вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"02" грудня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/958/25
Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,
розглянув матеріали справи
за позовом: Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський м'ясокомбінат"
про: стягнення 235 678,21 грн
секретар судового засідання: С.Коваль
представники сторін:
від позивача: І.Півторак
від відповідача: В.Кравченко
Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області звернулась до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський м'ясокомбінат" про стягнення 235 678,21 грн.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29 жовтня 2022 року о 05 год. 10 хв. на автомобільній дорозі М-06 Київ-Чоп, на ділянці дороги км 341+019 м відбулась ДТП за участі ОСОБА_1 водія ТОВ "Глобинський м'ясокомбінат", який керував транспортним засобом марки "MAN TGX 18/440" номерний знак НОМЕР_1 , що належить ТОВ "Глобинський м'ясокомбінат" забезпеченого полісом ТДВ "СК "Гардіан" серії ЕР №209666012.
Внаслідок скоєння ДТП, пошкоджено амортизаційний пристрій (демпферна система) та металеве огородження.
Служба автомобільних доріг у Рівненській області звернулась до ТДВ "СК "Гардіан" із повідомленням про ДТП.
Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 17.11.2022 у справі №570/4154/22, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області понесла фактичні витрати (реальні збитки) в розмірі 313 331,81 грн. з ПДВ, оплативши ремонтні роботи по відновленню амортизаційного пристрою (демпферна система) та металевого огородження на а/д М-06 Київ-Чоп, км 341+019 м, виконані ТОВ "СП "Автострада" згідно договору №34 від 19.12.2022 р., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт.
Керуючись нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" ТДВ "СК "Гардіан" за заявою Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області виплатило страхове відшкодування в розмірі 77 653,60 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №174612 від 19.05.2023 та № 196864 від 02.01.2024.
Різниця між завданою майновою шкодою та виплаченим страховим відшкодуванням становить 235 678,21 грн з ПДВ.
У своєму відзиві на позов відповідач вказав, що заперечує проти задоволення позову в повному обсязі, оскільки позивач не довів наявності складу цивільного правопорушення, реального розміру шкоди та причинного зв'язку між ДТП і витратами. Надані докази містять суттєві розбіжності, що унеможливлює встановлення фактичних збитків.
Вказує, що згідно з умовами полісу, страхова сума за шкоду майну становить 130 000 грн.
Акти приймання виконаних будівельних робіт, подані позивачем, не містять посилання на подію ДТП, не зазначають її дату, не містять дефектного акту чи акту обстеження місця пошкодження дорожніх споруд одразу після аварії.
Натомість, у них фіксуються лише факти виконання робіт на іншій ділянці дороги, без вказівки на первинний характер пошкоджень або на їх причинний зв'язок із ДТП від 29.10.2022 року.
Відповідач вважає, що у разі відсутності дефектного акту чи акту обстеження, які підтверджують первинний характер пошкодження об'єкта, неможливо встановити причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та подією, на яку посилається позивач.
Акти приймання виконаних будівельних робіт, складені в межах поточного договору на обслуговування чи ремонт доріг, не можуть розглядатися як докази відновлення пошкоджень після конкретної ДТП без наявності первинних актів фіксації пошкодження.
Аналіз платіжних документів №86 та №163 від 2023 року підтверджує, що оплата робіт здійснювалася в межах договору №34 від 19.12.2022 року, який регулює поточне утримання доріг державного значення, а не відновлення конкретного об'єкта, пошкодженого внаслідок ДТП.
Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Водночас позов подано 16.10.2025 року, тобто на межі спливу позовної давності, і фактична дата подання може бути визначена ще раніше, якщо врахувати час поштового надсилання чи реєстрації судом.
Акт виконаних робіт, що не містить посилання на конкретну подію, дату її настання або характер пошкодження, не може вважатися доказом завдання шкоди саме цією подією.
Отже, навіть якби шкоду було доведено, її розмір підлягає зменшенню щонайменше на 20%, оскільки ПДВ не може бути елементом реальних збитків.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 21 жовтня 2025 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи призначив на 18 листопада 2025 року.
12 листопада 2025 року відповідач подав відзив.
17 листопада 2025 року позивач подав до суду відповідь на відзив.
У судовому засіданні 18 листопада 2025 року суд оголосив перерву до 02 грудня 2025 року.
У судовому засіданні позивач підтримав позов.
Відповідач у судовому засіданні позов не визнав.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Господарський суд встановив наступне.
