65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"24" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1928/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.
за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.
за участю представників:
від позивача (за первісним позовом): Федотов І.М. - самопредставництво,
від відповідача (за первісним позовом): адвокт Булгаров О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/1928/25
за позовом: Державного підприємства "Морський торговельний порт "Південний" (вул. Берегова, № 13, м. Південне, Одеська обл., 65481)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Марко ЛТД" (вул. Проценка, № 23/5, м. Одеса, 65031)
про стягнення 5 830,73 грн,
та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Марко ЛТД" (вул. Проценка, № 23/5, м. Одеса, 65031)
до відповідача: Державного підприємства "Морський торговельний порт "Південний" (вул. Берегова, № 13, м. Південне, Одеська обл., 65481)
про стягнення 31 038,55 грн,
1. Суть спору.
1.1. Державне підприємство "Морський торговельний порт "Південний" (надалі - ДП МТП "Південний", Порт) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марко ЛТД" (надалі - ТОВ "Марко ЛТД", Товариство), в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 4773,88 грн, пеню за несвоєчасне внесення плати в розмірі 584,73 грн, 3% річних від простроченої суми в розмірі 86,54 грн та інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 385,58 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про спільне використання технологічних мереж № ОГЕ-106/д від 02.11.2007, в частині своєчасної оплати за використання електричних мереж у період з квітня 2024 по січень 2025.
1.2. В свою чергу, ТОВ "Марко ЛТД" звернулося до Господарського суду Одеської області із зустрічною позовною заявою до ДП МТП "Південний", в якій просить суд стягнути з Порту на свою користь безпідставно набуті грошові кошти в сумі 31038,55 грн.
Зустрічні позовні вимоги Товариство обґрунтовує тим, що договір № ОГЕ-106/д від 02.11.2007 припинив свою дію з 01.04.2020 на підставі Закону України "Про ринок електричної енергії", постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" та постанови НКРЕКП № 2108 від 28.12.2019 (зі змінами), а тому Товариство за період з 01.06.2022 по день подання зустрічної позовної заяви (за останні три роки) сплатило Порту без достатньої правової підстави спірні грошові кошти в сумі 31038,55 грн.
2. Стислий виклад позицій учасників справи.
2.1. Аргументи Порту.
Порт обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням Товариством своїх зобов'язань за договором про спільне використання технологічних мереж № ОГЕ-106/д від 02.11.2007, в частині своєчасної оплати за використання електричних мереж у період з квітня 2024 по січень 2025.
Як вказує Порт, 02.11.2007 між ним та Товариством був укладений договір про спільне використання технологічних мереж (далі - договір) № ОГЕ-106/д, згідно умов якого, Порт зобов'язався забезпечувати передачу електричної енергії в межах величин, дозволених Товариству до використання, а Товариство, в свою чергу, зобов'язалось своєчасно сплачувати за використання електричної мережі, отримані послуги, в тому числі за перетікання реактивної електричної енергії.
Порт зазначає, що Товариство, зокрема, зобов'язалось здійснювати оплату за використання електричних мереж Порту за розрахунковий період. Плата за використання електричних мереж Порту повинна вноситься Товариством на підставі рахунків, одержаних від Порту, як власника мереж.
Отже, Порт зазначає, що в рамках виконання умов договору, ним за період з квітня 2024 по січень 2025 були виставлені рахунки на загальну суму 4774,88 грн, а також, одночасно з вищезазначеними рахунками, Товариству були передані акти приймання - передачі виконаних послуг, разом із супровідними листами, які були отримані уповноваженими представниками Товариства.
Порт зауважує, що відповідними листами Товариство неодноразово повідомлялось про наявність заборгованості за договором, проте, незважаючи на вищевказане, на момент звернення до суду Товариством не сплачена заборгованість за договором спільного використання технологічних мереж №ОГЕ-Ю6/д від 02.11.2007.
Як вказує Порт, листом від 29.01.2025 №29/01/2025 Товариство повідомило про відсутність наміру погашення заборгованості. При цьому, як стверджує Порт, Товариство не заперечувало факт виникнення договірних відносини на підставі договору ОГЕ- 106/д від 02.11.2007, проте зазначило, що вказаний договір суперечить Постанові НКРЕКП "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" від 14.03.2018 № 312, а тому просить вважати договір розірваним з моменту набрання чинності правил №312 та попередило, що у випадку не досягнення згоди з цього питання, буде звернутися до суду з позовною заявою про визнання договору недійсним.
При цьому, Порт зауважує, що на його переконання, посилання Товариства на те, що з набуттям законної сили Постанови НКРЕКП "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" від 14.03.2018 №312 не містить підстав для визнання правочину недійсним, а Товариство не зверталось до суду з позовом про визнання договору недійсним.
У зв'язку з викладеним, Порт вважає, що Договір є правомірним, а презумпція правомірності правочину резюмується.
Таким чином, на переконання Порту, за період з 30.04.2024 по 31.01.2025 Товариство має заборгованість за користування електричною мережею Порту, відповідно до виставлених йому рахунків, на суму 4 773,88 грн.
Заперечуючи проти зустрічного позову, Порт зазначає наступне.
Так Порт вважає, що висновок Товариства про те, що договір № ОГЕ-106/д від 02.11.2007 втратив чинність та припинив свою дію з 01.04.2020 на підставі Закону України "Про ринок електричної енергії", постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" та постанови НКРЕКП № 2108 від 28.12.2019 (зі змінами) є хибним та не відповідає дійсності з огляду на наступне.
Як вказує Порт, договір № ОГЕ-106/д від 02.11.2007 був укладений на основі типового договору, визначеного додатком №2 до Постанови від 31.07.1996 № 28 "Про затвердження Правил користування електричною енергією".
Умовами наведеного договору строк його дії встановлений до 31.12.2008, визначено що він набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією зі сторін про відмову від цього договору або його перегляд.
