04 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/6583/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т. М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - ТОВ «Нафтогаз Трейдинг», скаржник)
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.06.2025 за результатами розгляду скарги на дії та рішення приватного виконавця
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2025
за скаргою Акціонерного товариства «Банк Альянс» на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Маєвської Владлени Олександрівни
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»
до Акціонерного товариства «Банк Альянс»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесагаз-Постачання»
про стягнення 291 039 866,10 грн
та за зустрічним позовом Акціонерного товариства «Банк Альянс»
до:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»;
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесагаз-Постачання»
про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню,
ТОВ «Нафтогаз Трейдинг» 17.11.2025 через Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, просить, зокрема, скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2025 (повний текст постанови складено 29.10.2025), ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.06.2025 у справі №910/6583/22 та ухвалити нове рішення, яким у задоволені скарги Акціонерного товариства «Банк Альянс» (далі - АТ «Банк Альянс») на рішення, дії та бездіяльність приватного виконавця в оскаржуваній частині відмовити.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.11.2025 для розгляду справи №910/6583/22 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.
Ухвалою Верховного Суду від 26.11.2025 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.06.2025 за результатами розгляду скарги на дії та рішення приватного виконавця та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2025 у справі №910/6583/22 залишено без руху у зв'язку із наданням скаржникові строку для усунення недоліків, шляхом надання касаційної скарги в новій редакції із зазначенням:
всіх учасників справи, а також зазначити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);
підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої у відповідному абзаці частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з огляду на предмет касаційного оскарження, з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстан. При цьому скаржнику надано строк тривалістю 10 днів з дня вручення копії ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги.
Крім того, в ухвалі зазначено та роз'яснено, що з огляду на повноту та межі неусунення недоліків касаційної скарги протягом установленого строку може мати наслідки повернення скарги на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
Ухвалу Верховного Суду від 26.11.2025 у справі №910/6583/22 доставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та його представнику - Тіщенко Анні Андріївні в Електронні кабінети: 26.11.2025 о 13:04 та 26.11.2025 о 13:00 відповідно, що підтверджується довідками про доставку документа в кабінет Електронного суду, зокрема, від 03.12.2025.
За приписами частин шостої та сьомої статті 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення; якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
ТОВ «Нафтогаз Трейдинг» та його представник отримали ухвалу 26.11.2025 до 17 години, а тому за приписами статті 116 ГПК України та частин шостої, сьомої статті 242 ГПК України, з урахуванням вихідних днів, останній день для усунення недоліків касаційної скарги, припадає на 09.12.2025.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 26.11.2025 у справі №910/6583/22 ТОВ «Нафтогаз Трейдинг» 01.12.2025 через Електронний суд подало до Верховного Суду заяву разом з касаційною скаргою від 01.12.2025 у якій зазначило всіх учасників справи, їх повні найменування та місцезнаходження.
З огляду на викладене скаржник подав касаційну скаргу в межах строку, наданого Судом ухвалою від 26.11.2025 у справі №910/6583/22.
Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу від 01.12.2025, дійшов висновку про її повернення разом з доданими до неї документами з огляду на таке.
ТОВ «Нафтогаз Трейдинг» виконало вимоги ухвали Верховного Суду від 26.11.2025 виключно в частині зазначення всіх учасників справи, а також зазначило їх повне найменування (для юридичних осіб), ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб), місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).
Водночас перевіривши касаційну скаргу ТОВ «Нафтогаз Трейдинг» від 01.12.2025 на відповідність виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України виходить з такого.
Процесуальний закон (стаття 290 ГПК України) покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та / або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену частиною другою статті 287 ГПК України.
