адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
01.12.2025 Справа № 917/1818/25
Суддя Кльопов І.Г. , розглянувши матеріали
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГП Комплексні рішення", вул.Січеславська Набережна, 15а, м.Дніпро, 49000
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький завод технічного вуглецю", вул.Свиштовська, 4, м.Кременчук, Полтавська область,39609
про стягнення 91 470,90грн.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГП Комплексні рішення" звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький завод технічного вуглецю" про стягнення 70 942,01грн - інфляційні нарахувань та 20 528,89грн. - 3% річних, нарахованих за невиконання відповідачем зобов'язань за Договором поставки продукції № 12/37-24 від 05.04.2024 в частині здійснення своєчасної оплати.
Ухвалою від 29.09.2025 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 917/1818/25 ухвалив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи здійснювати в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами; у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відповідач має право подати до суду клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін; розпочати розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.
16.10.2025 за вхід. № 13313 до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначає
- відповідач не визнає факту поставки позивачем товару в обсязі зазначеному в позовній заяві.
Так, відповідач зазначає, що на сьогоднішній день досудовим розслідуванням вже встановлено, що службові особи ТОВ «ГП «Комплексні рішення» діючи за попередньою змовою із службовими особами ТОВ «Кременчуцький завод технічного вуглецю», а також за пособництва працівників ТОВ «Інвентум Україна», які з використанням отриманих вогнетривких матеріалів здійснювали на території Заводу будівельні роботи з ремонту котла №5, під час виконання умов договору поставки продукції №12/37-24 від 05.04.2024 внесли недостовірні відомості до первинних документів щодо обсягів постачання товару, в результаті чого потерпілому ТОВ «КЗТВ» спричинено збитків на загальну суму 1 643 470, 00 грн. Окрім отриманих у ході досудового розслідування доказів, факт спричинення Відповідачу матеріальних збитків також підтверджується:- даними документальної інвентаризації (Протокол № 1 засідання інвентаризаційної комісії від 11.06.2025), якою встановлено відхилення між кількістю вогнетривких матеріалів за видатковими накладними, отриманими від ТОВ «ГП «Комплексні рішення» та «Журналом реєстрації ввезення ТМЦ на підприємство», а саме не зафіксовано ввезення на ТОВ «КЗТВ» товару в кількості 53,639 тон на загальну суму 1 643 470, 00 грн.;- висновками комісійної судової будівельно-технічної експертизи №6 від 24.03.2025, проведеної експертами Полтавського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» , якими встановлено факт внесення до первинно-облікової документації по ремонту обмурівки котла № 5, розташованого на території Заводу (акти приймання виконаних будівельних робіт №№1-20), недостовірних відомостей, а саме завищено виконання робіт на 22,09 м3, що в перерахунку на вагу умовно дорівнює 53 тони та за вартістю складає спричинений Відповідачу збиток у сумі 1 643 470, 00грн.
Таким чином, документальною інвентаризацією також досудовим розслідуванням, експертним шляхом, а встановлено, що вартість недопоставленого ТОВ «ГП «Комплексні рішення» товару у виді вогнетривких матеріалів, які були задіяні для будівництва котла № 5, розташованого на території заводу, складає 1 643 470, 00 грн., що значно перевищує суму неоплаченого Відповідачем товару (942 871,30 грн.), оскільки його не було поставлено
- справі № 917/2191/24 вже були розглянуті всі правовідносини між сторонами, що виникли з договору поставки № 12/37-24 від 05.04.2024, зокрема судом першої інстанції рішенням від 10.03.2025, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2025, було стягнуто з ТОВ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» на користь ТОВ «ГП Комплексні рішення» 942 871,30 грн основного боргу, 32 022,05 грн пені, 5 412,96 грн 3 % річних, 35 622,95 грн інфляційних втрат і 12 191,15 грн судового збору.
Таким чином, суд уже надав оцінку зобов'язанню сторін за цим самим договором і стягнув усі передбачені ст.625 ЦК України санкції. Новий позов, навіть якщо він формально охоплює пізніший період, є продовженням того самого зобов'язання і суперечить принципу res judicata (остаточності судового рішення).