Відтак, Порт вважає, що вказаний договір, за відсутності пропозиції про відмову або перегляд змісту договірних відносин з боку Товариства, був пролонгований кожного року і на час розгляду справи є чинним.
Також Порт стверджує, що в розумінні цивільного законодавства України Постанова НКРЕКП від 14.03.2018 №312 та Постанова НКРЕКП від 31.07.1996 № 28 "Про затвердження Правил користування електричною енергією" (яка втратила чинність) регулюють питання укладання, змісту, виконання договорів між постачальником електроенергії та споживачем, права та обов'язки сторін за договорами постачання електроенергії та порядок здійснення розрахунків.
Отже, на переконання Порту, в силу приписів цивільного законодавства України, договір №ОГЕ-106/д не втрачає автоматично чинність внаслідок прийняття нового акту цивільного законодавства.
При цьому Порт зауважує, що Законом України "Про ринок електричної енергії" №2019, Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" не передбачено норми, яка б встановлювала нікчемність правочинів, внаслідок втрати чинності Постанови від 31.07.1996 № 28 "Про затвердження Правил користування електричною енергією", а тому на його думку, твердження Товариства, щодо втрати чинності договору №ОГЕ-106/д від 02.11.2007 є хибним.
Також, Порт вважає помилковим посилання Товариства на п. 6 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, який передбачає, що у разі виникнення суперечностей між нормами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) та нормами законодавства про електроенергетику, сторони мають керуватися вимогами чинного законодавства.
Як вказує Порт, за умовами договору № ОГЕ-106/д від 02.11.2007 власник мереж забезпечує передачу електричної енергії користувачу, а користувач сплачує за використання електричної мережі. Отже, на переконання Порту, правова природа договору про спільне використання технологічної мережі не регулює правовідносини з користування електроенергією або її постачання, а передбачає використання виключно технологічної мережі власника, а тому посилання Товариства на п. 6 Постанови від 14.03.2018 № 312 є нерелевантним до виниклих спірних правовідносин.
На підтвердження зазначеного Порт посилається на правові висновки, зроблені ВП ВС у своїй постанові від 01.09.2020 по справі № 907/29/19.
Отже, Порт вважає, що позовні вимоги ТОВ "Марко ЛТД" є безпідставними, оскільки чинне положення законодавства не містить правових підстав вважати договір №ОГЕ-106/д нікчемним.
Щодо ствердження Товариства про безпідставність набутих коштів Порт зауважує, що безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів (принцип заборони суперечливої поведінки).
На переконання Порту, грошові кошти у розмірі 31 038,35 грн, були сплачені Товариством в рамках договору №ОГЕ-106/д від 02.11.2007 й про підстави їх сплати Товариству було добре відомо.
Як зауважує Порт, вказану обставину Товариство не заперечує, більше того, самостійно підтверджує, посилаючись на сформований ним реєстр платежів за договором ОГЕ-106/д від 02.11.2007, а тому Порт вважає, що дії Товариства, в даному випадку, містять ознаки суперечливої поведінки щодо виконаних ним зобов'язань в рамках договору.
Порт зазначає, що у спірних правовідносинах він пред'явив позов про стягнення з Товариства коштів за спільне використання технологічної мережі, що належить Порту, при цьому Товариство факту користування технологічною мережею не заперечує, як і узгодженого сторонами розміру плати за таке користування та умов укладеного договору, а посилається лише на втрату чинності "Правил користування електричною енергією", затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 за №28 та прийняття нових Правил, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312.
Оскільки в силу приписів ст. 204 ЦК України договір № ОГЕ-106/д від 02.11.2007 є правомірним та чинним, Порт вважає що грошові кошти, сплачені Товариством за цим договором і визначені у зустрічній позовній заяві, як безпідставно отримані, були сплачені Товариством за обсяг використаної електроенергії в рамках договірних зобов'язань.
Відповідно, в силу приписів ЦК України та положень договору №ОГЕ-106/д грошові кошти у розмірі 31038, 55 грн, отримані Портом в рамках виконання Товариством договірних зобов'язань, не можуть вважатися безпідставно набутими, оскільки не настало жодної з правових підстав, встановлених ст. 1212 ЦК України, а тому на переконання Порту у задоволені зустрічного позову слід відмовити повністю.
2.2. Аргументи Товариства.
ТОВ "Марко ЛТД", заперечуючи проти заявленого Портом позову та обґрунтовуючи зустрічний позов, зазначило наступне.
Як зазначає Товариство, договір № ОГЕ-106/д від 02.11.2007 був укладений між сторонами відповідно до "Правил користування електричною енергією", затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 (надалі Постанова № 28).
13.04.2017 Верховною Радою України був прийнятий Закон України № 2019 "Про ринок електричної енергії", який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Товариство зауважує, що в подальшому Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, (далі - НКРЕКП) як Регулятором ринку електричної енергії на виконання до Закону України "Про ринок електричної енергії", постановою від 14.03.2018 за № 312 (надалі Постанова № 312) були затверджені "Правила роздрібного ринку електричної енергії" (надалі - ПРРЕЕ), які є нормативно-правовим актом, що регулює взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними ПРРЕЕ та на підставі якої Постанова № 28 втратила чинність.
Таким чином, Товариство вважає, що оскільки "Правила користування електричною енергією", затверджені Постановою № 28, якими сторони зобов'язались керуватися при укладенні договору № ОГЕ-106/д від 02.11.2007, втратили чинність, а тому також припинив свою дію та не є чинним на теперішній час і договір № ОГЕ-106/д від 02.11.2007.
Товариство зазначає, що відповідно до п. 4 Постанови № 312 ним був укладений з АТ "Українська залізниця" (далі - оператор системи розподілу (ОСР)) договір № ЕЕЦ 200105010938 про надання послуг з розподілу електричної енергії.
