Справа № 373/2757/25
Номер провадження 2/373/1464/25
04 грудня 2025 року м. Переяслав
Переяславський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Опанасюка І.О.,
за участі:
секретаря судових засідань Бутович Я.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 373/2757/25 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» Руденко Костянтин Васильович звернувся до суду з позовною заявою та просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у сумі 70 610,40 гривень, 10 000,00 гривень витрат на правову допомогу та сплачений судовий збір в розмірі 2242,40 гривень.
Позов обґрунтовано тим, що 02 лютого 2023 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 912678, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 9000,00 грн. на 360 днів, із терміном користування кредитом до 28.01.2024 - що є кінцевою датою повернення кредиту та зі сплатою відсотків за користування кредитом, в розмірі 1,99% за кожен день користування кредитом. Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://sloncredit.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Кредитний договір був підписаний відповідачкою 02.02.2023 р. о 18:49:47 год., шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором СО76.
Позивач зазначає, що свої зобов'язання за кредитним договором первісний кредитор виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитним коштами на умовах передбачених договором. При цьому, відповідач не надавав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
26 січня 2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» укладено договір відступлення права вимоги №2601-24-1, відповідно до умов якого, до позивача перейшло право вимоги за договором №912678 від 02 лютого 2023 року. Позивач вказує, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Кредитного договору, станом на 26 січня 2024 року утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 70610,40 гривень, яка складається з: 9000 гривень заборгованість за кредитом, 61610, 40 гривень заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.5 кредитного договору за ставкою 1,99% за кожен день користування кредитом (726,35% річних) за період з 02 лютого 2023 року по 26 січня 2024 року включно.
В обґрунтування позовних вимог посилається на додані до позовної заяви письмові докази, які підтверджують право вимоги до відповідача та розмір заборгованості останнього. Як на підставу задоволення вимог вказує на положення ст.ст. 509, 525, 526, 527, 530, 598, 599, 610, 615, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
02.10.2025 ухвалою Переяславського міськрайонного суду Київської області відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідачу було направлено ухвалу суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками, які повернулись до суду з відміткою на повідомленні про вручення поштового відправлення «адресат відсутній з вказаною адресою».
З метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи, було вирішено перейти до розгляду даної цивільної справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін та проведення судового засідання, яке призначене на 04.12.2025, про що повідомити сторони шляхом надання оголошення про дату і час судового засідання на сайті «Судова влада України».
В силу ч.ч. 11,12 ст. 128 ЦПК України, ОСОБА_1 вважається повідомленим про дату і час розгляду справи належим чином.
Відповідачу було запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та роз'яснено, що розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін проводиться за його клопотанням, яке він може подати в строк для подання відзиву на позов.
У встановлений судом строк відповідачем, який належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, не надано відзиву на позов без поважних причин, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до частини 2 статті 191 ЦПК України.
Зважаючи на відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні та незначну складність спору, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання, а тому справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України.
Крім того, судом було задоволене клопотання представника позивача про витребування доказів та ухвалою суду від 24.10.2025 від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було витребувано інформацію щодо наявності у відповідача в даному банку карткового та банківського рахунку, а також інформації про рух коштів по рахунку у період 02.02.2023 - 07.02.2023. Інформація запитувана судом, надійшла до суду 21.11.2025 (вх 15141).
Судом встановлено наступне.
Між ТОВ «Слон Кредит» (товариством) та ОСОБА_1 (споживачем) 02.02.2023 укладений в електронній формі договір про надання споживчого кредиту №912678, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором СО76.
Згідно умов вищевказаного договору товариство надає споживачу кредит в сумі 9000 грн, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Строк кредиту становить 360 днів.
Процентна ставка за користування коштами кредиту становить: 1,99 % в день, за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з 04.03.2023 (включно) і до кінця строку надання кредиту, що становить 726,35 % річних за стандартною ставкою та 0,010% в день починаючи з дня надання кредиту (платежу) і до 04.03.2023, що становить 3,65 % річних.
Загальна вартість кредиту для споживача за стандартною кредитною ставкою становить 73 476, 00 грн., а з урахуванням заниженої процентної ставки - 68 130, 00 грн.
Суду також надано Паспорт споживчого кредиту до Договору, який є невід'ємною частиною договору та також підписано 02.02.2023 з боку ОСОБА_1 одноразовим електронним ідентифікатором СО76.
Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування у розмірі 9000 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , яка вказана споживачем у заявці на отримання кредиту, не пізніше двох календарних днів із дня підписання Договору.
