02.12.2025 Справа № 914/1671/23
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Знетиняк Д.В.,
розглянувши матеріали справи за позовом: Львівської міської ради, м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ромзен», м. Львів
про: скасування державної реєстрації, визнання недійсними договорів
Представники сторін:
від позивача: Павлова З.П. - предстаник згідно повноважень, які містяться в матеріалах справи
від відповідача: не з'явився
Львівська міська рада звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ромзен» про скасування державної реєстрації права приватної власності Відповідача на нежитлову будівлю літ. “Б-1» загальною площею 54,1 м2 на вулиці Гашека, 17 у місті Львові із закриттям розділу державного реєстру речових прав на нерухоме майно, визнати недійсним договір купівлі-продажу № 1761 від 25.12.2009, укладений між ПП “Мотор» та ПП “Мадич» та визнати недійсним договір купівлі-продажу № 3560 від 20.12.2011, укладений між ПП “Мадич» та ТОВ “Ромзен».
Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.10.2023 у справі № 914/1671/23 відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 у справі № 914/1671/23 апеляційну скаргу Львівської міської ради від 07.11.2023 (вх. суду від 07.11.2023 №01-05/3439/23) залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Львівської області від 11.10.2023 у справі №914/1671/23 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.04.2024, касаційну скаргу Львівської міської ради задоволено частково. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 і рішення Господарського суду Львівської області від 11.10.2023 у справі № 914/1671/23 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2024, справу № 914/1671/23 передано для розгляду судді Долінській О.З.
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 20.05.2024, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 12.02.2025 постановлено призначити будівельно-технічну судову експертизу у справі № 914/1671/23. Провадження у даній справі зупинено. Матеріали справи № 914/1671/23 надіслано Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз для проведення судової експертизи.
19.09.2025 на адресу суду повернуто матеріали справи №914/1671/23.
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 07.10.2025 провадження у справі № 914/1671/23 поновлено. Підготовче судове засідання призначено на 21.10.2025.
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 21.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/1671/23 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 11.11.2025.
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 11.11.2025, розгляд справи по суті призначено на 02.12.2025.
Рух справи відображено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.
02.12.2025 представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті з'явився, стосовно повернення до розгляду справи № 914/1671/23 у підготовчому провадженні та зупинення провадження у справі № 914/1671/23 до закінчення перегляду справи № 908/2388/21 Великою Палатою Верховного Суду з ініціативи суду, зазначив, що покладається на розсуд суду.
02.12.2025 представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи). Згідно заяви за вх. № 30129/25 від 11.11.2025, представник відповідача просить розглянути справу № 914/1671/23 без участі представника відповідача, за наявними в матеріалах справи документами у зв'язку з відсутністю фінансової можливості забезпечити участь представника відповідача в судовому засіданні.
Стосовно повернення до розгляду справи № 914/1671/23 у підготовчому провадженні, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено завдання господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України “Про міжнародне приватне право», Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України “Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.
Водночас ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6 § 1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Белеш та інші проти Чеської Республіки).
Суд завжди займав визначне місце, забезпечуючи право на справедливий суд (Рішення Європейського суду з прав людини у справах Ейрі проти Ірландії та Станєв проти Болгарії. Ця гарантія є “одним з основних принципів будь-якого демократичного суспільства, відповідно до Конвенції» (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Претто та інші проти Італії).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Клінік дез Акація та інші проти Франції» вказано, що сторонам повинна бути надана можливість повідомити будь-які докази, необхідні для успіху скарги.
У ст. 11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973 Президії Верховної Ради Української РСР, встановлено, що кожен має право при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Також, в Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями “proprio motu», щоб вимагати від сторін пред'явлення таких роз'яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.
Згідно зі ст. 181 Господарського процесуального кодексу України, для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання та з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
Приписами п. 10 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у підготовчому засіданні суд, вирішує заяви та клопотання учасників справи.