Як зауважує Товариство, в силу приписів Закону України "Про ринок електричної енергії", відносини між Основним споживачем (яким є Порт) і користувачами, що живляться від його мереж, та Оператором системи розподілу регулюються Кодексом систем розподілу, Правилами роздрібного ринку та договорами, укладеними на їх основі.
А тому Товариство вважає, що основний споживач (Порт) був зобов'язаний укласти з оператором системи розподілу (АТ "Українська залізниця"), на території здійснення ліцензованої діяльності з розподілу якого розташовані його мережі, договір про спільне використання електричних мереж за типовою формою, затвердженою Регулятором. Вартість послуг за цим договором визначається згідно із затвердженою Регулятором методикою. Вартість оплачених ОСР послуг за договором про спільне використання електричних мереж включається до тарифу на розподіл відповідного оператора системи розподілу.
Норми ПРРЕЕ, що регулюють перехід споживачів, з якими укладено договори відповідно до "Правил користування електричною енергією" в попередніх редакціях, на умови визначені ПРРЕЕ, відповідно до яких передбачено, що укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог ПРРЕЕ здійснюється до 01.12.2018 шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови (п 2 Постанови № 312).
Товариство вказує, що відповідно до п. 1.1.2 ПРРЕЕ, договір про спільне використання технологічних електричних мереж - це домовленість двох сторін, що встановлює зміст та регулює правовідносини між ОСР (АТ "Українська залізниця") та Основним споживачем (Порт), мережі якого розташовані на території ліцензованої діяльності ОСР, під час транспортування електричної енергії технологічними електричними мережами Основного споживача, що укладається за Типовою формою, затвердженою Регулятором, та згідно з яким передбачається оплата вартості послуг з використання технологічних електричних мереж Основного споживача, визначена за Методикою, затвердженою Регулятором.
Нормами ПРРЕЕ передбачено, що ОСР, в межах території здійснення ліцензованої діяльності, забезпечує розподіл електричної енергії власними мережами та технологічними електричними мережами інших власників, які не виконують функції оператора системи, шляхом укладення з цими власниками договорів про спільне використання технологічних електричних мереж на основі Типового договору (Додаток 1 до цих Правил).
Також Товариство зазначає, що п 6 Постанови № 312 передбачено, зокрема, що у разі виникнення суперечності між нормами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) та нормами законодавства про електроенергетику сторони керуються вимогами чинного законодавства.
При цьому, Товариство звертає увагу на те, що до укладення договору про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії відповідно до ПРРЕЕ відносини між власником мереж та/або ОСР/Основним споживачем та споживачем щодо розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії регулюються договорами про постачання електричної енергії та договорами про технічне забезпечення електропостачання споживача між основним споживачем та субспоживачем. В іншій частині договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії припиняють свою дію.
Як зазначає Товариство, відносини між ОСР та споживачами, електричні мережі яких приєднані до системи передачі (у спірних правовідносинах це ДП МТП "Південний"), регулюються Постановою НКРЕКП № 2108 від 28.12.2019 (зі змінами), яка затверджує Методичні рекомендації щодо врегулювання відносин оператора системи передачі (ОСП), операторів систем розподілу, виробників, основних споживачів, електричні мережі яких приєднані до системи передачі або до електричних мереж виробника, резервне живлення якого забезпечується від мереж ОСП та їх субспоживачів (далі - Методичні рекомендації).
Товариство вказує, що ОСР, згідно з вимогами Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про ринок електричної енергії", є правонаступниками в частині прав та обов'язків постачальника електричної енергії за регульованим тарифом, а тому у відповідності до Методичних рекомендацій, були зобов'язані до 31.03.2020 укласти додаткові угоди до діючих договорів про спільне використання технологічних електричних мереж з виробниками, резервне живлення яких забезпечується від мереж ОСП, з основними споживачами, приєднаними до мереж ОСП або до мереж виробника, резервне живлення якого забезпечується від мереж ОСП, за типовою формою, визначеною ПРРЕЕ. (пп. 1 п. 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3263).
У зв'язку з вище викладеним, Товариство вважає, що для вирішення питання щодо використання технологічних електричних мереж основного споживача, Порт повинен був звернутись до свого ОСР, з яким у строк до 31.03.2020 повинен був укласти додаткові угоди до діючих договорів про спільне використання технологічних електричних мереж.
Таким чином, на підставі вищенаведеного, на переконання Товариства, договір № ОГЕ-106/д від 02.11.2007, припинив свою дію з 01.04.2020.
Обґрунтовуючи підстави зустрічного позову, Товариство вказує, що Порт за період з квітня 2024 по січень 2025 виставив йому рахунки на загальну суму 4774,88 грн, на що Товариство листами від 14.05.2024 за № 14/05/2024, від 29.01.2025 за № 29/01/2025 та від 06.03.2025 за № 06/02/25 повідомляло Порт про те, що підстави для відшкодування витрат за спільне використання технологічних електричних мереж за договором № ОГЕ-106/д від 02.11.2007 відсутні, а Порту слід звернутись для врегулювання спірного питання до ОСР - АТ "Українська залізниця".
З урахуванням чого Товариство зазначає про те, що з 01.06.2022 по день подання зустрічної позовної заяви (за останні три роки) сплатило Порту за договором № ОГЕ-106/д від 02.11.2007 грошові кошти у сумі 31 038,55 грн в якості відшкодування витрат за спільне використання технологічних електричних мереж без достатньої правової підстави, оскільки, на його переконання, по-перше, договір № ОГЕ-106/д від 02.11.2007 припинив свою дію з 01.04.2020 та по-друге, позивач за первісним позовом, на переконання Товариства, очевидно діє недобросовісно, з наміром завдати шкоди ТОВ "Марко ЛТД", хоча фактично, відповідно до вимог діючого законодавства у сфері ринку електроенергії, повинен отримувати оплату вартості послуг з використання технологічних електричних мереж від оператора розподілу системи розподілу.
