Дата документу 01.12.2025Справа № 554/13229/25
Провадження № 2/554/4973/2025
01 грудня 2025 року м. Полтава
Шевченківського районний суд міста Полтави у складі:
головуючого-судді Чуванової А.М.,
за участю секретаря судового засідання Єсліковської О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У вересні 2025 року позивач ТОВ «Таліон Плюс» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі: 83 302,92 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу 5000,00 грн.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач послався на те, що 06.10.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та
ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 905440926, у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримав від Товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 27000,00 грн.
Відповідно до умов Розділу 2 договору, Товариство зобов'язалося надати відповідачу кредитні кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за їх користування відповідно до умов, зазначених у Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі, на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», що є невід'ємною частиною Договору, текст яких розміщений на сайті Товариства: www.moneyveo.ua.
На виконання умов Договору грошові кошти були перераховані Товариством на банківську карту № НОМЕР_1 , яка була вказана відповідачем при укладанні Договору.
Відповідно до умов Договору відповідач, ознайомившись з усіма істотними умовами оферти, надав згоду (акцепт) на укладення Договору шляхом направлення повідомлення Товариству, яке підписане відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: ввів у спеціальному полі під офертою, яка містить усі істотні умови Договору, одноразовий ідентифікатор, який відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», та натиснення іконки «відправити/підписати».
07.01.2025 року відповідно до ст. 1077 ЦК України Товариство відступило право вимоги за Договором до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» за Договором Факторингу № МВ-ТП/16.
Розмір заборгованості ОСОБА_1 становить - 83 302,92 грн., з них заборгованість по кредиту - 26 999,20 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 56303,72 грн.
Розмір штрафних санкцій вказаний в загальному розрахунку заборгованості, однак, позивач не включає їх до розміру позовних вимог.
Ухвалою суду від 10.09.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
06.11.2025 року від представника відповідача - адвоката Зачепіло З.Я. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що копія договору не містить підпису ОСОБА_1 . Крім того, суду не надано докази перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача.
Позивачем не надано пояснення щодо суми заборгованості за Договором №905440926 від 06.10.2024 року, а саме не надано пояснення щодо нарахування заборгованості за відсотками. Належного розрахунку, який би узгоджувався із матеріалами справи, умовами кредитного договору, позивач не надав, а тому цей конкретний позов не може бути задоволений, оскільки він є необґрунтованим, а позовні вимоги - недоведеними.
Надані позивачем виписка та розрахунок заборгованості за кредитом, підготовлені робітниками ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача. Сама позовна заява не містить таких даних, а лише констатує наявність недоказаного розміру всієї суми непогашеного кредиту.
Крім того, позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та ін.), тому немає підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку, є правильними. При цьому, матеріали справи також не містять відомостей, що підтверджують факт наявності заборгованості відповідача за кредитним договором у розмірі 83 302,92 грн. Таким чином, відсутність в матеріалах справи первинних документів не тільки позбавляє можливості перевірити факт отримання позичальником коштів у кредит, але і перевірити розмір спірної заборгованості, порядок її нарахування, а також підстав та порядку нарахування відсотків за користування кредитом.
Отже, вважає, що ТОВ «Таліон Плюс» у встановленому законом порядку, не довів факту перерахування кредитних коштів за договором, а тому підстави для стягнення на користь позивача заборгованості за відсотками відсутні.
Згідно з п.2, ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов'язань споживачем н підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержано споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Крім того, п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації уразі невиконання ним зобов'язань за договором є несправедливими умовами, можуть бути визнані недійсними.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу, вважає, що сума коштів у розмірі 5 000, 00 грн. за надання правової допомоги є завищенною, неспівмірною із складністю справи, та підлягає зменшенню (а.с.69-78).
20.11.2025 року від представника позивача ТОВ «Таліон Плюс» надійшла відповідь на відзив, в якій представник зазначає, що 06.10.2024 року відповідач в особистому кабінеті заповнив заявку на отримання кредитних коштів та зазначив персональні дані, в тому числі дані про електронну пошту та фінансовий абонентський номер, які використовувались в якості логіну при реєстрації особистого кабінету та при укладені кредитного договору, реквізити банківської картки, на котру перераховані первісним кредитором кредитні кошти на виконання умов кредитного договору. Відповідач з липня 2022 року є споживачем кредитних послуг ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». А тому, відповідно до умов Договору, у випадку якщо до укладення цього Договору вже мало місце укладення кредитних договорів між Позичальником та Кредитодавцем, Заявка на новий Кредит розглянута Кредитодавцем за скороченою процедурою, без необхідності введення тих даних, які не зазнали змін після отримання та виконання умов попереднього Кредиту, з дотриманням вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. 06.10.2024 року між первісним кредитором та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник, ознайомившись з Правилами надання грошових коштів, заповнив Заяву, самостійно вказавши особисті персональні дані, зокрема, фінансовий номер телефону, електронну адресу, дату народження, реквізити паспорта, інформацію про запис в Єдиному державному демографічному реєстрі, адресу місця реєстрації та проживання, номер банківської карти для здійснення зарахування кредитних коштів. За достовірність та правильність вказаної інформації Позичальник несе персональну відповідальність. При заповненні заявки відповідач вказав реквізити Платіжної картки, яка випущена для управління відкритого на його власне ім'я рахунком, на який він бажає отримати кредит. Кредитні кошти за цим Договором були перераховані відповідачу шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку первісного кредитора, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 , яка належить відповідачу.