- застосування ст. 625 ЦК України після ухвалення рішення суду є неправомірним, оскільки вказана норма закону передбачає відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання, а не за затримку виконання судового рішення. Відповідач важає, що після набрання рішенням суду законної сили боржник більше не є стороною договірного зобов'язання - між сторонами виникають відносини з виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням. Враховуючи, що ТОВ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» виконало усі визначені рішенням суду зобов'язання, додаткових обов'язків перед ТОВ «ГП «Комплексні Рішення» не існує.
Отже, після ухвалення рішення про стягнення заборгованості грошове зобов'язання за договором припиняється (ст. 599 ЦК України), а натомість виникає обов'язок виконати судове рішення, який регулюється Законом України «Про виконавче провадження». Будь-які додаткові санкції (інфляційні, 3 % річних тощо) за період між ухваленням рішення і його виконанням можуть бути стягнуті лише в межах виконавчого провадження, а не шляхом подання нового позову.
- позов фактично дублює виконання рішення суду. Позивач визнає, що оплата боргу здійснена 18.08.2025 на виконання рішення суду, а отже, його вимоги про нарахування додаткових сум є спробою отримати повторну компенсацію за той самий борг.
- позивачем не вірно визначено період прострочення. Позивач розраховує санкції за період з 26.11.2024 по 17.08.2025, тобто з моменту звернення до суду із попередньою позовною заявою до ухвалення судом рішення, яке набрало законної сили. Однак, заявлений період не може вважатися простроченням, оскільки зобов'язання на цей момент було предметом судового спору, а не простроченням у договірному сенсі.
- у Позивача відсутні підстави для нового нарахування 3 % та інфляційних втрат, оскільки після виконання рішення суду зобов'язання припиняється (ст. 599 ЦК України). Положення ст. 625 ЦК не можуть бути застосовані до періоду між набранням рішенням законної сили та його фактичним виконанням, адже цей період регулюється не цивільним правом, а Законом України «Про виконавче провадження».
17.10.2025 за вхід. № 13362 до господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Позивач зазначає, що в межах справи № 917/2191/24 судами неодноразово надавалась оцінка доводам відповідача в частині сумнівів у кількості поставленого товару на користь відповідача в межах господарських правовідносин за Договором поставки продукції №12/37-24 від 056.04.2024, згідно яких судами зазначено, що твердження відповідача не є доведеними та не входять до предмету доказування, з огляду на різні поставки. Так само, судами надавалась оцінка доводам в частині зібраних матеріалів в межах досудового розслідування в рамках кримінального провадження №42024172030000106 від 27.09.2024 та було зазначено, що відповідач повинен керуватися приписами ч.6 ст. 75 ГПК України, яка встановлює виключно вирок суду, як джерело доказів, за якими відповідач може керуватися в якості доказів на підтвердження тих чи інших обставин.
Позивач в межах справи № 917/2191/24 звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості за Договором поставки №12/37-24 від 05.04.2024, а також пені, 3% річних та інфляційних витрат. Заявлені вимоги в межах справи №917/2191/24 обмежені датою звернення до суду а саме 25 листопадом 2024 року.
Таким чином, в межах справи № 917/2191/24 судами була надана оцінка обставинам, за якими позивач здійснив нарахування та пред'явив вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних витрат саме за період до 25 листопада 2024 року.
В той же час, в межах даної справи позивач просить стягнути 3% річних та інфляційні витрати саме за період з 26 листопада 2024 року по 17 серпня 2025 року, тобто за період, який не був предметом оцінки та дослідження судом в межах справи №917/2191/24.
Оскільки за період з 26 листопада 2024 року по 17 серпня 2025 року відповідач ухилявся від виконання грошових зобов'язань, які був зобов'язаний сплатити на користь позивача саме за договором, позивач має законі та обґрунтовані підстави для застосування у зазначений період норм ст. 625 ЦК України.
