03.12.2025 Справа № 363/5904/25
03 грудня 2025 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Баличевої М.Б., секретаря Гриб І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгорода в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
06.10.2025 року представник ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами №233565484 та №79597272 в загальному розмірі 40 905,00 грн., а також понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.02.2024 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №233565484. 28.11.2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу №28/1118-01 відповідно до якого Клієнт зобов'язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах визначених цим договором. 31.12.2020 року додатковою угодою №26 до Договору факторингу №281118-01 сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції. 27.02.2025 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №27/0225-01, у відповідності до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги. Відповідно до реєстру прав вимоги №2 від 27.02.2025 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача у розмірі 24 092,50 грн.. з яких: 5 100,00 грн. - сума заборгованості по основному боргу та 18 992,50 - сума заборгованості по процентам. Крім того, 01.02.2024 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір позики №79597272, відповідно до умов якого позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами Договору строк шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. 14.06.2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21 у відповідності до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», за плату, належні йому права вимоги, відповідно до реєстру боржників. Відповідно до реєстру боржників №27 від 17.07.2024 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача у сумі 16 812,50 грн., з яких: 4 500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 12 312,50 грн. - сума заборгованості за відсотками. На підставі викладеного позивач змушений звернутися до суду з вказаним позовом.
Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 27.10.2025 року по справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
18.11.2025 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та протиправними. Вказав, що зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач посилається на декілька договорів факторингу, зокрема №24/0225-01 від 27.02.2025 року та №14/06/21 від 14.06.2021 року, однак до позову не надано оригіналів цих договорів, актів приймання-передачі реєстрів боржників із підписами сторін, а додано лише фрагменти витягів, що свідчить про відсутність належних доказів правонаступництва. Отже, позивач не довів, що він є законним правонаступником первісного кредитора. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, що позичальником був саме ОСОБА_1 , а не інша особа та відсутні докази отримання позичальником грошових коштів. В позовній заяві недоведений розмір заборгованості, оскільки позивачем хоч наведено суму заборгованості, але без детального розрахунку - дати видачі, графіку платежів, періоду нарахуванні. Водночас, в позові зазначено, що досудове врегулювання спору не проводилось, тим самим відповідач був позбавлений можливості врегулювання спору, що свідчить про відсутність у позивача намірів співпраці. З матеріалів справи слідує, що договір факторингу №28/1118-01, за яким згідно з доводів позовної заяви відбулось первісне відступлення права вимоги за кредитним договором №622283052 від 20.04.2021 року укладено 28.11.2018 року. Вказане свідчить, що предметом вказаного договору факторингу не могло бути право вимоги за неіснуючими договорами. Крім того, у відзиві відповідач просив застосувати наслідки спливу позовної давності.
19.11.2025 року до суду від представника позивача - ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив в якій вказала, що відзив є безпідставним та необґрунтованим, оскільки для укладання договору необхідно здійснити певну послідовність дій направлених на реальне укладення договору та отримання коштів, нездійснення чи не завершення дії унеможливлює укладення договору. Позичальник несе повну відповідальність за правильність вказаних ними у Договорі реквізитів, і зобов'язується своєчасно у письмовій формі, по електронній пошті, повідомляти іншу Сторону про їх зміну, а у разі неповідомлення - несе ризик настання пов'язаних із цим несприятливих наслідків. Позичальник до моменту підписання Договору вивчив Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, йому зрозумілі. Жодних заперечень з приводу того, що Відповідач не погодився з умовами та правилами надання грошових коштів під час укладення та підписання договору Відповідачем висловлено не було. Отже, підписавши договір, Позичальник посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору. У відповідності до умов договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні договору, а саме НОМЕР_1 . Зазначений у договорі номер телефону + НОМЕР_1, за допомогою якого здійснювалася ідентифікація ОСОБА_1 , шляхом направлення на зазначений номер одноразового ідентифікатору у вигляді смс-коду, Відповідач зазначив як контактний у відзиві на позовну заяву. Відповідно до умов кредитного договору, Кредитні кошти надаються Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом. Відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування/отримання кредитних коштів. У розрахунках заборгованості за обома договорами відображено сплати Відповідачем коштів в рахунок погашення кредитної заборгованості на рахунки Первісних кредиторів, що є беззаперечним підтвердженням укладення договору, погодження умов та отримання коштів. Кредитний договір №233565484 укладено 22.02.2024 році, договір позики №79597272 укладено 01.02.2024 році. Загальний строк позовної давності становить три роки. Отже виходячи з цих даних строк позовної давності не пропущено. Посилання Відповідача на застосування наслідків спливу строку позовної давності через укладання договорів у 2018-2020 роках, є безпідставним, необґрунтованим та таким що не підлягає задоволенню.
