вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"25" листопада 2025 р. м. Рівне Справа № 918/934/25
Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., при секретарі судового засідання Редько К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна паливно-енергетична компанія" до Дочірнього Підприємства "АВІКОМ РІВНЕ" про стягнення 17 462 053,86 грн - заборгованості за договором поставки
у судове засідання з'явились представники:
- позивача: Петрушина Олександра Ігорівна (в режимі ВКЗ);
- відповідача: Нікольченко Борис Борисович (в залі суду)
Суть спору.
На розгляді Господарського суду Рівненської області перебуває позов ТОВ "Західна паливно-енергетична компанія" до ДП "АВІКОМ РІВНЕ" про стягнення 17 462 053,86 грн - заборгованості за договором поставки.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позов обґрунтовано тим, що між сторонами існують господарські правовідносини на підставі Договору поставки нафтопродуктів №30/04/2024/Р від 30.04.2024, у ході виконання якого відповідач, в порушення його умов, допускав систематичне прострочення оплати поставленого товару, у зв'язку чим утворилась заборгованість в сумі 17 462 053,86 грн, з яких: 13 378 496,80 грн - основний борг, 409 052,12 грн - пеня, 329 880,74 грн - 25% річних, 3 344 624,20 грн - 25% штрафу.
Штрафні санкції нараховано позивачем за період прострочення з 03.09.2025 по 08.10.2025.
У відзиві на позовну заяву ДП "АВІКОМ РІВНЕ" визнало основну суму заборгованості за Договором поставки нафтопродуктів №30/04/2024/Р в розмірі 13 378 496,80 грн, просячи повернути позивачу 50% сплаченого судового збору в частині визнаних позовних вимог.
Щодо штрафних санкцій заявило клопотання про їх зменшення: пені і штрафу на 90%, а розмір відсотків річних просило встановити у мінімальному розмірі, передбаченому ст. 625 ЦК України - на рівні 3%.
Так, підприємство посилається на те, що є діючим товариством, яке забезпечує нафтопродуктами підприємства, що займаються сільським господарством, підприємства - виробники продуктів харчування, екстрену медичну службу та комунальні підприємства. Крім того, на підприємстві працює більше 40 осіб, яким вчасно виплачується заробітна плата.
Крім того, ДП "Авіком Рівне" має статус підприємства, яке є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, відповідно до трьох критеріїв: 1) підприємство, установа, організація має важливе значення для галузі національної економіки та забезпечення потреб територіальної громади; 2) відсутність заборгованості із сплати податків до державного і місцевих бюджетів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підтверджується довідкою про відсутність заборгованості із платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, або витягом з інформаційної системи органів ДПС щодо статусу розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами, засвідченим керівником підприємства, установи, організації; 3) розмір нарахованої середньої заробітної плати застрахованих осіб - працівників підприємств, установ, організацій за останній календарний квартал становить не нижче за розмір мінімальної заробітної плати по країні, помноженої на коефіцієнт 2,5, що підтверджується довідкою, наданою підприємством, установою, організацією.
На даний час в ДП "Авіком Рівне" виникла напружена ситуація із розрахунками з контрагентами за придбаними та поставленими нафтопродуктами. Проте, підприємство не відмовляється від виконання своїх зобов'язань та вживає усіх необхідних заходів для погашення заборгованості.
Крім того, стягнення штрафних санкцій матиме надмірний тягар для відповідача.
У відповіді на відзив ТОВ "Західна паливно-енергетична компанія" вважає, що посилання відповідача на статус підприємства, яке є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, не можуть бути підставою для зменшення штрафних санкцій.
В свою чергу, позивач також має статус підприємства, яке є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних сил, інших військових формувань в особливий період. Натомість, не виконання зобов'язань за умовами договору поставки відповідачем, негативно впливає на ефективність ведення господарської діяльності позивача, зокрема, створює перешкоди для його господарської діяльності, утруднює виплату поточних зобов'язань, і в загальному ускладнює виконання ним обов'язків як підприємства, яке є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Твердження відповідача про те, що він вчиняє всі можливі заходи для найшвидшого погашення заборгованості жодним не підтверджені належними доказами.