Виходячи з чого, Товариство вважає, що слід стягнути з Порту грошові кошти у сумі 31 038,55 грн як безпідставно отримані, а у первісних позовних вимогах відмовити з підстав їх невідповідності приписам законодавства України.
3. Процесуальні питання, вирішені судом.
16.05.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Державного підприємства "Морський торговельний порт "Південний" (вх. № 1970/25), яка того ж дня відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями була передана на розгляд судді Цісельському О.В.
21.05.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області позовна заява (вх №1970/25 від 16.05.2025) була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/1928/25 та постановлено справу № 916/1928/25 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
28.05.2025 через систему "Електронний суд" відповідач подав до суду зустрічну позовну заяву (вх. № 2146/25 від 29.05.2025).
02.06.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області зустрічна позовна заява ТОВ "Марко ЛТД" (вх. № 2146/25 від 29.05.2025) була залишена без руху, ТОВ "Марко ЛТД" був встановлений строк для усунення недоліків зустрічної позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
06.06.2025 позивач через систему "Електронний суд" подав до суду клопотання (вх. № 18008/25), в якому просив повернути відповідачу зустрічну позовну заяву, як таку що підписана неуповноваженою особою.
Того ж дня від відповідача через систему "Електронний суд" була подана заява (вх. № 18056/25) про усунення недоліків зустрічної позовної заяви разом із доказами їх усунення.
10.06.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області зустрічна позовна заява ТОВ "Марко ЛТД" (вх № 2146/25 від 29.05.2025) була прийнята до розгляду, об'єднано розгляд зустрічного позову в одне провадження з первісним позовом у справі № 916/1928/25, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження, підготовче засідання призначене о 12:00 год. 01.07.2025.
25.06.2025 ДП "МТП "Південний" через систему "Електронний суд" подав відзив на зустрічний позов (вх. № 20185/25), який судом долучений до матеріалів справи.
27.06.2025 через систему "Електронний суд" ТОВ "Марко ЛТД" подало клопотання про залучення третьої особи (вх. № 20496/25 від 30.06.2025), в якому просило залучити АТ "Українська залізниця" в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні ТОВ "Марко ЛТД".
01.07.2025 у підготовчому засіданні судом, у зв'язку із ненаданням представником ДП МТП "Південний" доказів на представництво, була постановлена протокольна ухвала про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 11:20 год. 15.07.2025.
02.07.2025 ухвалою суду, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України, ДП МТП "Південний" було повідомлено про час та дату наступного підготовчого засідання у справі.
15.07.2025 ДП МТП "Південний" разом із заявою (вх. № 22377/25) надав докази на самопредставництво його представника інтересів позивача у суді, які судом долучені до матеріалів справи.
Судове засідання, призначене протокольною ухвалою Господарського суду від 02.07.2025 на 11:20 год. 15.07.2025, не відбулося у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.
16.07.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області підготовче засідання у справі було призначено на 11:20 год. 05.08.2025, про що сторони були повідомлені через їх електронні кабінети у системі "Електронний суд".
04.08.2025 через систему "Електронний суд" ДП МТП "Південний" подало письмові пояснення (вх. № 24378/25), в яких, зокрема, просило відмовити у залученні до участі у справі АТ "Укрзалізниця" в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні ТОВ "Марко ЛТД".
Судове засідання, призначене ухвалою Господарського суду від 16.07.2025 на 11:20 год. 05.08.2025, не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Цісельського О.В. на лікарняному.
07.08.2025 через систему "Електронний суд" ДП МТП "Південний" подало заяву про збільшення позовних вимог (вх. № 24785/25), разом із доказами на її обґрунтування.
08.08.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області строк проведення підготовчого засідання за ініціативою суду був продовжений на 30 днів та підготовче засідання у справі було призначено на 10:40 год. 21.08.2025, про що сторони були повідомлені через їх електронні кабінети у системі "Електронний суд"
21.08.2025 у підготовчому засіданні суд заслухав думку учасників справи щодо залучення АТ "Укрзалізниця " до участі у справі в якості третьої особи і за результатами постановив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання ТОВ "Марко ЛТД" (вх. № 20496/25 від 30.06.2025), також судом була розглянута заява ДП МТП "Південний" про збільшення позовних вимог та долучена до матеріалів справи. Окрім того, судом була постановлена протокольна ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/1928/25 до розгляду по суті на 12:40 год. 09.09.2025 та визначена резервна дата розгляду справи по суті на 11:00 год. 07.10.2025.
03.09.2025 через систему "Електронний суд" ДП МТП "Південний" подало заяву про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції (вх. № 27382/25 від 04.09.2025), яка ухвалою суду від 05.09.2025 була задоволена.
09.09.2025 через систему "Електронний суд" ДП МТП "Південний" подало клопотання про відкладення судового засідання (вх. № 27845/25) у зв'язку із перебуванням представника порту на лікарняному, із наданням підтверджуючих доказів.
09.09.2025 у судове засідання учасники справи не з'явились, у зв'язку із чим, та враховуючи клопотання ДП МТП "Південний" (вх. № 27845/25 від 09.09.2025), судом була складена скорочена ухвала про відкладення розгляду справи по суті на 11:20 год. 07.10.2025.
11.09.2025 Господарським судом був складений та підписаний повний текст ухвали про відкладення розгляду справи № 916/1928/25 по суті на 11:20 год 07.10.2025 та учасники справи були повідомлені про дату та час наступного розгляду справи по суті шляхом направлення ухвали суду від 09.09.2025 до їх електронних кабінетів у системі "Електронний суд".
07.10.2025 у судовому засіданні, з урахуванням обставин справи та думки учасників судового процесу, у зв'язку із об'єктивною неможливістю завершити розгляд справи по суті у цьому засіданні, судом з урахуванням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, була постановлена протокольна ухвала розгляд справи № 916/1928/25 по суті у межах розумних строків та про перерву у судовому засіданні до 12:00 год. 21.10.2025.
