26 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 922/1473/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,
секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,
за участю представників:
Головного управління
Держгеокадастру у Харківській області - Чернявського А. В.,
Люботинської міської ради Харківської області - не з'явився,
Виробничого управління комунального господарства
Люботинської міської ради Харківської області - не з'явився,
Державного підприємства «Слобожанське» - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Люботинської міської ради Харківської області
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 (у складі колегії суддів: Шутенко І. А. (головуючий), Гребенюк Н. В., Слободін М. М.)
та рішення Господарського суду Харківської області від 28.07.2025 (суддя Буракова А. М.)
у справі № 922/1473/25
за позовом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області
до Люботинської міської ради Харківської області, Виробничого управління комунального господарства Люботинської міської ради Харківської області,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного підприємства «Слобожанське»,
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями державної власності,
У квітні 2025 року Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Люботинської міської ради Харківської області та Виробничого управління комунального господарства Люботинської міської ради Харківської області, у якому просило суд усунути перешкоди власнику - державі в особі ГУ Держгеокадастру у користуванні та розпорядженні землями державної власності шляхом:
- скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:01:067:0315 з одночасним припиненням усіх речових прав;
- зобов'язання Люботинської міської ради та Виробничого управління комунального господарства повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6311200000:01:067:0315 державі в особі ГУ Держгеокадастру у придатному для використання стані.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідачі без належних правових підстав та без будь-яких погоджень щодо вилучення земельної ділянки державної власності зареєстрували право комунальної власності та відповідно право користування спірною земельною ділянкою, розташованою у межах земельної ділянки, що перебуває на підставі державного акту на право постійного користування землею серія ХР-25-07-000343 від 10.10.1994 у постійному користуванні Державного підприємства «Слобожанське» (далі - ДП «Слобожанське», раніше - Державне господарство «Комунар» (далі - ДГ «Комунар»)), чим створили перешкоди державі (в особі ГУ Держгеокадастру) у користуванні та розпорядженні належною їй земельною ділянкою.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.05.2025, зокрема, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ДП «Слобожанське».
Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.07.2025, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2025, позов задоволено. Ухвалено усунути перешкоди власнику - державі в особі ГУ Держгеокадастру у користуванні та розпорядженні землями державної власності шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:01:067:0315 з одночасним припиненням усіх речових прав. Зобов'язано Люботинську міську раду та Виробниче управління комунального господарства повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6311200000:01:067:0315 державі в особі ГУ Держгеокадастру у придатному для використання стані.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, у жовтні 2025 року Люботинська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 та рішення Господарського суду Харківської області від 28.07.2025 скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.11.2025 у справі № 922/1473/25 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Люботинської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 та рішення Господарського суду Харківської області від 28.07.2025 з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України; зупинено виконання рішення Господарського суду Харківської області від 28.07.2025 у справі № 922/1473/25 до закінчення його перегляду в касаційному порядку; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26.11.2025.
ГУ Держгеокадастру у відзиві на касаційну скаргу посилається на безпідставність доводів, наведених у касаційній скарзі, а також на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.
Люботинська міська рада, Виробниче управління комунального господарства та ДП «Слобожанське» у судове засідання своїх представників не направили.
Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.
Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, та те, що зазначені учасники справи не звертались до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком учасника справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників Люботинської міської ради, Виробничого управління комунального господарства та ДП «Слобожанське».
