адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004
01.12.2025 Справа № 917/1723/25
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд-виробництво", вул. Дмитрівська, 31/35, м. Харків, 61012
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп", проспект Миру, 16 А, м. Полтава, 36004
про стягнення 6 561 504,20 грн
Суддя Тимощенко О.М.
Секретар судового засідання Отюгова О.І.
Представники учасників справи:
від позивача: Вагоровська А.Е.
від відповідача: Ворона О. А.
Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОТРЕЙД ВИРОБНИЦТВО» звернулося до суду із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРОСТЕП» 6 561 507,20 (шість мільйонів п'ятсот шістдесят одна тисяча п'ятсот сім гривень 20 коп.) гривень, з яких: 5 222 129,71 (п'ять мільйонів двісті двадцять дві тисячі сто двадцять дев'ять гривень 71 коп.) основної заборгованості; 1 101 781,78 (один мільйон сто одна тисяча сімсот вісімдесят одна гривня 78 коп.) неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ- 237 595,71 (двісті тридцять сім тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять гривень 71 коп.) інфляційного збільшення.
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки №141201 від 14.12.2022 року. Так, загальна вартість оплаченого позивачем та непоставленого відповідачем Товару за Специфікаціями №8 від 10.01.2025, №9 від 14.01.2025, №10 від 17.02.2025 до Договору поставки №141201 від 14.12.2022 року становить 5 222 129,71 гривень.
Позивач вказував, що на даний час відповідач не виконує свої зобов'язання за Договором поставки №141201 від 14.12.2025 року, зокрема, щодо повернення надміру сплаченої передоплати та сплати штрафних санкцій, а отже права позивача є порушеними та підлягають судовому захисту.
Позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи складається зі сплати судового збору, а також витрат на професійну правову допомогу, що складають 500 000, 00 (п'ятсот тисяч гривень) . Докази понесення таких витрат будуть надані позивачем у порядок та строки, визначені ГПК України, але не пізніше п'яти днів після ухвалення рішення судом (ч. 8 ст. 129 ГПК України)
Позивачем подано такі докази (в копіях): Договір поставки, видаткові накладні, специфікації, Додаткові угоди до Договору поставки, Витяги з ЄДРПОУ, платіжні інструкції, претензія, відповідь на претензію.
Відповідач проти позову заперечував, вказуючи у відзиві, що заявлені позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Так, 15.05.2025 на підставі домовленостей сторін ТОВ «ХІМАГРОСТЕП» на адресу ТОВ «АГРОТРЕЙД-ВИРОБНИЦТВО» був переданий товар загальною вартістю 5 017 703,76 грн. (П'ять мільйонів сімнадцять тисяч сімсот три гривні 76 копійок), що підтверджується товарно-транспортними накладними від 15.05.2025 № 1066, № 1067, № 1082. Станом на 15.05.2025 ТОВ «ХІМАГРОСТЕП» було поставлено на адресу ТОВ «АГРОТРЕЙД-ВИРОБНИЦТВО» товар на загальну суму 5 827 803,76 грн. (П'ять мільйонів вісімсот двадцять сім тисяч вісімсот три гривні 76 копійок). З урахуванням викладеного, станом на 05.09.2025 загальна сума заборгованості ТОВ «АГРОТРЕЙД-ВИРОБНИЦТВО» за отриманий товар перед ТОВ «ХІМАГРОСТЕП» складає 605 573,03 грн. (Шістсот п'ять тисяч п'ятсот сімдесят три гривні 03 копійки).
Відповідач просив суд відмовити в заявлених позовних вимогах в повному обсязі.
До відзиву відповідач додав Акт приймання ТМЦ, товарно-транспортні накладні від 15.05.2025 № 1066, № 1067, № 1082.
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
04.09.2025 року до Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" надійшла заява про забезпечення позову (до подання позовної заяви), в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротрейд - виробництво" просив суд накласти арешт на грошові кошти, на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах Товариства з обмеженою відповідальністю Хімагростеп, інформація про які буде виявлена у процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, в розмірі 6 561 507,20 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 04.09.2025 року справу №917/1723/25 розподілено судді Тимощенко О.М.
Ухвалою від 0.09.2025 року суд вжив заходів до забезпечення позову, а саме: наклав арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках у банківських або інших кредитно фінансових установах Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп" (проспект Миру, 16 А, м. Полтава, 36004, код ЄДРПОУ 39291937), інформація про які буде виявлена у процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, в межах ціни позову 6 561 507,20 грн, що буде поданий Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротрейд - виробництво".