Також доводить, що розмір штрафних санкцій не є завищеним, непропорційним та відповідає наслідкам порушення зобов'язання, що не порушує принципи справедливості та рівності сторін. Крім того, такий розмір відповідальності відповідача за порушення взятих зобов'язань чітко передбачене умовами Договору, про які сторони домовились добровільно.
Процесуальні дії у справі.
10.10.2025 ТОВ "Західна паливно-енергетична компанія" звернулось до Господарського суду Рівненської області.
Ухвалою від 13.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 04.11.2025.
30.10.2025 від відповідача надійшов відзив.
03.11.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою від 03.11.2025 представнику відповідача надано можливість приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконфернеції.
Ухвалою від 04.11.2025 підготовче засідання відкладено на 11.11.2025.
Ухвалою від 11.11.2025 підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 25.11.2025.
У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи і заперечення, викладені у процесуальних заявах по суті спору.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
30.04.2024 між ТОВ "Західна паливно-енергетична компанія", як постачальником та ДП "Авіком Рівне", як покупцем, був укладений Договір поставки нафтопродуктів №30/04/2024/Р (надалі - Договір).
Згідно п.1.1 Договору в порядку та на умовах визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставляти окремими партіями та передавати у власність Покупцю нафтопродукти (надалі - Товар) в узгодженому Сторонами асортименті та кількості, вартості, а Покупець зобов'язаний приймати Товар, та оплачувати його в порядку, та на умовах, визначених Сторонами в даному Договорі.
Ціна, асортимент Товару, кількість (об'єм товарної партії), а також одиниця виміру кількості Товару погоджується Сторонами у специфікаціях, які становлять невід'ємну частину даного Договору (п.1.2 Договору).
Розділом 4 Договору передбачено, що оплата вартості Товару здійснюється Покупцем у безготівковій формі в українській національній валюті - гривні, на підставі відповідної видаткової накладної, яка підписується Покупцем, шляхом перерахування
Покупцем грошових коштів на рахунок Постачальника протягом 2 (двох) банківських днів з моменту отримання Покупцем Товару, якщо Сторони не домовилися про інше в Специфікації.
Зобов'язання Покупця щодо оплати Товару вважаються виконаними в повному обсязі та належним чином в момент надходження на рахунок Постачальника грошових коштів в розмірі вартості партії Товару, що підлягає оплаті. Часткова оплата Товару не вважається належним виконанням зобов'язання і не звільняє Покупця від відповідальності за неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань по оплаті Товару.
Пунктами 3.4 та 5.4 Договору відповідно визначено, що перехід права власності на Товар: право власності на Товар переходить до Покупця з моменту передачі Товару Покупцю. Датою передачі Товару Покупцю є дата видаткової накладної або у випадку, якщо Сторони про це домовились товарно-транспортна накладна.
Постачальник несе всі ризики втрати чи пошкодження Товару до моменту доставки його до місця призначення (вивантаження). Передача Товару Постачальником Покупцю засвідчується видатковими накладними або товарно-транспортними накладними.
Згідно п.6.3 Договору, у випадку не проведення розрахунків Покупцем згідно умов Розділу 4 даного Договору, Покупець зобов'язується на користь Постачальника сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а у випадку непогашення заборгованості протягом більш як 7 (сім) календарних днів з закінчення строку оплати, Покупець додатково, на вибір Постачальника, крім пені, сплачує на користь Постачальника штраф в розмірі 25% від суми заборгованості.
Також, у випадку не проведення розрахунків Покупцем згідно умов Розділу 4 даного Договору, Покупець зобов'язується сплатити на користь Постачальника річні відсотки з розрахунку 25% річних від простроченої суми (п.6.4 Договору).
Водночас, Розділом 6 Договору визначено, що у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього Договору, Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.
Так, ДП "Авіком Рівне" були здійснені поставки Товару, зокрема з 29.08.2025 по 19.09.2025, що відображені в картці рахунку 361 за 01.01.2025 - 07.10.2025, та на підтверджується засвідчені підписами та скріплені печатками Сторін відповідні документи, такі як: специфікації, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти), податкові накладні, акцизні накладні форми "П".