Системний аналіз статті 287 ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний абзац частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Предметом касаційного оскарження є предметом касаційного оскарження є ухвала Господарського суду міста Києва від 19.06.2025 за результатами розгляду скарги на дії та рішення приватного виконавця у справі №910/6583/22, залишена без змін Північним апеляційним господарським судом постановою від 23.10.2025, якою, зокрема:
визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Маєвської Владлени Олександрівни щодо винесення 11.06.2025 постанови про арешт коштів АТ «Банк Альянс» за виконавчим провадженням з примусового виконання наказу виданого 10.06.2025 Господарським судом міста Києва у справі № 910/6583/22;
скасовано винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Маєвською Владленою Олександрівною 11.06.2025 постанову про арешт коштів АТ «Банк Альянс» за виконавчим провадженням з примусового виконання наказу виданого 10.06.2025 Господарським судом міста Києва у справі № 910/6583/22;
зобов'язано приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Маєвську Владлену Олександрівну зняти арешт з коштів АТ «Банк Альянс» накладений за виконавчим провадженням з примусового виконання наказу, виданого 10.06.2025 Господарським судом міста Києва у справі № 910/6583/22;
закрито провадження у справі за скаргою АТ «Банк Альянс» на рішення, дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Маєвської Владлени Олександрівни в межах виконавчого провадження в частині вимог щодо визнання неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Маєвської Владлени Олександрівни щодо невинесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу, виданого 10.06.2025 Господарським судом міста Києва у справі №910/6583/22 та зобов'язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Маєвську Владлену Олександрівну зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу, виданого 10.06.2025 Господарським судом міста Києва у справі №910/6583/22.
Отже, постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2025 переглянута ухвала Господарського суду міста Києва від 19.06.2025 у справі №910/6583/22 про розгляд скарги на рішення, дії приватного виконавця.
З огляду на викладене оскаржується постанова зі справи якою переглянута ухвала про розгляд скарги на рішення, дії приватного виконавця (пункт 25 частини першої статті 255 ГПК України), а відтак відповідно до пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України, зокрема, учасники справи мають право подати касаційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, зазначену в пункті 25 частини першої статті 255 цього Кодексу, після її перегляду в апеляційному порядку.
Верховний Суд звертає увагу, що частина друга статті 287 ГПК України визначає і розмежовує підстави оскарження судових рішень передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України та підстави оскарження судових рішень визначених пунктами 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України.
Для оскарження судових рішень зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України визначено підстави для їх оскарження за пунктами 1- 4 частини другої статті 287 ГПК України.
Водночас відповідно до абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України є підставою для касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, тобто саме для ухвал суду переглянутих апеляційним судом, та ухвал апеляційної інстанції, передбачених у пункті 3 частини першої статті 287 ГПК України.
Суд касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Отже, відповідно до абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Таким чином, у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень), з посиланням/вказівкою, як на підставу касаційного оскарження абзац 2 частини другої статті 287 ГПК України.
ТОВ «Нафтогаз Трейдинг» у поданій касаційній скарзі від 01.12.2025 на сторінці 13-14 у розділі «Щодо підстав касаційного оскарження» зазначає, що:
«Касатор вважає, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування абз. 2 ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», є підставою для оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України»;
«Неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.04.2022 у справі №756/8815/20 щодо застосування положень абзацу 1 частини третьої статті 52, підпункту 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» у подібних правовідносинах, є підставою для оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції згідно пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України».
Верховний Суд відмічає, що скаржником у касаційній скарзі від 01.12.2025 інших підстав для оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 19.06.2025 за результатами розгляду скарги на дії та рішення приватного виконавця та постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2025 не наведено.
Отже, скаржник у касаційній скарзі від 01.12.2025 визначив, підставою для касаційного оскарження постанови апеляційної інстанції, якою переглянута ухвала місцевого суду, як «Пункти 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах», що відповідає пунктам 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України для оскарження рішення суду за пунктом 1 частини першої статті 287 НПК України.
Проте, як зазначено в ухвалі Верховного Суду від 26.11.2025 у цій справі:
частина друга статті 287 ГПК України визначає і розмежовує підстави оскарження судових рішень передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України та підстави оскарження судових рішень визначених пунктами 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України;
при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний абзац частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення;
скаржник не посилається на підставу подання касаційної скарги, визначеною відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України (оскільки оскаржується судове рішення, передбачене пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України).