09.09.2025 ТОВ "Хімагростеп" подало до суду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, у якому просило суд скасувати заходи забезпечення позовної заяви у господарській справі №917/1723/25 вжитих ухвалою Господарського суду Полтавської області від 05.09.2025 (вх. № 11540).
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15.09.2025 у справі №917/1723/25 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп" про скасування заходів забезпечення позову (вх. №11540 від 09.09.2025 року) - відмовлено.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2025 року апеляційну скаргу ТОВ "Хімагростеп" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Полтавської області від 15.09.2025 у справі №917/1723/25 залишено без змін.
08.09.2025 року до Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд-виробництво" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп" про стягнення заборгованості за договором поставки №141201 від 14.12.2022 року у розмірі 6 561 507,20 грн, з яких: 5 222 129,71 грн - основна заборгованість, 1 101 781,78 грн - пеня, 237 595,71 грн інфляційні нарахування (вх. № 1810/25).
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Полтавської області від 08.09.2025 року позовна заява була передана на розгляд судді Ківшик О. В.
Якщо заява про забезпечення позову подається до подання позову і для неї визначено суддю, то після подання позову ця позовна заява повинна бути передана раніше визначеному в цій судовій справі судді без застосування нового автоматизованого розподілу, оскільки це - одна конкретна справа. Окремий розгляд позову та заяви про забезпечення позову у різних справах унеможливлює реалізацію приписів частин 9 та 13 ст. 145 ГПК України щодо скасування заходів забезпечення позову судом, який розглядає позовну заяву по суті (постанови КГС ВС від 27.02.2025 у справі № 910/12847/23, від 17.05.2023 у справі № 910/5851/22, від 02.05.2024 у справі № 910/15937/23 ).
Розпорядженням керівника апарату суду №109 від 09.09.2025 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи (причина - позивач не вказав в позові про те, що ним було подано до суду заяву про забезпечення позову до подачі позовної заяви).
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.09.2025 року справу №917/1723/25 було передано судді Тимощенко О. М.
Ухвалою суду від 11.09.2025 року було залишено позовну заяву без руху, встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви - 3 дні з дня вручення даної ухвали та зазначено спосіб усунення недоліків. Позивачу необхідно було надати належним чином засвідчену копію додаткової угоди №1, а за наявності - всі інші додаткові угоди до договору поставки №141201 від 14.12.2022 року.
11.09.2025 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків з додатком (вх. №11679) на виконання вимог ухвали суду від 11.09.2025 року про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до поданої позовної заяви з додатками позивач виконав усі вимоги, зазначені в ухвалі суду від 11.09.2025 року.
Ухвалою від 15.09.2025 року суд відкрив провадження за вказаною позовною заявою, встановив сторонам строки подачі заяв по суті, призначив підготовче засідання на 16.10.2025 року на 09:00 год.
30.09.2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №12480, арк. справи 36-38, том 2).
06.10.2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив (вх№ 12707, арк. справи 44-45, том 2).
15.10.2025 року від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на стороні Позивача: ТОВ «ЧЕРНІГІВ-АГРОЕНЕРДЖИ» (код ЄДРПОУ 35166947); СТОВ «ЗЛАГОДА» (код ЄДРПОУ 03794710); ТОВ «АГРІПОРТ-НОРД» (код ЄДРПОУ 34996870). Також відповідач просив суд зобов'язати ТОВ «ЧЕРНІГІВ-АГРОЕНЕРДЖИ» (код ЄДРПОУ 35166947), СТОВ «ЗЛАГОДА» (код ЄДРПОУ 03794710), ТОВ «АГРІПОРТ-НОРД» (код ЄДРПОУ 34996870) надати наступні документи: 1. господарські договори та первинні бухгалтерські документи на підтвердження набуття права власності на товар, отриманий згідно товарно-транспортних накладних, а саме: - ТОВ «ЧЕРНІГІВ-АГРОЕНЕРДЖИ» (код ЄДРПОУ 35166947), ГРІНПЛАНТ ФЛОУ NPK 25-25-25+МЕ в кількості 1020 кг, отриманий згідно товарно-транспортної накладної № 1067 від 15.05.2025;- СТОВ «ЗЛАГОДА» (код ЄДРПОУ 03794710), ГРІНПЛАНТ ФЛОУ NPK 25-25 25+МЕ в кількості 508 кг, Карієр цинк (5л) в кількості 945 кг, отриманий згідно товарно-транспортної накладної № 1066 від 15.05.2025- ТОВ «АГРІПОРТ-НОРД» (код ЄДРПОУ 34996870) ГРІНПЛАНТ ФЛОУ NPK 25-25 25+МЕ в кількості 17800 кг, отриманий згідно товарно-транспортної накладної № 1082 від 15.05.2025. 2. податкову звітність з розшифровкою згідно даних бухгалтерського обліку, складену за результатами здійснення господарських операцій з отримання вищевказаного товару (вх. № 13249, арк. справи 49-52, том 2).