21.10.2025 у судовому засіданні з розгляду справи по суті, у зв'язку із об'єктивною неможливістю завершити розгляд справи, судом була постановлена протокольна ухвала про перерву в судовому засіданні до 12:30 год. 13.11.2025.
13.11.2025 у судовому засіданні судом був завершений розгляд справи по суті та повідомлено учасників справи по перехід до стадії ухвалення судового рішення, проголошення якого відбудеться о 12:00 год. 24.11.2025..
В процесі розгляду справи всі подані учасниками справи клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.
Під час розгляду справи по суті сторони виступили із вступними промовами, судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи.
Представник позивача (за первісним позовом) у своїй вступній промові та судових дебатах заявлені позовні вимоги підтримав, проти зустрічного позову заперечував, обґрунтовуючи свою позицію обставинами, викладеними у заявах по суті спору та усних поясненнях, просив суд первісний позов задовольнити повністю, у задоволені зустрічного позову просив відмовити.
Відповідач (за первісним позовом) у своїй вступній промові та судових дебатах проти позовних вимог ДП МТП "Південний" заперечував, позовні вимоги, викладені у зустрічному позові, підтримав, обґрунтовуючи свою позицію обставинами, викладеними у заявах по суті спору та усних поясненнях, просив суд у задоволені первісного позову відмовити, а зустрічний позов просив задовольнити у повному обсязі.
Частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
В свою чергу, частиною 3 статті 2 ГПК України встановлено, що одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Відповідно до положень статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Згідно із приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку "розумності строку" розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У справі "Bellet v. France" Суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Враховуючи вищенаведене, з метою дотримання принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності сторін перед законом та судом, значення справи для сторін, Господарським судом здійснювався розгляд справи в межах розумного строку з метою наданням можливості учасникам справи реалізувати свої процесуальні права щодо викладення своїх позицій та виступу із поясненнями.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з'ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи та їм надана відповідна оцінка.
24.11.2025 після завершення стадії ухвалення судового рішення, судом, відповідно до приписів ст. 219 ГПК України, було проголошено скорочене судове рішення.
4. Фактичні обставини, встановлені судом.
02.11.2007 між ДП МТП "Південний" (далі - Порт, Власник мережі) та ТОВ "Марко ЛТД" (далі - Товариство, Користувач) був укладений договір про спільне використання технологічних мереж (далі - договір) № ОГЕ-106/д, відповідно до п. 1.1 якого, Власник мереж зобов'язується забезпечити передачу електричної енергії в межах величин, дозволених Користувачу до використання, а Користувач - своєчасно сплачувати за використання електричної мережі, отримані послуги, в тому числі за перетікання реактивної електричної енергії.
Умовами частини 3 договору визначено, що Власник мереж має право, зокрема: на відшкодування частини (відповідно до обсягу переданої Користувачу електричної енергії) витрат на утримання електричних мереж, якими здійснюються передача електричної енергії Користувачу, згідно з кошторисом (п.3.1.); на отримання від Користувача плати за перетікання реактивної електричної енергії (п.3.5.)
Відповідно до п. 4.1 договору Користувач взяв на себе зобов'язання здійснювати оплату за використання електричних мереж Власника мереж за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж Власника здійснюється згідно з додатком №2 (калькуляція).
Плата за використання електричних мереж Власника вноситься Користувачем на підставі рахунку, одержаного від Власника мереж. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунку становить 5 днів (тривалість періоду оплати має не перевищувати 5 днів для суб'єктів господарювання, які здійснюють плату самостійно, і 10 днів - для суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію).
Пунктом 5.3. договору встановлено, що Користувач має право на відшкодування згідно з законодавством України збитків, заподіяних у наслідок порушення його прав.
Відповідно до умов другого абзацу п. 5.4 Користувач сам несе відповідальність за дотримання умов цього договору.
Пунктом 9.3. договору встановлено, що відносини власника мереж та постачальника електричної енергії у частині передачі електричної енергії Користувачу регулюються договором про постачання електричної енергії, який укладений між постачальником електричної енергії та власником мереж.
Відповідно до п.10.4. договору він укладений на строк до 31.12.2008, набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від нього або його перегляд. Договір може буте розірвано і в іншій термін за ініціативою будь-якої із сторін в порядку, визначеному законодавством.
13.04.2017 Верховною Радою України був прийнятий Закон України № 2019 "Про ринок електричної енергії", який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
14.03.2018 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, як Регулятором ринку електричної енергії, на виконання Закону України "Про ринок електричної енергії", була прийнята Постанова за № 312, якою були затверджені "Правила роздрібного ринку електричної енергії", на підставі п. 12 якої втратила чинність, постанова Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 "Про затвердження Правил користування електричною енергією" (із змінами).
25.02.2020 між АТ "Українська залізниця" (ОСР) та ТОВ "Марко ЛТД" (споживач) був укладений договір № ЕЕЦ 200105010938 споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідно до умов п. 1.1 якого, він є публічним договором приєднання та встановлює порядок та умови розподілу електричної енергії споживачам, як послуги оператора системи.
Пунктом 1.2. договору визначено, що його умови розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕ та є однаковими для всіх споживачів.
Відповідно до п. 2.3. договору споживач оплачує за розподіл електричної енергії, згідно з умовами глави 5 цього договору та інші послуги Оператора системи згідно з Додатком 4 "Порядок розрахунків".
Пунктом 11.1 цього договору встановлено, що він набирає чинності з дня приєднання Споживача до умов цього договору і діє до 31.12.2020. Відповідно до п. 3 ст. 631 ЦК України Сторони прийшли до взаємної згоди, що умови договору застосовуються до відносин, що виникли між ними з 01.01.2019. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
В рамках виконання умов договору № ОГЕ-106/д від 02.11.2007 Портом Товариству направлялися рахунки на оплату послуг за договором та акти приймання-передачі виконаних послуг.