В свою чергу надавач платіжних послуг ТОВ «ПрофітГід» надав підписане за допомогою КЕП підтвердження, із змісту якого вбачається, що через платіжний сервіс було успішно проведено транзакцію на зарахування суми 27000,00 грн. (а.с. 91-102).
Представник позивача до суду не з'явився, позивач надав заяву, в якій просить справу розглянути у відсутність свого представника, на задоволенні позову наполягає.
Відповідач ОСОБА_1 повторно у судове засідання не з'явився, представник відповідача адвокат Зачепіло З.Я. надала до суду заяву про розгляд справи без її участі та без участі відповідача.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача та сторони відповідача, на підставі наявних у справі даних і доказів.
Зважаючи на те, що всі учасники справи в засідання не з'явилися, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно з матеріалами справи, 06.10.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 905440926, у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримав від Товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 27000,00 грн.
Відповідно до умов Розділу 2 договору, Товариство зобов'язалося надати відповідачу кредитні кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за їх користування відповідно до умов, зазначених у Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі, на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», що є невід'ємною частиною Договору, текст яких розміщений на сайті Товариства: www.moneyveo.ua (а.с.26-зворот -32).
На виконання умов Договору грошові кошти були перераховані Товариством на банківську карту № НОМЕР_1 , яка була вказана відповідачем при укладанні Договору.
Відповідно до матеріалів справи, у порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка становить 83 302,92 грн., з них заборгованість по кредиту - 26 999,20 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 56303,72 грн. (а.с.23-зворот-25)
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верхового Суду від 23.10.2024 року, справа №753/25081/21.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205,207 ЦК України).
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що вищенаведений кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цих договорів сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору.
Тому, заперечення сторони відповідача щодо обставин укладення кредитного договору суд вважає необґрунтованими, такими, що спростовуються наведеними вище доказами по справі.
07.01.2025 року відповідно до ст. 1077 ЦК України Товариство відступило право вимоги за Договором до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» за Договором Факторингу № МВ-ТП/16. (а.с.21-22)
Зазначене кореспондується та відповідає приписам статті 512 ЦК України, якою визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 4.1. Договору Факторингу наявне право вимоги переходить від Товариства до позивача з моменту підписання Реєстру прав вимоги. Відповідно до умов Договору факторингу, Фактор зобов'язався сплатити Клієнту суму фінансування відповідно до реєстру переданих прав грошової вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Однак в порушення зазначених вище норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, та допустив заборгованість, яка, згідно розрахунку банку, складає 83 302,92 грн., з них заборгованість по кредиту - 26 999,20 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 56303,72 грн.
Відповідно до статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Встановлення сторонами договору розміру відсотків за несвоєчасно виконані зобов'язання за кожен день прострочки, що в результаті становить 56 303,72 грн., є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором, адже тіло кредиту становить лише 26 999,20 грн.
Згідно з ч. 4 ст. 42 Конституції України визначено, що участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг). Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013). У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками фізичними особами.
З урахуванням наведеного, вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 відсотків за кредитом, нарахованих внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань, задоволенню в заявленому розмірі не підлягають.
На підставі досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а саме сума боргу за договором, яка підлягає стягненню з відповідача становить 40 498,8 грн., що складається 26 999,20 грн. основної заборгованості та 13 499,6 грн. заборгованості за відсотками.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, позивачем заявлені позовні вимоги на загальну суму 83 302,92 грн. Судом стягнуто 40 498,8 грн., тобто позовні вимоги задоволені на 48,6%. За таких підстав, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 177,29 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Окрім цього, представник позивача просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу.
Згідно з матеріалами справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подані: копія Договору про надання правової допомоги № 5 від 02 грудня 2024 року (а.с. 36-38), копія Додаткової угоди № 1283 від 07.08.2025 року про надання правової допомоги до Договору № 5 від 02 грудня 2024 року (а.с.38-зворот), копія акту приймання-передачі наданих послуг відповідно до Договору про надання правової допомоги №5 від 02 грудня 2024 року (а.с.39), Платіжна інструкція кредитового переказу коштів від 30.12.2024 року, підтвердження оплати наданої правничої допомоги (а.с.39).
Представник позивача просить стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги на загальну суму 5 000 грн.
Під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц у постанові від 19.02.2020 року. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відтак, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі є завищеними, враховуючи категорію справи та час, який захисник міг би потратити на підготовку матеріалів. В цій частині заявлених вимог слід стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн., що буде співрозмірним, на думку суду, з ринковими цінами адвокатських послуг, та складністю вказаної цивільної справи.
Керуючись ст. 12, 81,130,131, 137, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 274-279, 354 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», ЄДРПОУ: 39700642, місцезнаходження: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Жабинського, 13, заборгованість за кредитним договором у розмірі 40 498,8 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», ЄДРПОУ: 39700642, місцезнаходження: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Жабинського, 13, судовий збір у розмірі 1 177,29 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 гривень.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцяти денний строк з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», ЄДРПОУ: 39700642, місцезнаходження: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Жабинського, 13;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
Суддя А.М.Чуванова