23.10.2025 за вхід. № 13626 до господарського суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив позивача. Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Розглядаючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГП Комплексні рішення" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький завод технічного вуглецю" заборгованості за Договором поставки продукції
за №12/37-24 від 05.04.2024 Господарський суд Полтавської області рішенням від 10.03.2025 у справі № 917/2191/24 задовольнив позовні вимоги позивача частково.
Під час розгляду справи суд встановив наступне:
05.04.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький завод технічного вуглецю" (далі - відповідач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГП Комплексні рішення" (далі - позивач, постачальник) було укладено договір №12/37-24 поставки продукції.
На умовах цього договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець - оплатити і прийняти продукцію (далі - товар). Товар може бути переданий покупцю партіями (п. 1.1 договору).
Ціна товару, який підлягає передачі за цим договором, визначається сторонами та вказується в рахунках на оплату товару або додатках до даного договору, які вважаються його невід'ємною частиною. Сторони погоджуються з тим, що оплата покупцем рахунку, виставленого постачальником, засвідчує факт згоди покупця із ціною товару. Сторони домовились, що ціна товару, визначена сторонами, вважається звичайною та відповідає рівню справедливих ринкових цін згідно чинного законодавства (п. 1.2 договору).
Остаточна сума договору складається з усіх підписаних сторонами специфікацій (п. 1.2 договору).
Товар поставляється згідно заявки покупця в терміни зазначені в додатках на кожну окрему поставку (п. 2.1 договору).
Місцем передачі товару є склад Постачальника (п. 2.2 договору).
Поставка товару здійснюється транспортом та за рахунок покупця (п. 2.5 договору).
Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару і відповідної документації на товар покупцеві (підписання видаткової накладної) (п. 2.6 договору).
Оплата проводиться па умовах попередньої оплати згідно рахунків на оплату (п. 3.1 договору).
За узгодженням сторін, можлива поставка товару з наступною оплатою (п. 3.2 договору).
За умов розрахунку відповідно пункту 3.2 даного договору, покупець зобов'язується зробити перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, по факту поставки всієї партії товару, але не пізніше 20 робочих днів (п. 3.3 договору).
При прийманні товару за кількістю і якістю сторони керуються цим договором, а також у частині, не врегульованій цим договором, чинним законодавством України, зокрема Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6, та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7 (п. 4.2 договору).
У випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України (п. 6.1 договору).
У випадку прострочення терміну оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати (п. 6.2 договору).
Договір набирає чинності з дати його підписання та скріплення печаткою обома сторонами та діє до 31 грудня 2024 року та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не заявить про відмову від співпраці до кінця календарного року. Припинення договору не тягне за собою припинення невиконаних зобов'язань та не звільняє від відповідальності за їх невиконання (п. 8.1 договору).
Сторонами укладено ряд специфікацій - додатків до договору (невід'ємні частини договору), за якими сторонами узгоджувалися найменування, кількість, ціна, вартість товару, порядок розрахунків, термін постачання тощо.
Відповідно до п. 2 додатків № 5, 6 до договору №12/37-24 від 05.04.2024 року сторони узгодили, що оплата за товар здійснюється шляхом попередньої оплати, на підставі виставленого рахунку, у розмірі не менш 50% вартості до відвантаження товару. Оплата решти вартості відвантаженого товару (по кожному видатковому документу) здійснюється по факту поставки, але у строк не більше ніж п'ять (5) робочих днів.
У додатках № 7, 9 до договору №12/37-24 від 05.04.2024 року сторони узгодили, що оплата за товар здійснюється шляхом попередньої оплати, на підставі виставленого рахунку, у розмірі не менш 50% вартості замовленого до відвантаження товару. Оплата решти вартості відвантаженого товару (по кожному видатковому документу) здійснюється по факту поставки, але у строк не більше ніж п'ять (5) робочих днів.
Постачання товару здійснюється транспортом покупця та за рахунок покупця на умовах EXW м. Дніпро, склад постачальника (відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс у редакції 2020 року) (п. 4 додатків № 5, 6, 7, 9 до договору №12/37-24 від 05.04.2024 року).
Позивач зазначає, що ним на виконання умов договору та відповідно до додатків до договору сформовано та направлено на оплату ТОВ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" рахунки на оплату у загальному розмірі 16 222 992,94 грн (№ CS-00006/24 від 08 квітня 2024 року на суму 43 200,00 грн; № CS-00007/24 від 08 квітня 2024 року на суму - 9 420,84 грн; № CS-000011/24 від 23 квітня 2024 року на суму - 2 458 656,00 грн; № CS-000012/24 від 23 квітня 2024 року на суму - 532 500,00 грн; № CS-000013/24 від 23 квітня 2024 року на суму - 1 113 780,00 грн; № CS-000014/24 від 07 травня 2024 року на суму - 944 344,80 грн; № CS-000015/24 від 07 травня 2024 року на суму - 3 836 426,40 грн; № CS-000016/24 від 07 травня 2024 року на суму - 3 409 062,00 грн; № CS-000019/24 від 24 червня 2024 року на суму - 1 379 958,10 грн; № CS-000022/24 від 01 серпня 2024 року на суму - 43 200,00 грн; № CS-000023/24 від 05 серпня 2024 року на суму - 387 979,20 грн; № CS-000024/24 від 06 серпня 2024 року на суму - 724 386,00 грн; № CS-000025/24 від 15 серпня 2024 року на суму - 428 619,60 грн; № CS-000026/24 від 20 серпня 2024 року на суму - 180 000,00 грн; № CS-000028/24 від 29 серпня 2024 року на суму - 472 260,00 грн; № CS-000029/24 від 12 вересня 2024 року на суму - 259 200,00 грн).
Однак відповідачем було здійснено оплату рахунків № CS-000013/24 від 23 квітня 2024 року на суму - 1 113 780,00 грн, № CS-000014/24 від 07 травня 2024 року на суму - 944 344,80 грн; № CS-000015/24 від 07 травня 2024 року на суму - 3 836 426,40 грн, № CS-000019/24 від 24 червня 2024 року на суму - 1 379 958,10 грн; № CS-000028/24 від 29 серпня 2024 року на суму - 472 260,00 грн; № CS-000029/24 від 12 вересня 2024 року на суму - 259 200,00 грн - не в повному обсязі, у результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 942 871,30 грн.
На виконання умов договору та додатків до нього позивач поставив відповідачу товар, зокрема: - поставка товару в межах умов додатку №5 від 23.04.2024 року та рахунку № CS-000013/24 від 23 квітня 2024 року на суму 1 113 780,00 грн була здійснена 09.05.2024 року (видаткова накладна №0007 від 09.05.2024 року на суму 90 000,00 грн, товарно - транспортна накладна №0005 від 08.05.2024 року), 13.05.2024 року (видаткова накладна №0009 від 13.05.2024 року на суму 587 340,00 грн, товарно - транспортна накладна №0007 від 13.05.2024 року) та 15.05.2024 року (видаткова накладна №0013 від 15.05.2024 року на загальну суму 482 700,00 грн (436 440,00 грн - сума, на яку поставлено товар за рахунком № CS-000013/24 , товарно - транспортна накладна №00010 від 15.05.2024 року). Відповідачем сплачено по рахунку № CS-000013/24 від 23 квітня 2024 року грошові кошти у розмірі 1 113 000,00 грн (недоплачено 780,00 грн);
- поставка товару в межах умов додатку №6 від 07.05.2024 року та рахунку № CS-000014/24 від 07 травня 2024 року на загальну суму 944 344,80 грн була здійснена 11.06.2024 року (видаткова накладна №0017 від 11.06.2024 року на суму 132 026,40 грн, товарно - транспортна накладна №00012 від 11.06.2024 року), 19.08.2024 року (видаткова накладна №0035 від 19.08.2024 року на суму 103 118,40 грн, товарно - транспортна накладна №00018 від 19.08.2024 року) та 09.09.2024 року (видаткова накладна №0045 від 09.09.2024 року на суму 709 200,00 грн, товарно - транспортна накладна №00021 від 09.09.2024 року). Відповідачем сплачено по рахунку № CS-000014/24 від 07.05.2024 року грошові кошти у розмірі 923 040,00 грн (недоплачено 21 304,80 грн);
