Справа № 524/14044/25
Провадження 3/524/3712/25
04.12.2025 року Суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука Пальчик Оксана Олександрівна, розглянувши справу, яка надійшла з Кременчуцького районного управління поліції ГУНП в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, не працюючої, ІПН невідомий, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 06.10.2025 року о 14 год. 09 хв. в м. Кременчуці ОСОБА_1 вчинив неналежне виконання батьківських обов'язків щодо виховання малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у результаті чого останню було доставлено до дитячої лікарні КНМП ЛІЛ «Кременчуцька» з діагнозом - хімічний опік шкіри обличчя, внаслідок застосування в квартирі перцевого балончику до дитини. Як наслідок батько не виконав вимоги ч. 2 ст. 150Сімейного кодексу України, а саме: батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, їх фізичний, духовний та моральний розвиток.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав та пояснив, що він виконує батьківські обов'язки належним чином. 06.10.2025 року його дружина ОСОБА_3 з необережністю розпилила перцевий балончик, за що була притягнута до адміністративної відповідальності.
Суддя, вивчивши матеріали справи, приходить до наступних висновків:
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством. (ст. 1 КУпАП).
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Статтею 280 КУпАП, передбачено що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та відповідно до вимог ст. 279 КУпАП дослідити докази, якими згідно ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Підставою залучення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення.
Склад правопорушення це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона).
Частиною 1ст.184 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Так, об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та іншого народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Фактично в протоколі про адміністративне правопорушення, за яким ОСОБА_1 притягається до відповідальності за невиконання обов'язків щодо виховання дитини, працівник поліції обмежився наведеним у фабулі обвинуваченням лише посиланням на ч. 1 ст. 184 КУпАП, якою передбачено, що батьки або особи, що їх замінюють несуть відповідальність за ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
При цьому в порушення ст. 256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено суть адміністративного правопорушення, а саме, наявність конкретних обставин, які б вказували на ухилення від виконання ОСОБА_1 обов'язків щодо належного виховання малолітньої доньки, не вказано від яких саме передбачених законодавством обов'язків ухиляється ОСОБА_1 з посиланням на норму закону.
Така невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам ст. 256 КУпАП, не дає можливості визначитися, які саме дії чи бездіяльність вчинено ОСОБА_1 та в чому полягає його протиправність.
З огляду на викладене, суд вважає, що зміст протоколу не містить об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 184 КУпАП.
Згідно п. 15 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 року № 1376, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).
Однак достатніх доказів, на підтвердження ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов'язків матеріали справи не містять.
Подані в обґрунтування вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП докази, а саме, протокол про адміністративне правопорушення, письмові пояснення ОСОБА_4 та пояснення ОСОБА_3 не вказують на ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов'язків.
Відсутні докази вини ОСОБА_1 в ухиленні від виконання батьківських обов'язків з інших незалежних джерел.
Вина особи у вчиненні правопорушення не може ґрунтуватися лише на документах, складених працівниками поліції.
З огляду на викладене суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Відповідно до положень ст. 62 Конституції України, всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачить на її користь.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого притягнуто до адміністративної відповідальності у вчинені кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу осіб, що притягуються до відповідальності, які є ключовими поняттями для демократичної концепції судового розгляду.
В межах розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд не має права в порушення принципу змагальності та диспозитивності, принципу рівності сторін, перебирати на себе функції обвинувачення та виправити цей недолік протоколу.
Таким чином, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 184 КУпАП.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події, складу адміністративного правопорушення.
З огляду на наведене, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1ст. 184 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП за відсутністю складу правопорушення.
Керуючись п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП, ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП закрити, за відсутності в його діях події і складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга, подаються протягом десяти днів з дня винесення постанови до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука.
Суддя Оксана ПАЛЬЧИК