Справа № 362/6453/25
Провадження № 1-кп/362/665/25
Іменем України
24.11.2025 м. Васильків
Васильківський міськрайонний суд Київської області під головуванням судді ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні об'єднане кримінальне провадження (№ ЄРДР №12025111140000610 від 03.09.2025, №12025111140000496 від 21.07.2025 та №12025111140000557 від 19.08.2025) за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, ОСОБА_2 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Миколаївка Козятинського району Вінницької області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, неодружений, працевлаштований неофіційно, вироком Васильківського міськрайонного суду Київської від 06.11.2025 засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік.
Учасники провадження:
секретар судового засідання ОСОБА_3 ,
прокурор ОСОБА_4 ,
потерпіла ОСОБА_5 ,
обвинувачений ОСОБА_2 ,
захисник ОСОБА_6
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
В обідній час доби 25.06.2025 під час дії в Україні воєнного стану близько 12 год 00 хв (більш точного часу не встановлено) ОСОБА_2 перебував в будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , де в одній із кімнат будинку побачив шафу, в якій знаходились золоті сережки вагою 7 г, що належать ОСОБА_5 . В цей час у ОСОБА_2 виник прямий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.
Після чого ОСОБА_2 , реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, розуміючи, що на території України діє воєнний стан, шляхом вільного доступу підійшов до вищевказаної шафи, звідки взяв до рук золоті сережки вагою 7 г та покинув будинок.
З місця вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 в подальшому зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 33391 грн. 74 коп.
Крім того, в нічний час доби 19.07.2025 під час дії в Україні воєнного стану близько 23 год 00 хв (більш точного часу не встановлено) ОСОБА_2 перебував між другим та третім поверхом під'їзду № 1 багатоповерхового будинку АДРЕСА_2 , де побачив велосипед марки «Kross 29? 21? (53 см) HEXAGON 5.0 KRHE5Z29-BLACK», який належить ОСОБА_7 . В цей час у ОСОБА_2 виник повторний прямий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.
Після чого ОСОБА_2 , реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, повторно, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, розуміючи, що на території України діє воєнний стан, шляхом вільного доступу підійшов до вищевказаного велосипеду марки «Kross 29? 21? (53 см) HEXAGON 5.0 KRHE5Z29-BLACK», взяв його за ручку та викотив з під'їзду будинку.
З місця вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 в подальшому зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 10250 грн. 67 коп.
Крім того, 31.08.2025 в нічний час доби під час дії в Україні воєнного стану близько 02 год 00 хв (більш точного часу не встановлено) ОСОБА_2 перебував в під'їзді № 2 корпусу № 1 житлового комплексу «Столичний», який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , де побачив, що прямо від входу у кімнаті для зберігання речей мешканців будинку, звідки наявний ще один додатковий вихід, стоїть велосипед марки «Corso Antares 29» чорного кольору, який належить потерпілій ОСОБА_8 . В цей час у ОСОБА_2 повторно виник прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме: велосипеда марки «Corso Antares 29».
Реалізуючи вказаний вище злочинний умисел, ОСОБА_2 , перебуваючи в тому ж місці, в той же час, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, в умовах воєнного стану, користуючись відсутністю сторонніх осіб, шляхом вільного доступу пройшов до кімнати для зберігання речей мешканців будинку та, скориставшись відсутністю ланцюгового велозамка, взявся руками за велосипед марки «Corso Antares 29» чорного кольору, розташований у кімнаті для зберігання речей мешканців будинку за адресою: АДРЕСА_4 , та викотив його з під'їзду через додатковий вихід, таким чином таємно викрав велосипед марки «Corso Antares 29» чорного кольору, що належить потерпілій ОСОБА_8 .
З місця вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_8 матеріальної шкоди на суму 10166 грн. 33 коп.
Позиція учасників судового провадження
Позиція сторони захисту
Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні винним себе у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, цивільний позов, пред'явлений потерпілою ОСОБА_5 , визнав в повному обсязі, і, не оспорюючи фактичні обставини, про які зазначено в обвинувальному акті, місця та часу їх вчинення, з приводу пред'явленого йому обвинувачення показав, що дійсно здійснив крадіжку сережок та велосипедів у потерпілих за вказаних в обвинувальних актах обставин.
Показання ОСОБА_2 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
В судових дебатах обвинувачений вказав, що у вчиненому щиро розкаюється, має намір вибачитися у потерпілої ОСОБА_5 особисто та відшкодувати заподіяну їй шкоду, вказав, що більше такого не повториться.
Захисник в судових дебатах просив призначити обвинувальному мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 4 ст. 185 КК України.