28.11.2025 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшли заперечення на відповідь на відзив в яких зазначено, що аргументи викладені позивачем у відповіді на відзив на позовну заяву є необґрунтованими та не відповідають дійсності. Позивачем не долучено до матеріалів справи відповідних платіжних доручень, передбачених положеннями Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджені постановою НБУ від 21.01.2004 року №22, про перерахування позичальнику кредитних коштів. Крім того, позивач є неналежним позивачем, оскільки не має права до позичальника за кредитним договором від 24.02.2024 року, що укладений з «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, в прохальній частині позову просила розглянути справу без її участі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, в прохальній частині відзиву на позовну заяву розгляд справи просив проводити за його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст. 12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна.
Так, судом встановлено, що 01.02.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку) №79597272.
У відповідності до п. 1 Договору за цим Договором кредитодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми позики.
Згідно з п. 2 Договору сума позики - 2 000,00 грн. (п.п. 2.1 Договору), строк позики - 20 днів (п.п. 2.2 Договору), процентна ставка/день - 2,5% (фіксована) (п.п. 2.2.3 Договору), дата надання позики - 01.02.2024 року, дата повернення кредиту (останній день) - 20.02.20245 року, денна процентна ставка/день 2,5%, проценти за понадстрокове користування кредитом (його частиною) %/день - 2,70 %, орієнтовна реальна річна процентна ставка % - 241338,08%, орієнтовна загальна вартість кредиту, у грн. - 3 000,00 грн.
Відповідно до п. 6 Договору Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження Строку кредитування та/або строку виплати позики, установлених цим Договором (пролонгація) на підставі поданого до Кредитодавця звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора. Продовження строку кредитування здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Ініціювання продовження строку кредитування відбувається без змін умов Договору в бік погіршення для позичальника, якщо інше не визначено додатковою угодою. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні у зв'язку з продовженням Строку кредитування обираються позичальником самостійно під час ініціювання додаткової угоди про продовження строку кредитування та визначаються у відповідній додатковій угоді, що укладається між сторонами, а також відображаються позичальником в особистому кабінеті.
Додатком №1 до договору №79597272 від 01.02.2024 року є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, згідно якої реальна річна процентна ставка % - 241338,08%, загальна вартість кредиту, у грн. - 3 000,00 грн.
02.02.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №79597272 до договору позики №79597272 від 01.02.2024 року, якою сторони погодили збільшити розмір позики на 2 500,00 грн., у зв'язку з чим орієнтовна реальна річна процентна ставка становитиме 253564,96%, орієнтовна загальна вартість позики - 6687,50 грн., інші положення договору залишено без змін.
Факт надання ОСОБА_1 кредитних коштів у загальному розмірі 4 500,00 грн. на картку № НОМЕР_2 01.02.2024 року та 01.02.2025 року підтверджується листами керівника напрямку взаєморозрахунків з партнерами та платіжними системами АТ «ТАСКОМБАНК» №41612/47.1 та №41613/47.1 від 26.09.2025 року.
14.06.2021 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір факторингу №14/06/21 у відповідності до умов якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, в Клієнт відступити фактору право грошової вимоги, строк виконання за якою настав до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за Позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить Клієнту.
Згідно з п. 9.1 Договору договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх печатками та діє до 14.12.2022 року, а в частині виконання зобов'язань, до повного виконання сторонами зазначених зобов'язань.
Додатковою угодою №7 до договору факторингу №14/06/21 сторони погодили внести зміну до п. 9.1 Договору та викласти його в неступній редакції - «Даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення його печатками Сторін. Договір дійсний протягом 12 місяців з дня набрання чинності, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов?язань за цим договором. У випадку, якщо жодна із Сторін не направить письмове повідомлення про розірвання договору за один місяць до строку закінчення дії договору, даний Договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік.»
Відповідно до реєстру Боржників №27 до договору факторингу №14/06/21 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №79597272 від 01.02.2024 року у сумі 16 812,50 грн., з яких: 4 500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 12 312,50 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Крім того, 22.02.2024 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №233565484.
Згідно з п. 2.1 Договору за цим Договором Кредитодавець зобов'язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 5000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - Правила).
