79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
28.11.2025 Справа № 914/2674/25
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут», м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроасфальт», м. Стрий, Львівська область
про стягнення 94 681,34 грн
Суддя Наталія Мороз
За участю секретаря с/з Олександри Псярук
Представники:
Від позивача: С. Булькевич
Від відповідача: не з'явився
Суть спору:
В провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа № 914/2674/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроасфальт» про стягнення 94 681,34 грн.
Ухвалою суду від 03.09.2025, з урахуванням ухвали від 11.09.2025, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 30.09.2025.
30.09.2025 судове засідання не відбулось з технічних причин, що унеможливило технічну фіксацію судового процесу та проведення засідання за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку (ВКЗ) ЄСІТС.
Ухвалою суду від 30.09.2025 розгляд справи по суті призначено на 04.11.2025.
04.11.2025 у зв'язку з перебуванням судді Н. Мороз на лікарняному, розгляд справи не відбувся.
Ухвалою суду від 10.11.2025 призначено розгляд справи на 28.11.2025.
В судове засідання 28.11.2025 позивач з'явився, дав пояснення по суті справи. Ствердив, що сума заборгованості, яка є предметом спору, не була сплачена відповідачем. Позов просив задоволити.
Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причин неучасті не повідомив.
Суд зазначає про належне виконання обов'язку щодо повідомлення учасників справи про час, дату та місце розгляду справи, зокрема відповідача, шляхом надіслання ухвал суду в електронній формі до Електронного кабінету відповідача, та оприлюднення в електронній формі в Державному реєстрі судових рішень.
Згідно з ч. ч. 5, 5 ст. 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
У відповідності до ч.11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Таким чином, ухвали суду у даній справі були внесені до АСДС та автоматично направлені та доставлені в електронний кабінет Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроасфальт», що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.
У відповідності до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30.08.2022 у справі № 459/3660/21, довідка про доставку документа в електронному вигляді до “Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд звертає увагу на те, що чинний Господарський процесуальний кодекс України, спрямований на забезпечення своєчасності розгляду справ та правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, з огляду на що встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, чіткі стадії судового процесу, розумні обмеження, в тому числі щодо подання доказів. Саме тому всі процесуальні дії суду та учасників процесу повинні вчинятися своєчасно з тим, щоб під час підготовки справи до розгляду не залишилося невирішених питань, які можуть затримати розгляд справи по суті.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи наведене, в тому числі неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про постачання електричної енергії споживачу шляхом підписання боржником заяви-приєднання від 10.12.2020 до публічного договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах Комерційної пропозиції № 6/1 тарифний план «Базовий без тарифу ОСР».
Враховуючи наведене, Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» звернулось до господарського суду із позовом про стягнення з відповідача 93 334, 08 грн заборгованості за спожиту електричну енергію, 542, 77 грн інфляційних втрат, 804, 49 грн 3% річних та 2 422, 40 грн.
Позиція відповідача.
Відповідач участі у судових засіданнях особисто або уповноваженого представника не забезпечив, правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 ГПК України не скористався.
Обставини справи.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроасфальт» виникли правовідносини на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу.
Згідно умов вказаного договору, такий є публічним договором приєднання, що встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (далі-споживач) постачальником електричної енергії (далі-постачальник) та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору (п.1.1). За цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п.2.1). Обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії (п.2.2). Обсяг проданої за розрахунковий період електричної енергії визначається оператором системи розподілу та підтверджується шляхом підписання між постачальником та споживачем акту прийому-передачі товарної продукції (п.2.3). Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком № 1 до цього договору (п.3.1). Споживач має право вільно змінювати постачальника відповідно до процедури, визначеної ПРРЕЕ, та умов цього договору (п.3.2). Постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком № 2 до цього договору (п.3.3). Постачальник зобов'язується забезпечити комерційну якість послуг, які надаються споживачу за цим договором, що передбачає вчасне та повне інформування споживача про умови постачання електричної енергії, ціни на електричну енергію та вартість послуг, що надаються, надання роз'яснень положень актів чинного законодавства, якими регулюються відносини сторін, ведення точних та прозорих розрахунків із споживачем, а також можливість вирішення спірних питань шляхом досудового врегулювання (п.4.2). Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком № 2 до цього договору (п.5.1). Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п.5.5). Споживач має право: отримувати електричну енергію на умовах, зазначених у цьому договорі (п.6.1). Споживач зобов'язується: забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору (п.6.2). Постачальник має право: отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію (п.7.1). Постачальник зобов'язується: забезпечувати належну якість надання послуг з постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства та цього договору (п.7.2). Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком № 1 до цього договору. Термін дії даного договору не може бути більшим за термін дії договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, що укладений споживачем з Оператором системи розподілу (п.13.1).
У комерційній пропозиції № 6/1 від 01.06.2020, що є додатком № 2 до договору про постачання електричної енергії споживачу, постачальником універсальної послуги визначено, що остаточний розрахунок за розрахунковий період надається не пізніше 8 числа місяця наступного за розрахунковим.