Під час розгляду справи у підготовчому засіданні 16.10.2025 року судом оголошено протокольну ухвалу про перерву у підготовчому засіданні до 23.10.2025 року до 11:00 год.
16.10.2025 року від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, позивач просив витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОСТЕП" видаткові накладні на поставку товару ГРІНПЛАНТ ФЛОУ NPK 25-25-25+ME в кількості 5,08 тон та на поставку товару Карріер цинк (5л) у кількості 9,45 тон від 15 травня 2025 року загальною вартістю 5 017 703,76 (п'ять мільйонів сімнадцять тисяч сімсот три гривні 76 коп) (вх. №13255, арк. справи 63-64, том 2).
23.10.2025 року від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про залучення третіх осіб (вх№ 13631, арк. справи 66-67, том 2).
Протокольною ухвалою в судовому засіданні 23.10.2025 року суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залучення третіх осіб.
Щодо клопотання про витребування доказів, заявленого позивачем, то в судовому засіданні 23.10.2025 року представник позивача усно відкликав клопотання про витребування доказів (вх. № 13255) після пояснень представника відповідача щодо відсутності таких доказів у відповідача.
В судовому засіданні 23.10.2023 року суд за результатами судового засідання оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 20.11.2025 року на 11.00 год.
19.11.2025 року від відповідача надійшли додаткові пояснення (вх№14919, арк. справи 72-74, том 2), в яких відповідач просив суд поновити строк на подання додаткових пояснень по справі, залучити до матеріалів справи додаткові пояснення та додані до них копії документів (роздруківка електронного листа).
В обґрунтування клопотання відповідач вказував, що він не зміг викласти зазначені обставини та залучити докази у наданий судом час, у зв'язку з необхідністю більш тривалого часу для пошуку і збору письмових доказів, на які він посилається у відзиві і які до нього додані, на спростування доводів Позивача. З моменту виникнення спірних правовідносин відбулася зміна працівників підприємства, які приймали безпосередню участь в оформленні зазначених операцій, що призвело до необхідності вчинення додаткових дій з пошуку відповідних документальних доказів. Відповідач не надавав вказаних доказів до відзиву на позовну заяву, оскільки йому було не відомо, що Позивач всупереч принципу ДОБРОСОВІСНОСТІ заперечуватиме факт існування РЕАЛЬНИХ господарських операцій з постачання товару.
Після заслуховування думки представників сторін щодо поданого клопотання про поновлення строку на подачу доказу та залучення роздруківки електронного листа до справи суд в судовому засіданні 20.11.2025 року протокольною ухвалою відмовив у поновленні строку на подачу доказу.
В судовому засіданні 20.11.2025 року суд заслухав пояснення представників учасників справи, дослідив подані докази, після дебатів суд повідомив про перехід на стадію прийняття рішення та повідомив, що рішення суду буде оголошено 01.12.2025 року о 09.00.
24.11.2025 року до суду від представника позивача - Вагоровської А. Е. надійшла заява про її участь в судовому засіданні 01.12.2025 року по справі № 917/1723/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №15017). Ухвалою від 25.11.2025 року суд задовольнив вказане клопотання.
26.11.2025 року від позивача надійшло клопотання про стягнення з ТОВ «ХІМАГРОСТЕП» на користь ТОВ «Агротрейд-Виробництво» 480 000, 00 (чотириста вісімдесят тисяч) гривень понесених витрат на професійну правничу допомогу та 98 422,60 (дев'яносто вісім тисяч чотириста двадцять дві гривні 60 коп.) гривень судового збору (арк. справи 96-105, том 2).
27.11.2025 року від відповідача надійшли заперечення на клопотання позивача про стягнення судових витрат (арк. справи 109-115, том 2).
01.12.2025 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив коли буде виготовлено повне рішення, роз'яснив порядок, строки оскарження рішення та набранням ним чинності.
