вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,
e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699
2/381/2723/25
381/5506/25
Заочне Рішення
Іменем України
03 грудня 2025 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Беленчук Я.В., розглянувши у відкритому судовому засідання в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -
встановив:
30 вересня 2025 року представниця позивача звернулася з позовом до суду про стягнення заборгованості за договором.
В обґрунтування заявлених позовних вимог стверджувала, що 20 жовтня 2024 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 8599396.
Відповідно до умов укладеного договору кредитодавець надав позичальнику кредит у сумі 5 000,00 грн., а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти, комісію, на умовах та у порядку, визначені договором. Договором визначено термін повернення відповідачем кредиту та нарахованих процентів, комісії, однак у вказаний термін відповідач кредитні кошти не повернув, проценти, комісію не сплатив, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
27.03.2025 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 27/03/25, з додатковою угодою № 1.
Відповідно до договору факторингу позивач, як новий кредитор, набув право вимоги заборгованості за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 8599396 від 20.10.2024.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) в сумі 15 260,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 500,50 грн. - заборгованість за відсотками; 9 500,00 грн. - заборгованість за пенею; 259,50 грн. - заборгованість за комісією.
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», як нового позичальника.
З урахуванням викладеного, позивач, діючи через свою уповноважену представницю, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 8599396 від 20.10.2024 у сумі 15 260,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 500,50 грн. - заборгованість за відсотками; 9 500,00 грн. - заборгованість за пенею; 259,50 грн. - заборгованість за комісією, а також судові витрати в сумі 3 028,00 грн.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом учасників судового розгляду, а також за клопотанням представниці позивача витребувано від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію щодо належності ОСОБА_1 платіжної картки № НОМЕР_1 та зарахування на вказану картку грошових котів в період часу з 20 жовтня 2024 року до 25 жовтня 2024 року (а. с. 47-48).
Листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що надійшов до суду 12 листопада 2025 року, було надано витребувану інформацію за картковим рахунком відповідача, зокрема, надано виписку за рахунком, відкритим для відповідача.
В судове засідання представниця позивача, будучи належним чином повідомленою про час і дату проведення судового засідання, не з'явилася, представниця позивача в прохальній частині позову просила провести розгляд справи без участі представника ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», позовні вимоги підтримують, просила позов задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує (а. с. 4).
З урахуванням того, що судом не визнавалась обов'язковою явка представника позивача, керуючись приписами частини 1 статті 223 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити судове засідання без участі представниці позивача.
В судове засідання відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і дату проведення судового засідання, не з'явився, конверт з ухвалою про відкриття провадження, із судовою повісткою та позовною заявою з додатками повернувся без вручення із зазначенням працівника поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідач про причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву не подав, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Як передбачено п. 2 ч . 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення (ч. 4 ст. 130 ЦПК України).
Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Також згідно висновків Європейського суду з прав людини, зазначеного у рішенні у справі «В'ячеслав Корчагін проти Росії» №12307 - учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.
За таких обставин, суд вважає, що неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
За згодою представниці позивача суд ухвалює рішення за правилами заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд прейшо на стадію ухвалення судового рішення, у відповідності до приписів статті 244 ЦПК України ухвалення та проголошення судового рішення було відкладеним до 28 листопада 2025 року, разом із тим, у зв'язку із масованим обстрілом енергетичної структури Фастівського району та подальшого повного знеструмлення міста, ухвалення та проголошення судового рішення виявилося не можливим, внаслідок чого цей строк був продовженим до 03 грудня 2025 року до 13 години 10 хвилин.
Ознайомившись зі змістом позову, та дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суд вважає встановленими наступні обставини справи.
Зокрема, судом встановлено, що 20.10.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 8599396, з додатком № 1 (а. с. 5-13).
Вказаний договір та додаток підписані позичальником з використанням електронного підпису.
Згідно пунктів 2.2.1, 2.2.2-2.2.4 договору, сума кредиту - 1 000 гривень, строк кредитування - 19 днів, фіксована процентна ставка - 0,01 % в день, денна процентна ставка - 0,80 % в день. Комісія за видачу кредиту становить 15,02 %, що складає 150,20 грн., пеня 5 % в день.
Відповідачем не надано доказів для спростування факту укладення договору позики на зазначених вище умовах.
Позивач, як новий кредитор, стверджує, що сума кредиту за цим договором складає 5 000 гривень. Однак, з розрахунку заборгованості видно, що кошти надійшли на картку відповідача 20 жовтня 2024 року - в сумі 1 000 гривень. Факт зарахування вищевказаних коштів в цей день підтверджується відомостями про рух коштів за рахунком відповідача, наданим АТ «ПриватБанк».
До матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують факт надання грошових коштів в борг відповідачу саме 1 000 гривень, зокрема, позивачем долучена довідка ТОВ «ФІНЕКСПРЕС» від 12 вересня 2025 року (а. с. 25).
Також, як зазначалося вище, з наданої АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформації вбачається, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , за період з 20.10.2024 по 25.10.2024 на платіжну картку № НОМЕР_3 було зараховано платіж у сумі 1 000 гривень.