Серед інших, були здійснені наступні поставки Товару: - 29.08.2025 - на суму 1 480 632,00 грн; - 29.08.2025 - на суму 1 397 568,00 грн; - 29.08.2025 - на суму 1 407 211,10 грн; - 29.08.2025 - на суму 1 499 282,40 грн; - 10.09.2025 - на суму 1 372 423,20 грн; - 10.09.2025 - на суму 1 465 610,00 грн; - 17.09.2025 - на суму 1 376 473,20 грн; - 17.09.2025 - на суму 1 382 473,00 грн; - 17.09.2025 - на суму 1 481 446,80 грн; - 19.09.2025 - на суму 1 481 126,20 грн.
Загальна вартість поставленого за цими поставками Товару складає 14 481 126,20 грн.
Відповідачу було поставлено паливо дизельне ULSD 10PPM EN 590 (2710194300) у фактичних обсягах та за цінами, вказаними у видаткових накладних та специфікаціях за вищеперелічені поставки Товару.
Зокрема, у Специфікаціях до Договору поставки нафтопродуктів №30/04/2024/Р від 30.04.2024, починаючи з 29.08.2025, передбачені наступні умови оплати, а саме: протягом 2 (двох) банківських днів після отримання товару.
Відповідно Постачальником Товар був поставлений та переданий у власність Покупцеві, а останнім фактично отриманий та прийнятий.
В той же час загальна заборгованість за Договором склала 13 378 496,80 грн, оскільки оплати, проведені ДП "Авіком Рівне" враховувались, як оплата за попередні поставки і дана заборгованість в такому розмірі існувала з 03.09.2025 по 08.10.2025 (звернення до суду) і продовжує існувати, ДП "Авіком Рівне" не оплачена.
Дані факти відповідачем визнано у відзиві.
Крім того, товариством нараховано штрафні санкції за період прострочення з 03.09.2025 по 08.10.2025: 409 052,12 грн - пеня, 329 880,74 грн - 25% річних, 3 344 624,20 грн - 25% штрафу.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.
Згідно з ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.
Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує зі способами захисту, визначеними у ст.16 ЦК України, договором або іншим законом.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ч.1 та ч.3 ст. 626 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного між Договір поставки нафтопродуктів №30/04/2024/Р від 30.04.2024.
Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.2 ст. 692 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За ст. 610 ГПК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено з матеріалів справи та визнано відповідачем, ТОВ "ЗПЕК" було повною мірою виконане договірне зобов'язання з поставки Товару вартістю 13 378 496,80 грн, тоді як ДП "Авіком Рівне" було зобов'язане, після кожної поставки оплатити отриманий товар, проте дане зобов'язання в повному обсязі не виконане.
Отож, основна заборгованість у розмірі 13 378 496,80 грн підтверджена матеріалами справи і підлягає стягненню з відповідача.
За змістом ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ч.1 ст. 611 ЦК України).
Сплату неустойки (штрафу) та відшкодування збитків можливо охарактеризувати загальним поняттям "санкція" - визначена міра майнових чи інших невигідних для особи наслідків невиконання вимог закону та/або умов договору.
Відповідно до ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п.6.3 Договору, у випадку не проведення розрахунків Покупцем згідно умов Розділу 4 даного Договору, Покупець зобов'язується на користь Постачальника сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а у випадку непогашення заборгованості протягом більш як 7 (сім) календарних днів з закінчення строку оплати, Покупець додатково, на вибір Постачальника, крім пені, сплачує на користь Постачальника штраф в розмірі 25% від суми заборгованості.
Також, у випадку не проведення розрахунків Покупцем згідно умов Розділу 4 даного Договору, Покупець зобов'язується сплатити на користь Постачальника річні відсотки з розрахунку 25% річних від простроченої суми (п.6.4 Договору).
Позивачем нараховано за прострочення сплати основного боргу з 03.09.2025 по 08.10.2025: 409 052,12 грн - пені, 329 880,74 грн - 25% річних, 3 344 624,20 грн - 25% штрафу.
Даний розрахунок перевірено судом за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, помилок не встановлено.
З таким арифметичним розрахунком погоджується і відповідач у відзиві, заявивши клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та відсотків річних.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90% і відсотків річних - до 3%, відповідач зазначає наступне:
- він має статус підприємства, яке є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період;
- він вчиняє всі можливі заходи для найшвидшого погашення заборгованості;
- 25% річних має надмірний тягар для відповідача та є неспівмірним із сумою заборгованості;
- основний борг за договором визнає у повному обсязі;
- прострочення триває всього 1 місяць;
- позивачем не подано доказів, які би свідчили про погіршення його фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності та підтверджували факт понесення позивачем збитків у зв'язку з простроченням оплати поставленого товару та їх розміру.
