65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"03" грудня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3910/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, 1, м. Одеса, 65039)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрил-груп» (б. Академіка Вернадського, 36-А, м. Київ, 03142)
про стягнення 14460,87 грн,
Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрил-груп», в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати у розмірі 518,37 грн, пеню в сумі 773,84 грн та неустойку за прострочення повернення об'єкта оренди у розмірі 13168,66 грн.
Позиції учасників справи
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення від 01.01.2017 № 1/17 в частині здійснення повної та своєчасної оплати орендних платежів за користування майном, що належить до комунальної власності, а також порушення строків повернення орендованого майна після закінчення строку дії договору.
Відповідач відзив на позов і жодних доказів суду не надав, про розгляд справи був повідомлений належним чином, а отже справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішується судом за наявними матеріалами.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.09.2025 позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3910/25; постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; роз'яснено сторонам про можливість подання відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Обставини справи
Відповідно до витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.01.2018 № 109995431 територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності належить нежитловий комплекс міської клінічної лікарні № 10, загальною площею 21435,10 кв.м., за адресою: вул. Маршала Малиновського, 61-А, м. Одеса.
01.01.2017 між Комунальним підприємством «Одесфарм» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармдрайв» (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 1/17, згідно з п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 18,0 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, 61-А, у КУ «МКЛ № 10» для розміщення аптечного пункту, терміном на 2 роки 11 місяців.
У п. 1.3. договору визначений його термін дії з 01.01.2017 до 30.11.2019.
Відповідно до п. 2.1., 2.2. договору орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 № 961). За орендоване нежитлове приміщення, загальною площею 18,0 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, 61-А, у КУ «МКЛ №10» орендар зобов'язується сплачувати орендну плату за базовий місяць розрахунку орендної плати (останній місяць, за який визначено індекс інфляції) у розмірі 1429,22 грн з ПДВ. Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно з п. 2.4., 2.5., 2.6. договору орендар зобов'язаний вносити орендну плату та інші платежі за цим договором щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності. Розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики її розрахунку, ціп і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради, що набрали чинності, в порядку передбаченому чинним законодавством. Встановлену плату за цим договором орендар зобов'язується щомісячно вносити на розрахунковий рахунок КП «Одесфарм».
Пунктом 4.8. договору передбачено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.
За умовами п. 4.11. договору у випадку припинення дії цього договору, у зв'язку із закінченням строку чи дострокового його розірвання, орендар, який негайно не повернув майно, сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати, з урахуванням щомісячного індексу інфляції, по день фактичного звільнення приміщення з підписанням акту приймання-передачі.
Відповідно до п. 5.2. договору за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов'язку припиняється через один рік з дня, коли обов'язок повинен був бути виконаний.
За умовами п. 7.8. договору його дія припиняється внаслідок, зокрема: закінчення строку, на який його було укладено; достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду.
Згідно з п. 7.10. договору вступ орендаря у користування приміщеннями настає одночасно з підписанням акту приймання-передачі вказаних приміщень.
За актом приймання-передачі від 01.01.2017 відповідачем були прийняті в тимчасове платне користування нежитлові приміщення, загальною площею 18,0 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, 61-А, у КУ «МКЛ № 10» для розміщення аптечного пункту.
05.01.2018 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармдрайв» (орендар) був укладений додатковий договір № 1 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 01.01.2017 № 1/17, згідно з п.1.1. якого, на підставі рішення Одеської міської ради від 26.04.2017 № 1962-VII та на підставі акту приймання-передачі приміщення від 05.01.2018, сторони погодили у преамбулі та розділі «Місцезнаходження сторін» договору назву орендодавця змінити на «Департамент комунальної власності Одеської міської ради». Цим додатковим договором підп. 2.2. п. 2 договору доповнено наступним: «З 01.01.2018 орендар перераховує орендну плату, у встановленому даним договором розмірі, з урахуванням індексу інфляції та ПДВ, на рахунки орендодавця та балансоутримувача. Розподіл щомісячної суми орендної плати та перерахування її на рахунок балансоутримувача та орендодавця проводиться орендарем у порядку, передбаченому рішенням Одеської міської ради про бюджет міста на відповідний рік.». Також додатковим договором погоджено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності. Вказаний додатковий договір погоджений балансоутримувачем - Комунальним підприємством «Одесфарм».