Зокрема, у період квітень 2024 - січень 2025 Портом Товариству із відповідними супровідними листами направлялися наступні рахунки: № 82/е від 30.04.2024 на суму 632,60 грн; № 111/е від 31.05.2024 на суму 524, 83 грн; № 150/е від 30.06.2024 на суму 480,31 грн; № 181/е від 31.07.2024 на суму 494,38 грн; № 210/е від 31.08.2024 на суму 468,60 грн; № 239/е від 30.09.2024 на суму 494,38 грн; № 269/е від 31.10.2024 на суму 487,34 грн; № 300/е від 30.11.2024 на суму 447,52 грн; №332/е від 31.12.2024 на суму 440,48 грн; №363-210/е від 31.01.2025 на суму 304,44 грн, а також акти приймання - передачі виконаних послуг (т.с. 1, а.с. 27-107)
14.05.2024 ТОВ "Марко ЛТД" листом за № 14/05/25, із посиланням на приписи ПРРЕЕ № 312 та на укладений ним з АТ "Українська залізниця" договір № ЕЕЦ 200105010938 про надання послуг з розподілу ОСР, зазначило, що Порту для вирішення питання про використання технологічних електричних мереж основного споживача слід звернутись до АТ "Українська залізниця" для укладання договору про спільне використання технологічних електричних мереж (т.с.1, а.с. 172).
24.01.2025 листом за №526/12/2037/25 Порт повторно повідомив ТОВ "Марко ЛТД" про необхідність погашення заборгованості та повернення актів приймання - передачі наданих послуг за період з 01.04.2024 по 30.10.2024. Лист Порту був отриманий Товариством 29.01.2025.
29.01.2025 листом за №29/01/2025 ТОВ "Марко ЛТД" повідомило Порт про те, що договір №ОГЕ-Ю6/д від 02.11.2007 суперечить ПРРЕЕ № 312, а тому просить вважати його розірваним з моменту набрання чинності ПРРЕЕ № 312. Окрім цього, Товариство у листі зазначило що у випадку недосягнення згоди з цього питання, він буде вимушений звернутися до суду з позовною заявою про визнання правочину недійсним.
5. Висновки суду за результатами вирішення спору.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Стаття 13 ЦК України встановлює, зокрема, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Cтаття 14 ГПК України визначає принцип диспозитивності господарського судочинства та встановлює, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частиною першою статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту.
Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб'єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21).
Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Виходячи з наведеного суд дійшов наступних висновків.
Щодо первісного позову.
У справі, що розглядається, Порт звернувся до суду з позовом до Товариства про стягнення з останнього заборгованості, що виникла під час виконання договору про спільне використання електричних мереж № ОГЕ-106/д від 02.11.2007.
В обґрунтування наявності свого порушеного цивільного права (інтересу) Порт зазначив про те, що Товариство всупереч умовам договору № ОГЕ-106/д від 02.112007 не виконував свої обов'язки зі своєчасної оплати за використання електричних мереж Порту, у зв'язку із чим за період з квітня 20024 по січень 2025 у нього виникла заборгованість у загальній сумі 4773,88 грн.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до приписів ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, між Портом та Товариством 02.112007 був укладений договір № ОГЕ-106/д про спільне використання електричних мереж, який за своєю правовою природою є договором надання послуг, є типовим договором, викладеним у додатку № 2 до "Правил користування електричною енергією", затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з частиною першою ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (стаття 905 ЦК України).
З матеріалів справи судом встановлено, що договір № ОГЕ-106/д від 02.112007 був укладений між його сторонами відповідно до "Правил користування електричною енергією", затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 (із наступними змінами).
13 .04.2017 Верховною Радою України був прийнятий Закон України "Про ринок електричної енергії" № 2019, який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП), постановою від 14.03.2018 за № 312 були затверджені правила роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), які є нормативно- правовим актом, що регулює взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.
Відповідно до п. 6 постанови НКРЕКП № 312 до укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладається зі споживачем, договірні відносини між споживачем та суб'єктом господарювання, що провадить діяльність з розподілу електричної енергії на підставі ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами (або ОСР як правонаступником за договорами про користування електричною енергією та договорами про постачання електричної енергії), урегульовуються окремими положеннями діючих договорів про користування електричною енергією або договорів про постачання електричної енергії (у частині взаємовідносин споживача і електророзподільної організації), які не суперечать вимогам чинного законодавства у сфері електроенергетики. Зокрема сторони керуються вимогами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) з питань потужності, якості електроенергії, окремих процедурних питань тощо. У разі виникнення суперечності між нормами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) та нормами законодавства про електроенергетику сторони керуються вимогами чинного законодавства.
Після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов'язками, пов'язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.
До укладення договору про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії відповідно до Правил відносини між власником мереж та/або ОСР/ОСП, та/або споживачем щодо компенсації перетікань реактивної електричної енергії регулюються договорами про постачання електричної енергії та договорами про технічне забезпечення електропостачання споживача між основним споживачем та субспоживачем.
В іншій частині договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії припиняють свою дію.
Відповідно до п. 12 постанови НКРЕКП № 312, постанову Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 "Про затвердження Правил користування електричною енергією" (із змінами) визнано такою, що втратила чинність.
Як встановлено судом, 25.02.2020 ТОВ "Марко ЛТД" уклало з АТ "Українська залізниця" (як оператором системи розподілу (ОСР)) договір № ЕЕЦ 200105010938 про надання послуг з розподілу електричної енергії за адресою: Одеська область, м. Південне, вул. Берегова, 3а, ЕІС-код точок розподілу: 62Х0281924273297.
Згідно з нормою ч. 2 ст. 49 Закону України "Про ринок електричної енергії", відносини між основним споживачем та користувачами, що живляться від його мереж, та оператором системи розподілу та/або оператором системи передачі регулюються кодексом систем розподілу, кодексом системи передачі, правилами роздрібного ринку та договорами, укладеними на їх основі.