Відповідно до п. 2.2 Договору сума Кредитного ліміту, вказана в п. 2.1. Договору, це максимальна сума Кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні Позичальника.
Відповідно до п.п. 2.3, 2.4 Договору Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 5 100 грн 00 коп. одразу після укладення Договору, орієнтовна дата повернення якого 04.02.2023 року. Другий та решта Траншів з Договором надаються Позичальнику протягом Дисконтного періоду кредитування на умовах передбачений цим Договором.
У відповідності до п. 2.5 Договору загальна сума Кредиту за цим Договором складається з сум Кредиту за всіма наданими Траншами, що отримані Позичальником протягом всього строку дії Договору.
Відповідно до п. 7.2 Договору основна сума Кредиту має бути повернена Позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору (п.п. 7.2.1 Договору); дострокового припинення дії Договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2., або п. 9.1.1.7 або п. 9.2.1.5. Договору (п.п. 7.2.2 Договору).
Відповідно до п. 7.4 Договору проценти за Договором сплачуються в наступному порядку: протягом Дисконтного періоду кредитування Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня Дисконтного періоду кредитування. У разі продовження Позичальником Дисконтного періоду кредитування, Позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення Дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього Договору (п.п. 7.4.1 Договору); після закінчення Дисконтного періоду кредитування, Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитодавцю проценти щоденно (п.п. 7.4.2 Договору).
Згідно з п. 7.5 Договору позичальник має право достроково повернути основну суму Кредиту повністю або частково та сплатити всі фактично нараховані проценти в будь-який час. У разі часткового повернення суми Кредиту, сума до сплати за Договором перераховується. З актуальною сумою до сплати Позичальник має можливість ознайомитись в Особистому кабінеті.
До матеріалів справи, також долучено паспорт споживчого кредиту, яким передбачено основні умови кредитування.
Факт надання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 5 100,00 грн. 22.02.2024 року на кредитну карту № НОМЕР_2 підтверджується платіжним дорученням №1f91369t-1c4d-4cd4-b74d-2e71800988b7 від 22.02.2024 року.
Таким чином, первісний кредитор належним чином виконав своє зобов'язання надавши позичальнику грошові кошти у розмірі, в порядку та на умовах визначених кредитним договором.
31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №26 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якого сторони дійшли згоди викласти текст договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року у новій редакції.
27.02.2025 року між TOB «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №27/0225-01, у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язується відступити ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором.
Згідно п. 4.1 договору факторингу, сторони погодили, що право вимоги переходить від клієнта до фактора на наступний календарний день після підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у Додатку до цього договору.
Відповідно до Реєстру прав вимоги №2 від 27.02.2025 року до договору факторингу №27/0225-01 від 27.02.2025 року, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 24092,50 грн., з яких: 5100,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18092,50 грн. - сума заборгованості за процентами.
Згідно з розрахунком заборгованість відповідача становить 24092,50 грн.. з яких: 5100,00 грн. - сума заборгованості по основному боргу та 18992,50 - сума заборгованості по процентам.
Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстро- ченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання, а в ч.1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Стаття 1054 ЦК України вказує, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Щодо кредитного договору №79597272 від 01.02.2024 року суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 01.02.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», договір позики №79597272, за умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов'язалось надати позичальнику позику у сумі 2 000,00 грн на строк 20 календарних днів. Кінцева дата повернення кредиту - 20.02.2025 року.
Оскільки цей договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та відповідач підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.
02.02.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №79597272 до договору позики №79597272 від 01.02.2024 року, якою сторони погодили збільшити розмір позики на 2500,00 грн., у зв'язку з чим орієнтовна реальна річна процентна ставка становитиме 253564,96%, орієнтовна загальна вартість позики - 6687,50 грн., інші положення договору залишено без змін.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
При цьому спірний договір, укладений між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» в судовому порядку не оскаржувався, не визнавався недійсним, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.
Матеріали справи не містять і заявник не надав суду доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору.
Підписавши договір саме такого змісту, відповідач погодився з його умовами та правилами надання споживчих кредитів, що фактично нівелює усі можливі доводи стосовно невідповідності умов договору вимогам законодавства без його обґрунтування доказами.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).
Доводи відповідача щодо ненадання позивачем доказів на підтвердження переказу коштів за кредитним договором відхиляються судом, як безпідставні, оскільки відповідачем не надано належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок.