29.11.2019 між сторонами, за погодженням з балансоутримувачем, був укладений додатковий договір № 2 про внесення змін до договору, за умовами якого строк дії договору продовжено до 29.11.2020. Далі, між цими ж учасниками господарських правовідносин був укладений додатковий договір № 3 про внесення змін до договору, за умовами якого термін дії договору продовжено до 15.04.2023 та погоджено розмір орендної плати, яку орендар зобов'язався сплачувати з 15.05.2020, у розмірі 1198,85 грн, що є базовою ставкою орендної плати за місяць без урахування індексу інфляції та податку на додану вартість.
Рішенням учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармдрайв» від 03.09.2020 змінено його назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Акрил-груп».
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача, в якій просив суд: розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 01.01.2017 № 1/17, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Акрил-груп» та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради; виселити Товариство з обмеженою відповідальністю “Акрил-груп» з нежитлового приміщення третього поверху, загальною площею 18,0 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Олексія Вадатурського (стара назва - Маршала Малиновського), 61-А, у КУ “МКЛ № 10», для розміщення аптечного пункту, (балансоутримувач: КП “Одесфарм») на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Акрил-груп» на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заборгованість з орендної плати у розмірі 27363,02 грн та пеню у сумі 2696,99 грн.
За результатом вирішення спору у справі № 916/442/25 Господарським судом Одеської області 12.05.2025 було прийнято рішення, яким позов Департаменту задоволено повністю. Так, вирішуючи спір у справі № 916/442/25 між цими ж сторонами, судом було встановлено, зокрема, що: договір автоматично продовжив свою дію на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 “Про особливості оренди державного та комунального майна»; на час вирішення спору за відповідачем рахувалась заборгованість з орендної плати в сумі 27363,02 грн, яка утворилася за період з 01.02.2024 по 31.01.2025; у зв'язку з виниклою у відповідача заборгованістю суд визнав правомірними вимоги Департаменту про розірвання договору та виселення відповідача з орендованих приміщень. Вказане судове рішення набрало законної сили 05.06.2025, про що свідчать дані КП «ДСС», а на підтвердження іншого матеріали справи доказів не містять.
Так, вищевказане судове рішення для примусового виконання позивачем було подано до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). 21.08.2025 державним виконавцем був складений акт, з якого вбачається, що при здійснені виходу за адресою місцезнаходження орендованого відповідачем майна, виявлено, що приміщення звільнено, рішення виконано. У зв'язку з вказаними обставинами державним виконавцем 01.09.2025 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 78692849 з примусового виконання рішення суду у справі № 916/442/25.
У зв'язку з тим, що на час розгляду судом справи № 916/442/25 договір був чинний, натомість відповідачем орендна плата не сплачувалась, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, що розглядається в межах цієї справи, про стягнення з останнього орендної плати в сумі 518,37 грн за період з 01.02.2025 по 04.06.2025 у розмірі 5% від загальної суми оренди та пені в сумі 773,84 грн, яка позивачем нарахована на загальну (повну) суму заборгованості з орендної плати по кожному місяцю окремо за період з 16.02.2025 по 30.06.2025. Крім цього, у зав'язку з тим, що відповідач прострочив строки повернення орендованого майна після закінчення договору, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача в межах цієї справи неустойку в сумі 13168,66 грн. Розрахунок неустойки позивач здійснив за період з 05.06.2025 по 21.08.2025 включно у розмірі подвійної орендної плати (100%) з додаванням до базової орендної плати індексу інфляції та ПДВ.
