"03" грудня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4813/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Павленко Н.А., розглянувши заяву заступника керівника Пересипської окружної прокуратури м. Одеси (вул. Отамана Головатого, 89, м. Одеса, 65003) про забезпечення позову (вх.№2-16221878/25 від 02.12.2025) по справі №916/4813/25,
за позовом заступника керівника Пересипської окружної прокуратури м. Одеси (вул. Отамана Головатого, 89, м. Одеса, 65003) в інтересах держави, в особі Одеської міської ради (пл. Біржова, 1, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 26597691);
до відповідача Приватного підприємства «ІКС-ОРДЕР» (вул. Старобазарний Сквер, 3 кв. 1, м. Одеса, 65011 , код ЄДРПОУ 34507500);
про стягнення пайової участі у розмірі 463 190,84 грн,
02.12.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява заступника керівника Пересипської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Приватного підприємства «ІКС-ОРДЕР», в якій прокурор просить суд:
- стягнути з Приватного підприємства «ІКС-ОРДЕР» на користь Одеської міської ради грошові кошти у розмірі 463 190,84 грн, з яких 237 280 грн - заборгованість зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, 36 191,94 грн - 3 % річних та 189 718,90 грн - інфляційних втрат.
- стягнути з відповідача на користь Одеської обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору .
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідач, як забудовник, без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування, зберіг у себе грошові кошти, які мав сплатити як пайовий внесок у розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси протягом здійснення будівництва багатофункціональної будівлі - комплексу побутового обслуговування, торгівлі та офісних приміщень за адресою вул. Паустовського, 31-Б у місті Одесі, а отже зобов'язаний повернути ці грошові кошти на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України. Прокурор вказує, згідно із даними Порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва датою початку будівництва є 12.11.2009, датою завершення будівництва - 18.03.2020, а датою введення в експлуатацію - 05.10.2020. Також у Порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва у розділі «пайова участь» відповідачем не зазначено жодної інформації.
Оскільки Приватне підприємство «ІКС-ОРДЕР» не зверталось до органів місцевого самоврядування щодо визначення розміру пайової участі при будівництві об'єкта будівництва та пайову участь не сплатило, у зв'язку з чим прокурор був вимушений звернутись до суду з відповідною позовною заявою.
Звертаючи до суду з позовною заявою, прокурор також просив суд залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Управління капітального будівництва Одеської міської ради (вул. Комітетська, 10-а, м. Одеса, 65091 , код ЄДРПОУ 04056902). Обґрунтовуючи зазначене клопотання прокурор вказує, що рішення у цій справі може вплинути на права та/або обов'язки останнього, оскільки до компетенції Управління капітального будівництва Одеської міської ради входять повноваження виконавчих органів ради у сфері капітального будівництва, житлової політики, залучення інвестицій у будівництво з джерел фінансування, не заборонених законодавством, а також контроль за станом квартирного обліку та розподілом житла із державного та комунального фондів на території міста та у межах своєї компетенції вживає заходи щодо виконання замовниками обов'язків відповідно до договорів пайової участі замовників у розвитку інженерно- транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси щодо сплати пайової участі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.12.2025 прийнято до розгляду позовну заяву заступника керівника Пересипської окружної прокуратури м. Одеси, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 22.12.2025 о 12:00. Цією ж ухвалою судом залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Управління капітального будівництва Одеської міської ради.
Разом із позовною заявою до суду надійшла заява про забезпечення позову (вх.№2-1878/25 від 02.12.2025), в якій прокурор просить суд накласти арешт на грошові кошти, що належать Приватному підприємству «ІКС-ОРДЕР» (вул. Старобазарний Сквер, 3 кв. 1, м. Одеса, 65011, код ЄДРПОУ 34507500), як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово - кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать приватному підприємству «ІКС-ОРДЕР» у межах суми позовних вимог на загальну суму 463 190,84 грн та накласти арешт на багатофункціональну будівлю - комплекс побутового обслуговування, торгівлі та офісних приміщень, яка належать приватному підприємству «ІКС-ОРДЕР» (код ЄДРПОУ 34507500) яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Паустовського, будинок 31-Б (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2200576751101) у межах суми позову 463 190,84 грн, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
Прокурор вказує на існування обґрунтованих підстав для вжиття заходів забезпечення позову посилаючись на те, що всупереч положенням Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-ІХ відповідачем не сплачено кошти пайової участі до місцевого бюджету та вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, а застосування такого заходу забезпечення позову як накладання арешту у межах суми позову саме на грошові кошти та майно боржника забезпечить ефективний захист порушеного права. Зокрема вказує, у випадку недостатності коштів на банківському рахунку прокурор матиме реальну гарантію того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
На думку прокурора, метою застосування заходів забезпечення позову є обґрунтоване припущення, з урахуванням предмета спору невжиття заходів забезпечення позову, вказаних у заяві, може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог прокурора, а майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
На виконання п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України прокурором повідомлено про те, що пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову відсутні, оскільки запропоновані заходи забезпечення позову не призведуть до спричинення відповідачу будь-яких матеріальних збитків чи матеріальної шкоди.