Позивач заперечив проти зменшення розміру штрафних санкцій і відсотків річних зазначаючи, що:
- також має статус підприємства, яке є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних сил, інших військових формувань в особливий період;
- оплат від ДП "АВІКОМ РІВНЕ" за отриманий ним товар не надходило після звернення до суду із відповідним позовом до суду;
- відповідач систематично не виконує свої договірні зобов'язання згідно з Договором, оплати здійснювались із значними затримками та не в повному обсязі, хоча господарську діяльність відповідач здійснював та отримував прибутки.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Подібний висновок міститься у п.67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20.
Слід зазначити, що поняття "значно" та "надмірно", при застосуванні ч.3 ст. 551 ЦК України є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. Правила встановлені цими нормами направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора в порушенні зобов'язання боржником.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від установлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
За правовою позицією Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 у справі № 924/456/19, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, що оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені, а також розмір, до якого підлягає її зменшення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, що підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 21.09.2021 у справі № 910/10618/20.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначено, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило ч.3 ст. 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Проаналізувавши матеріали справи, зокрема картку рахунку 361 за 01.01.2025-08.10.2025 судом встановлено, що за даний період дії Договору, відповідачу було поставлено нафтопродуктів загальною вартістю 49 340 093,20 грн (загалом здійснено 34 поставки), при цьому, за цей період відповідачем перераховано 35 961 596,40 грн (остання сплата здійснена 22.09.2025 на 1 000 000,00 грн).
У п. 4.4 Договору Сторони погодили, що при надходженні грошових коштів від Покупця, Постачальник матиме право при наявності заборгованості, або порушенні Покупцем умов Договору, провести зарахування здійснених платежів в такій послідовності:
4.4.1. для відшкодування збитків та компенсації витрат, понесених Постачальником у зв'язку з невиконанням Покупцем своїх обов'язків за Договором;
4.4.2. для покриття будь-яких видів неустойки, штрафів, пені, якщо це передбачено цим Договором або законодавством України;
4.4.3. для оплати вартості партій Товару, оплата яких була прострочена Покупцем;
4.4.4. для оплати нової партії Товару, яку замовив Покупець.
Отож між сторонами створились такі господарські відносини, де відповідач систематично проводив розрахунки, які, у разі наявності заборгованості, позивачем зараховувались за раніше поставлений товар.
Тобто, поведінка відповідача свідчить про те, що він намагається виконувати взяті на себе зобов'язання, не ігноруючи інтересів відповідача.
Фактично у 2025 році Договір виконано відповідачем на 72,88%, а сума штрафних санкцій і відсотків річних (4 083 557,06 грн) складає 30,5% від наявної заборгованості.
Оцінюючи дану обставину, суд звертає увагу на той факт, що зафіксований розмір заборгованості (13 378 496,80 грн) утворився внаслідок отримання відповідачем товару у період з 28.08.2025 по 17.09.2025. Тоді як штрафні санкції заявлені за період з 03.09.2025 по 08.10.2025, тобто тривалість прострочення є незначною.
Одночасно з отриманням нафтопродуктів з 28.08.2025 по 19.09.2025, відповідачем оплачувались попередні поставки і за цей час перераховано позивачу 9 622 726,70 грн.
Таким чином, посилання відповідача на те, що позивач повністю ігнорує його інтереси, не оплачуючи наявну заборгованість не відповідає дійсному стану речей.
Крім того, суд звертає увагу на позицію відповідача під час розгляду даного спору, який повністю визнав основну заборгованість і погодився з правильністю розрахунку штрафних санкцій, проте просив про зменшення, вважаючи їх розмір таким, що має каральний характер.
Суд констатує, що прострочення оплати, а відтак і порушення умов Договору, у даному випадку має місце і відповідач не може повністю бути звільнений від відповідальності. Водночас, вищеописані обставини підтверджують реальність наміру відповідача виконувати умови спірного Договору та якнайшвидше оплатити отриманий товар, що являється поведінкою, яка відповідає добросовісності та чесній діловій практиці.