При цьому, позиція позивача свідчить, що ше 4 000 гривень були наданими відповідачу, як позичальнику, саме в межах договору № 8599396 від 20 жовтня 2024 року і повинна бути включеними в загальний розмір заборгованості за тілом кредиту.
В подальшому був укладений договір факторингу № 27/03/25 від 27 березня 2025 року, з додатковою угодою № 1 від 27 березня 2025 року, згідно з яким право вимоги за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 8599396 від 20.10.2024перейшло до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», позивача у справі (а. с. 14-19).
Матеріали справи не містять доказів, які б спростовували факт укладення зазначеного договору факторингу та переходу до позивача, як нового кредитора, права вимоги за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 8599396 від 20.10.2024.
Відповідачем не надано доказів оспорювання умов договору факторингу, а судом не встановлено обставин, які б свідчли про нікчемність цього договору.
Матеріли справи також не містять доказів повного чи часткового повернення коштів відповідачем, як первісному кредитору, так і позивачу, до якого перейшло право вимоги на підставі зазначеного вище договору факторингу.
Позивачем до позовної заяви долучений розрахунок кредитної заборгованості, відповідач іншого розрахунку заборгованості, як і доказів повного чи часткового виконання зобов'язань за договором не надав.
За змістом вказаного розрахунку, заборгованість за тілом кредиту становить - 5 000 гривень, за процентами - 500,50 гривень, за пенею 9 500 гривень, за комісією - 259,50 гривень (а. с. 23, 23, 23 зворот).
З урахуванням встановлених обстави справи, суд вважає, що до правовідносин сторін спору підлягають застосуванню правові норми ЦК України та Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про електронну комерцію», що регулюють порядок укладення договору, виникнення зобов'язань, обов'язковість їх виконання, заміну сторони в зобов'язанні та наслідки порушення умов зобов'язання.
Зокрема, згідно приписів пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно приписів частини 1, 2, 4 статті 201 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно приписів частини 1 статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно приписів частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно приписів абзацу 1, 2 частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно приписів частини 2 цієї статті, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно приписів частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», Договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Зміст процитованих вище правових норм свідчить про те, що правочин, в тому числі й договір, є законодавчо визначеною підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків.
Формою правочину є усна, або письмова, специфічним видом якої є електронна форма правочину.
При цьому, для дотримання письмової, в тому числі й електронної форми правочину, є наявність підпису сторін.
Далі, згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру.
Згідно приписів пункту 5 частини 1 статті 3 цього закону, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 3 цього закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно приписів пункту 7 частини 1 частини 3 цього закону, електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.
Згідно приписів пункту 12 частини 1 статті 3 цього закону, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно приписів абзацу 9 частини 1 статті 5 цього закону, одним із основних принципів у сфері електронної комерції є однаковість юридичної сили електронних правочинів та правочинів, укладених в іншій формі, передбаченій законодавством.
Згідно приписів частини 1 статті 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Згідно приписів частини 1 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно частини 4 цієї статті, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Згідно частини 6 цієї статті, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно приписів частини 12 цієї статті, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно приписів частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно приписів частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно приписів частини 2 статті 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно приписів абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно приписів частини 1 статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно приписів частини 1 статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом частини 2 статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики.
Згідно приписів частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно приписів частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно приписів частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Згідно приписів частини 1, 2 статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно приписів частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно приписів частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно приписів частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно приписів пункту 5 частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Враховуючи зміст наведених вище правових норм, суд приходить до висновку, що позивачем у справі надані належні та допустимі докази щодо укладення договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 8599396у спосіб, передбачений ЦК України та Законом України «Про електронну комерцію» та погодження істотних умов цього договору.
Тому, з урахуванням презумпції правомірності правочину та відсутності в суду даних про його нікчемність, суд приходить до висновку, що договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 8599396 від 20 жовтня 2024 року був укладеним та є регулятором спірних правовідносин сторін справи. Істотні умови цього договору погоджені сторонами кредитного зобов'язання.
На думку суду, наявні в матеріалах справи докази, зокрема, довідка ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» від 12.09.2025 та виписка по банківському рахунку відповідача в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», підтверджують факт надання відповідачу грошових коштів в борг.
Далі, згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно приписів частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Таким чином, враховуючи презумпцію правомірності правочинів та відсутності відомостей про нікчемність долученого до матеріалів справи договору факторингу з додатками, суд приходить до висновку про те, що після укладення договору факторингу від 27 березня 2025 року та додаткової угоди № 1 від 27 березня 2025 року, до позивача, як нового кредитора, перейшло право вимоги за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 8599396 від 20 жовтня 2024 року.
З урахуванням викладеного, за відсутності доказів повного виконання умов договору позичальником та повернення коштів, суд приходить до висновку, що відповідачем порушені умови кредитного договору, а права позивача, як кредитора, підлягають захисту шляхом стягнення заборгованості в судовому порядку, що відповідає способам захисту права, встановленим в частині 2 статті 16 ЦК України.