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
14 грудня 2022 року між ТОВ «АГРОТРЕЙД-ВИРОБНИЦТВО» ( позивач, покупець) і ТОВ «ХІМАГРОСТЕП» ( відповідач, постачальник) було укладено Договір поставки №141201 ( Договір, арк. справи 126-128, том 1). До Договору сторони підписали Додаткові угоди 1 та 2 (арк. справи 129, том 1, арк. справи 13, том 2).
При укладенні Договору сторони, зокрема, узгодили наступне.
- Постачальник зобов'язується поставити Товар, а Покупець прийняти та сплатити вартість Товару по найменуванню, кількості, якості, вартості відповідно до Специфікацій до цього Договору ( п. 1.1 ).
- Відповідно до п. 2.2, п. 2.3, Договору, поставка Товару може здійснюватися однією або декількома партіями у строки, визначені в кожній Специфікації по кожній партії Товару.
- У п. 3.3 Договору встановлено, що оплата Товару здійснюються Покупцем в національній валюті України (гривні) в безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, на умовах визначених у Специфікаціях до даного Договору.
- Сторона, що порушила цей Договір, зобов'язана відшкодувати збитки, завдані таким порушенням, незалежно від вжиття іншою Стороною будь-яких заходів щодо запобігання збиткам або зменшення збитків, окрім випадків коли остання своїм винним (умисним або необережним) діянням (дією чи бездіяльністю) сприяла настанню або збільшенню збитків (а. 4.2).
- Відповідно до п. 4.3 Договору, у випадку несвоєчасної поставки Товару, згідно умов даного Договору, Постачальник зобов'язується сплатити Покупцеві неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховувалась, від вартості непоставленого Товару за кожен день прострочення до моменту фактичного виконання Постачальником свого зобов'язання за цим Договором.
- Згідно п. 7.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 31.12.2024, Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін (за наявності), якщо інше не вказано в Договорі, та діє до 31 грудня 2025 р. (включно), але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
Договір виконувався сторонами.
Спір між сторонами виник щодо поставок за Специфікаціями №8,9 та10 (арк. справи 130-131, том 1).
По Специфікації №8 позивачем було здійснено попередню оплату на загальну суму 5 780 331,68 грн., в т.ч. ПДВ. Вартість Товару оплачена Покупцем в повному розмірі згідно платіжної інструкції №АВ00201 від 10.01.2025 року (арк. справи 182, том 1). Постачальником було здійснено поставку Сульфату амонію гранульованого відповідно до Специфікації №8 загальною кількістю 414,8 тон вартістю 5 695 205,62 грн., в т.ч. ПДВ, на загальну суму 4 854 929,37 грн. в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковими накладними №8 від 20.01.2025 року, №801 від 23.01.2025 року, №802 від 25.01.2025 року, №803 від 27.01.2025 року, №804 від 28.01.2025 року, №805 від 30.01.2025 року, №806 від 01.02.2025 року, №807 від 11.02.2025 року, №808 від 17.02.2025 року, №809 від 22.02.2025 року, №810 від 24.02.2025 року (арк. справи 132-142, том 1).
14.01.2025 Сторонами було також укладено Специфікацію №9 до Договору, якою було поставку Товару КАС-28 в кількості 2000,00 тон на загальну суму 29 760 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4 960 000,00 грн. Товар поставляється на умовах DAP-склад Покупця в термін з 01 березня 2025 року до 20 березня 2025 року, при умові виконання п. 1.4. даної Специфікації. Допускається поставка Товару окремими партіями. Відповідно до п. 1.4. Специфікації, оплата за Товар здійснюється до 21 січня 2025 року шляхом перерахування Покупцем на поточний рахунок Постачальника 100% загальної вартості Товару.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Специфікації № 9 позивачем на користь відповідача було здійснено попередню оплату на загальну суму 29 760 000,00 грн., в т.ч. ПДВ, згідно платіжних інструкцій№АВ00310 від 17.01.2025 року, №АВ00357 від 20.01.2025 року, №АВ00573 від 21.01.2025 року, №АВ00610 від 22.01.2025 року, №АВ00626 від 23.01.2025 року (арк. справи 183-184, том1 ).