З урахуванням викладеного, з метою дотримання основних засад господарського судочинства, змагальності сторін, справедливого, неупередженого вирішення спору, ефективного захисту порушених прав і законних інтересів сторін, забезпечення додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій та здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, задля забезпечення дійсного вирішення правового спору між сторонами, суд дійшов висновку про необхідність повернення до розгляду справи № 914/1671/23 у підготовчому провадженні.
Як вбачається з матеріалів справи, у травні 2023 року Львівська міська рада звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом (з урахуванням змін) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромзен" про скасування державної реєстрації права приватної власності ТОВ "Ромзен" на нежитлову будівлю літ. Б-1 загальною площею 54,1 м2 на вул. Гашека, 17 у м. Львові із закриттям розділу державного реєстру речових прав на нерухоме майно; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25.12.2009 № 1761, укладеного між Приватним підприємством "Мотор" і Приватним підприємством "Мадич", та визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20.12.2011 № 3560, укладеного між ПП "Мадич" і ТОВ "Ромзен".
Позивач на обґрунтування позову посилався на незаконність проведення державної реєстрації права власності на спірний об'єкт та порушенням у зв'язку з цим прав територіальної громади м. Львова на земельну ділянку на вул. Гашека, 17 у м. Львові та наголошував на відсутності об'єктів нерухомості на земельній ділянці за вказаною адресою.
У рішенні Господарського суду Львівської області від 05.11.2009 у справі № 19/186, суд встановив, що будівля є павільйоном та виходив зокрема із того, що 08.12.2005 Львівська міська рада прийняла ухвалу № 2929 "Про надання у короткострокову оренду земельних ділянок для встановлення та обслуговування малих архітектурних форм у м. Львові" та зобов'язала суб'єкта підприємницької діяльності укласти договір оренди землі з Львівською міською радою; 24.02.2006 ПП Чунис Д. Ф. та Львівська міська рада уклали договір оренди землі для обслуговування павільйону, розташованого за адресою: м. Львів, вул. Гашека, 17; 09.09.2009 ПП "Мотор" та ФОП Чунис Д. Ф. уклали договір купівлі-продажу, за яким ПП "Мотор" придбало павільйон, розташований за адресою: м. Львів, вул. Гашека, 17.
В подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 25.12.2009 ПП "Мотор" продало будівлю ПП "Мадич".
За договором купівлі-продажу від 20.12.2011 ТОВ "Ромзен" придбало будівлю у ПП "Мадич".
ТОВ "Ромзен" зареєструвало право власності на будівлю, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Предметом позову у цій справі є вимоги Львівської міської ради про скасування державної реєстрації права приватної власності ТОВ "Ромзен" на нежитлову будівлю літ. Б-1 загальною площею 54,1 м2 на вул. Гашека, 17 у м. Львові із закриттям розділу державного реєстру речових прав на нерухоме майно; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25.12.2009 № 1761, укладеного між ПП "Мотор" і ПП "Мадич", та визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20.12.2011 № 3560, укладеного між ПП "Мадич" і ТОВ "Ромзен".
Як встановлено судом, 05.02.2025 Великою Палатою Верховного Суду прийнято до розгляду справу № 908/2388/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт 2005" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09 квітня 2024 року, рішення від 30 листопада 2022 року та додаткове рішення від 12 січня 2023 року Господарського суду Запорізької області.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 908/2388/21 зазначено, «що передаючи справу № 908/2388/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду Касаційний господарський суд виходив з того, що вимогу про зобов'язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки шляхом демонтажу (знесення) спірних нежитлових приміщень позивач (власник земельних ділянок) заявив до відповідача 3.
Частинами третьою - п'ятою статті 376 ЦК України встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо ж власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Зазначивши, що положення частини четвертої статті 376 ЦК України обмежують коло осіб, зобов'язаних знести об'єкт самочинного будівництва, їх забудовником, Касаційний господарський суд дійшов висновку, що застосування положень наведеної норми ЦК України призводить до вирішення спору між особою - власником земельної ділянки та особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво.