- поставка товару в межах умов додатку №7 від 07.05.2024 року та рахунку № CS-000015/24 від 07 травня 2024 року на загальну суму 3 836 426,40 грн була здійснена 11.06.2024 року (видаткова накладна №0015 від 11.06.2024 року на суму 76 800,00 грн, товарно - транспортна накладна №00011 від 11.06.2024 року, видаткова накладна №0018 від 11.06.2024 року на суму 30 096,00 грн, товарно - транспортна накладна №00012 від11.06.2024 року) 18.06.2024 року (видаткова накладна №0023 від 18.06.2024 року на суму 118 404,00 грн, товарно - транспортна накладна №00013 від 18.06.2024 року), 02.07.2024 року (видаткова накладна №0025 від 02.07.2024 року на суму 802 076,40 грн, товарно - транспортна накладна №00014 від 02.07.2024 року), 09.07.2024 року (видаткова накладна №0030 від 09.07.2024 року на суму 559 650,00 грн, товарно - транспортна накладна №00016 від 09.07.2024 року), 22.08.2024 року (видаткова накладна №0040 від 22.08.2024 року на суму 1 805 481,60 грн, товарно - транспортна накладна №00019від 22.08.2024 року), 09.09.2024 року (видаткова накладна №0046 від 09.09.2024 року на суму 428 318,40 грн, товарно - транспортна накладна №00021 від 09.09.2024 року).
Відповідачем сплачено по рахунку № CS-000015/24 від 07.05.2024 року грошові кошти у розмірі 3 024 399,90 грн. Позивач також зазначає, що відповідачем в межах проведення оплати за рахунком фактурою №CS-000016/24 від 07.05.2024 року внесено грошові кошти у більшому розмірі ніж зазначено у рахунку - на 40 938,00 грн. Вказаний надлишок був зарахований позивачем до рахунку №CS-000015/24 від 07.05.2024 року. Отже заборгованість відповідача в частині оплати грошових коштів за рахунком № CS-000015/24 від 07.05.2024 року склала 771 088,50 грн);
- поставка товару в межах умов додатку №9 від 24.06.2024 року та рахунку № CS-000019/24 від 24 червня 2024 року на загальну суму 1 379 958,10 грн була здійснена 04.07.2024 року (видаткова накладна №0026 від 04.07.2024 року на суму 741 608,08 грн, товарно - транспортна накладна №00015 від 04.07.2024 року,), 09.07.2024 року (видаткова накладна №0028 від 09.07.2024 року на суму 171 600,00 грн, видаткова накладна №0027 від 09.07.2024 року на суму 232 750,02 грн, товарно - транспортна накладна №00016 від 09.07.2024 року), 19.08.2024 року (видаткова накладна №0039 від 19.08.2024 року на суму 234 000,00 грн, товарно - транспортна накладна №00018 від 19.08.2024 року,).
Відповідачем сплачено по рахунку № CS-000019/24 від 24.06.2024 року грошові кошти у розмірі 1 355 600,10 грн (недоплачено 24 358,00 грн);
- поставка товару в межах умов додатку №16 від 29.08.2024 року та рахунку № CS-000028/24 від 29.08. 2024 року на загальну суму 472 260,00 грн була здійснена 11.09.2024 року (видаткова накладна №0049 від 11.09.2024 року на суму 472 260,00 грн, товарно - транспортна накладна №00023 від 11.09.2024 року).
Відповідачем сплачено по рахунку № CS-000028/24 від 29.08.2024 року грошові кошти у розмірі 438 600,00 грн (недоплачено 33 660,00 грн);
- поставка товару в межах умов додатку №18 від 12.09.2024 року та рахунку № CS-000029/24 від 12.09.2024 року на загальну суму 259 200,00 грн була здійснена 17.09.2024 року (видаткова накладна №0050 від 17.09.2024 року на суму 259 200,00 грн, товарно - транспортна накладна №00024 від 17.09.2024 року).
Відповідачем сплачено по рахунку № CS-000029/24 від 29.08.2024 року грошові кошти у розмірі 167 520,00 грн (недоплачено 91 680,00 грн).
Всі розбіжність у вартості товару (з ПДВ) між додатками до договору та рахунками на оплату пояснюється тим, що під час виконання умов договору в усній формі вносилися корегування в частині кількості товару, а отже і його вартості.
30.10.2024 року ним було проведено звірку взаємних розрахунків між ТОВ "ГП Комплексні рішення" та ТОВ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" в межах виконання зобов'язань в частині договору та встановлено розбіжності в частині повної оплати покупцем суми за поставлений товар. Було складено відповідні акти звірки взаємних розрахунків в межах договору та направлені на офіційну поштову адресу відповідача, також засобами електронного зв'язку, що підтверджується копіями супровідного листа вих.№24-143-11 від 06.11.2024 року, опису вкладення, поштової накладної, фіскального чеку та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
13.11.2024 року позивачем направлено на адресу відповідача лист - вимогу вх. № 24-144-11 про сплату заборгованості, що підтверджується копіями опису вкладення, поштової накладної та фіскального чеку.
Позивач звернувся до правоохоронних органів із заявою, на підставі якої було відкрите та на даний час Кременчуцькою окружною прокуратурою Полтавської області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024172030000106 від 27.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України.
22.11.2024 року відповідач направив на адресу позивача відповідь (вих. №01-19/1290) на лист - вимогу (№24-144-11 від 13.11.2024 року), де було вказано про недопоставку матеріалів, сумніви щодо оригінальності первинних бухгалтерських документів, отриманих від позивача, та про триваюче досудове розслідування у кримінальному провадженні, загальну суму збитків завданих відповідачу неправомірними діями.
Позивач зазначає, що відповідач не оплатив за поставлений товар в повному обсязі, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 942 871,30 грн.
У зв'язку із невиконанням відповідачем обов'язку зі сплати товару, позивач на підставі п. 6.2 договору, ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу пеню на суму 32 022,05 грн, 3% річних на суму 5 644,68 грн та інфляційні на суму 48 920,03 грн.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10 березня 2025 року у справі
№917/2191/24, залишеного без змін Постановою Східного апеляційного господарського суду від 03 липня 2025 року позовні вимоги ТОВ «ГП Комплексні Рішення» задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький завод технічного вуглецю" (вул. Свіштовська, 4, м. Кременчук, Полтавська область, 39609, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00152299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГП Комплексні рішення" (вул. Січеславська Набережна, 15А, м. Дніпро, 49000, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 45140312) 942 871,30 грн основного боргу, 32 022,05 грн пені, 5 412,96 грн 3% річних, 35 622,95 грн інфляційних втрат та 12 191,15 грн судового збору.
Позивач зазначає, що 18 серпня 2025 року на банківський рахунок ТОВ «ГП Комплексні Рішення» надійшли грошові кошти від ТОВ «КЗТВ» на виконання судових рішень у справі №917/2191/24, що підтверджується відповідною банківською випискою.
Так, у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання по сплаті заборгованості за договором №12/37-24 від 05.04.2024 позивачем нараховані та заявлені до стягнення за період з 26.11.2024 по 17.08.2025 інфляційні втрати у розмірі 70 942,01 грн та 3% річних у розмірі 20 528,89 грн.
При прийнятті рішення судовм враховано наступне
Відповідно до ч. 3 ст. 11, ч. 1 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі частиною 2 статті 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ст.ст. 524, 533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18) та від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18)).
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц зробила висновок, за яким положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з деліктного зобов'язання та рішення суду.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
Виходячи із положень статті 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у такого боржника в силу закону (ч.2 ст.625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму "інфляційних втрат" як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Як вже зазначено, Господарський суд Полтавської області рішенням від 10.03.2025 у справі № 917/2191/24 стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький завод технічного вуглецю" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГП Комплексні рішення" заборгованості за Договором №12/37-24 від 05.04.2024 у розмірі 942 871,30 грн основного боргу, 32 022,05 грн пені, 5 412,96 грн 3% річних, 35 622,95 грн інфляційних втрат
У вказаному рішенні суд встановив наявність правових підстав для захисту прав позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ГП Комплексні рішення", шляхом стягнення заборгованості у заявленому розмірі.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 03 липня 2025 року рішення Господарського суду Полтавської області залишено без змін.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Приписами ст. 604 ЦК України унормовано, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18.