ТОВ «Нафтогаз Трейдинг» у касаційній скарзі від 01.12.2025 вимог ухвали Верховного Суду від 26.11.2025 у справі №910/6583/22 щодо виконання положень пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України не виконав та не зазначив підстави касаційного оскарження постанови апеляційного суду, якою переглянута ухвала місцевого суду, визначеної у частині другій статті 287 ГПК України (з визначенням відповідного абзацу, зокрема, не визначив абзац 2 частини другої статті 287 ГПК України та не вказав, які норми матеріального та/чи процесуального права порушені), конкретних норм права, що порушені та належного обґрунтування того, у чому полягає неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, з огляду на предмет касаційного оскарження, оскільки, зазначивши у поданій касаційній скарзі від 01.12.2025 її у розділі «Щодо підстав касаційного оскарження», що «Касатор вважає, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування абз. 2 ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», є підставою для оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України», «Неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.04.2022 у справі №756/8815/20 щодо застосування положень абзацу 1 частини третьої статті 52, підпункту 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» у подібних правовідносинах, є підставою для оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції згідно пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України», не є тією підставою оскарження постанови після перегляду ухвали у цій справі за предметом його оскарження (пункт 2 частина перша статті 287 ГПК України), що визначені абзацом 2 частини другої статті 287 ГПК України (підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права) для їх оскарження.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми, змісту касаційної скарги та строку її подання.
Відповідно до приписів статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом; учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
За таких обставин скаржником вимог ухвали Суду від 26.11.2025 щодо виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України не виконано.
Верховний Суд виходить з того, що Судом ухвалою від 26.11.2025, зокрема, чітко вказані недоліки касаційної скарги про те, що вона не містить підстав з огляду на предмет оскарження (ухвала місцевого суду переглянута постановою апеляційного суду) (в цьому випадку вона полягала в не виконанні положень пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України).
Отже, перевіркою касаційної скарги від 01.12.2025 щодо усунення недоліку касаційної скарги на відповідність вимог ГПК України, Верховним Судом встановлено, що скаржником не усунуто недолік касаційної скарги, оскільки не зазначено підстави касаційного оскарження постанови апеляційної інстанції, якою переглянута ухвала місцевого суду, визначеної у частині другій статті 287 ГПК України (з визначенням відповідного абзацу), з огляду на предмет касаційного оскарження, на виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.
Відповідно до частини п'ятої статті 292 ГПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про повернення касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Отже, враховуючи, що скаржник не усунув недолік касаційної скарги щодо надання касаційної скарги в новій редакції з визначенням підстави касаційного оскарження постанови апеляційної інстанції, якою переглянута ухвала місцевого суду, визначеної у частині другій статті 287 ГПК України (з визначенням відповідного абзацу), конкретних норм права, що порушені та належного обґрунтування того, у чому полягає неправильне застосування судом попередньої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, з огляду на предмет касаційного оскарження, згідно з вимогами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги зазначені в ухвалі Суду від 26.11.2025 не усунуто, а саме не дотримано вимог щодо змісту касаційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що наявні підстави для повернення касаційної скарги з доданими до неї матеріалами скаржнику, у відповідності до частини п'ятої статті 292 ГПК України.
При цьому Верховним Судом ураховано принцип рівності сторін перед законом і судом, принцип змагальності судового процесу, з огляду на що належний баланс між забезпеченням реалізації звернення заявника до суду касаційної інстанції (за умови виконання вимог закону щодо форми та змісту касаційної скарги) та принципу res judicata, у цій справі судом касаційної інстанції дотримано.
Вказане не є перешкодою у доступі до правосуддя, адже скаржник має право повторно на загальних підставах звернутися з касаційною скаргою до Суду у відповідності до вимог статей 288, 290, 291 ГПК України.
Керуючись статтями 170, 234, 235, 287, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.06.2025 за результатами розгляду скарги на дії та рішення приватного виконавця та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2025 у справі №910/6583/22 з усіма доданими до неї матеріалами та касаційну скаргу від 01.12.2025 повернути скаржнику без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов