79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
28.11.2025 Справа № 914/2619/25
За позовом: Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», м. Львів
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Галушки Володимира Петровича, м. Дубляни, Львівська область
про стягнення 12 130,80 грн
Суддя Наталія Мороз
за участю секретаря судового засідання
Олександри Псярук
Представники:
Від позивача: Н.Хомин
Від відповідача: не з'явився
Суть спору:
Позов подано Комунальним підприємством «Адміністративно-технічне управління» до Фізичної особи-підприємця Галушки Володимира Петровича про стягнення 12 130,80 грн.
Ухвалою суду від 01.09.2025 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання призначено на 23.09.2025.
23.09.2025 розгляд справи відкладено на 21.10.2025, про що відповідача повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.
Ухвалою суду від 21.10.2025 позовну заяву залишено без руху на підставі ч.11 ст. 176 ГПК України.
Ухвалою суду від 27.10.2025 продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 04.11.2025.
У зв'язку з перебуванням судді Наталії Мороз на лікарняному, розгляд справи 04.11.2015 не відбувся.
Ухвалою суду від 10.11.2025 підготовче засідання призначено на 28.11.2025.
В судове засідання 28.11.2025 представник позивача з'явився, дав пояснення по суті спору. Позов просить задоволити.
Відповідач не забезпечив участь в судове засідання.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовано самовільним встановленням Фізичною особою-підприємцем Галушкою Володимиром Петровичем рекламних конструкцій за адресою: АДРЕСА_1 та малої архітектурної форми (вивіски) за адресою: м. Львів, вул. Варшавська, 68 без відповідних дозволів та погоджених паспортів. Такі дії порушують вимоги ЗУ «Про рекламу», ЗУ «Про благоустрій населених пунктів», постанови Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003, а також рішень Львівської міської ради, що регулюють порядок розміщення зовнішньої реклами і малих архітектурних форм.
Департамент економічного розвитку Львівської міської ради неодноразово надсилав відповідачу вимоги про добровільне усунення порушень, однак останній їх не виконав.
У зв'язку з наведеним, Департаментом видано накази про примусовий демонтаж самовільно встановлених конструкцій.
Демонтаж проведено КП «Адміністративно-технічне управління» із залученням підрядника ФОП Флис Т. І. відповідно до укладеного договору, а вартість виконаних робіт із демонтажу та зберігання конструкцій оплачена позивачем. Загальна сума понесених витрат становить 12 130,80 грн.
У зв'язку з наведеним, позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Галушки Володимира Петровича 12 130,80 грн витрат, понесених за демонтаж та зберігання самовільно встановлених рекламних конструкцій і малої архітектурної форми.
Позиція відповідача.
Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Усно, в судовому засіданні 21.10.2025 стверджував, що не отримував від позивача будь-яких листів-вимог.
Обставини справи.
Фізична особа-підприємець Галушка Володимир Петрович (відповідач) самовільно встановив рекламні конструкції без виданого дозволу на розміщення за адресою- АДРЕСА_1 та малу архітектурну форму (вивіску) без погодженого паспорта уповноваженим органом про відповідність, за адресою - м. Львів, вул. Варшавська, 68, чим порушив ЗУ «Про рекламу», ЗУ «Про благоустрій населених пунктів», постанову Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами», Правила благоустрою Львівської міської територіальної громади (чинні на момент встановлення), Правила розміщення зовнішньої реклами на території Львівської міської територіальної громади, рішення Львівської міської ради № 1025 від 11.11.2016 «Про затвердження Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові».
З метою усунення самовільно встановленої вивіски, що знаходиться за адресою- м. Львів, вул. Варшавська, 68, Департаментом містобудування ЛМР скеровано ФОП Галушці В. П. вимогу № 23/Р-27-919 від 17.06.2020 (в матеріалах справи) з пропозицією добровільного демонтажу конструкції в термін до 30.06.2020, а також повідомлено, що у разі невиконання вимоги у добровільному порядку, конструкції буде демонтовано примусово з покладенням обов'язку компенсації витрат по демонтажу та зберіганню на ФОП Галушку В. П.
Вказана вимога залишена відповідачем без задоволення.
Враховуючи невиконання ФОП Галушкою В. П. вимоги від 17.06.2020, Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради видано наказ № 119 від 09.07.2020 «Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами», відповідно до якого КП «Адміністративно - технічне управління» наказано демонтувати самовільно встановлені конструкції зовнішньої реклами, розміщені на вул. Варшавська, 68, м. Львів.
На підставі відповідного наказу, 31.08.2020 позивачем із залученням підрядної організації проведено демонтаж самовільно встановлених конструкцій відповідача, що підтверджується актом проведення демонтажу спеціальних конструкцій №12. Роботи виконано підрядником - ФОП Флис Т. І. відповідно до договору про надання послуг № 10/02/2020 від 10.02.2020.
Демонтовані конструкції, згідно з накладною № 43 від 31.08.2020, передано на склад КП «Адміністративно-технічне управління» комірнику Садосі П. В. Оплата наданих послуг підтверджується рахунком та актом наданих послуг № 0309 від 03.09.2020, а також платіжною інструкцією № 1542 від 04.09.2020, що засвідчує здійснення позивачем оплати вартості робіт підряднику.
Вартість робіт по демонтажу і зберіганню самовільно встановленої конструкції склала 7 902,00 грн з ПДВ (6205,00 грн - за зберігання, 380,00 грн - за демонтаж, транспортування конструкції та 1 317,00 грн - 20% ПДВ), відповідно до розрахунку.
Акт проведення демонтажу надіслано на адресу ФОП Галушки В. П. 07.09.2020, що підтверджується списком згуртованих відправлень рекомендованих листів, поданих у ВПЗ-8, відправник: КП «Адміністративно-технічне управління».
Крім того, з метою усунення рекламної конструкції без виданого дозволу на розміщення за адресою- м. Львів, вул. Патона, 2, Комунальним підприємством «Адміністративно-технічне управління» скеровано на адресу ФОП Галушки В. П. вимогу Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 09.07.2020 № 23/Р-7 1078 з пропозицією добровільно усунути допущені порушення до 15.07.2020, а також повідомлено, що у разі невиконання вимоги у добровільному порядку, конструкції буде демонтовано примусово з покладенням обов'язку компенсації витрат по демонтажу та зберіганню на ФОП Галушку В. П, що підтверджується списком згуртованих відправлень рекомендованих листів, поданих у ВПЗ-8, відправник: КП «Адміністративно-технічне управління».
Вказана вимога залишена відповідачем без задоволення.
Враховуючи невиконання ФОП Галушкою В. П. вимоги від 09.07.2020, Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради видано наказ № 60-Д від 24.07.2020 «Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами», відповідно до якого КП «Адміністративно-технічне управління» наказано демонтувати самовільно встановлені конструкції зовнішньої реклами, розміщені на вул. Патона, 2, м. Львів.
На підставі відповідного наказу, 06.08.2020 позивачем із залученням підрядної організації проведено демонтаж самовільно встановлених конструкцій відповідача, що підтверджується актом проведення демонтажу спеціальних конструкцій №10. Роботи виконано підрядником - ФОП Флис Т. І. відповідно до договору про надання послуг № 10/02/2020 від 10.02.2020.
Демонтовані конструкції, згідно з накладною № 37 від 06.08.2020, передано на склад КП «Адміністративно-технічне управління» комірнику Садосі П. В. Оплата наданих послуг підтверджується рахунком та актом наданих послуг № 0608 від 06.08.2020, а також платіжною інструкцією № 1416 від 12.08.2020, що засвідчує здійснення позивачем оплати вартості робіт підряднику.
Акт проведення демонтажу надіслано на адресу ФОП Галушки В. П. 17.08.2020, що підтверджується списком згуртованих відправлень рекомендованих листів, поданих в ВПЗ-8, відправник КП «Адміністративно - технічне управління».
Вартість робіт по демонтажу і зберіганню самовільно встановленої конструкції склала 4 228,80 грн з ПДВ (3 094,80 грн - за зберігання, 430,00 грн - за демонтаж, транспортування конструкції та 704,80 грн - 20% ПДВ), відповідно до розрахунку.
З метою досудового врегулювання спору відповідачу скеровувались листи-вимоги від 27.08.2020 № 2410-10-3069; від 16.09.2020 № 2410-10-3381; від 04.03.2024 № 2410-10-880 та від 04.03.2024 № 2410-10-883 про повернення витрат, понесених КП «Адміністративно технічне управління» у зв'язку з демонтажем та зберіганням конструкцій. Однак, вказані вимоги залишено ФОП Галушкою В. П. без відповіді та задоволення.
З метою захисту порушеного права, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 12 130,80 грн витрат, понесених за демонтаж та зберігання самовільно встановлених рекламних конструкцій і малої архітектурної форми.
Оцінка суду.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, які не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
В даному випадку між сторонами виникли цивільно-правові відносини щодо примусового демонтажу самовільно встановлених рекламних конструкцій на території м. Львова.
Згідно з ст. 73 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», акти міської ради та виконавчого комітету, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, громадянами, що проживають на відповідній території.
Частиною 3 ст. 73 наведеного Закону встановлено відповідальність місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій та громадян за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду діями або бездіяльністю, а також за невиконання рішень органів місцевого самоврядування.
Відповідно до статей 20 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів», організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, а рішення щодо благоустрою є обов'язковими для виконання розміщеними на території підприємствами, установами, організаціями та громадянами.
Стаття 16 ЗУ «Про рекламу» визначає, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах здійснюється на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами відповідних рад, а у поза населених пунктах - обласними державними адміністраціями.
Правилами розміщення зовнішньої реклами на території Львівської міської територіальної громади, затвердженими рішенням Львівської міської ради № 569 від 21.05.2010, серед іншого встановлено, що зовнішня реклама розміщується лише за наявності дозволу; самовільно встановлені рекламні засоби підлягають демонтажу; демонтаж здійснюється оператором або уповноваженим органом; витрати на демонтаж покладаються на власника (користувача) демонтованого рекламного засобу.