Позиція сторони обвинувачення
В судовому засіданні прокурор зазначив, що під час судового розгляду даного кримінального провадження обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 кримінального правопорушення знайшли своє підтвердження в повному обсязі, його дії кваліфіковано вірно і обґрунтовано, а винуватість обвинуваченого повністю підтверджена отриманими та дослідженими доказами.
Зважаючи на те, що свою вину за інкримінованим обвинуваченням ОСОБА_2 визнав повністю, просив суд здійснювати розгляд кримінального провадження на підставі ч. 3 ст. 349 КК України.
В судових дебатах прокурор просив визнати обвинуваченого винним та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі, звільнити на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, а також покласти обов'язки на підставі ст. 76 КК України.
Позиція потерпілого
Потерпіла ОСОБА_5 просила задовольнити поданий нею цивільний позов про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди з наведених в позові підстав. Щодо міри покарання послалася на думку суду.
Потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до суду не з'явились, повідомлені належним чином, висловили позицію щодо небажання приймати участь у судових засіданнях.
Обсяг та порядок дослідження судом доказів
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Судом з'ясовано чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст обставин кримінального провадження, чи немає сумнівів у добровільності позиції, а також роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Також відповідно до п. 6 розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету Міністрів Ради Європи «Стосовно спрощення кримінального правосуддя» рекомендується, що оскільки при процедурі «заява підсудного про визнання вини» від обвинуваченого вимагається явка до суду на ранній стадії провадження, щоб заявити в суді публічно чи приймає він чи спростовує обвинувачення проти себе, то суд в таких випадках має вирішувати, обійтися без всього процесу розслідування або його частини чи негайно перейти до розгляду особи правопорушника, ухвалення вироку та, по можливості, вирішення питання щодо компенсації.
Отже, за згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, а саме: матеріалів, що характеризують обвинуваченого, та матеріалів щодо речових доказів та судових витрат.
Висновки суду щодо пред'явленого обвинувачення
Вина обвинуваченого ОСОБА_2 повністю підтверджується його показаннями, в яких він не оспорював вчинення кримінальних правопорушень за викладених у обвинувальному акті обставин, визнанням своєї вини.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 185 КК України 25.06.2025 - як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, а 19.07.2025 та 31.08.2025 - як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно в умовах воєнного стану.
Мотиви призначення покарання. Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання
При обранні виду та міри покарання суд, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним вчиненому і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до вчиненого (вину визнав повністю), особу обвинуваченого, а саме: до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, працює не офіційно.
Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання, суд визнає щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити йому покарання за ч. 4 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією статті, що відповідатиме завданням та цілям кримінального покарання, та сприятиме виправленню обвинуваченого, а також буде достатнім для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Разом з тим, враховуючи наявність пом'якшуючої обставини, відсутність обтяжуючих обставин, відношення до скоєного, відсутність тяжких наслідків, позицію потерпілих та позицію прокурора, висловлену на судових дебатах, суд вважає за можливе відповідно до вимог ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 06.11.2025 вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області за ч. 1 ст. 309 КК України ОСОБА_2 засуджено до покарання у виді 1 року пробаційного нагляду.
Згідно положень ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах 1-3 цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
У висновку об'єднаної палати Верховного Суду, викладений у постанові від 15 лютого 2021 року (справа № 760/26523/17, провадження № 51-3600 кмо 20) йдеться про те, що до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, вироком суду було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших злочинах, вчинених до постановлення цього вироку, в таких випадках питання про відповідальність особи за сукупністю вчинених нею кримінальних правопорушень має вирішуватись в залежності від того, чи залишається незмінним попередній вирок, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, на момент постановлення нового вироку, і яке рішення приймає суд у новому вироку щодо покарання за злочини, вчинені до постановлення попереднього вироку.
У випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч. 4 ст. 70 КК України щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок - попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально - виконуються самостійно.
Відповідно до вироку у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_2 призначено покарання у виді - 5 років позбавлення волі та застосовано звільнення від відбування покарання, а вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06.11.2025 його засуджено до пробаційного нагляду, тобто покарання, яке підлягає реальному відбуванню.
Таким чином, оскільки ОСОБА_2 вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06.11.2025 засуджується до покарання, що належить відбувати реально, однак до постановлення даного вироку він вчинив інший злочин та відносно нього застосовано звільнення від відбування покарання, тому застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок відносно ОСОБА_2 повинен виконуватися самостійно.