Законодавство, застосоване судом до спірних відносин
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно з ч.1, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом ч.ч.1, 3 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.
Відповідно до ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата визначається за результатами аукціону. У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна. У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності. Порядок розподілу орендної плати для об'єктів, що перебувають у державній власності, між державним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається Порядком передачі майна в оренду. Порядок розподілу орендної плати для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим. Порядок розподілу орендної плати для об'єктів, що перебувають у комунальній власності, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається представницьким органом місцевого самоврядування. Стягнення заборгованості з оплати орендної плати може здійснюватися в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Частиною 1 статті 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, чинній станом на 12.05.2025) встановлено, що у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
За змістом ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно з ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позиція суду
Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього заборгованості з орендної плати у розмірі 518,37 грн, пені в сумі 773,84 грн та неустойки в сумі 13168,66 грн, нарахованої відповідно до ч.2 ст.785 ГПК України, яка передбачає санкцію за невиконання орендарем обов'язку з повернення об'єкту з оренди.
Під час розгляду справи судом була встановлена обставина щодо укладення між сторонами договору оренди нежитлового приміщення від 01.01.2017 № 1/17, який є розірваний з 05.06.2025 на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 12.05.2025 у справі № 916/442/25.
Отже, оскільки укладений між сторонами договір є припиненим з 05.06.2025, а матеріали справи не місять доказів внесення відповідачем орендних платежів на користь позивача за період з 01.02.2025 по 04.06.2025, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за вказаний період в сумі 518,37 грн є обґрунтованими та такими, що не спростовані відповідачем. Також, у зв'язку з цим, суд вважає правомірною позовну вимогу позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 773,84 грн, яка нарахована на суму заборгованості з орендної плати, що мала місце у спірному періоді. При цьому суд також враховує, що умовами договору, з урахування внесених змін, передбачено здійснення сплати саме орендної плати у відповідному відсотковому співвідношенні на рахунки орендодавця та балансоутримувача, в цей же час, сторони договору не передбачили розподіл на користь балансоутримувача штрафних санкцій.
Далі, оскільки укладений між сторонами договір оренди припинив свою дію 05.06.2025, відповідно, у відповідача виник обов'язок повернути позивачеві з орендного користування нежитлове приміщення. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач цього обов'язку у визначеному договором порядку не виконав, а саме не повернув позивачу орендоване майно за актом у п'ятнадцятиденний термін, що не спростовано відповідачем. Матеріалами справи підтверджується, що позивачем був поданий до виконання наказ Господарського суду Одеської області у справі №916/442/25 про примусове виселення відповідача з орендованого приміщення. Відповідно до акту державного виконавця, останнім зафіксовано виселення відповідача з орендованого приміщення 21.08.2025, на підтвердження іншого в матеріалах справи відсутні докази. Отже, оскільки відповідач допустив порушення строків повернення орендованого майна після закінчення строку дії договору, суд дійшов висновку, що позивач має право на нарахування неустойки за таке прострочення.
Водночас, при вирішенні питання щодо вимог позивача про стягнення з відповідача неустойки, суд також враховує наступні висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах: неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним. Неустойка за ч. 2 ст. 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов'язання наймача (орендаря) з повернення об'єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов'язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном (постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19); законодавство у сфері орендних правовідносин пов'язує припинення обов'язків орендаря з фактом поверненням об'єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акту приймання-передачі (постанова Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 910/2597/14). У разі невиконання обов'язку, передбаченого ч. 1 ст. 785 ЦК України, цивільним законодавством визначена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди. Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої ч. 2 ст. 785 ЦК України, пов'язується з простроченням орендарем виконання зобов'язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі. Частиною 1 ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Отже, неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов'язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст. 614 ЦК України (постанова Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 924/599/19, постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19); відповідно до ст. 614 ЦК України, для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 цього Кодексу, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання. Тобто судам потрібно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав (постанова Верховного Суду від 20.03.2024 у справі № 911/255/23, від 30.08.2019 у справі № 910/13695/18).
