Справа № 524/13779/25
Провадження 3/524/3632/25
27.11.2025 року року суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука Малтиз Андрій Вікторович, розглянувши адміністративний матеріал, складений Батальйоном патрульної поліції в м. Кременчуці УПП у Полтавській області ДПП про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 490155 від 14.10.2025 р., ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , що виражалось в погрозах фізичною розправою, образах у наслідок чого було завдано шкоду психологічному здоров'ю потерпілої, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнав. Пояснив , що між ним та дружиною виникла сварка , яку спровокувала саме дружина .
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши надані докази, суд вважає, що вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП не доведена, виходячи з такого.
Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого. Тобто, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони правопорушення є настання такого наслідку, як шкода здоров'ю.
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - ЗУ), психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Суд зазначає, що поняття "психологічне здоров'я" та "психічне здоров'я" не є тотожними. Відповідно до Наказу МОЗ України № 199 від 15.04.2008 р. "Про затвердження Порядку застосування методів психологічного і психотерапевтичного впливу", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.07.2008 р. за N 577/15268:
П. 2 Порядку визначає психологічний вплив як "вживання спрямованих дій на психіку людини... для формування певної системи уявлень, дій та відношень".
П. 4 (в) Порядку передбачає застосування методів психологічного і психотерапевтичного впливу з метою "діагностики, корекції, лікування, реабілітації, профілактики розладів психічного стану людини, корекції особистості".
П. 6.2 Порядку визначає обсяг діяльності лікаря-психолога, що включає "діагностику, корекцію психічного стану людини, її особистості, реабілітацію, профілактику психічних розладів".
Зазначені положення Наказу МОЗ України № 199 від 15.04.2008 р. розмежовують загальний "психологічний вплив" та більш спеціалізовані категорії, пов'язані з "розладами психічного стану" або "психічними розладами", які потребують медичної діагностики та втручання. Факт "шкоди психологічному здоров'ю", зазначений у протоколі, сам по собі не є достатнім для беззаперечного висновку про настання "шкоди психічному здоров'ю" у контексті ст. 173-2 КУпАП, якщо такі розлади не були діагностовані відповідними фахівцями.
Таким чином, докази, які підтверджують обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні, а обов'язкові ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та вина ОСОБА_1 у його вчиненні, не доведені.
Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Із врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду, та виключати будь-яке інше розумне пояснення події, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, є винною у його вчиненні.
За викладених обставин суд вважає вину ОСОБА_1 недоведеною достатніми та беззаперечними доказами, а тому провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 9, 247, 268, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Автозаводського районного суду
м. Кременчука Андрій МАЛТИЗ