Відповідачем було здійснено часткову поставку КАС-28 загальною кількістю 1 515,540 тон вартістю 22 551 235,20 грн., в т.ч. ПДВ, а також частково повернуто суму попередньої оплати у розмірі 2 700 000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №20 від 04.02.2025 року на суму 1 860 000, 00 гривень; №2001 від 07.02.2025 року на суму 372 000, 00 гривень; №2002 від 17.02.2025 року на суму 744 000, 00 гривень; №2003 від 19.02.2025 року на суму 1 488 000, 00 гривень; №2004 від 20.02.2025 року на суму 743 702,40 гривень; №2005 від 01.03.2025 року на суму 696 086, 40 гривень; №2006 від 01.03.2025 року на суму 1 116 000, 00 гривень; №2007 від 02.03.2025 року на суму 744 000, 00 гривень; №2008 від 03.03.2025 року на суму 371 702,40 гривень; №2009 від 04.03.2025 року на суму 372 000, 00 гривень; №2010 від 06.03.2025 року на суму 684 480, 00 гривень; №2011 від 09.03.2025 року на суму 1 115 702, 40 гривень; №2012 від 09.03.2025 року на суму 1 027 017, 60 гривень; №2013 від 10.03.2025 року на суму 1 488 000, 00 гривень; №2014 від 12.02.2025 року на суму 1 026 720, 00 гривень; №2015 від 13.03.2025 року на суму 2 515 315, 20 гривень; №2016 від 14.03.2025 року на суму 1 026 720, 00 гривень; №2017 від 16.03.2025 року на суму 1 026 720, 00 гривень; №2018 від 18.03.2025 року на суму 1 368 960, 00 гривень; №2019 від 20.03.2025 року на суму 1 026 720, 00 гривень; №2020 від 20.03.2025 року на суму 369 024 гривень, №2021 від 22.03.2025 року на суму 1 025 827, 20 гривень; №2022 від 25.03.2025 року на суму 342 537, 60 гривень та платіжними інструкціями №1560 від 24.04.2025 року; №1079 від 30.04.2025 року; №1967 від 22.05.2025 року; №2163 від 29.05.2025 року; №1423 від 04.07.2025 року (арк. справи 143-165, 188-190, том 2).
17.02.2025 Сторони уклали Специфікацію № 10 до Договору на поставку Мінерального добрива Greenserite Green 3105 90 80 90 в кількості 378,00 тон загальною вартістю 9 884 701,51 грн., в т.ч. ПДВ. Товар поставляється на умовах DAP-склад Покупця в термін з 01 березня 2025 року до 01 квітня 2025 року при умові виконання п. 1.4. даної Специфікації. Відповідно до п. 1.4. Специфікації оплата за Товар здійснюється до 21 лютого 2025 року шляхом перерахування Покупцем на поточний рахунок Постачальника 20% загальної вартості Товару, 80% Покупець оплачує по факту поставки Товару.
На виконання взятих на себе зобов'язань згідно Специфікації № 10 позивачем здійснено попередню оплату на загальну суму 9 885 340,30 грн., в т.ч. ПДВ, відповідно до платіжних інструкцій №АВ01574 від 18.02.2025 року; №АВ03722 від 07.04.2025 року; №АВ04627 від 24.04.2025 року; №АВ04949 від 30.04.2025 року; №АВ05284 від 06.05.2025 року; №АВ05511 від 09.05.2025 року (арк. справи 185-187, том 2).
Відповідачем згідно видаткових накладних було здійснено часткову поставку Мінерального добрива Greenserite Green 3105 90 80 90 у кількості 354,0 тон на суму 9 257 101,45 грн. в т.ч. ПДВ (арк. справи 166-181, том 2).
Позивач вказував, що відповідачем:
- недопоставлено позивачу Товар за Специфікацією №8 від 10.01.2025 Сульфат амонію гранульований в кількості 6,2 тони, заборгованість відповідача перед позивачем за Специфікацією №8 складає 85 126,06 грн., в т.ч. ПДВ;
- недопоставлено позивачу Товар за Специфікацією №9 від 14.01.2025 року КАС-28 в кількості 484,46 тон, заборгованість відповідача перед позивачем за Специфікацією №9 складає 4 508 764,80 грн., в т.ч. ПДВ.
- недопоставлено позивачу Товар за Специфікацією №10 від 17.02.2025 року Мінеральне добриво Greenserite Green 3105 90 80 90 в кількості 24,0 тон, заборгованість відповідача перед позивачем за Специфікацією №10 складає 628 238,85 грн., в т.ч. ПДВ.
За даними позивача загальна вартість оплаченого та непоставленого Товару за Специфікаціями №8 від 10.01.2025, №9 від 14.01.2025, №10 від 17.02.2025 становить 5 222 129,71 гривень, яку позивач і просив суд стягнути з відповідача.