18 серпня 2025 року на банківський рахунок ТОВ «ГП Комплексні Рішення» надійшли грошові кошти від ТОВ «КЗТВ» на виконання судових рішень у справі №917/2191/24, що підтверджується відповідною банківською випискою.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 942 871,30 грн за період з 26.11.2024 по 17.08.2025, а тому позивач правомірно нараховує 3% річних та інфляційні втрати.
Позивачем заявлена вимога про стягнення інфляційних втрат у розмірі 70 942,01 грн. та 3% річних у розмірі 20 528,89 грн. за період з 26.11.2024 по 17.08.2025.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі «Ліга», зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 ГПК України щодо обов'язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що розрахунок виконано у відповідності до положень діючого законодавства, є обґрунтованими та арифметично правильним.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Таким чином, інші аргументи сторін, які не висвітлені в цьому рішенні, не мають істотного значення для вирішення справи.
Відповідач не спростував доводи позивача, доводи позивача підтверджуються матеріалами справи.
Враховуючи вище встановлені обставини, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача 20 000грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач у заперечення від 23.10.2025 просив суд зменшити витрати до 5 000грн.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).
За приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та співмірності заявлених позовних вимог з ціною позову.
Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
На підтвердження факту надання правничої допомоги, позивачем надано суду копії Договору про надання правової допомоги від 06.01.2025, укладений між ТОВ "ГП Комплексні рішення" та Адвокатом Тетеря Валерій Ігорович, Додаткової угоди № 3 від 01.09.23025 до Договору про надання правничої допомоги від 06.01.2025, відповідно до якої сторони погодили фіксовану оплату у розмірі 20 000,00грн., Акту приймання-передачі наданих послуг від 22.09.2025 за Договором про надання правничої допомоги від 06.01.2025 з детальним описом виконаних робіт на суму 20 000,00грн.
Наявність статусу адвоката та свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю від 19.12.2024 року № 5933 у Тетері В.І. підтверджується витягом з реєстру адвокатів України Національної асоціації адвокатів України (міститься в матеріалах справи).
За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Витрати у розмірі 20 000грн на оплату професійної правничої допомоги у даній справі суд вважає непропорційними до предмету спору, ціни позову, обсягу фактично наданої необхідної правничої допомоги, складності справи та фактичному часу, витраченому на надання правової допомоги. Суд вважає дійсно необхідними, неминучими та пропорційними до складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт та послуг, часом, фактично витраченим адвокатом, враховуючи поведінку відповідача, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу не підлягають стягненню на користь позивача в заявленому розмірі.
Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви ТОВ "ГП Комплексні рішення", а саме витрати позивача на професійну правничу допомогу, покладаються на відповідача у розмірі 10 000,00 грн.
Суд зазначає про відсутність втручання суду в договірні відносини позивача з адвокатом за укладеним договором, позаяк обов'язок виконання прав і обов'язків за цим договором не змінюється і не припиняється у зв'язку з покладенням судом судових витрат на правничу допомогу на відповідача не в повній сумі, про яку домовились позивач та адвокат (постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/20792/20, від 14.06.2022 у справі №904/4876/21, від 22.06.2022 у справі №904/7334/21, від 30.05.2022 у справі №904/7347/21).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 129, 232-233, 237-238 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький завод технічного вуглецю" ( вул.Свіштовська, 4, м.Кременчук, Полтавська область, 39609, код ЄДРПОУ 00152299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГП Комплексні рішення" ( вул.Січеславська Набережна, 15а, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 45140312) 70 942,01грн - інфляційних нарахувань та 20 528,89грн. - 3% річних, нарахованих за невиконання відповідачем зобов'язань за Договором поставки продукції № 12/37-24 від 05.04.2024, а також судовий збір у розмірі 2 422,40грн. та 10 000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.
Суддя Кльопов І.Г.