У той же час, згідно із доводами Касаційного господарського суду, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду (далі - Касаційний цивільний суд) у своїх постановах від 02 червня 2021 року у справі № 509/11/17, від 30 вересня 2022 року у справі № 201/2471/20, від 15 березня 2023 року у справі № 205/213/22, від 05 квітня 2023 року у справі № 199/6251/18, від 31 травня 2023 року у справі № 201/4483/20 дотримується правової позиції, що належним відповідачем за позовом власника землі про знесення об'єкта самочинного будівництва є останній набувач такого об'єкта, а не його забудовник.
Колегія суддів Касаційного господарського суду з викладеним не погоджується і вважає за необхідне відступити від цього висновку, викладеного у зазначених постановах Касаційного цивільного суду.
Велика Палата Верховного Суду встановила, що у справах № 509/11/17, № 201/2471/20, № 205/213/22, № 199/6251/18, № 201/4483/20, від висновків Касаційного цивільного суду у яких вважає за необхідне відступити Касаційний господарський суд, позови в частині звільнення земельних ділянок шляхом знесення (демонтажу) об'єктів самовільного будівництва були пред'явлені уповноваженими органами власників земельних ділянок до осіб, які здійснили таку самовільну забудову, тоді як спірні земельні ділянки не були відведені для цієї мети, або без відповідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Касаційний цивільний суд, керуючись положеннями частини четвертої статті 376 ЦК України, а також частини другої статті 212 ЗК України, виснував, що позови у цих справах у цій частині вимог задоволенню не підлягають, оскільки належним відповідачем за такою вимогою є особа, яка є власником відповідної забудови на день подання позову, тобто останній набувач такого майна, а не особи, які вчинили такі забудови і надалі здійснили їх відчуження.
Оскільки відносини у справі № 908/2388/21 і справах № 509/11/17, № 201/2471/20, № 205/213/22, № 199/6251/18, № 201/4483/20 є подібними, а Касаційний господарський суд не погоджується з висновками Касаційного цивільного суду щодо застосування частини четверної статті 376 ЦК України, внаслідок чого вважає за необхідне відступити від цих висновків, а також зважаючи на відсутність висновку щодо застосування цієї норми права, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, справа № 908/2388/21 підлягає розгляду Великою Палатою Верховного Суду».
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 19.11.2025 у справі № 908/2388/21 повідомила, що судове засідання у справі № 908/2388/21 відбудеться 17.12.2025.
Висновки Великої Палати Верховного Суду України безпосередньо впливатимуть на правильність вирішення даної справи, адже відповідно до ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи підстави подання позову у справі №914/1671/23, з огляду на те, що правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 908/2388/21 можуть мати суттєве значення для правильного вирішення даної справи, з метою єдності судової практики, а також те, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, суд прийшов до висновку, що є підстави зупинити провадження у справі №914/1671/23, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, до перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 908/2388/21.
Відтак, суд вважає за необхідне, з власної ініціативи, зупинити провадження у справі № 914/1671/23 до закінчення перегляду справи № 908/2388/21 Великою Палатою Верховного Суду.
Згідно із статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є, зокрема, справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є верховенство права.
Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов'язаний або ж має право зупинити провадження у справі.
Згідно із п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України, провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Керуючись ст.ст. 228, 229, 234, 235 ГПК України , суд -
1. Повернутися до розгляду справи № 914/1671/23 у підготовчому провадженні.
2. Провадження у справі № 914/1671/23 зупинити до закінчення перегляду справи № 908/2388/21 Великою Палатою Верховного Суду.
3. Зобов'язати учасників справи надати суду відомості про усунення обставин, що викликали зупинення провадження у справі.
4. Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію у справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повну ухвалу складено 04.12.2025.
Суддя Долінська О.З.