Справа № 359/13245/25
Провадження № 3/359/5170/2025
Бориспільський міськрайонний суд Київської області
19 листопада 2025 року м. Бориспіль
Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Вознюк С.М., розглянувши, за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, прокурора Гайфуліної Н.П, адміністративний матеріал, що надійшли від управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань в Київській області Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,
по відношенню до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, місце реєстрації та місце проживання: АДРЕСА_1 ; раніше працюючої на посаді - головним спеціалістом відділу координації, оцінки та моніторингу надання соціальних послуг управління соціальної та ветеранської політики; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 07.10.1997 Бориспільським МРВ ГУ МВС України в Київській області, -
ОСОБА_1 будучи головним спеціалістом відділу координації, оцінки та моніторингу надання соціальних послуг управління соціальної та ветеранської політики Бориспільської міської ради Київської області, будучи посадовою особою місцевого самоврядування V категорії посад , являючись суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушення, пов'язаних з корупцією, згідно з пп.»в» п.1 ч.1 ст. 3 Закону № 1700 V-II, та приміткою до ст. 172-6 КУпАП, на якого поширюється дія Закону № 1700 V-II, в порушення вимог ч. 1 ст. 45 розділу V-II Закону № 1700 V-II несвоєчасно 05.06.2025, без поважних причин, подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАп.
У судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 пояснила, що вину у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, визнає повністю та щиро розкаюється у скоєному. Отримавши повідомлення про факт неподання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, листом- повідомленням звертають увагу на те, що протягом десяти днів з дня отримання цього повідомлення повинні подати декларацію. Після отримання інформації про необхідність подачі декларації за 2024 рік негайно розпочала процес декларування, оскільки недосконало володіла знаннями в сфері антикорупційного законодавства. Повідомлена була 03.06.2025 року, а подана декларація 05.06.2025року. Просила призначити покарання у виді усного зауваження.
Прокурор в судовому засіданні обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, підтримала повністю та вказала, що ОСОБА_1 , будучи суб'єктом декларування згідно з пп. "а" п. 2 ч. 1 ст. 3 ЗУ "Про запобігання корупції", примітки до ст. 172-6 КУпАП, є суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, безумовно порушив вимоги ч. 1 ст. 45 та п. 2-1 Прикінцевих положень Закону, оскільки несвоєчасно, подав без поважних причин щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік. Просила визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накласти на неї стягнення із застосуванням статті 22 КУпАП., в межах санкції даної статті.
Суд, заслухавши пояснення прокурора та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, думку прокурора, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Встановлено, що наказом Наказом управління соціальної політики та охорони здоров'я Бориспільської міської ради від 29.12.2023 №94-к ОСОБА_1 переведено на посаду головного спеціаліста відділу координації, оцінки та моніторингу надання соціальних послуг. Згідно з даними особової картки працівника ОСОБА_1 присвоєно 10 ранг посадової особи місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посада головного спеціаліста відділу координації, оцінки та моніторингу надання соціальних послуг управління соціальної та ветеранської політики Бориспільської міської ради відноситься до V категорії посад органів місцевого самоврядування.
Також, згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування» посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Статтею другою Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» визначено, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Отже, ОСОБА_1 , будучи головним спеціалістом відділу координації, оцінки та моніторингу надання соціальних послуг управління соціальної та ветеранської політики Бориспільської міської ради, є посадовою особою місцевого самоврядування.
Так, 01.06.2007 ОСОБА_1 прийнято присягу посадової особи місцевого самоврядування, 12.06.2016 вона письмово попереджена про встановлені Законом України «Про запобігання корупції» вимоги та обмеження.
Згідно з пп. «а» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є, зокрема, посадові особи місцевого самоврядування.
Відповідно до примітки до ст. 172-6 КУпАП суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до ч. 2, 1 ст. 2, 45 Закону зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до наказу управління соціальної та ветеранської політики Бориспільської міської ради від 04.11.2024 №122-к/тр ОСОБА_1 звільнено з 05.11.2024 з займаної посади.
Відповідно до примітки до ст. 172-6 КУпАП суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до ч. 1, 2 ст. 45 Закону зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Також, абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону встановлено, що особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах “а», “в» - “г» пункту 2 частини першої статті 3, зобов'язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати у встановленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за звітний рік.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 12 Закону з метою виконання покладених на нього повноважень має право приймати з питань, що належать до його компетенції обов'язкові до виконання нормативно-правові акти. Нормативно-правові акти НАЗК підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та є обов'язковими до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, що визначено у ч. 5 ст. 12 Закону.
