Провадження № 2/537/1328/2025
Справа № 576/878/25
02.12.2025 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді - Хіневич В.І., за участю секретаря судового засідання - Бакай М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Позивач звернувся до Глухівського міськрайонного суду Сумської області із позовною заявою до ОСОБА_1 де просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №33648-06/2024 від 30.06.2024 року в сумі 17150 грн, а також стягнути сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн.
В обґрунтуванні своїх вимог позивач зазначив, що 30.06.2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №33648-06/2024, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу фінансовий кредит в розмірі 5000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало ОСОБА_1 грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору, а відповідач зі свого боку не виконала умов кредитного договору.
В подальшому 24.09.2024 року ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №24092024, відповідно до умов якого TOB «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» в тому числі за кредитним договором №33648-06/2024 від 30.06.2024 року до ОСОБА_1 .
Відповідач свої зобов'язання за договором не виконала і розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 17150 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 5000 грн.; заборгованості за відсотками - 6525 грн.; заборгованості за неустойкою - 5625 грн., у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість та понесені судові витрати.
Ухвалою Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 29.04.2025 року означену позовну заяву направлено до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області за підсудністю.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
29.08.2025 відповідач ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву відповідно до якого остання просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» в частині стягнення штрафів, пені на надмірно нарахованих відсотків, зменшити витрати на правничу допомогу до розумного розміру, виходячи з принципів співмірності та справедливості. Зазначила, що не заперечує проти факту наявності кредитних відносин з позивачем, однак вважає вимоги у частині заявленої суми завищеними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі. ???Позивач нарахував надмірні відсотки, штрафи та пеню, що суттєво перевищують суму основного боргу. Такі вимоги є неспівмірними та суперечать принципу справедливості, передбаченому ст. 3 ЦК України, та практиці Верховного Суду. У зв'язку з низьким рівнем доходу (заробітна плата становить 13 000 грн) ОСОБА_1 вказала, що стягнення всієї суми, заявленої позивачем, поставить її у скрутне матеріальне становище.
02.10.2025 позивач ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» подав до суду відповідь на відзив відповідно до якого останній просив суд задовольнити позовні вимоги про стягнення заборгованості в повному обсязі.
Зазначив, що аргументи у відзиві на позовну заяву відповідача безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконане зобов'язання. Так, у період з 30.06.2024 року по 27.10.2024 року, що є строком кредитування, нарахування процентів на залишок кредиту здійснювався кредитором за ставкою 1,5%. Загальні витрати, орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом та орієнтовна загальна вартість кредиту станом на день його оформлення вказуються в Графіку платежів до цього Договору. Із зазначеними умовами договору, в яких чітко прописано порядок нарахування процентів та вказаний їх розмір, відповідач ознайомлена при укладенні договору про що свідчить підпис відповідача у договорі.
24.09.2024 року ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №24092024. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №33648-06/2024 від 30.06.2024 року. Наведений позивачем розрахунок заборгованості за процентами відповідає умовам погодженим між сторонами умовам Договору, наявні у справі матеріали не містять доказів, які б спростовували такий розрахунок.
У даній справі, договір про споживчий кредит між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та Позичальником укладено 30.06.2024 року. Отже, оскільки кредитний договір укладено після 23 січня 2024 року, тобто, пізніше 30-го дня з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», до спірних правовідносин не застосовуються положення пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за договорами про споживчий кредит. При цьому, позивач наголосив, що положення пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України мають загальний характер та стосуються всіх категорій грошових зобов'язань, незалежно від їх природи. Водночас, у даній справі йдеться саме про правовідносини, що виникли з договору про споживчий кредит, тобто, такі правовідносини підпадають під спеціальне правове регулювання, яке міститься у Законі України «Про споживче кредитування». Зважаючи на вищевикладене, неустойка (штраф) у розмірі 5625 грн за прострочення позичальником виконання зобов'язання, підлягає стягненню із відповідача.