10.12.2020 споживачем підписано заяву-приєднання № 8554, що є додатком № 1 до договору про постачання електричної енергії споживачу. Також, 10.12.2020 споживачем підписано заявку про обсяги договірного споживання електричної енергії у 2021 (додаток № 2 до заяви-приєднання).
На виконання взятих на себе за договором зобов'язань, позивач поставив відповідачу електричну енергію в розмірі 13 667 кВт/год фактичних обсягів спожитої електричної енергії: за березень - травень 2025 року, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі фактичних обсягів спожитої електричної енергії за підписом уповноважених представників ТзОВ «Львівенергозбут» та Оператора системи розподілу. Факт споживання електричної енергії за вказаний період та її обсяги встановлені спеціально уповноваженим учасником ринку оператором системи розподілу АТ «Укрзалізниця» у спосіб та порядок, встановленим чинним законодавством.
Однак, відповідач не виконав зобов'язання, що були покладені на нього відповідно до умов договору, а саме не здійснив сплату постачальнику за використану електроенергію, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість в розмірі 93 334, 08 грн, відповідно до розрахунку.
Невиконання відповідачем зобов'язань, підтверджується також рахунками сплати електричної енергії: за березень 2025; квітень 2025; травень 2025, які споживач самостійно отримує через систему онлайн-розрахунків «Персональний особистий кабінет» не пізніше 8 (восьмого) календарного дня наступного за розрахунковим періодом, який вважається таким, що наданий споживачу постачальником не пізніше 8 (восьмого) календарного дня наступного за розрахунковим.
Враховуючи наведене, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 93 334, 08 грн заборгованості за спожиту електричну енергію 542, 77 грн інфляційних втрат, 804, 49 грн 3% річних.
Оцінка суду.
Згідно з ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В даному випадку, між сторонами виникло господарське зобов'язання на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу.
Згідно з ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом п. 8 ч. 1 ст. 46 ЗУ «Про ринок електричної енергії», оператор системи розподілу забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Згідно з ст. 56 ЗУ "Про ринок електричної енергії", умови постачання електричної енергії, права та обов'язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.
У відповідності до ст. 57 вказаного Закону, електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ) якими врегульовано взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем.
Згідно з п. 1.2.7 ПРРЕЕ, постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу та укладається в установленому цими Правилами порядку.
За змістом п. 3.1.1 ПРРЕЕ, постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами.
Згідно з п. 3.1.7 ПРРЕЕ, договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.
Відповідно до п. 4.1 та п. 4.2 ПРРЕЕ, розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів. Послуги з розподілу або передачі електричної енергії оплачуються відповідно до умов договору споживача з електропостачальником або споживачем, або електропостачальником на зазначений у відповідних договорах поточний рахунок оператора системи.
Згідно з п. 4.12 ПРРЕЕ, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Пунктом 5.5.5 ПРРЕЕ передбачено обов'язки споживача електричної енергії, зокрема сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору; здійснювати оплату рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.
Положеннями ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено судом, на виконання умов договору про постачання електричної енергії споживачу ТзОВ «Львівенергозбут» за період березень-травень 2025 року поставлено ТзОВ «Єфроасфальт» електричну енергію на загальну суму 93 334,08 грн. Проте, споживачем не оплачено вартість використаної електричної енергії, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість в розмірі 93 334, 08 грн.
Таким чином, беручи до уваги, що факт надання послуг відповідачем не спростовано, докази незгоди з вказаними в платіжних документах даними стосовно обсягу розподіленої електроенергії в матеріалах справи відсутні, відтак, позовна вимога про стягнення основного боргу в розмірі 93 334,08 грн підлягає до задоволення. Доказів зворотнього суду не надано.
Відповідно до ч.2. ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі наведеного, позивачем нараховано відповідачу 542, 77 грн інфляційних втрат та 804, 49 грн 3% річних, у відповідності до розрахунку позовних вимог, долученого до позовної заяви та за вказані в ньому періоди.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат у відповідності до чинного законодавства (у межах заявлених позивачем періодів) за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» платформи «LIGA:ZAKON» онлайн ресурсу «ІПС:LIGA360», суд встановив, що такі обраховані вірно і підлягають стягненню.
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування судами категорій стандартів доказування та відзначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Верховний Суд зазначив, що стандарт доказування "вірогідність доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зміст цієї статті свідчить, що нею на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
У рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Європейський суд з прав людини наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.
Враховуючи досліджені та встановлені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, що стосуються укладеного між сторонами договору з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.
Судові витрати.
Згідно з п. 2 ч.1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 231, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроасфальт» (82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Підзамче, буд. 36, ідентифікаційний код 36262023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» (79016, Львівська область, м. Львів, вул. Шевченка, буд. 1, ідентифікаційний код 42092130)- 93 334,08 грн заборгованості, 542,77 грн інфляційних втрат, 804,49 грн 3% річних та 2 422,40 грн судового збору.
Рішення складено 03.12.2025
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Мороз Н.В.