Суду в підтвердження перерахуванню відповідачу кредитних коштів в сумі 9 000 грн шляхом їх перерахування на її платіжну картку № НОМЕР_1 через систему iPay.ua було надано лист № 20240130 від 30.01.2024, наданого первісному кредитору з боку ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА на виконання договору на переказ коштів №06062022-1 від 06.06.2022, укладеного між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА».
Суду також надано довідку про наявність заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №912678 від 02.02.2023, де вказаний її розмір (сума для погашення договору) 70610,40 гривень.
Також на виконання ухвали суду від 24.10.2025 АТ КБ «Приватбанк» надано відповідь №20.1.0.0.0/7 - 251105/503327-БТ, з якої убачається, що на ім'я ОСОБА_1 було емітовано картку № НОМЕР_2 , рахунок НОМЕР_3 до якого додано виписку по рахунку НОМЕР_3 за період з 02.02.2023 по 07.02.2023, з якої вбачається, що 02.02.2023 на картку № НОМЕР_2 було зараховано 9000,00 гривень
Щодо відступлення права вимоги.
Відповідно до п.п.3 п. 4.1 договору товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача.
Так, між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» 26.01.2024 укладений договір факторингу №2601-24-1, на підставі якого до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги заборгованості до боржників, які зазначені в реєстрі боржників, в тому числі і право вимоги заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №912678 від 02.02.2023, укладеним із ОСОБА_1 .
За договором факторингу №2601-24-1 до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» сплатило ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» за відступлення прав вимоги на кредитними зобов'язаннями на суму 302299,53 гривень, що підтверджено копією платіжного доручення.
Заявлений позивачем до стягнення розмір кредитної заборгованості відповідача, за кредитним договором №912678 від 02.02.2023 складає 70610,40 гривень, з яких 9000 гривень заборгованість за кредитом, 61610, 40 гривень заборгованість за нарахованими процентами.
Норми права застосовані судом.
Норми права, які застосовує суд.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Доказів, які б свідчили про визнання недійними вказаних вище договорів у встановленому законом порядку, матеріали справи не містять.
З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17).
Таким чином, копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами переходу права вимоги у спірних правовідносинах.
Оцінюючи заявлені вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд зазначає наступне.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до статті 12 ЦПК України. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення усіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
За нормою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» ( в редакції, яка була чинна на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір ? це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом переправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом переправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом переправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з вимогами статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини 1, 5, 6, 7 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно до правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18) банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених Договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16 зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
За приписами частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Відповідно до Закону України «Про платіжні послуги» належними доказами передання коштів в межах надання платіжної послуги є платіжна інструкція платника та повідомлення надавача платіжних послуг з обслуговування рахунку про завершення платіжної операції. При цьому, згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», такі документи мають відповідати вимогам для первинних документів.
Висновки суду.
У спорах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме - надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
В підтвердження укладення кредитного договору №912678 укладеного 02 лютого 2023 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 суду надано примірник договору підписаного сторонами, зокрема боржником за допомогою одноразового електронного ідентифікатора СО76 та паспорт споживчого кредиту продукту до Договору, який також підписано з боку ОСОБА_1 одноразовим електронним ідентифікатором СО76.
Водночас, на виконання ухвали суду про витребування доказів від 24.10.2025, з боку АТ КБ «Приватбанк» надано відповідь №20.1.0.0.0/7 - 251105/503327-БТ, з якої убачається, що на ім'я ОСОБА_1 було емітовано картку № НОМЕР_2 , рахунок НОМЕР_3 до якого додано виписку по рахунку НОМЕР_3 за період з 02.02.2023 по 07.02.2023, з якої вбачається, що 02.02.2023 на картку № НОМЕР_2 було зараховано 9000,00 гривень.
Ці докази підтверджують для суду факт укладення кредитного договору та факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 9000,00 гривень
Такі докази, як лист № 20240130 від 30.01.2024, наданого первісному кредитору з боку ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА на виконання договору на переказ коштів №06062022-1 від 06.06.2022, укладеного між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» та довідку про наявність заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №912678 від 02.02.2023, де вказаний її розмір (сума для погашення договору) 70610,40 гривень суд враховує їх в сукупності з іншими доказами, при цьому зазначає, що зазначені докази не є первинними бухгалтерськими документами відповідно до Положенням про організацію бухгалтерського обліку в банках України №75 від 04.07.2018 та не можуть бути підтвердженням отримання коштів боржником за кредитним договором.
При цьому суд звертає увагу, що самого договору на переказ коштів №06062022-1 від 06.06.2022, укладеного між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» - суду не надано.