У відповідності до ч. 3 ст. 49 Закону України "Про ринок електричної енергії", Основний споживач зобов'язаний укласти з оператором системи розподілу, на території здійснення ліцензованої діяльності з розподілу якого розташовані його мережі, договір про спільне використання електричних мереж за типовою формою, затвердженою Регулятором. Вартість послуг за цим договором визначається за затвердженою Регулятором методикою. Вартість оплачених оператором системи розподілу послуг за договором про спільне використання електричних мереж включається до тарифу на розподіл відповідного оператора системи розподілу.
Пунктом 1.1.2 ПРРЕЕ визначено, що договором про спільне використання технологічних електричних мереж є домовленість двох сторін, що встановлює зміст та регулює правовідносини між оператором системи розподілу та основним споживачем, мережі якого розташовані на території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу, під час транспортування електричної енергії технологічними електричними мережами основного споживача, що укладається за типовою формою, затвердженою Регулятором, та згідно з яким передбачається оплата вартості послуг з використання технологічних електричних мереж основного споживача, визначеної за затвердженою Регулятором методикою.
Нормами абз 2, 3 п.п.1.2.3, ПРРЕЕ передбачено, що Оператор системи розподілу в межах території здійснення ліцензованої діяльності забезпечує розподіл електричної енергії власними мережами та технологічними електричними мережами інших власників, які не виконують функції оператора системи розподілу, згідно з умовами ліцензії або відповідно до законодавства.
У разі використання оператором системи розподілу технологічних електричних мереж власника мереж, який не виконує функцій оператора системи розподілу згідно з умовами ліцензії або законодавством, для забезпечення транспортування електричної енергії електричними мережами, що не належать оператору системи розподілу відносини між власником цих мереж та оператором системи розподілу, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору (додаток 1 до цих Правил).
Підпунктом 2.5.1. ПРРЕЕ визначено, що для забезпечення розподілу електричної енергії іншим споживачам, а також для транспортування електричної енергії в мережі оператора системи розподілу електричними мережами, що не належать оператору системи розподілу, між оператором системи розподілу та споживачем та/або власником цих мереж, який не є оператором системи розподілу, укладається договір про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі Типового договору про спільне використання технологічних електричних мереж (додаток 1 до цих Правил).
Відносини між операторами системи розподілу та споживачами, електричні мережі яких приєднані до системи передачі, регулюються постановою НКРЕКП № 2108 від 28.12.2019 (зі змінами), якою затверджені Методичні рекомендації щодо врегулювання відносин оператора системи передачі, операторів систем розподілу, виробників, основних споживачів, електричні мережі яких приєднані до системи передачі або до електричних мереж виробника, резервне живлення якого забезпечується від мереж ОСП, та їх субспоживачів (далі -Методичні рекомендації).
У відповідності до п.п.1 п.5 Методичних рекомендацій оператори системи розподілу, які згідно з вимогами пункту 13 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" є правонаступниками в частині прав та обов'язків постачальника електричної енергії за регульованим тарифом, зобов'язані укласти строкові до 31.03.2020 додаткові угоди до діючих договорів про спільне використання технологічних електричних мереж з виробниками, резервне живлення яких забезпечується від мереж ОСП, з основними споживачами, приєднаними до мереж ОСП або до мереж виробника, резервне живлення якого забезпечується від мереж ОСП, за типовою формою, визначеною ПРРЕЕ. (пп. 1 п. 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3263).
У зв'язку з вище викладеним, суд дійшов висновку, що договір № ОГЕ-106/д від 02.11.2007 із прийняттям НКРЕКП постанови № 312 не припинив свою дію, проте, в силу набрання законної сили ПРРЕЕ у Товариства з 01.04.2020 відпали законні підстави оплачувати Порту за користування технологічними електричними мережами, як то передбачено умовами договору № ОГЕ-106/д від 02.11.2007, а для вирішення питання щодо компенсації використання Товариством технологічних електричних мереж, що належать Порту, Порт у відповідності до Закону України "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕЕ, повинен був звернутись до свого оператора системи розподілу (АТ "Українська залізниця") та у строк до 31.03.2020 укласти додаткову угоду до зазначеного договору про спільне використання технологічних мереж.
З урахуванням наведених приписів законодавства, суд дійшов висновку, що у період з квітня 2024 по січень 2025 Порт безпідставно виставляв Товариству рахунки на оплату послуг за договором № ОГЕ-106/д від 02.11.2007, оскільки питання щодо компенсації Порту використання Товариством технологічних мереж повинні були бути врегульовані Портом зі своїм оператором системи розподілу, яким є АТ "Українська залізниця", шляхом укладення додаткової угоди до договору № ОГЕ-106/д від 02.11.2007 про спільне використання технологічних електричних мереж, а у Товариства з 01.04.2020 припинився обов'язок оплачувати Порту відповідні платежі.
Виходячи з наведеного, суд дійшов до висновку, що Портом у встановленому процесуальним законом порядку не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення Товариством його законних прав, а тому вважає, що заявлена Портом позовна вимога задоволенню не підлягає.
Щодо зустрічних позовних вимог ТОВ "Марко ЛТД" суд дійшов до наступних висновків.
Так в якості обґрунтування зустрічного позову Товариство посилається на те, що Порт отримав 31038, 55 грн в якості оплати за договором про спільне використання електричних мереж № ОГЕ-106/д від 02.11.2007 без достатньої правової підстави, оскільки на переконання Товариства договір втратив свою чинність на підставі п. 6 Постанови НКРЕКП № 312.
Відповідно до пункту 12 постанови НКРЕКП № 312 постанову Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 "Про затвердження Правил користування електричною енергією" (із змінами) визнано такою, що втратила чинність.