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ГУ Держгеокадастру, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Судами попередніх інстанцій установлено, що Державна екологічна інспекція у Харківській області, в межах наданої компетенції, розглянувши лист Управлінням Служби безпеки України в Харківській області від 10.01.2024 № 75/5/6-40 щодо порушення норм природоохоронного законодавства на території м. Люботин Харківської області, а саме: на земельних ділянках з кадастровими номерами 6311200000:01:067:0314 та 6311200000:01:067:0315, які перебувають на праві власності у Люботинській міській раді і на яких знаходиться стихійне сміттєзвалище твердих побутових відходів, що спричиняє забруднення зазначених земельних ділянок, а також лист Департаменту захисту довкілля та природокористування Харківської обласної військової адміністрації від 12.09.2023 № 04.32-14/2636 щодо розгляду листа Національної енергетичної компанії «Укренерго» від 07.09.2023 стосовно виявлення в охоронній зоні повітряної лінії в прогоні опор № 71-72 на території Люботинської ОТГ незаконного сміттєзвалища, здійснила виїзд на місце, під час якого виявила розташування на зазначених земельних ділянках відходів на відкритому ґрунті, тому звернулась до ГУ Держгеокадастру з запитом (лист № 10/03-07) щодо надання інформації про категорію зазначених земельних ділянок.
В ході вжиття заходів щодо встановлення повної та достовірної інформації про площі земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що використовуються підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування на територій Харківської області, ГУ Держгеокадастру проведено роботу з візуального обстеження територій, згідно ортофотопланів Національної кадастрової системи (НКС), що перебувають у користуванні державних підприємств, та аналіз державних актів на право постійного користування землею.
В результаті проведеного обстеження ГУ Держгеокадастру виявлено, що сформована на підставі проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Виробничому управлінню комунального господарства земельна ділянка з кадастровим номером 6311200000:01:067:0315 площею 5,0400 га, яка була передана останньому у постійне користування на підставі рішенням Люботинської міської ради від 13.04.2023 № 356 «Про передачу у постійне користування земельної ділянки», розташована в межах земель, що перебувають у постійному користуванні ДП «Слобожанське» відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 10.10.1994 серія ХР-25-07-000343.
При цьому, сам проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки Виробничому управлінню комунального господарства не містить будь-яких документів, що свідчили б про вилучення земель, що перебувають у постійному користуванні ДП «Слобожанське» з державної власності та їх передачу до комунальної власності Люботинської міської ради.
Так, згідно з державним актом на право постійного користування землею від 10.10.1994 серія ХР-25-07-000343, зареєстрованим у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 60, ДГ «Комунар» для проведення науково-дослідних робіт та ведення сільськогосподарського виробництва надано у постійне користування 1820,90 га землі в межах згідно із планом землекористування відповідно до рішення Харківської районної ради народних депутатів.
Розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації від 22.04.2016 № 144 затверджено Статут Державного підприємства «Слобожанське».
Згідно з цим Статутом ДП «Слобожанське» є правонаступником Державного сільськогосподарського підприємства «Комунар», утвореного в результаті реорганізації ДГ «Комунар» Національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства і агрохімії ім. О. Н. Соколовського», на підставі розпорядження голови Харківської обласної державної адміністрації від 30.12.2005 № 692.
18.02.2025 ГУ Держгеокадастру листом № 18-20-5/1-723/0/19-25 звернулось до Люботинського міського голови, в якому просило надати інформацію про підстави вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:01:067:0315 із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, переданих у постійне користування ДГ «Комунар» згідно з державним актом на право постійного користування землею від 10.10.1994 серія ХЗ-25-07-000343, номер реєстрації 60 та надати копії документів, на підставі яких спірну земельну ділянку було передано у постійне користування Виробничому управлянню комунального господарства.
Виконавчий комітет Люботинської міської ради у відповіді (лист від 19.03.2025 № 03-36/1210) на зазначений лист повідомив ГУ Держгеокадастру, що відповідно до плану меж землекористування та інформації про сторонніх землекористувачів Державного акту на право постійного користування землею від 10.10.1994 серії ХР-25-07-000343, а саме: відмітка 8-землекористувач управління комунального господарства, земельна ділянка орієнтовною площею 5.0000 га, наразі з кадастровим номером 6311200000:01:067:0315, яка передана у постійне користування Виробничому управлінню комунального господарства, не входить до меж земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні ДП «Слобожанське» на підставі зазначеного Державного акту.