У зв'язку з порушенням строків поставки крім суми основного боргу позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 1 101 781,78 грн неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 237 595,71 грн інфляційного збільшення.
11.07.2025 року позивачем в адресу відповідача була направлена претензія (арк. справи 191-193, том 2).
У відповіді на претензію вих.№209 від 16.07.2025 року (арк. справи 195) відповідач не погодився з претензією, вказав, що сума боргу становить 177 453,63 грн.
Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду із цим позовом.
Відповідач проти вимог позивача заперечував, вказуючи у відзиві, що 15.05.2025 на підставі домовленостей Сторін ТОВ «ХІМАГРОСТЕП» на адресу ТОВ «АГРОТРЕЙД-ВИРОБНИЦТВО» був переданий товар загальною вартістю 5 017 703,76 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними від 15.05.2025 № 1066, № 1067, № 1082 (арк. справи 39-40 зворотна сторона, том 2). Таким чином, станом на 15.05.2025 ТОВ «ХІМАГРОСТЕП» було поставлено на адресу ТОВ «АГРОТРЕЙД-ВИРОБНИЦТВО» товар на загальну суму 5 827 803,76 грн. З урахуванням викладеного, станом на 05.09.2025 загальна сума заборгованості ТОВ «АГРОТРЕЙД-ВИРОБНИЦТВО» за отриманий товар перед ТОВ «ХІМАГРОСТЕП» складає 605 573,03 грн.
4. Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст.627 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК України).
Суд зазначає, що двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов'язаний здійснити оплату. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19.
Як свідчать матеріали справи, Договір поставки №141201 ( арк. справи 126-128, том 1) та Додаткові угоди 1 та 2 до Договору (арк. справи 129, том 1, арк. справи 13, том 2) підписані представниками продавця і покупця та скріплений печатками обох сторін, вказаний Договір є підставою для виникнення у сторін прав та обов'язків.
В статті 629 ЦК України вказано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Подані докази свідчать, що позивачем на виконання взятих на себе зобов'язань здійснено попередню оплату за поставку товару згідно Специфікацій № 8, 9 та 10.
Натомість відповідачем недопоставлено позивачу за Специфікацією №8 від 10.01.2025 Сульфат амонію гранульований в кількості 6,2 тони, за Специфікацією №9 від 14.01.2025 року КАС-28 в кількості 484,46 тон, за Специфікацією №10 від 17.02.2025 року Мінеральне добриво Greenserite Green 3105 90 80 90 в кількості 24,0 тон.
Заборгованість відповідача перед позивачем за Специфікацією №8 складає 85 126,06 грн., за Специфікацією №9 складає 4 508 764,80 грн., за Специфікацією №10 складає 628 238,85 грн., в т.ч. ПДВ.
Наведене підтверджується наявними у справі платіжними інструкціями та видатковими накладним, вказаними судом вище.
Таким чином, загальна вартість оплаченого та непоставленого Товару за Специфікаціями №8 від 10.01.2025, №9 від 14.01.2025, №10 від 17.02.2025 становить 5 222 129,71 гривень, яку позивач і просив суд стягнути з відповідача.
За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або оплати.
Докази сплати боргу відповідачем в матеріалах справи відсутні.
У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 5 222 129,71 гривень.
Як свідчать матеріали справи відповідачем, крім недопоставки товару на суму 5 222 129,71 грн, також допущено прострочення визначених у Специфікаціях № 8,9 та 10 строків поставки за видатковими накладними №808 від 17.02.2025 року на суму 233 410,07 гривень, №809 від 22.02.2025 року на суму 303 433,09 гривень, №810 від 24.02.2025 року на суму 303 433,09 гривень, №2021 від 22.03.2025 року на суму 1 025 827, 20 гривень, №2022 від 25.03.2025 року на суму 342 537, 60 гривень, №18503 від 08.04.2025 року на суму 575 300,09 гривень, №18504 від 09.04.2025 року на суму 575 300,09 гривень, №18505 від 11.04.2025 року на суму 575 300,09 гривень, №18506 від 18.04.2025 року на суму 575 300,09 гривень, №18507 від 23.04.2025 року на суму 235 350,04 гривень, №18508 від 26.04.2025 року на суму 575 300,09 гривень, №18509 від 29.04.2025 року на суму 575 300,09 гривень, №18510 від 30.04.2025 року на суму 1 150 600, 18 гривень, №18511 від 02.05.2025 року на суму 575 300,09 гривень, №18512 від 05.05.2025 року на суму 575 300,09 гривень, №18513 від 06.05.2025 року на суму 575 300,09 гривень, №18514 від 20.05.2025 року на суму 575 300,09 гривень, №18515 від 21.05.2025 року на суму 392 250,06 гривень.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п. 4.3 Договору, у випадку несвоєчасної поставки Товару, згідно умов даного Договору, Постачальник зобов'язується сплатити Покупцеві неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховувалась, від вартості непоставленого Товару за кожен день прострочення до моменту фактичного виконання Постачальником свого зобов'язання за цим Договором.
Правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. Аналогічні правові позиції викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справі №918/631/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №331/5054/15-ц від 15.05.2019 року, постанові Верховного Суду від 07.03.2018 року у справі № 910/23585/16, від 20.11.2018 року у справі № 916/75/18, від 17.10.2018 року у справі № 923/1151/17 та ін.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Позивач нарахував відповідачу та заявив до стягнення пеню в сумі 1 101 781,78 грн та 237595,71 грн. інфляційних нарахувань (детальний розрахунок наведено у позовній заяві).
Перевіривши розрахунок пені та інфляційних втрат окремо по кожній Специфікації, зроблений позивачем у позовної заяві, суд дійшов висновку, що позивачем невірно визначено кінець періоду нарахування (день поставки товару помилково визначено як день прострочення).
За розрахунками суду вірний розмір пені становить 1 008 465 грн, вірний розмір інфляційних - 228 731,13 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 228 731,13 грн та 1 008 465 грн пені підлягають задоволенню.
Доказів проведення розрахунків за позовними вимогами в справу відповідачем не подано.
Доводи та розрахунки позивача з боку відповідача не спростовано.
Оцінюючи подані докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення 5 222 129,71 (п'ять мільйонів двісті двадцять дві тисячі сто двадцять дев'ять гривень 71 коп.) основної заборгованості, 1 008 465 грн пені та 228 731,13 грн. інфляційних підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована, а тому підлягає до задоволення.
Суд критично оцінює посилання відповідача, що 15.05.2025 року на підставі домовленості сторін відповідачем на адресу позивача був переданий Товар загальною вартістю 5 017 703, 76 гривень, що підтверджується товарно транспортними накладними від 15.05.2025 року №1066, №1067, №1082». До відзиву відповідачем було долучено і Акт приймання-передачі ТМЦ від 16.05.2025 року.
Суд погоджується зі позивачем, що в зазначених ТТН №1066, 1067, 1088 у Графі «Супровідні документи на вантаж» відсутня будь-яка інформація щодо Договору, за яким поставлялись такі ТМЦ, видаткових накладних на такий товар, дорожніх листів тощо. З наданих документів взагалі неможливо ідентифікувати, на підставі чого здійснювалась поставка такого Товару, яка вартість такого товару і чи здійснювалась ця поставка взагалі.
Видаткові накладні і докази отримання позивачем товару за вказаними ТТН відповідачем не подано, як і оригіналів вказаних доказів, доданих до відзиву.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип змагальності передбачає, зокрема, і те, що суд у розгляді справи займає позицію об'єктивного та неупередженого арбітра, не збирає докази, а лише оцінює ті, що надані сторонами. Принцип змагальності є складовою справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі, диспозитивності та розумності строку (п.74 постанови Верховного Суду від 04 листопада 2025 року cправа № 914/2892/24).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
5. Судові витрати.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що при зверненні до суду позивачем із позовом сплачено 98 422,60 грн. (арк. справи 125, том 1), а також 1514 грн. судового збору за заявою про забезпечення позову (арк. справи 4, том 1), зарахування суми судового збору підтверджується відповідними виписками (арк. справи 25, 218, том 1).
При цьому позивачем не враховано, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на зазначене, з урахуванням ціни позову та подання позовної заяви і заяви про забезпечення позову через систему "Електронний суд", позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн за заявою про забезпечення позову та 78 738,09 за позову заяву (з урахуванням коефіцієнту 0,8).
Отже, позивачем було внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Суд роз'яснює позивачу, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в сумі 77 511,91 грн. пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
Також позивачем заявлено витрати на правничу допомогу в сумі 480 000, 00 грн.
Відповідач подав заперечення на клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 480 000, 00 грн., зокрема, відповідач зазначив, що вартість послуг адвоката є штучно завищеною, їх розмір не обґрунтований та неспівмірний зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Відповідач просив стягнути на користь позивача 10 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції.