Як стверджує Товариство, договір № ОГЕ-106/д від 02.11.2007 був укладений між ним та Портом як типовий і був Додатком № 2 до "Правил користування електричною енергією", затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996, а оскільки у зв'язку із прийняттям НКРЕКП постанови № 312 від 14.03.2018 Правила користування електричною енергією, якими сторони зобов'язались керуватися при укладенні договору № ОГЕ-106/д від 02.11.2007, втратили чинність, Товариство стверджує, що також припинив свою дію та не є чинним і договір № ОГЕ-106/д від 02.11.2007.
Як встановлено судом, 25.02.2020 ТОВ "Марко ЛТД" уклало з АТ "Українська залізниця" (як оператором системи розподілу (ОСР)) Договір № ЕЕЦ 200105010938 про надання послуг з розподілу електричної енергії за адресою: Одеська область, м. Південне, вул. Берегова, 3а, ЕІС-код точок розподілу: 62Х0281924273297.
Проте, з наданого Товариством Реєстру платежів за договором № ОГЕ-106/д від 02.11.2007 (т.с. 1, а.с 169) регулярно та добровільно здійснювало оплату рахунків, виставлених Портом за договором, а саме з 01.06.2022 по 11.04.2024 у загальній сумі 31 038,55 грн.
При цьому, у зустрічному позові Товариство стверджує, що Порт у спірних правовідносинах діяв недобросовісно, зі свідомим наміром завдати шкоди Товариству, хоча фактично, відповідно до вимог діючого законодавства у сфері ринку електроенергії, повинен був отримувати оплату вартості послуг з використання технологічних електричних мереж від оператора розподілу системи розподілу.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).
Тлумачення як ст. 3 ЦК України загалом, так і п. 6 ст. 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Схожий по суті висновок зроблений в пункті 8.26. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), в якій вказано, що закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1 ст. 1212 ЦК України).
Передбачений статтею 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав.
Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов'язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (ст. 1215 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
У цій справі, Порт на підставі саме умов договору № ОГЕ-106/д від 02.11.2007 виставляв Товариству рахунки на оплату наданих за ним послуг з використання Товариством технологічних мереж, а Товариство уклавши 25.02.2020 із АТ "Українська залізниця" (як оператором системи розподілу (ОСР)) договір № ЕЕЦ 200105010938 про надання послуг з розподілу електричної енергії за адресою: Одеська область, м. Південне, вул. Берегова, 3а, ЕІС-код точок розподілу: 62Х0281924273297, тривалий час без заперечень сплачувало виставлені Портом рахунки, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними інструкціями (т.с. 1, а.с 174-190).
Звертаючись до суду з цим позовом, Товариство, посилаючись на положення ст. 1212 ЦК України, просить стягнути з Порта суму у розмірі 31038,55 грн, тобто кошти, сплачені за договором № ОГЕ-106/д від 02.11.2007, які отримав Порт у період з 20.04.2023 по 11.04.2024.
Так, суд звертає увагу на те, що в основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
В процесі розгляду справи Товариством не надано суду належних та допустимих доказів того, що Порт діяв недобросовісно.
Натомість судом встановлено, що до січня 2024, коли Товариство відмовилось від подальшої оплати рахунків, що виставлялись Портом, посилаючись на укладений із АТ "Українська залізниця" договір № ЕЕЦ 200105010938 про надання послуг з розподілу електричної енергії від 25.02.2020, на приписи Закону України "Про ринок електричної енергії" та на норми ПРРЕЕ, та що Товариством добровільно сплачувались Порту платежі, передбачені умовами договору № ОГЕ-106/д від 02.11.2007.
При цьому суд звертає увагу на те, що безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
Натомість, Товариство сплачуючи Порту платежі у період з 20.02.2023 по 11.04.2024, вже знало, що в нього в силу законодавства відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) з оплати рахунків Порту, які він виставляв відповідно до умов договору № ОГЕ-106/д від 02.11.2007, а тому поведінка саме Товариства є суперечливою (тобто, потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків).
Отже, виходячи з наведеного суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення зустрічних позовних вимог ТОВ "Марко ЛТД" про стягнення з Порту 31038,55 грн як безпідставно отриманих.
Згідно із пунктами 1, 2 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ГПК України).
За умовами п.п. 2, 3 ч.1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У пункті 24 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі. На зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).
З урахуванням викладеного, судом вжиті всі можливі заходи для надання учасникам справи часу для реалізації ними своїх процесуальних прав, передбачених ГПК України, в тому числі, права на висловлення (викладення шляхом надіслання на поштову/електронну адреси суду) своєї позиції щодо поданих учасниками справи заяв по суті спору, доказів та аргументів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.74 ГПК України).
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Так, допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2019 р. у справі № 909/327/18).
У рішенні ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів" зазначено, що завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами.
Одночасно ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).
Тому інші доводи та аргументи учасників справи, які викладені в заявах по суті спору і які проаналізовані під час розгляду цієї справи, суд відхиляє, оскільки вони не спростовують висновків зроблених судом з урахуванням всіх обставин справи, і не впливають на правильність їх оцінки при вирішенні спору по суті.
Оцінивши наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені ДП МТП "Південний" позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами, не обґрунтовані, а тому не підлягають задоволенню.
В свою, чергу заявлені ТОВ "Марко ЛТД" у зустрічній позовній заяві вимоги також не є доведеними належними та допустимими доказами, а тому також задоволенню не підлягають.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання первісного позову слід покласти на позивача, а за подання зустрічного позову на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні первісного позову - відмовити повністю.
2. Судові витрати за первісним позовом по справі № 916/1928/25 покласти на Державне підприємство "Морський торговельний порт "Південний".
3. В задоволенні зустрічного позову- відмовити повністю.
4. Судові витрати за зустрічним позовом по справі № 916/1928/25 покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Марко ЛТД"
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.
Повне рішення складено 04 грудня 2025 р.
Суддя О.В. Цісельський