Означені обставини, на думку суду, є вагомою та обґрунтованою підставою для зменшення суми пені, яку суд визнав обґрунтованою.
Так, керуючись приписами ч.3 ст. 551 ЦК України та принципом збалансованості інтересів сторін, суд вважає за правомірне зменшити розмір належних до стягнення з відповідача штрафних санкцій на 80%.
За таких умов з відповідача підлягає стягненню 81 810,42 грн - пені і 668 924,84 - штрафу, тоді як у задоволенні стягнення 327 241,70 грн - пені і 2 675 699,36 грн - штрафу суд відмовляє.
Щодо стягнення 25% річних.
Приписами ч.2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно усталеної практики Верховного Суду, за змістом вищенаведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
У відповідності до п.6.4. Договору, у випадку не проведення розрахунків Покупцем згідно умов Розділу 4 даного Договору, Покупець зобов'язується сплатити на користь Постачальника річні відсотки з розрахунку 25% річних від простроченої суми.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18).
Водночас Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки чи штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
При цьому, законодавство України не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов'язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.
Також при вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено. При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою ч.2 ст. 625 ЦК України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору 3% річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.
З огляду на обставини, викладені і враховані при зменшенні штрафних санкцій, суд вважає, що стягнення 5% буде відповідати принципам розумності, справедливості та балансу сторін.
Так, розмір відсотків річних слід зменшити до 5% і стягнути з відповідача 65 976,15 грн, а у стягненні 263 904,59 грн - відмовити.
Висновки суду за результатами вирішення спору.
Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. (ч.1 та 4 ст. 11 ГПК України).
Відповідно до ч.5 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. (ч.4 ст. 236 ГПК України).
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, за результатами з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом під час розгляду справи, і з наданням оцінки всім аргументам сторін у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості за Договором поставки нафтопродуктів №30/04/2024/Р від 30.04.2024 у розмірі 13 378 496,80 грн.
Крім того, судом встановлено обставини для зменшення розміру штрафних санкцій на 80%, а відсотків річних - до 3%. За таких умов позов в цій частині підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 81 810,42 грн - пені, 668 924,84 - штрафу, 65 976,15 грн - 5% річних.
Тоді як у стягненні 327 241,70 грн - пені, 2 675 699,36 грн і 263 904,59 грн - відсотків річних суд відмовляє.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ч.3 ст. 551 ЦК України, судовий збір покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.
Згідно ч.3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. На підставі вказаного, позивачу має бути повернуто 50 % сплаченого судового збору в частині визнаних відповідачем позовних вимог.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 209 544,65 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2400 від 08.10.2025.
Отже, 50% судового збору, сплачених за визнаними вимогами у розмірі 80 270,98 грн - підлягають повернню позивачу, а відшкодування решти судового збору покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 124, 126, 129, 222, 236-241 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього Підприємства "АВІКОМ РІВНЕ" (пров. Робітничий, 5, м. Рівне, Рівненський р-н, Рівненська обл., 33009, код ЄДРПОУ 30559953) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна паливно-енергетична компанія" (бульв. Лесі Українки, 23Б, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 45193254) 14 195 208 (чотирнадцять мільйонів сто дев'яносто п'ять тисяч двісті вісім) грн 21 коп., з яких 13 378 496,80 грн - основна заборгованість, 81 810,42 грн - пеня, 668 924,84 - штраф, 65 976,15 грн - відсотки річних.
3. У решті позову відмовити.
4. Стягнути з Дочірнього Підприємства "АВІКОМ РІВНЕ" (пров. Робітничий, 5, м. Рівне, Рівненський р-н, Рівненська обл., 33009, код ЄДРПОУ 30559953) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна паливно-енергетична компанія" (бульв. Лесі Українки, 23Б, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 45193254) судовий збір у розмірі 129 273 (сто двадцять дев'ять двісті сімдесят три) грн 67 коп.
5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Західна паливно-енергетична компанія" (бульв. Лесі Українки, 23Б, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 45193254) судовий збір у розмірі 80 270 (вісімдесят тисяч двісті сімдесят) грн 98 коп.
6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 ГПК України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 04 грудня 2025 року.
Суддя Ю.Г. РОМАНЮК