Рівненської міської ради, розглянувши матеріали справи, взявши до уваги пояснення батька, заслухавши пояснення матері та її доньки, прийняла рішення рекомендувати органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради надати висновок до Рівненського міського суду про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 стосовно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто перелік підстав батьківських прав є вичерпним.
Тлумачення пункту 2 частини 1 статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що держави учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Практика Європейського суду з прав людини (справа «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року) свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага. Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини. У своїй практиці, зокрема у справі «М.С. проти України» Європейський суд з прав людини наголосив, що на сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Тобто, позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних матір та батька. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.
За обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, а також враховуючи те, що батько дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує, суд дійшов висновку про недоцільність позбавлення його батьківських прав.
У справі відсутні докази застосування до відповідача заходів впливу у вигляді попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.
Відповідно до положень ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю (батьком).
Як визначено в статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, суд дійшов висновку, що відсутні докази, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків щодо дитини.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-12, 76-82, 258, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки і піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_4 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Третя особа: Орган опіки і піклування Виконавчого комітету Рівненської міської ради, адреса: м. Рівне, вул. Шевченка, 45, код ЄДРПОУ 25675397.
Повний текст рішення виготовлено 04.12.2025 року.
Суддя Харечко С.П.