До зазначеного листа було надано викопіювання з Генерального плану міста Люботин в межах Люботинсько міської ради (з включенням підпорядкованих селиш Коваленки, Байрак, Караван та села Смородського) та завірені копії: заяви про надання дозволу на виготовлення технічної документації, рішення Люботинської міської ради від 25.01.2022 № 21 «Про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Виробничому управлінню комунального господарства» та рішення Люботинської міської ради від 13.04.2023 № 350 «Про передачу в постійне користування земельної ділянки».
Так, згідно з заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою від 10.12.2021 № 359, начальник Виробничого управління комунального господарства О. Євтушенко просив Люботинську міську раду надати дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під будівництво полігону твердих побутових відходів орієнтовною площею 6,0000 га із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності.
Рішенням Люботинської міської ради від 25.01.2022 № 21 «Про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Виробничому управлінню комунального господарства» вирішено надати дозвіл Виробничому управлінню комунального господарства на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 6,0000 га із земель комунальної власності територіальної громади, категорії землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, земельні ділянки загального користування, відведені для цілей поводження з відходами, для будівництва полігону твердих побутових відходів, розташованої за адресою: вул. Злагоди, м. Люботин, Харківська область.
03.04.2023 сертифікованим інженером-землевпорядником ФОП Куріловим Д. І. на замовленням Виробничого управління комунального господарства розроблено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки замовнику для будівництва полігону твердих побутових відходів (11.08 земельні ділянки загального користування, відведені для цілей поводження з відходами), яка розташована по вул. Злагоди у м. Люботин Харківської області.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру 05.04.2023 відділом № 2 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру на підставі наведеного вище проєкту землеустрою зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 6311200000:01:067:0315.
У подальшому рішенням Люботинської міської ради від 13.04.2023 № 356 «Про передачу у постійне користування земельної ділянки» затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки Виробничому управлінню комунального господарства для будівництва полігону твердих побутових відходів (11.08 - земельні ділянки загального користування, відведені для цілей поводження з відходами), яка розташована за адресою: вул. Злагоди, м. Люботин, Харківська область, та передано у постійне користування Виробничому управлінню комунального господарства земельну ділянку (кадастровий номер 6311200000:01:067:0315) загальною площею 5,0400 га із земель комунальної власності територіальної громади, категорії землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, для загального користування, відведені для цілей поводження з відходами.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 14.04.2023 за територіальною громадою в особі Люботинської міської ради зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6311200000:01:067:0315, а також про право постійного користування цією земельною ділянкою за Виробничим управлінням комунального господарства.
Для встановлення всіх обставин щодо входження земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:01:067:0315 до земель, що перебувають у користуванні ДП «Слобожанське» (раніше ДГ «Комунар») та з метою встановлення наявності підстав для звернення до суду з метою усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні земельними ділянками державної власності, ГУ Держгеокадастру звернулось листом від 21.03.2025 № 32-20-14,2-1469/0/19-25 до спеціалістів, що здійснюють діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах з проханням провести роботу за допомогою сучасних засобів із застосуванням спеціальних знань щодо встановлення перетину (накладення) меж земельних ділянок, зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:01:067:0315 на землі, що перебувають у постійному користуванні ДП «Слобожанське» (раніше ДГ «Комунар»).
Так, за результатами визначення перетинів (накладень) меж, зокрема, спірної земельної ділянки на землі, що знаходяться у користуванні ДП «Слобожанське» (раніше ДГ «Комунар») спеціалістом (інженером-землевпорядником) підтверджено (лист від 01.04.2025 № 068), що земельна ділянка з кадастровим номером 6311200000:01:067:0315 розміщена в межах земель, переданих у постійне користування відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 10.10.1994 серія ХР-25-07-000343, позначка 33.