Крім того, заперечуючи факт отримання кредитних коштів за вказаним договором, відповідач маючи доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, маючи можливість представити суду виписку по його особовому рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, не надав будь-яких належних доказів для спростування позовних вимог.
Тому у суду відсутні підстави для сумніву, що ОСОБА_1 не було перераховано визначену умовами договору позику, що підтверджується вищенаведеними доказами та не спростовано відповідачем, який будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов'язку по наданню коштів протягом дії договору не заявляв.
Тобто, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» належно виконало умови кредитного договору, надавши відповідачу кредитні кошти у загальному розмірі 4500,00 грн.
Позичальник, в свою чергу, не виконав зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту, допустив заборгованість за договором за тілом кредиту у розмірі 4500,00 грн. та відсотками у розмірі 12312,50 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №79597272 від 01.02.2024 року за тілом кредиту у розмірі 4500,00 грн.
Водночас, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача 5280,00 грн. заборгованості за процентами за понадстрокове користування з огляду на наступне.
Згідно змісту умов укладеного між сторонами договору позики, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов'язувалося надати відповідачу грошові кошти у загальній сумі 4 500,00 грн на умовах строковості, зворотності, строком на 20 календарних днів, денна процентна ставка/день 2,5%, проценти за понадстрокове користування кредитом (його частиною) %/день - 2,70 %.
Водночас, умовами договору передбачено порядок продовження Строку кредитування, згідно якого для пролонгації кредитного договору позичальнику необхідно здійснити відповідні дії, зокрема укладення додаткової угоди, внесення кредитодавцю визначений платіж.
Доказів того, що позичальником було вчинено відповідні дії для подовження даного строку користування позикою, що давало б позивачу право на нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, матеріали справи не містять.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК Україниправо кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з п. 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У пункті 6.20. цієї постанови також зазначається, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Згідно п. 20 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2019 року по справі №5017/1987/2012 зазначено, що така правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК.
У постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя).
Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за «користування кредитом» за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за «користування кредитом» (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі, якого вже не існує на ринку. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість.
Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (див. пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19). Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов'язанні має створити умови для виконання боржником свого обов'язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (див. частину першу статті 613 ЦК України). Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 57).
Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).
Якщо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч. 3 та 4 ст. 213 ЦК України, неможливо встановити порядок проведення розрахунків між сторонами, необхідно застосовувати тлумачення contraproferentem (лат. verbachartarumfortiusaccipiunturcontraproferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (висновки Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 5 грудня 2022 року в справі № 753/8945/19).
Позивач, як юридична особа, діяльність якою пов'язана з наданням фінансових послуг і яка підготувала проект договору позики - є сильнішою стороною у цих правовідносинах, а тому тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь відповідача.
Як встановлено судом, за умовами укладеного між сторонами Договору, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 20.02.2025 року, а після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, а тому вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими процентами поза межами дії кредитного договору задоволенню не підлягають.
Таким чином, у відповідності до умов договору, проценти за користування позикою у відповідності до умов договору №79597272 від 01.02.2024 року мали б становити 2 250,00 грн. (4 500,00 гр. (сума позики) * 2,5% (погоджена сторонами відсоткова ставка) * 20 (погоджений сторонами строк кредитування), а не 12 312,50 грн., як нараховано позивачем.
Водночас, умовами укладеного між сторонами 01.02.2024 року кредитного договору, договору, визначено процентну ставку за кожний день користування кредитом у розмірі 2,5% від суми кредиту.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п'ятою наступного змісту: «максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%».
Пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що кредитний договір укладено 01.02.2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Разом з цим п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, на підставі ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тобто з 20 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини 4 ст. 8 не може перевищувати 1%.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі № 1-7/99, в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
Отже, в даному випадку законодавцем використана ультраактивна форма регулювання суспільно-правових відносин та визначений перехідний період, який передує безпосередньому застосуванню нової правової норми.
Закон України № 3498-ІХ набрав чинності 24 грудня 2023 року та застосовано визначений законодавством перехідний період до запровадження обмеження максимального розміру денної процентної ставки.
При цьому, згідно з п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону (яким власне і запроваджено обмеження максимального розміру денної процентної ставки) поширюється в тому числі і на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що умови щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються автоматично і не вимагають внесення змін до договору, так як характер цих правових норм є імперативним і не передбачає можливості відхилення від них при укладенні чи зміні договорів про надання споживчого кредиту.