Отже, з наданих суду доказів вбачається, що під час укладення кредитного договору №912678 від 02.02.2023 року сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору на таких умовах, шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини із позивачем, натомість погодив зі своєї сторони всі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень. При цьому, договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором, використання якого не можливе без проходження відповідачем попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу нею на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
Таким чином, суду підтверджено інформацію про отримання відповідачем коштів в розмірі 9000 гривень за кредитним договором №912678 від 02.02.2023 на картку № НОМЕР_2 , рахунок НОМЕР_3 .
Також суду доведено відступлення прав вимоги первісним кредитором - ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», яке підтверджено Договором факторингу №2601-24-1, на підставі якого до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» набуло право грошової вимоги за договором про надання споживчого кредиту №912678 від 02.02.2023, укладеним із ОСОБА_1 в розумінні ст.ст. 514, 516 ЦК України.
На думку суду, позивач довів належними та допустимими доказами факт укладення вказаного кредитного договору та надання відповідачу кредитних коштів, тобто виконання належним чином своїх обов'язків та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань. У свою чергу, відповідач не спростував факт отримання кредитних коштів, а також факт належного виконання зобов'язань перед кредитором, у тому числі не спростував розмір заборгованості, заявленої до стягнення.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що тягар доказування покладається на обидві сторони спору. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Вищенаведене узгоджується, з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 415/160/17.
Щодо розміру заборгованості заявленого позивачем до стягнення, суд зазначає наступне.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження №12-161гс19) зазначено, що: "визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду".
Перевіряючи суму заборгованості вказані позивачем у розрахунку , суд приходить до висновку, що відповідачу ОСОБА_1 на підставі кредитного договору №912678 від 02.02.2023 було надано строковий кредит в розмірі 9000 грн. на 360 днів, та зі сплатою процентів за стандартною ставкою та 0,010% в день починаючи з дня надання кредиту (платежу) і до 04.03.2023, що становить 3,65 % річних. Ця дисконтна ставка діє в разі погашення кредиту до 04.03.2023, а в разі несплати кредиту, діє процентна ставка в розмірі 1,99 % в день, за користування кредитом, що становить 726,35 % річних.
Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та процентів за користування ним не виконав, жодного платежу на погашення кредитної заборгованості не вчинював.
Період нарахування відсотків за користування кредитом здійснювався первинним кредитором, за період передбачений в Договорі з 02.02.2023 по 26.01.2021 (станом на дату відступлення права вимоги на користь ТОВ ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» за процентною ставкою 1,99% від суми кредиту за кожен день користування ним, що становить 61610, 40 гривень (179,1 гривень за день користування кредитом) та відповідає умовам Договору.
Інших витрат позичальника, крім процентів за належне користування кредитом, Договором не передбачено. Процентні ставки за Договором є фіксованими і не підлягають зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника, в залежності від обраної моделі поведінки Позичальника.
Таким чином, суд вважає, що позивачем доведено розмір заборгованості в сумі 70610,40 гривень, яка складається з: 9000 гривень заборгованість за кредитом, 61610, 40 гривень заборгованість за нарахованими процентами.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 2422грн 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн.
Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі, то на підставі ч. 1, 2ст. 141 ЦПК Українидо стягнення із відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп.
Стосовно заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 2 ст. 133 ЦПК України).
За положеннями ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 10000 грн до позовної заяви позивачем додано договір про надання юридичних послуг №02/08/2024 від 02.08.2024, укладений між адвокатом Руденком К.В. та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», витяг з реєстру №1 до акту приймання-передачі наданих послуг №56 від 02.08.2025 та платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №2066 від 03.03.2025.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Верховний Суд у постанові від 19.02.2024 у справі № 490/7096/21 та від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
У постанові від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц також зауважено, що подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.04.2024 у справі № 756/6927/20, від 04.04.2024 у справі № 701/804/21, від 10.04.2024 у справі № 530/259/21, від 10.04.2024 у справі №367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.
Отже, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При вирішенні питання стягнення витрати на правову допомогу суд бере до увагу, що предмет спору відноситься до справ незначної складності (справа є малозначною) та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо усної консультації, правового аналізу та підготовки позовної заяви, з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правовідносин.
Враховуючи категорію та складність справи, ціну позову, сталу судову практику щодо розгляду подібних справ, обсяг наданих адвокатом послуг та керуючись принципами справедливості і розумності, з відповідача належить стягнути на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд
Позовні ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №912678 від 02.02.2023 в сумі 70610 (сімдесят тисяч шістсот десять) гривень 40 (сорок) копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 на ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 2 422 (дві тисяч чотириста двадцять дві) грн 40 (сорок) коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття відповідної постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», ЄДРПОУ 41915308,місцезнаходження за адресою: бульвар Вацлава Гавела,4,м.Київ.;
відповідач - ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя І. О. Опанасюк