Крім того, з графічних матеріалів випливає, що земельна ділянка з кадастровим номером 6311200000:01:067:0315 межує із земельною ділянкою, яка визначена відповідно до плану меж землекористування та інформації про сторонніх землекористувачів державного акту на право постійного користування землею від 10.10.1994 серія ХР-25-07-000343, відміткою 8-землекористувач Управління комунального господарства.
У зв'язку з незаконністю реєстрації за відповідачами права комунальної власності та права постійного користування на спірну земельну ділянку, що порушує права держави на користування та розпорядження цією земельною ділянкою, ГУ Держгеокадастру звернулось до суду з відповідними позовними вимогами.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні у матеріалах справи докази та надавши їм правову оцінку, встановив, що спірна земельна ділянка входить до складу земель, які перебувають у постійному користування ДП «Слобожанське» (раніше ДГ «Комунар») відповідно до державного акту. За таких обставин, ураховуючи положення законодавства, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виснував про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки передача у комунальну власність земель державної власності за межами населених пунктів не поширюється на земельні ділянки, що знаходяться у постійному користуванні державних підприємств, отже спірна земельна ділянка із державної власності не вибувала, а її розпорядником є ГУ Держгеокадастру, а не Люботинська міська рада.
У поданій касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Люботинська міська рада послалась на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права, а саме, зазначила: «Верховний Суд має відповісти на питання, чи ставить законодавство України можливість встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (визначення місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та/або визначення перетинів (накладень) меж земельних ділянок на земельні ділянки) на підставі схеми розташування земельних ділянок, виконаної інженером-землевпорядником, без розробки технічної документації із землеустрою або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель.».
Крім того, Люботинська міська рада підставою касаційного оскарження судових рішень у справі, що розглядається, зазначає пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України з огляду на наявність підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 3 статті 310 цього Кодексу, а саме: суди не дослідив зібрані у справі докази; суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу у межах її доводів і вимог, виходить із такого.
Відповідно до частин 1, 2 статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 1, підпунктом 16 пункту 4 Положення про ГУ Держгеокадастру, затвердженого наказом Держгеокадастру від 23.12.2021 № 603 (у редакції наказу Держгеокадастру від 08.03.2023 № 85), ГУ Держгеокадастру є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане, яке відповідно до покладених на нього завдань, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Харківської області в межах, визначених Земельним кодексом України.
Частинами, 2 4 статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Законом України від 28.04.2021 № 1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», внесені зміни до Земельного кодексу України, зокрема розділ X «Перехідні положення» доповнено пунктом 24, яким встановлено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук) (підпункт а).
Судами попередніх інстанцій установлено, що спірна земельна ділянка входить до земель, які перебувають на праві постійного користування у ДП «Слобожанське» (раніше ДГ «Комунар») відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 10.10.1994 серія ХР-25-07-000343, що підтверджено результатами визначення перетинів (накладень) меж, зокрема, спірної земельної ділянки на землі, що знаходяться у користуванні ДП «Слобожанське».
Обставини законності видачі та чинності державного акту на право постійного користування землею від 10.10.1994 серія ХР-25-07-000343 встановлено у судовому рішенні у справі № 630/832/16-а, що правомірно враховано судами попередніх інстанцій у справі, що розглядається, відповідно до положень частини 4 статті 75 ГПК України.
Встановивши, що спірна земельна ділянка, передана Люботинською міською радою у постійне користування Виробничому управлінню комунального господарства для розміщення полігону твердих побутових відходів, входить до складу земель, які перебувають у постійному користуванні ДП «Слобожанське» (раніше ДГ «Комунар») відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 10.10.1994 серія ХЗ-25-07-000343, суди попередніх інстанцій, ураховуючи положення пункту 24 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України дійшли обґрунтованого висновку, що розпорядившись спірною земельною ділянкою Люботинська міська рада діяла поза межами своїх повноважень, оскільки власником цієї земельної ділянки є держава, а розпорядником - позивач, а тому правомірно задовольнили заявлені ГУ Держгеокадастром позовні вимоги.