Суд враховує, що згідно з пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, як зазначено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).
Відповідно до ст. 19 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру і ін.
Судом встановлено, що між позивачем та адвокатам Вагоровською А.Е. було укладено Договір про надання правничої (правової) допомоги від 14.07.2025 року, відповідно до п. 1.1 якого Вагоровська А.Е. зобов'язується надавати позивачу правову допомогу, зокрема - представництво інтересів ТОВ «Агротрейд-Виробництво» у спорі про стягнення заборгованості з ТОВ «ХІМАГРОСТЕП».
Відповідно до Додатку до Договору про надання правничої допомоги від 14.07.2025 року, вартість послуг за Договором складає 500 000, 00 (п'ятсот тисяч) гривень.
Згідно п.2.4 Додатку від 14.07.2025 року, Клієнт зобов'язується оплатити послуги протягом двох календарних днів, з моменту виставлення Виконавцем відповідного рахунку.
03.10.2025 року Сторонами був підписаний Акт виконаних робіт до Договору про надання правової допомоги від 14.07.2025 року. Згідно Акту вартість послуг зазначених в такому акті складає 280 000, 00 (двісті вісімдесят тисяч) гривень, жодних претензій до наданих послуг Клієнт не має.
20.11.2025 року Сторонами був підписаний Акт виконаних робіт до Договору про надання правової допомоги від 14.07.2025 року, згідно Акту вартість послуг, зазначених в акті, складає 200 000, 00 (двісті вісімдесят тисяч) гривень, жодних претензій до наданих послуг Клієнт не має.
Отже, понесення позивачем на правничу допомогу у даній справі підтверджується ордером на надання правничої допомоги (арк. справи 103, том 2), Договором про надання правничої допомоги від 14.07.2025 року (арк. справи 1001-102, том 2), укладеним між позивачем та адвокатом Вагоровською Анжелікою Едуардівною, Актами приймання-передачі наданих послуг згідно договору про надання правничої допомоги від 03.10.2025 року на суму 280 000 грн та від 30.11.2025 року на суму 200 000 грн (арк. справи 98-99, том 2).
10.10.2025 року послуги за Актом від 03.10.2025 були оплачені в повному обсязі згідно платіжної інструкції №АВ13517 (арк. справи 105, том 2).
25.11.2025 року послуги за Актом від 20.11.2025 були оплачені в повному обсязі згідно платіжної інструкції №АВ15905 (арк. справи 104, том 2).
Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського від 02.02.2024 року по справі № 910/9714/22 зазначено, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);
- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
У постанові Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 р. у справі № 914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
В питанні критеріїв також слід згадати висновки Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
В постанові у справі № 922/3812/19 Верховний Суд підтвердив власні висновки, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність. У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Отже, при зверненні за відшкодуванням варто пам'ятати, що при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).
Оцінка тих чи інших витрат сторін, як судових, здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Розмір заявлнених позивачем витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справі не є розумним, виправданим та обґрунтованим як обов'язкової умови для відшкодування цих витрат іншою стороною.
З огляду на встановлені судом фактичні обставини та враховуючи наведені приписи законодавства, які регулюють питання розподілу судових витрат, а також заперечення відповідача, витрати позивача у розмірі 480 000 грн. не є співмірними із складністю цієї справи, наданими адвокатом послугами, затраченим ним часом на надання послуг, не відповідають критерію реальності витрат, розумності їх розміру.
Справа №917/1723/25 не є справою значної складності, обсяг матеріалів у справі не є значним.
За таких обставин, на думку суду, витрати позивача на оплату послуг адвоката є дійсними та необхідними, проте їх розмір не може вважатись розумним, оскільки не є повністю співмірним зі складністю справи, а також із складністю та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що співмірним із складністю роботи, її обсягом та часом, витраченим на надання адвокатом послуг з представництва інтересів позивача у даній справі, кількість підготовлених процесуальних документів адвокатом та кількість судових засідань, в яких брав участь адвокат позивача, є розмір витрат на правову допомогу в сумі 50 000,00 грн.
Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп" (проспект Миру, 16 А, м. Полтава, 36004, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39291937) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд-виробництво" (вул. Дмитрівська, 31/35, м. Харків, 61012, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 41810664) 5 222 129,71 грн основного боргу, 1 008 465,00 грн пені, 228 731,13 грн інфляційних втрат, 77 511,91 грн судового збору та 50 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення підписано 04.12.2025 року
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О. М. Тимощенко