Згідно з пп. 1 п. 2 розділу II Вищезазначеного Порядку щорічна декларація (після звільнення) подається у період з 00 годин 01 січня до 00 годин 00 хв. 01 квітня року, наступного за звітним. Така декларація охоплює звітний рік, що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.
Тобто у ОСОБА_1 виник обов'язок подати щорічну декларацію після звільнення за 2024 рік, упродовж часу з 00:00 год. 01.01.2025 по 23:59 год. 31.03.2025 (граничний строк).
Тобто, 01.04.2025 в 00:00 год. ОСОБА_1 порушила порядок, передбачений ст. 45 Закону.
Відповідно до публічних достовірних інформацій, оприлюдненої на офіційному сайті НАЗК, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, після звільнення ОСОБА_1 подала лише 05.06.2025 о 15:11, тобто несвоєчасно без поважних причин.
Частиною 1 ст. 172-6 КУпАП встановлено, що несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є формальним, оскільки не передбачає настання наслідків, водночас суб'єкт правопорушення усвідомлює протиправність вчиненого ним діяння (дії або бездіяльності).
Виходячи із диспозиції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування є адміністративним правопорушенням, пов'язаним з корупцією, що вчиняється суб'єктом правопорушення, який усвідомлює, що його бездіяльність у неподанні (без поважних причин) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в строки встановлені Законом, призведе до порушення Закону (тобто є протиправною) і подальше свідоме неподання декларації може призвести до кримінальної відповідальності за статтею 366-2 Кримінального кодексу України. Суб'єкт правопорушення, з метою припинення такого порушення і уникнення бути притягнутим до кримінальної відповідальності, вже після пропуску строків подання декларації здійснив подачу декларації і бажає, щоб чинити, при цьому розуміє, що тим самим фактично визнає свою провину і викриває себе у вчиненні адміністративного правопорушення за несвоєчасне її подання.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення за несвоєчасне неподання декларації буде відсутня у разі об'єктивної неможливості вчасного її подання, тобто поважних причин (неналежна робота Реєстру, хвороба, інша непереборна сила, що унеможливлює вчасне подання декларації). В її подальше несвоєчасне подання декларації не утворює склад адміністративного правопорушення, окрім випадків, коли суб'єкт правопорушення вже після усунення таких причин, свідомо без їх приписів часу і не подав декларацію.
Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Обов'язком суб'єкта декларування є знання і безумовне виконання вимог Закону, у тому числі вимог абз. 4, 2 ст. 45.
Поважних причин, які б перешкоджали вчасно подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 під час судового розгляду не встановлено.
Дата звільнення: 05.06.2025. Тобто, дата подачі декларації до реєстру.
Місце вчинення правопорушення в даному випадку є невизначеним, оскільки ОСОБА_1 мала можливість подати декларацію через мережу Інтернет в будь-якому місці. Проте, враховуючи, що на дату вчинення на дату вчинення вона припинила повноваження, то місцем вчинення правопорушення слід вважати адресу місця її проживання - АДРЕСА_1 .
Першочерговою справою держави та загальними засадами протидії корупції є запобігання корупційним та пов'язаним із корупцією правопорушенням.
Одним з основоположних принципів діяльності із запобігання і протидії корупції є невідворотність відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, оскільки ці правопорушення несуть негативні наслідки, які можуть виражатися у підриві авторитету державних органів та органів місцевого самоврядування та зашкодити суспільним інтересам, а отже не можуть бути визнані як малозначними.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, що посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад указаного правопорушення є формальним, тобто таким, який не передбачає наслідків як обов'язкового елементу об'єктивної сторони, а той час як обов'язковим елементом об'єктивної сторони формального складу завжди є діяння.
Отже, відсутність суспільної шкоди від адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, так само як і відсутність шкідливих наслідків від нього не є тими необхідними та достатніми підставами для застосування вимог статті 22 КУпАП.
Вважаю, що у діях (бездіяльності) ОСОБА_1 наявні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та вона підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.