Як слідує з постанови Рівненського районного суду Рівненської області від 17 листопада 2022 року у справі №570/4154/22, 29 жовтня 2022 року о 05 год. 10 хв. на а/д Київ-Чоп, 341 км. +19м., поблизу с.Велика Омеляна Рівненського району Рівнесенької області ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом MAN TGX 18/440 д.н.з. НОМЕР_1 та напівпричепом SCHMITZ SKO 24, д.н.з. НОМЕР_2 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечної швидкості руху та здійснив зіткнення з дорожньою перешкодою. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.
У зв'язку з наведеним, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та застосувавши до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. 00 коп.
Як видно з протоколу про адміністративне правопорушення серії АА№080227, ДТП відбулась за участі ОСОБА_1 , який працював водієм ТОВ "Глобинський м'ясокомбінат", та який керував транспортним засобом марки "MAN TGX 18/440" номерний знак НОМЕР_1 , що належить ТОВ "Глобинський м'ясокомбінат", забезпеченого полісом ТДВ "СК "Гардіан" серії ЕР №209666012.
З вказаного протоколу слідує, що внаслідок скоєння ДТП, пошкоджено амортизаційний пристрій (демпферна система) та металеве огородження.
Згідно з полісом серії ЕР №209666012, страховиком є ТДВ "СК "Гардіан" зі страховою сумою 130 000,00 грн за шкоду, завдану майну.
У травні 2023 року Служба автомобільних доріг у Рівненській області звернулась до ТДВ "СК "Гардіан" із повідомленням про ДТП та заявою про виплату страхового відшкодування в розмірі 313 331,81 грн.
У свою чергу, ТДВ "СК "Гардіан" за заявою Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області виплатило страхове відшкодування в розмірі 77 653,60 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №174612 від 19.05.2023 та № 196864 від 02.01.2024.
Позивач вказує, що в результаті ДТП державі, в особі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області, заподіяно майнову шкоду (збитки) в розмірі 313 331,81 грн з ПДВ, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2023 р. №21/3 від 13.04.2023 р та №35/3 від 25.04.2023.
В матеріалах справи наявний договір №34 від 19 грудня 2022 року, укладений між Службою автомобільних доріг у Рівненській області (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Автострада" (виконавець), відповідно до предмету якого виконавець зобов'язується у порядку та на умовах, визначених цим договором, з метою задоволення потреб населення, своїми силами і засобами на власний ризик надати послуги з забезпечення належного функціонування дорожнього господарства, транспортної інфраструктури та інфраструктури, що забезпечує життєдіяльність населення та функціонування держави в умовах воєнного стану, зокрема експлуатаційного утримання інфраструктури у сфері дорожнього господарства на автомобільних дорогах загального користування державного значення згідно технічної специфікації (додаток № 1), за рахунок коштів державного бюджету та/або інших джерел фінансування та в обумовлений цим договором термін. Замовник зобов'язується прийняти надані згідно із цим договором та чинним законодавством України належним чином послуги після перевірки фізичних та вартісних показників та сплатити їх вартість по мірі надходження коштів передбачених на ці цілі на його рахунок.
Згідно з умовами пункту 1.5. вказаного договору, виконавець приймає по акту приймання - передачі на експлуатаційне утримання від замовника автомобільні дороги, зазначені відповідно до переліку (додаток № 1) з їх елементами, що знаходяться в оперативному управлінні Замовника та бере на себе зобов'язання здійснювати належне експлуатаційне утримання доріг згідно зазначеного переліку, технічної специфікації, технічних засобів організації дорожнього руху, об'єктів дорожнього сервісу, інженерних споруд та придорожніх насаджень на них, що знаходяться на балансі замовника, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про дорожній рух", ст. 6 Закону України "Про автомобільні дороги".
Відповідно до пункту 1.7. вказаного договору, крім послуг передбачених вище, в межах ціни договору, виконавець за письмовим розпорядженням (завданням) замовника надає послуги (виконує роботи) з ліквідації наслідків дорожньо-транспортних пригод.
Пунктом 4.1. договору встановлено, що розрахунки проводяться замовником виконавцю протягом 5-ти робочих днів після підписання сторонами "Актів приймання виконаних будівельних робіт" (форма № КБ-2в) "Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" (форма № КБ-3), складених у відповідності з положенням чинних СОУ та настанови. "Акти приймання виконаних будівельних робіт" (форма № КБ-2в) і "Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" (форма № КБ-3) складаються виконавцем і подаються для підписання замовнику не пізніше як за 5 робочих днів до кінця звітного місяця.
Суд ураховує, що відповідно до наказу Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 31.03.2023 № Н-131 Службу автомобільних доріг у Рівненській області перейменовано на Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області.
Згідно з актами №21/3 від 13.04.2023 року та №35/3 від 25.04.2023 року складених Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Автострада" вартість робіт з ремонту бар'єрного обладнання км 341+019 склала 29 330,84 грн та 284 000,97 грн з ПДВ, що в загальному складає 313 331,81 грн з ПДВ.