Суд, перевіривши правильність зазначеного вище розрахунку заборгованості, частково не погоджується з ним і наводить власний розрахунок заборгованості.
Так, як зазначалося вище, позивач стверджує, що відповідачу були надані грошові кошти в борг у сумі 5 000 гривень.
При цьому, як слідує з пункту 2.2.1 договору слідує, що сума кредиту складає 1 000 гривень. Така ж сума була перерахована позичальнику 20 жовтня 2024 року згідно із довідкою ТОВ ФК «ФІНЕКСПРЕС» (а. с. 25).
При цьому, в супереч приписам статті 12, 13, 81, 83 ЦПК України, позивачем, як новим кредитором, не надані докази того, що договору № 8599396 були внесені зміни і була збільшена сума кредиту. Додаткові угоди чи інші докази, які б свідчили про внесення змін до договору № 8599396 позивачем не надані.
Суд констатує, що згідно із виписки з банківського рахунку відповідача, ним було отримано грошові кошти у сумі 1 000 гривень 20 жовтня 2024 року.
Однак, виписка з банківського рахунку не містить інформації про особу, яка перерахувала ці кошти та про призначення платежу, зокрема, відомості про номер кредитного договору, за яким перераховані ці кошти.
При цьому, в силу приписів статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог.
Позовні вимоги в цьому випадку стосуються стягнення заборгованості за догоговром № 8599396 від 20 жовтня 2024 року.
Отже, суд повинен відповідсти на питання, чи отримані відповідачем, як позичальником, грошові кошти ще у сумі 4 000 гривень, саме в межах договору № 8599396від 20 жовтня 2024 року.
Суд зауважує, що згідно приписів частини 1 статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Разом із тим, позичем не надано доказів, що сторонами договору № 8599396були внесені зміни до нього і збільшено тіло кредиту.
Отже, суд не може зробити висновок, що ще 4 000 гривень були перераховані відповідачу саме згідно з договором № 8599396і в подальшому підлягаються стягненню, як заборгованість за тілом кредиту.
Тому, суд вважає, що доведений розмір заборгованості за тілом кредиту становить 1 000 гривень, як було зазначено в кредитному договорі і саме такий розмір заборгованості за тілом кредиту підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, як нового кредитора.
Далі, суд погоджується з тим, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування коштами за ставкою 0,01 % щоденно, що визначена в пункті 2.2.3 договору, однак проценти нараховуються на доведений розмір заборгованості за тілом кредиту, який становить 1 000 гривень.
Суд зауважує, що в силу приписів статті 1048 ЦК України та правової позиції, висловленої у Постанові ВП ВС від 05 квітня 2023 року по справі № 910/4518/16, проценти нараховуються в межах строку кредитування.
Строк кредитування згдіно пункту 2.2.2 договору становить 19 днів, позивачем не надано доказів того, що строк кредитування був продовженим згідно із розділом 7 договору.
Отже, проценти за користування кредитними коштами мають бути нараховані у розмірі 1 гривня 90 копійок (1 000 гривень х 0,01 % х 19 днів).
Суд також погоджується з доводами позивача про необхідність стягнення комісії у сумі 150,20 гривень, що визначена пунктом 2.2.4 договору. Доказів зміни визначеного договором розміру комісії матеріали справи не містять.
Далі, суд не погоджується з правомірністю нарахування пені, визначеної умовами договору.
Зокрема, суд констатує, що можливість нарахування пені у розмірі 5 % в день, яка передбачена пунктом 2.2.4 договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 8599396 від 20 жовтня 2024 року.
Разом із тим, згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася.
Станом на дату укладення договору позики, як і станом на дату подання позову, дія воєнного стану не припинена, а отже виключається можливість нарахування і стягнення пені, що виникла з договору позики.
Правова позиція щодо неможливості стягнення пені за кредитними договорами, укладеними в період дії воєнного стану, висловлена в Постанові Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2025 року у справі № 754/2865/25.
Отже, відсутні правові підстави для стягнення заборгованості за пенею у сумі 9 500 гривень.
Таким чином, загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню становить 1 152,10 гривні, що включає: 1 000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 1,90 гривня - заборгованість за процентами, 150,20 гривень - заборгованість за комісією.
Також, керуючись приписами статті 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 227,10 гривень (3 028 гривень х 7,5 %).
Враховуючи наведене вище, керуючись приписами статті 11, 16, 201, 204, 205, 207, 610, 611, 626, 629, 638, 640, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статті 3, 5, 10-12 Закону України «Про електронну комерцію», статті 1, 8 Закону України «Про споживче кредитування», статті 4, 12, 81, 141, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, -
Ухвалив:
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 8599396 від 20 жовтня 2024 року у сумі 1 152,10 гривні, що включає: 1 000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 1,90 гривня - заборгованість за процентами, 150,20 гривень - заборгованість за комісією.
В іншій частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 227,10 гривень, як компенсацію з витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Самуха В.О.