При цьому, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що згідно з пункту 2 розділу VII Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Отримання кадастрового номеру є необхідною умовою для проведення будь-яких угод або дій із землею, для вчинення яких земельна ділянка має бути зареєстрована в Державному земельному кадастрі і мати кадастровий номер. Таким чином, відсутність реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки, право на яке підтверджується державним актом на право постійного користування землею, що перебуває у постійному користуванні ДП «Слобожанське» (раніше ДГ «Комунар») від 10.10.1994 серія ХР-25-07-000343, не свідчить про належність спірної земельної ділянки до земель комунальної власності.
Ураховуючи наведене, висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог є обґрунтованими.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у справі № 922/1473/25, що розглядається, Люботинська міська рада зазначає пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
У поданій касаційній скарзі Люботинська міська рада зазначає: «Верховний Суд має відповісти на питання, чи ставить законодавство України можливість встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (визначення місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та/або визначення перетинів (накладень) меж земельних ділянок на земельні ділянки) на підставі схеми розташування земельних ділянок, виконаної інженером-землевпорядником, без розробки технічної документації із землеустрою або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель.».
Разом з тим, Верховний Суд зауважує, що наведене Люботинською міською радою на обґрунтування пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України стосується оцінки доказів та фактично зводиться до спонукання суду касаційної інстанції до переоцінки вже оцінених судами попередніх інстанцій доказів у справі, що відповідно до статті 300 ГПК України, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
При цьому, за результатами касаційного перегляду судових рішень судом касаційної інстанції не встановлено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.
З огляду на викладене, відсутні підстави для формування висновку Верховного Суду з наведеного скаржником у касаційній скарзі питання.
Отже, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.
Щодо посилання скаржника на підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, з огляду на наявність підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 3 статті 310 цього Кодексу, а саме - суди не дослідив зібрані у справі докази; суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, Верховний Суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судового рішення, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 ГПК України.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього кодексу.
За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, відповідно до наведеної норми процесуального права підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, таке порушення норм процесуального права, коли суд необґрунтовано відхилив клопотання учасника справи, внаслідок чого обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, не були встановлені.
Так, Люботинська міська рада, у поданій касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив її клопотання про долучення до матеріалів справи доказів (результати проведення інженерно-екологічної експертизи).
Вирішуючи клопотання Люботинської міської ради про долучення до справи на стадії апеляційного провадження доказів (результати проведення інженерно-екологічної експертизи), суд апеляційної інстанції, ураховуючи те, що зазначене клопотання подано поза межами установлених процесуальним законодавством та судом строків, за відсутності клопотання про їх поновлення та за відсутності визначених статтею 269 ГПК України підстав для прийняття таких доказів, а також те, що у суді першої інстанції відповідач не зазначав про вжиття ним заходів задля отримання висновку експертної установи, який буде надано суду одразу після виділення бюджетних коштів для проведення експертизи та не звертався з клопотанням про призначення у справі експертизи, дійшов висновку про залишення такого клопотання без розгляду.
Верховний Суд зауважує, що сама по собі незгода скаржника з неприйняттям до справи на стадії апеляційного провадження нових доказів не може бути підставою для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
За таких обставин, відсутні підстави вважати такими, що порушують норми процесуального права дії суду апеляційної інстанції, який залишив без розгляду клопотання скаржника про долучення до справи доказів.
Отже, доводи, наведені у касаційній скарзі, щодо необґрунтованого відхилення судом апеляційної інстанції клопотання скаржника про долучення до справи доказів не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи.
Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.
Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги Люботинської міської ради, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Люботинської міської ради Харківської області залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 та рішення Господарського суду Харківської області від 28.07.2025 у справі № 922/1473/25 залишити без змін.
3. Поновити виконання рішення Господарського суду Харківської області від 28.07.2025 у справі № 922/1473/25.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. С. Берднік
Судді: В. А. Зуєв
І. С. Міщенко