Вказані роботи позивачем оплачені в повному обсязі, що стверджується підтверджується платіжними інструкціями №86 від 13.04.2023 року та №163 від 25.04.2023 року.
Позивач вказує, що Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області понесла фактичні витрати (реальні збитки) в розмірі 313 331,81 грн з ПДВ, оплативши ремонтні роботи по відновленню амортизаційного пристрою (демпферна система) та металевого огородження на а/д М-06 Київ-Чоп, км 341+019 м, виконані ТОВ "СП "Автострада" згідно договору №34 від 19.12.2022 р., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2023 р. №21/3 від 13.04.2023 року, №35/3 від 25.04.2023 та платіжними інструкціями №86 від 13.04.2023 року, №163 від 25.04.2023.
Різниця між завданою майновою шкодою та виплаченим страховим відшкодуванням становить 235 678,21 грн з ПДВ (313 331,81-77 653,60).
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін
Як установив суд, спір у даній справі стосується стягнення збитків, завданих у позадоговірних відносинах.
Позивач вказує, що з урахуванням завданої матеріальної шкоди позивачу (потерпілому, внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди) в розмірі 313 311,81 грн та страховим відшкодуванням виплаченим потерпілому в розмірі 77 653,60 грн, різниця між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування становить 235 678,21 грн, яка підлягає стягненню із відповідача та на яку позивач (потерпілий) отримав право вимоги в рамках деліктного зобов'язання.
Водночас відповідач заперечив проти позову з підстав зазначених у відзиві.
Відповідно до п. 1.1. Положення про Службу автомобільних доріг у Рівненській області, затвердженого наказом Державного агентства автомобільних доріг України від 29.07.2019 р. № 253 (чинного станом на дату ДТП 13.07.2022), Служба автомобільних доріг у Рівненській області (далі Служба), заснована на державній власності і належить до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг України, яке відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 № 456/2011 "Про Положення про Державне агентство автомобільних доріг України" є правонаступником Державної служби автомобільних доріг України.
Пунктами 5.1.-5.4. Положення передбачено наступне: 5.1. Майно Служби є державною власністю і закріплюється за нею на праві оперативного управління. 5.2. Майно Служби становлять виробничі і невиробничі засоби, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Служби. 5.3. На балансі Служби обліковуються автомобільні дороги, та їх складові, передані Службі в оперативне управління, що є складовою єдиної транспортної системи України та належать до сфери управління Уповноваженого органу управління. 5.4. Автомобільні дороги, та їх складові, знаходяться у державній власності та не підлягають приватизації.
Автомобільні дороги, та їх складові, що закріплені за Службою, обліковуються на її балансі, враховуються і відображаються окремо в аналітичному обліку.
Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 235 678,21 грн збитків, які є різницею між виплаченим страховим відшкодуванням та реальними збитками (вартістю виконаних будівельних робіт по ремонту амортизаційного пристрою (демпферна система)).
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За змістом статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про страхування"; потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу; особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду; страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору; дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.
Згідно з абз. 1 п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди (ст.28 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з положеннями статті 31 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), розмір шкоди, пов'язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного оцінювачем або експертом відповідно до законодавства.
Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна (абз. 1 та 2 п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з положеннями пункту 36.4. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
В силу приписів ст. 22, ст. 31 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у спорах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальними.
У статті 16 Закону України "Про страхування" (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) зазначається, що договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно з нормами статті 9 Закону України "Про страхування" (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин), страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Разом з тим Верховний Суд вказав, що грошовим необхідно вважати зобов'язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити кошти на користь кредитора. Саме до таких грошових зобов'язань належить укладений договір про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму. Тому страховик хоча і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IV порядку (постанова Верховного Суду від 22 грудня 2023 року у справі № 345/3049/22 (провадження № 61-11031св23).
Відповідно до статті 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
У постанові ВП ВС від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зроблено висновок щодо особи до якої слід подавати позов у подібних випадках (до страхової компанії чи особи, винної у скоєнні ДТП). Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Як встановлено судом, ТОВ "СП "Автострада", на виконання умов договору № 34 від 19.12.2022 року здійснено ремонт бар'єрного огородження на а/д М-06 Київ-Чоп на ділянці дороги км 341+019 м, пошкодженого внаслідок ДТП Найменування робіт і витрат відображені в акті приймання виконаних будівельних робіт №21/3 від 13.04.2025 та № 35/3від 25.04.2023 р, вартість робіт склала 313 331,81 грн.
В свою чергу, сума страхового відшкодування за шкоду майну згідно полісу серії ЕР №209666012, становить 130 000,00 грн.