Таким чином, позивач виходячи з розміру кредиту 4 500,00 грн., мав право для нарахування відповідачу відсотків за користування кредитом у розмірі 45 грн. на день (1%), а тому розмір заборгованості відповідача по сплаті відсотків за кредитним договором №79597272 від 01.02.2024 року, право на стягнення яких має позивач, складає 900 грн. (20 днів (погоджений строк кредитування)* 45 грн.).
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог по кредитному договору №79597272 від 01.02.2024 року та стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 500 грн. та нарахованих відсотків у розмірі 900 грн.
Щодо кредитного договору №233565484 від 22.02.2024 року, який укладено між ОСОБА_1 та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Так, представник позивача в позовній заяві обґрунтовує, що право вимоги за кредитним договором №233565484 від 22.02.2024 року, перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» згідно договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року.
При цьому, відповідно до п.п. 1.5, 2.1, 5.1.1, 5.2.4 Договору факторингу від 28/111-8-01 від 28.11.2018 року викладеного у новій редакції згідно з додатковою угодою №26 до договору факторингу №28/111-01 від 28.11.2018 року, реєстр прав вимог - означає перелік прав вимог до боржників, що відступається за цим Договором. Форма реєстру прав вимог наведена в Додатку №1 до цього Договору.
Згідно умов цього Договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Згідно письмового запиту фактора, клієнт зобов'язаний надати копії, належним чином посвідчених кредитних договорів та всіх додатків до них, що підтверджують право вимоги, що були передані фактору відповідно до умов цього Договору по боржниках, перелік яких наведено у запиті. Передача наведених в цьому пункті Договору документів підтверджується відповідним актом приймання-передачі, що підписується уповноваженими представниками сторін, на вимогу клієнта.
Фактор в строк до 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання ціни продажу оформляє та надсилає кожному з боржників повідомлення про відступлення права вимоги до фактора, складеного в добровільній формі за власним вибором на паперовому носії на поштову адресу боржника або в електронному вигляді на електрону адресу боржника.
У той же час, до матеріалів справи не подано належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували перехід права вимоги за кредитним договором №233565484 від 22.02.2024 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , до ТОВ «Таліон Плюс».
До позову долучено лише додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, а також незаповнені бланки реєстру прав вимог та акту повернення права вимоги, в яких відсутні будь-які дати, номери, прізвища боржників, об'єм переданої документації.
Водночас, у матеріалах справи відсутній сам договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, а також його невід'ємний й обов'язковий додаток, зокрема реєстр прав вимог (реєстр боржників, що є Додатком №1 до договору факторингу). Ненадання зазначених документів позбавляє суд можливості перевірити, чи був кредитний договір №883505869 від 09.03.2024 року включений до числа зобов'язань, що відступалися.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку про недоведеність переходу права вимоги за кредитним договором №233565484 від 22.02.2024 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , до ТОВ «Таліон Плюс» згідно договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року.
Разом з цим, з долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості складеного ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» за кредитним договором №233565484 від 22.02.2024 року, що ОСОБА_1 нараховано тіло кредиту - 5100,00 грн., яке останнім сплачено, та проценти у розмірі 7777,50 грн., які також сплачені ОСОБА_1 . Сплата заборгованості за тілом кредиту та за процентами за кредитним договором №233565484 від 22.02.2024 року прослідковується і з розрахунку заборгованості наданого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» де нараховане та сплачене боржником тіло кредиту - 5100,00 грн., та проценти - 18992,50 грн.
За таких обставин суд проходить до висновку, що позивач не обґрунтував розмір заборгованості, яку просить стягнути з відповідача, оскільки згідно з поданими розрахунками заборгованість є погашеною, а тому позовні вимоги слід залишити без задоволення.
Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №79597272 від 01.02.2024 року у загальному розмірі 5400,00 грн., з яких: 4500 грн. - заборгованість по тілу кредиту та 900 грн. - заборгованість по нарахованих відсотках. Решта позовних вимог підлягає залишенню без задоволення, у зв'язку з необґрунтованістю.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог у розмірі 399,70 гривень (5 400,00 грн. х 3028 грн. / 40 905,00).
На підставі викладеного та керуючись статтями 526, 530, 533, 549, 625, 629, 759, 1046-1051 ЦК України, статтями 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», статтями 1, 3, 4, 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис», статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 259, 265, 268, 279, 354 ЦПК України,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №79597272 від 01.02.2024 року у загальному розмірі 5400,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 399,70 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).
Головуючий: М.Б.Баличева