Підсумовуючи вищенаведене, аргументи відповідача у відзиві є необґрунтованими та не відповідають дійсності, оскільки твердження на яких базується відзив не спростовують факти щодо укладення кредитного договору відповідачем. Таким чином, ОСОБА_1 надавалась інформація щодо умов договору, з якою вона ознайомилась та підтвердила факт ознайомлення підписавши кредитний договір за допомогою одноразового ідентифікатора
У судове засідання позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» свого представника не направив, направив заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, позов прохає задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, хоча про час, день та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
Враховуючи неявку сторін та наявність заяв про розгляд справи за їх відсутності, суд, згідно положень ст. 247 ЦПК України, ухвалив фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Суд, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо дослідивши всі наявні докази у справі, з'ясувавши всі обставини, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, що 30.06.2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №33648-06/2024, відповідно до умов якого товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 5000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1).
Відповідно до п. 1.2., 1.4, 1.1.4 договору, тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби Клієнта, не пов'язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 30.06.2024. Наданий кредит Клієнт зобов'язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування. Дата погашення кредиту 27.10.2024. 1.4. За користування кредитом Товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована. 1.4.1. Денна процентна ставка становить 1,50% та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п.1.2 цього Договору.
Пунктом 1.6. договору передбачено, що кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 4149 - 49xx-xxxx - 7388 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту Кредит надається без забезпечення у вигляді застави.
Згідно п.3.1 договору, за користування кредитом Товариством нараховуються виключно проценти. Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до Графіка платежів, що є Додатком №1 до Договору про надання фінансового кредиту №33648-06/2024 від 30.06.2024, вбачається що дата повернення кредиту - 27.10.2024, сума кредиту за договором - 5000 грн, проценти за користування кредитом - 9000 грн, реальна річна процентна ставка - 14964,26 %.
Як вбачається з Договору, останній підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором W1063.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір укладений за допомогою інформаційно-телекомукаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 ЗУ "Про електрону комерцію" електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 6 ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Для підтвердження достовірності походження та цілісності електронного документа може використовуватися електронна печатка. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.
Згідно ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Тобто, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
У ст. 11 ЗУ "Про електронну комерцію" визначено порядок укладення електронного договору, зокрема пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ст. 12 ЗУ "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 року у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.2 ст. 1054 та ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є й невиконання або виконання, порушення умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та розмір процентів, встановлений договором.
Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконанням ним грошового зобов'язання.
За вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.
У Постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року по справі №161/16891/15-ц вказано, що відповідно до змісту частини першої статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що ОСОБА_1 була ознайомлена з умовами кредитування, що вбачається з підписаних нею одноразовим ідентифікатором документів: Договору про надання фінансового кредиту №33648-06/2024 від 30.06.2024; паспорта споживчого кредитування; Графіку платежів, що є Додатком №1 до Договору про надання фінансового кредиту №33648-06/2024 від 30.06.2024.
Разом з тим, відповідач не заперечувала факт укладення кредитного договору, а матеріали справи не містять доказів протилежного.
Таким чином, ОСОБА_1 , укладаючи кредитний договір, повністю усвідомлювала його умови та своїм електронним підписом підтвердила, що діяла свідомо, добровільно і вільно обирала контрагента та умови договору.
При цьому, сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов укладеного між ними договору.
За таких обставин судом встановлено, що між сторонами було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого право кредитодавця вимагати повернення наданих у кредит грошових коштів кореспондує обов'язку позичальника повернути отримані кошти на умовах, визначених укладеною між ними угодою.
Згідно із довідкою ТОВ "Пейтек" від 02.04.2025 за вих.№20250402-5045 вбачається, що в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_1 від 09.02.2024, укладеного між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ "Пейтек" останнім 30.06.2024 було здійснено перерахування коштів в сумі 5 000 грн. на платіжну картку № НОМЕР_2 .
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що матеріали справи містять докази щодо перерахування ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» відповідачу ОСОБА_2 грошових коштів згідно кредитного договору №33648-06/2024 від 30.06.2024 в сумі 5 000 грн.
Таким чином, ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» належним чином виконало свої зобов'язання за кредитним договором №33648-06/2024 від 30.06.2024, надавши ОСОБА_2 грошові кошти у визначеному розмірі та на погоджених умовах. Водночас відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання, унаслідок чого в останньої утворилася заборгованість у розмірі 17 150 грн, що складається з: заборгованості за тілом кредиту - 5 000 грн, заборгованості за фвдсотками - 6525 грн, заборгованості за неустойкою - 5625 грн, що підтверджується долученим позивачем розрахунком заборгованості.
