Справа № 541/3453/25
Номер провадження 2/541/1707/2025
іменем України
02 грудня 2025 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Вірченко О.М.,
за участю секретаря судового засідання Олешко Н.А.,
представника позивачки ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Миргородської міської ради Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державний нотаріус Миргордодської державної нотаріальної контори Бобир Олена Юріївна,
встановив:
02 вересня 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Миргородської міської ради Полтавської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом, мотивуючи вимоги наступним. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_4 . Після смерті матері залишилась спадщина на нерухоме майно у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що складається з: житлового будинку А-1; прибудови а; літньої кухні-сараю Б; прибудови до літньої кухні б; сараїв В, Г, Ж; сараю-прибудови Д; господарських споруд № 1-3, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 з 1993 року по день смерті матері проживала разом з нею в цьому будинку, тому фактично прийняла спадщину на зазначене майно. ОСОБА_4 не оформила своє право власності на будинок з господарськими будівлями та спорудами у відповідності із законом. Відсутність реєстрації права власності на будинок за спадкодавцем позбавляє можливості позивачки оформити свої спадкові права шляхом оформлення спадщини в нотаріальному порядку. Постановою державного нотаріуса Миргородської державної нотаріальної контори Бобир О.М. позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини у зв'язку з відсутністю документального підтвердження права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за спадкодавцем ОСОБА_4 . В зв'язку із зазначеним позивачка просила визнати за нею право власності на спадкове майно.
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги з підстав, зазначених у позові.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, направив заяву про розгляд справи у його відсутність, проти задоволення позовних вимог не заперечував (а.с. 35).
Третя особа в судове засідання не з'явилась, направила заяву про розгляд справи у її відсутність (а.с. 62).
Згідно з ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Заслухавши представника позивачки, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_3 , матір'ю - ОСОБА_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 11 березня 2025 року, видане Миргородським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ) (а.с. 8).
Згідно зі свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 23 листопада 1982 року, виданим Котелевським відділом ЗАГС Полтавської області, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 23 листопада 1982 року уклали шлюб. Після укладення шлюбу прізвище дружини - ОСОБА_7 (а.с.9).
ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 83 роки помер ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від 26 вересня 1991 року, видане Хомутецькою сільською Радою) (а.с.11).
ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 87 років померла ОСОБА_4 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 від 09 липня 1996 року, видане Хомутецькою сільською Радою Миргородського району)(а.с.10).
ОСОБА_4 належав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . За час свого життя померла не здійснила державну реєстрацію права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.
Відповідно до виписки з книги погосподарського обліку № 9 за 1986-1990 роки головою сім'ї значився ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зазначена дружиною (а.с. 12).
Відповідно до виписки з книги погосподарського обліку № 9 за 1991-1995 роки головою сім'ї значився ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 зазначена дружиною. Також до списку членів господарства додано дочку ОСОБА_2 , яка прибула 03 серпня 1993 року з м. Котельви (а.с. 13).
Відповідно до виписки з книги погосподарського обліку № 9 за 1996 рік головою сім'ї значилась ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також в списку членів господарства зазначено дочку ОСОБА_2 (а.с. 14).
Відповідно до виписки з книги погосподарського обліку № 9 за 2016-2020 роки головою домогосподарства зазначено ОСОБА_2 (а.с. 15).
Відповідно до довідки виконавчого комітету Хомутецької сельської Ради № 226 від 18 травня 1999 року ОСОБА_2 постійно проживає в с. Хомутець Миргородського району Полтавської області і згідно земельно-облікових документів має у приватній власності та постійному користуванні земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,55 га (а.с.24).
Згідно з довідкою виконавчого комітету Хомутецької сельської Ради № 1432 від 04 серпня 2004 року ОСОБА_2 згідно даних, які містяться в погосподарській книзі, проживає сама (а.с.24).
Відповідно до довідки Миргородської міської ради Полтавської області № 400/ЛО4-12/304 від 10 липня 2025 року, згідно земельно-кадастрової книги, що наповнювалась інформацією Хомутецькою сільською радою, за ОСОБА_2 обліковується земельна ділянка загальною площею 0,55 га з них: 0,30 га ріллі та 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Земельно-кадастрова книга не містить інформації щодо дати занесення відомостей та адреси розташування земельної ділянки (а.с.25).