Розглянувши заяву заступника керівника Пересипської окружної прокуратури м. Одеси про забезпечення позову, суд вказує наступне.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист. Частиною 1 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що кожному, гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Як наголосив Європейський суд у справі «Горнсбі проти Греції» виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Так, право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.1997 пункт 40. Reports of Judgments and Decisions 1997-11). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» п Італії (Immobiliare Saffi v. Italy), [GCJ. N 22774/93, n. 66. ECHR 1999-V).
Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997).
У пункті 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд - і водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.
Таким чином, суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
Суд зазначає, що гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен враховувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення у разі задоволення позову, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічний правовий висновок міститься у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).
Так, метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред'явлення прозову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Отже, накладення арешту в межах ціни позову на майно відповідача, що належать або підлягають передачі або сплаті цьому підприємству і знаходяться у нього чи в інших осіб, є одним з визначених законом способів забезпечення позову.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись майном або грошовими коштами, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (іншого речового права) на майно, витребування (передачу) майна або про стягнення грошових коштів (Постанова Верховного суду від 02.09.2024 у справі №904/805/24).
Згідно з частинами 3, 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову (крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги) мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника). Аналогічні висновки наводяться у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 у справі № 910/10598/21, від 28.08.2023 у справі № 906/304/23 та інших
Предметом позову, з яким прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Одеської міської ради, є стягнення з відповідача заборгованості зі сплати зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси у розмірі 463 190,84 грн
Підставою позову в цій справі визначено несплата відповідачем коштів пайової участі до місцевого бюджету відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-ІХ.
Отже, виконання судового рішення в цій справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.
Суд зазначає, що можливість накладення арешту одночасно на грошові кошти і на майно відповідача в межах ціни позову узгоджується з правовою позицією, викладеною в п. 24 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, згідно з якою виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.
Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті забезпечити подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Такі висновки викладені у Постанові Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі №908/2382/21.
Забезпечення позову не є додатковим засобом відповідальності або стимулювання відповідача до виконання певних дій, а діють виключно як засіб забезпечення ефективного вирішення існуючого спору та реального виконання рішення суду.
При розгляді заяви прокурора судом взято до уваги, серед іншого, адекватність та співмірність такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача у межах майнової вимоги та враховано, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
З огляду на означене суд, з урахуванням позиції Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, що за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 463 190,84 грн., вважає про доцільність накладення арешту на майно відповідача саме у межах суми, яка була би достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто, лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів
Враховуючи, що застосування зустрічного забезпечення позову відповідно до ч.1 ст. 141 ГПК України є правом, а не обов'язком суду, господарський суд не вбачає на даний час підстав для застосування зустрічного забезпечення позову, на даний час у суду відсутня інформація з приводу можливих збитків відповідача у зв'язку із вжиттям заходів забезпечення позову. При цьому, господарський суд роз'яснює відповідачу про можливість подання до суду відповідного клопотання, яке підлягає розгляду в порядку та протягом строків, встановлених статтею 141 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити заяву заступника керівника Пересипської окружної прокуратури м. Одеси від 02.12.2025 вх. № 2-1878/25 ГСОО.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Приватному підприємству «ІКС-ОРДЕР» (вул. Старобазарний Сквер, 3 кв. 1, м. Одеса, 65011, код ЄДРПОУ 34507500), як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово - кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать приватному підприємству «ІКС-ОРДЕР» у межах суми позовних вимог на загальну суму 463 190,84 грн
3. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на багатофункціональну будівлю - комплекс побутового обслуговування, торгівлі та офісних приміщень, яка належать приватному підприємству «ІКС-ОРДЕР» (код ЄДРПОУ 34507500) яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Паустовського, будинок 31-Б (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2200576751101) у межах суми позову 463 190,84 грн, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
Стягувач Пересипська окружна прокуратура м. Одеси (вул. Отамана Головатого, 89, м. Одеса, код ЄДРПОУ 03528552).
Боржник Приватне підприємство ««ІКС-ОРДЕР» (вул. Старобазарний Сквер, 3 кв. 1, м. Одеса, 65011 , код ЄДРПОУ 34507500).
Ухвала набрала законної сили 03.12.2025 та підлягає негайному виконанню.
Ухвала дійсна для пред'явлення у строк, передбачений ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції згідно із Законом №1404-VІІІ від 02.06.2016).
Ухвала може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги відповідно до ст.256 ГПК України.
Суддя Павленко Наталія Анатоліївна