Типові правила розміщення зовнішньої реклами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067, передбачають демонтаж рекламних конструкцій у разі порушення вимог щодо їх розміщення та благоустрою території, а витрати на демонтаж покладаються на власників чи користувачів конструкцій.
Відповідно до Правил благоустрою м. Львова, затверджених ухвалою міської ради № 376 від 21.04.2011, усі органи державної влади, підприємства, установи, організації, громадяни, у тому числі іноземці та особи без громадянства, зобов'язані дотримуватись правил благоустрою міста. Витрати з демонтажу самовільно встановлених рекламних конструкцій, їх транспортування та зберігання відшкодовуються власниками конструкцій.
Порядок розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові, затверджений рішенням виконкому Львівської міської ради № 1025 від 11.11.2016, регламентує процедуру встановлення малих архітектурних форм та правові відносини між органами місцевого самоврядування та фізичними та юридичними особами, що розташовують такі форми. Вказаним Порядком, зокрема, передбачено: обов'язковість виконання всіх положень Порядку для суб'єктів, що встановлюють малі архітектурні форми; заборону самовільного встановлення таких форм; скерування вимоги про усунення порушення власнику; обов'язок власника демонтувати самовільно встановлену форму у зазначений термін; у разі невиконання вимог - внесення об'єкта до наказу на примусовий демонтаж уповноваженим органом; оформлення примусового демонтажу актом із фотофіксацією та підписами відповідних осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав вимоги уповноважених органів про добровільний демонтаж рекламних конструкцій за адресою: м. Львів, вул. Патона, 2 та малої архітектурної форми (вивіски) за адресою: м. Львів, вул. Варшавська, 68. На підставі наведеного Департаментом містобудування Львівської міської ради видано накази щодо примусового демонтажу, які відповідачем не оскаржено.
Судом встановлено, що на КП «Адміністративно-технічне управління» покладено функції з організації примусового демонтажу малих архітектурних форм, і відповідні роботи були проведені залученим виконавцем (підрядником).
До матеріалів справи долучено належні та допустимі докази на підтвердження вартості послуг демонтажу самовільно встановлених рекламних конструкцій та малої архітектурної форми (вивіски), належної ФОП Галушці В. П. наданих ФОП Флис Т. І. на підставі укладеного з КП «Адміністративно-технічне управління» договором про надання послуг № 10/02/2020 від 10.02.2020 та докази оплати.
Відповідно до п.13.4.2 Правил благоустрою м. Львова, витрати за зберігання конструкції зовнішньої реклами відшкодовують її власники у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожну добу зберігання.
Відповідач не заперечував факту належності йому демонтованих конструкцій.
У відповідності до п.6.11 Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові, компенсація витрат комунального підприємства Адміністративно-технічне управління, пов'язаних з примусовим демонтажем, транспортуванням та зберіганням малої архітектурної форми (вивіски), покладається на власника (користувача) демонтованої малої архітектурної форми (вивіски).
Суд також звертає увагу на те, що кошти надходять до платника податків в рахунок оплати вартості поставлених таким платником товарів/послуг, в тому числі які постачаються в рамках виконання програми благоустрою міста чи інших подібних програм, які для цілей оподаткування ПДВ є об'єктом оподаткування, тому на дату зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку платник зобов'язаний визначити податкові зобов'язання виходячи з вартості таких товарів/послуг.
З огляду на вищенаведене, загальна вартість понесених КП Адміністративно-технічне управління витрат, пов'язаних з примусовим демонтажем, транспортуванням та зберіганням самовільно встановлених рекламних конструкцій за адресою: м. Львів, вул. Патона, 2 та малої архітектурної форми (вивіски) за адресою: м. Львів, вул. Варшавська, 68, належних ФОП Галушці В. П. становить 12 130,80 грн з ПДВ. Доказів зворотнього суду не надано.
Згідно зі ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ч.4 ст.11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ФОП Галушки Володимира Петровича 12130,80 грн витрат, пов'язаних з проведенням демонтажу та зберіганням рекламних конструкцій є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.
Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, що стосуються укладеного між сторонами договору з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.
Судові витрати.
Відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю.
Суд також звертає увагу позивача, що нормативно-правовим актом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору є Закон України "Про судовий збір".
Відповідно до ст. 4 вказаного Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 3028 гривень.
Згідно з ч.3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
В даному випадку, за подання до господарського суду через систему «Електронний суд» позову майнового характеру позивач повинен сплатити судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено 3 028,00 грн судового збору, згідно платіжного документа № 3541 від 19.08.2025.
Судом встановлено, що позивач наділений правом на повернення з Державного бюджету України судового збору у розмірі 605,60 грн (у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом).
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
З підстав відсутності клопотання позивача про повернення судового збору, суд зазначає про відсутність правових підстав для такого повернення. Проте, вказане не позбавляє позивача права на звернення до суду із відповідним клопотанням в майбутньому.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задоволити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Галушки Володимира Петровича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» (79005, м. Львів, площа Міцкевича, будинок 6/7, ідентифікаційний код 13804591) 12130,80 грн - основного боргу та 2 422,40 грн - судового збору.
Рішення складено 03.12.2025.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Мороз Н.В.