Вирішення цивільного позову
Вирішуючи питання щодо цивільного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в якому вона просила стягнути з останнього на свою користь матеріальну шкоду, завдану внаслідок його злочинних дій у розмірі 33391,74 грн. та моральну шкоду в розмірів 20000 грн., суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі з наступних підстав.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що внаслідок викрадення ОСОБА_2 належних їй золотих сережок їй заподіяно матеріальної шкоди на суму 33391,74 грн., що підтверджується висновком експерта № СЕ-19/111-25/52899-ТВ від 27.07.2025. Враховуючи той факт, що викрадені золоті сережки передались їй від матері, отже, це була пам'ять про неї, яку вона мала намір передати онучці. Викраденням та неповерненням сережок їй завдана значна моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала. В судовому засіданні потерпіла наголосила, що душевні страждання були пов'язані з тим, що вона ставилася до ОСОБА_2 як до сина, її діти дуже його люблять, на даний час вона не розповідала їм нічого, щоб не засмучувати. Якщо ОСОБА_2 потрібні були якісь гроші чи допомога, ніколи йому не відмовляла, завжди допомагала, а він так з нею вчинив - вкрав сережки, які є пам'яттю від покійної матері і які вона на даний час так і не змогла повернути собі назад. Таким чином, розмір моральної шкоди вона оцінює в 20000 грн.
Згідно зі ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням, або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Виходячи з вимог ст. 11 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а також з вимог ст. 60 ЦПК України, яка зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Щодо вимог про стягнення матеріальної шкоди суд зазначає наступне.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою яка її завдала.
У судовому засіданні знайшла своє підтвердження наявність безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями обвинуваченого і матеріальною шкодою, заподіяною потерпілій ОСОБА_5 в розмірі 33391,74 грн., тому позовна вимога щодо стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої матеріальної шкоди підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимог про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України: особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
При цьому суд приймає до уваги, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним. Рівень моральних страждань визначається не тільки видом правопорушення та його складністю, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди.
Постанова ВП ВС від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц вказує, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до переконання, що потерпілій ОСОБА_5 була завдана моральна шкода, оскільки внаслідок вчинення кримінального правопорушення щодо неї. Вона зазнала душевних, психічних переживань, спричинених втратою золотих сережок, які були пам'яттю про померлу матір.
При вирішенні питання щодо розміру грошового відшкодування моральної шкоди, суд виходить з засад розумності, виваженості та справедливості, враховує характер вчиненого обвинуваченим ОСОБА_2 умисного діяння, яке є кримінальним правопорушенням проти власності, а також характер страждань потерпілої ОСОБА_5 , які посилилися тим, що обвинувачений був їй як син і вона йому довіряла, визнання обвинуваченим позовних вимог в повному обсязі, та його намір, висловлений в судовому засіданні, відшкодувати все в повному обсязі. Тому суд приходить до висновку про необхідність задоволення в повному обсязі позовних вимог потерпілої ОСОБА_5 щодо відшкодування моральної шкоди у сумі 20000 гривень.
Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку
В порядку ст. 124 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з
обвинуваченого витрати, пов'язані із залученням експерта за проведення судово-товарознавчих експертиз згідно висновків експерта № СЕ-19/111-25/45882-ТВ від 28.07.2025 у сумі 1337,10 грн.; № СЕ-19/111-25/52899-ТВ від 27.08.2025 у сумі 1337,10 грн.; № СЕ-19/111-25/55534-ТВ від 09.09.2025 у сумі 1782,80 грн., в загальному розмірі - 4497 грн.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.
Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 369-371, 373- 374, 381-382 КПК України, -
ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки:
1)періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, або роботи;
3)не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06.11.2025 щодо ОСОБА_2 виконувати самостійно.
Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду, завдану внаслідок злочинних дій, в розмірі 33391 (тридцять три тисячі триста дев'яносто одна) грн. 74 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду, завдану внаслідок злочинних дій, в розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 витрати, пов'язані із залученням експерта у загальному розмірі 4497 (чотири тисячі чотириста дев'яносто сім) грн. на користь держави.
Речові докази у провадженні:
- велосипед марки «Kross 29? 21? (53 см) HEXAGON 5.0 KRHE5Z29-BLACK» сірого кольору, переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_7 , відповідно до розписки від 14.08.2025, - залишити в її повному володінні, користуванні і розпорядженні;
- оптичний носій інформації (ком пакт-диск) «CD-R» білого кольору, марки «HP», 52х, 80 min, на якому є рукописний напис «Відеозапис з камер відеоспостереження ЖК «Столичний», де розміщені файли, який зберігається в матеріалах кримінального провадження, - залишити в матеріалах кримінального провадження;
- велосипед марки «Corso Antares 29» чорного кольору, розмір коліс 29?, розмір рами 19?, переданий на зберігання ОСОБА_8 , відповідно до зберігальної розписки від 08.09.2025, - залишити в її повному володінні, користуванні і розпорядженні.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на вирок суду, окрім з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України, може бути подана до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1