Стосовно поданого позивачем договору факторингу та тверджень позивача про наявність у нього права вимоги до відповідача, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Оскільки боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Згідно з ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Судом встановлено, що 24.09.2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу №24092024, відповідно до умов якого Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна договору) за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами (Портфель Заборгованості) (п. 1.1).
Пунктом 7.1 договору передбачено, що фактор сплачує Клієнту Суму Фінансування шляхом безготівкового перерахування грошових коштів в розмірі, що станом на дату підписання Сторонами цього Договору складає 3 564 318,78 грн.
Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» грошове зобов'язання перед ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», відповідно до договору факторингу №24092024 від 24.09.2024 виконало в повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією №5895 від 24.09.2024 року.
Згідно акту приймання-передачі письмового та електронного Реєстру боржників від 24.009.2024 року до договору факторингу №24092024 від 24.09.2024, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників клієнта від 24.09.2024року.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №24092024 від 24.09.2024, вбачається, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №33648-06/2024 від 30.06.2024 року в сумі 17150 грн, яку складає заборгованість за тілом кредиту - 5000 грн; заборгованість по відсотках - 6525 грн, заборгованість по пеням/штрафам - 5625 грн.
Тож наявні матеріали справи містять докази на підтвердження того, що ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» відступило ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» право грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №33648-06/2024 від 30.06.2024 року в сумі 17150 грн.
Судом встановлено, що відповідач ознайомилась з умовами кредитування, які викладені у кредитному договорі та додатках до нього, погодилась з вказаними умовами. Підписала договір електронним ідентифікатором. Кошти за кредитними договором отримала, однак вчасно та у повному розмірі не повернула та не сплатила відсотки за користування коштами. При цьому, належних та допустимих доказів на спростування наявності заборгованості та її розміру відповідач до суду не подав.
Суд частково погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості, а саме щодо 5000 грн заборгованості за тілом кредиту та 6525 грн заборгованості за відсотками, які суд вважає підлягають до задоволення.
Разом з тим, суд не погоджується з аргументами позивача щодо стягнення заборгованості за неустойкою.
Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.
Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.
Так, згідно з Указом Президента № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні з 5:30 год. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб було запроваджено воєнний стан, який неодноразово був продовжений і на даний час діє.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір між сторонами укладений під час дії воєнного стану, а саме 30.06.2024 року.
Відповідно до п. 6 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набрав чинності 24 грудня 2023 року, тобто приписи вказаного пункту стосувалися договорів, які були укладені до 23 січня 2024 року.
Проте помилковим є тлумачення позивачем цього пункту Закону як такого, що дозволяє (заборона відпадає й відсутня) нараховувати неустойку (пеню) за прострочення виконання споживачем зобов'язань за кредитним договором, оскільки Закон, який має захищати споживачів не може встановлювати для них умови гірші, ніж це передбачено загальним і основним актом цивільного законодавства - ЦК України.
У постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року в справі N 240/4894/23 указано, що принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи. Цей принцип також часто відомий як "in dubio pro persona" або "in dubio pro homine" (латинською мовою), що означає "у вагомих сумнівах - на користь людини". Принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи.
Звертаючись до суду із даним позовом, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за неустойкою, розмір якої згідно із розрахунком заборгованості складає 5625 грн.
Враховуючи, що неустойка, яка передбачена кредитним договором, нарахована у період дії в Україні воєнного стану, вона підлягає списанню кредитодавцем, тому позовна вимога щодо стягнення із відповідача на користь позивача неустойки до задоволення не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню, тому слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №33648-06/2024 від 30.06.2024 року у розмірі 11 525 грн, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту - 5 000 грн; заборгованості по відсоткам - 6525 грн.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, ухвалюючи рішення суд, зокрема вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачені останнім судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1628 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 530, 610, 612,629, 1054, 1048 ЦК України, суд, -
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» (юридична адреса: 79029, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_4 , банк отримувача - AT «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК») заборгованість за кредитним договором №33648-06/2024 від 30.06.2024 року в сумі 11 525 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» (юридична адреса: 79029, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_4 , банк отримувача - AT «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК») судовий збір у розмірі 1628 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.І. Хіневич