Суддя, встановивши обставини передбачені ст. 280 КУпАП, оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази, всебічно, повно і об'єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, підтверджується: даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, № 4158 від 30.10.2025 р., яким встановлено факт вчинення порушення ОСОБА_1 вимог Закону України "Про запобігання корупції", відповідно вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.172-6 КУпАП, з якими вона ознайомлений та який ним власноручно підписаний; витягом з Єдиного державного реєстру декларацій та загальнодоступними даними Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які розміщені на сайті Національного агентства, відносно суб'єкта декларування ОСОБА_1 , з якого вбачається, що ОСОБА_1 подала щорічну декларацію за 2024 рік 05.06.2025 року о 15:11 год.; копією наказу № 122-к/тр від 04.11.2024 р. про звільнення за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію ; копією присяг; копією посадової інструкції.
Таким чином, у справі про адміністративне правопорушення є достатньо достовірних, належних та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією.
Своїми діями, ОСОБА_1 будучи головним спеціалістом відділу координації, оцінки та моніторингу надання соціальних послуг управління соціальної та ветеранської політики Бориспільської міської ради Київської області, суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 1 стаття 3 Закону № 1700 V-II, та примітки до стаття 172-6 КУпАП, в порушення вимог абз. 1 ч. 1 ст. 45 розділу V-II, несвоєчасно 05.06.2025, без поважних причин, подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік.
При цьому суддя не вбачає підстав для визнання поважними, зазначені ОСОБА_1 причини пропуску нею строку подачі електронної декларації. Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв'язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо, ОСОБА_1 як суб'єкту декларуванню було відомо про необхідність завчасно підготуватися до чергового етапу електронного декларування в Україні. Тому при всій завбачливості та уважності могла раніше виявити та усунути ті проблеми, які стали йому на перешкоді при поданні електронної декларації.
Отже, доказів поважності причин неподання ОСОБА_1 , як суб'єктом декларування, у визначений законом строк, щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік, у судовому засіданні здобуто не було.
Враховуючи вищевикладене, суддя приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 , вбачається склад адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, оскільки остання, головним спеціалістом відділу інженерно - кошторисної роботи та контролю за будівництвом, несвоєчасно подала декларацію, без поважних причин.
На підставі статті ст. 33 КУпАП України при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 суддя виходить з наступного.
Відомості про те, що ОСОБА_1 , раніше притягувалася до адміністративної відповідальності в протоколі та матеріалах справи відсутні.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, вчинене ОСОБА_1 хоч і містить в собі усі юридичні ознаки, що характеризують правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, але внаслідок всіх конкретних обставин вказане правопорушення не відповідало тій суспільній небезпеці, яка є типовою для цього виду правопорушення, зокрема, її дії суб'єктивно не були направлені на заподіяння шкоди суспільним інтересам, юридичним та фізичним особам, і така шкода фактично не була заподіяна, будь-яких тяжких наслідків від вчиненого не настало.
До обставин, що пом'якшують відповідальність правопорушника, суддя, на підставі ст. 34 КпАП України, відносить щире каяття, а також те, що правопорушення ОСОБА_1 вчинене нею вперше.
Обтяжуючих відповідальність особи обставин судом не встановлено.
Відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого правопорушення орган, уповноважений вирішувати справу, може звільнити правопорушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
На підставі викладеного, враховуючи ступінь вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, особу правопорушниці, обставини, що пом'якшують відповідальність, та відсутність обтяжуючих відповідальність обставин, фактичні обставини вчинення правопорушення, а також те, що ОСОБА_1 подала декларацію із запізненням, вжила заходи для належного виконання вимог законодавства, визнання своєї провини, внаслідок вчиненого тяжких наслідків не настало, шкоди державним чи суспільним інтересам завдано не було, що в свою чергу, значно знижує ступінь суспільної небезпеки даного правопорушення, у зв'язку з чим суддя дійшов висновку, що можливо ОСОБА_1 звільнити від адміністративної відповідальності, оголосивши останній усне зауваження.
З урахуванням викладеного провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» слід стягнути з ОСОБА_1 , яку накладено адміністративне стягнення судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 23, 33, 36, ч.1 ст.172-6 КУпАП, 245, 247, 268, 280, ч.2 ст. 284 КУпАП, суддя -
Визнати винною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від адміністративної відповідальності, оголосивши усне зауваження.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по притягненню останньої до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, - закрити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_1 , на користь державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106; МФО 899998, призначення платежу: судовий збір) судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Постанова суду набрала законної сили ___________________.
Суддя : С.М. Вознюк