Такими чином, суд робить висновок, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, а тому неправомірно вимагати від страхувальника відшкодування шкоди, покритої страховою сумою, яка в даному випадку становить 130 000,00 грн. Натомість правомірною вимогою в даному випадку є стягання суми завданої шкоди, яка не покрита страховим відшкодуванням, яка за розрахунком суду складає 183 331,81 грн (313 331,81 - 130 000,00).
Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи;· шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
В даному випадку протиправна поведінка відповідача встановлена постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 17 листопада 2022 року у справі №570/4154/22 та протоколом про адміністративне правопорушення серії АА№080227.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками полягає в тому, що саме внаслідок порушення правил дорожнього руху працівником відповідача, позивачу було завдано шкоду (пошкоджено майно).
Збитки в даному випадку становлять вартість послуг з відновлення пошкодженого майна.
Вина відповідачем не спростована та підтверджується наданими позивачем доказами, оскільки саме в результаті винних дій працівника відповідача було вчинено ДТП, внаслідок якого пошкоджено дорожнє огородження.
Аргументи відповідача, викладені ним у відзиві на позов, суд вважає такими, що не можуть бути підставою для повної відмови у задоволенні позову, оскільки не спростовують вимоги позивача. Зокрема суд установив склад цивільного правопорушення, заперечення позову з підстав того, що акти не містять посилань на подію ДТП в даному випадку не мають значення, оскільки суд дослідив наданий позивачем договір з експлуатаційного утримання автомобільних доріг, який охоплює в тому числі надання послуг з ліквідації наслідків дорожньо-транспортних пригод. З наданих актів виконаних робіт суд зробив висновок, що роботи виконані саме на тому відрізку дороги, де було вчинене ДТП, а опис виконаних робіт відповідає характеру пошкодження, які зафіксовані в постанові суду за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення та протоколі про адміністративне правопорушення. Включення до розміру шкоди податку на додану вартість відповідає вимогам ЦК України, оскільки саме в такому розмірі позивач поніс реальні збитки.
Реалізація принципу змагальності в господарському процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 11.02.2021 року у справі № 916/17/20).
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18 ).
Аналогічний стандарт доказування застосовано також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сало проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Щодо клопотання про застосування строків позовної давності суд відзначає, що позивач звернувся з цим позовом до суду 16 жовтня 2025 року.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з нормами статті 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово було продовжено і він триває до нині.
Згідно з приписами пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Пункт 19 розділу виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025.
Таким чином позовна давність була зупинена на строк дії воєнного стану до виключення пункту 19 розділу на підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025.
Згідно з нормами статті 263 ЦК України, від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
З огляду на наведені норми суд встановив, що позивач не пропустив позовну давність по вимогах цього позову.
Висновки суду
За наслідками розгляду спору суд встановив наявність підстав для часткового задоволення позову про стягнення збитків в межах суми, не покритої страховою сумою за договором страхування.
Розподіл судових витрат
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір судового збору за даним позовом складав 2 828,13 грн судового збору за подання позовної заяви оскільки позов поданий через систему "Електронний Суд", проте позивачем сплачено 3 535,17 грн, а тому судовий збір в розмірі 707,04 грн є зайво сплачений, та може бути повернутий особі, яка його сплатила в порядку статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись вимогами статті 129 ГПК України, суд пропорційно покладає на сторони судові витрати у вигляді судового збору, а саме 2 199,98 грн на відповідача та 628,15 грн на позивача.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський м'ясокомбінат" (39000, Полтавська обл., Глобинський р-н, місто Глобине, вул. Володимирівська, будинок 228, ідентифікаційний код 25167451) на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області (33028, Рівненська обл., Рівненський р-н, місто Рівне, вул.Героїв поліції, будинок 19, ідентифікаційний код 25894919) 183 331 (сто вісімдесят три тисячі триста тридцять один) грн 81 коп шкоди та 2 199 (дві тисячі сто дев'яносто дев'ять) грн 98 коп судового збору.
3. У задоволенні вимог про стягнення 52 346,40 грн шкоди відмовити.
4. Судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 628,15 грн покласти на позивача.
Позивач (Стягувач): Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області (33028, Рівненська обл., Рівненський р-н, місто Рівне, вул.Героїв поліції, будинок 19, ідентифікаційний код 25894919).
Відповідач (Боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобинський м'ясокомбінат" (39000, Полтавська обл., Глобинський р-н, місто Глобине, вул. Володимирівська, будинок 228, ідентифікаційний код 25167451).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повне рішення складено 04 грудня 2025 року.
Суддя Андрій КАЧУР