При цьому, умисел як форма вини включає елемент усвідомлення та наміру. Діяння особи вважаються такими, що вчинені з умислом, якщо вона усвідомлювала протиправність своєї поведінки та бажала або свідомо допускала настання шкоди (збитків). Вина у формі необережності має місце за відсутності у особи наміру завдати шкоди. При необережності особа не передбачала можливість настання шкідливих наслідків свого діяння, хоча могла та повинна була їх передбачити або легковажно (безпідставно) сподівалася на їх відвернення. В цей же час, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ч. 2 ст. 614 ЦК України).
Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідачем вживались належні заходи щодо повернення позивачу об'єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за рішенням суду та щодо вчинення позивачем дій, спрямованих на ухилення від обов'язку прийняти орендоване майно від відповідача та оформити повернення наймачем орендованого майна. За цих обставин, суд виснує, що відповідачем не доведена обставина відсутності його вини у порушенні строків повернення орендованого майна.
Як зазначалось судом, договір припинив свою дію 05.06.2025. Загальними нормами, які визначені у ч. 2 ст. 785 ЦК України, передбачено, що орендар зобов'язаний повернути орендоване майно після припинення договору негайно, а спеціальний закон, який регулює майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, визначає для орендаря три робочих дня для виконання цього обов'язку (ст. 25 Закону). В цей же час, судом встановлено, що умовами укладеного між сторонами договору передбачений обов'язок орендаря повернути орендоване майно після припинення договору у п'ятнадцятиденний термін, відповідно, відповідач мав легітимні очікування щодо можливості повернення майна саме у строк, визначений договором. За цих обставин суд виснує, що відповідач був зобов'язаний повернути орендоване майно до 20.06.2025 включно, а з 21.06.2025 позивач має право нараховувати неустойку в порядку ч. 2 чт. 785 ЦК України (аналогічний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 23.10.2024 у справі № 916/3409/22). Разом з цим, як встановлено судом, позивач помилково нарахував неустойку з 05.06.2025, що є підставою для здійснення судом перерахунку цієї суми.
При цьому, суд також враховує позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 23.10.2024 у справі № 916/3409/22 та зводиться до того, що передбачену приписами частини другої статті 785 ЦК України неустойку слід нараховувати в двократному розмірі орендної плати, яка підлягала б сплаті, якби договір оренди діяв, а тому правомірним є обчислення такої неустойки виходячи з розміру орендної плати, погодженого сторонами з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акту приймання-передачі приміщення, як то передбачено умовами договору.
Водночас, суд зазначає, що у постанові від 20.11.2020 у справі № 916/1319/19 Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду були викладені висновки про те, що при розрахунку розміру неустойки згідно з частиною другою статті 785 ЦК України за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном. З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необхідність виключення з наданого позивачем розрахунку суми ПДВ та здійснити власний розрахунок неустойки за вищевказаний період. За результатом здійсненого судом розрахунку встановлено, що сумою неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача за період з 21.06.2025 по 21.08.2025 на користь позивача, є 8684,22 грн.
За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрил-груп» слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати у розмірі 518,37 грн, пеню в сумі 773,84 грн та неустойку за прострочення повернення об'єкту оренди у розмірі 8684,22 грн.
Розподіл судових витрат
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги вищезазначене, судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2088,99 грн.
Керуючись ст. 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Акрил-груп» (б. Академіка Вернадського, 36-А, м. Київ, 03142, код ЄДРПОУ 40388243) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, 1, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 26302595) борг в сумі 518 грн 37 коп, пеню в сумі 773 грн 84 коп, неустойку в сумі 8684 грн 22 коп та судовий збір в сумі 2088 грн 99 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 03 грудня 2025 р.
Суддя Д.О. Бездоля