ОСОБА_4 за життя не здійснила державну реєстрацію права власності на будинок, на даний час отримати правовстановлюючі документи на вказане майно не можливо через смерть спадкодавця, оскільки його цивільна правоздатність як фізичної особи припинена у момент смерті (ч. 4 ст. 25 ЦК України).
Відповідно інформаційної довідки зі спадкового реєстру № 82857940 від 11 жовтня 2025 року після смерті ОСОБА_4 спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину відсутні (а.с. 52).
Відповідно інформаційної довідки зі спадкового реєстру №82857954 від 11 жовтня 2025 року після ОСОБА_4 заповіти та спадкові договори відсутні (а.с.53).
Державний нотаріус Бобир О.М. 09 травня 2025 року відмовила ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарським будівлями та спорудами після смерті ОСОБА_4 через відсутність правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності ОСОБА_4 (постанова від 05 травня 2025 року, а.с. 26).
Відповідно до технічного паспорту, виготовленого 24 січня 2025 року, за адресою: АДРЕСА_1 розташований будинок з господарськими будівлями та спорудами, що складається з: житлового будинку А-1; прибудови а; літньої кухні-сараю Б; прибудови до літньої кухні б; сараїв В, Г, Ж; сараю прибудови Д; господарських споруд № 1-3, які були споруджені в період з 1961 року по 1978 рік (а.с.16-20).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого прав, а не підставою його виникнення.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 червня 2012 року № 6-54цс12.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Крім того, згідно з ч. 1, 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що, якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.
Питання щодо прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва вперше на законодавчому рівні було вирішено шляхом затвердження Порядку та умов прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення» від 05 серпня 1992 року № 449.
Тобто, до 05 серпня 1992 року не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності.
У зв'язку з тим, що відповідно до ст. 58 Конституції України нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, загальні правила прийняття в експлуатацію не можуть поширюватись на приватні житлові будинки з господарськими будівлями і спорудами, які збудовані до 05 серпня 1992 року.
Отже, питання щодо набуття права власності на приватні житлові будинки з господарськими будівлями і спорудами, які збудовані до 05 серпня 1992 року, не врегульовано на рівні закону.
29 квітня 2013 року набрав чинності наказ Міністерства регіонального розвитку та житлово-комунального господарства України від 19 березня 2013 року № 95, яким затверджено новий порядок спрощеної процедури прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, а також регламентовано процедуру проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж.
Згідно з п. 3.1 вказаного порядку індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, збудовані до 05 серпня 1992 року, прийняттю в експлуатацію не підлягають і можуть бути зареєстровані як об'єкти права власності на підставі технічного паспорту.
Державна реєстраційна служба України своїм листом від 12 березня 2013 року № 95-06-15-13 роз'яснила, що при проведенні державної реєстрації прав із видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно, збудоване до 05 серпня 1992 року, документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, є технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна.
Оскільки за матеріалами технічного паспорту спірний житловий будинок та господарські будівлі і споруди було побудовано у період 1961-1978 роки, тобто до 05 серпня 1992 року, на земельній ділянці, яку було виділено спадкодавцю в користування для будівництва житлового будинку, на нього може бути визнано право власності, яке переходить в порядку спадкування.
На даний час отримати документи на підтвердження цих фактів не можливо через смерть спадкодавця, оскільки його цивільна правоздатність як фізичної особи припинена у момент смерті (ч. 4 ст. 25 ЦК України).
У відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця). Спадкування здійснюється за заповітом або законом.
Відповідно до ст.ст. 1268, 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).
Спадкування здійснюється за заповітом або законом.
Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
З метою оформлення спадщини позивачем необхідно визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_4 .
За таких обставин позовні вимоги ґрунтуються на законі, і тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України позивач не заявляє вимогу про відшкодування судових витрат, тому судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду, не підлягають стягненню з відповідача на його користь.
Керуючись ст.ст. 5, 10, 12, 13, 81, 141, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_2 до Миргородської міської ради Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державний нотаріус Миргордодської державної нотаріальної контори Бобир Олена Юріївна, задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що складається з: житлового будинку А-1; прибудови а; літньої кухні- сараю Б; прибудови до літньої кухні б; сараїв В, Г, Ж; сараю-прибудови Д; господарських споруд № 1-3, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: О. М. Вірченко