79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
01.12.2025 Справа № 914/2997/25
За позовом: Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», м.Львів
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Каганяка Мар'яна Ігоровича, м.Львів
про: стягнення 23885,88грн витрат, пов'язаних з проведеним демонтажем та зберіганням демонтованих конструкцій
Суддя Ділай У.І.
Без участі представників сторін
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2025 справу №914/2997/25 розподілено судді У.І.Ділай.
Ухвалою від 01.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін.
Станом на 01.12.2025 від відповідача до суду відзив не надходив.
Конверт з ухвалою від 01.10.2025, надісланий відповідачу на адресу, яка зазначена в позові та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернутий поштовим відділенням із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 cуд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20, від 19.12.2022 у справі №910/1730/22).
Відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершився 01.12.2025. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.
У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.
У процесі розгляду матеріалів справи суд
встановив:
У порушення норм Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Рішення Львівської міської ради № 1025 від 11.11.2016 «Про затвердження Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові» (надалі - Порядок), ухвали Львівської міської ради № 376 від 21.04.2011 «Правил благоустрою Львівської міської територіальної громади»(чинної на момент встановлення), Фізична особа-підприємець Каганяк Мар'ян Ігорович (надалі - відповідач) самовільно встановив малі архітектурні форми (вивіску) без паспорта малої архітектурної форми (вивіски) та листа уповноваженого органу про відповідність за адресами: вул. Мазепи, 25, вул. Угорська, 14 м. Львів.
У зв'язку із зазначеним, Департамент містобудування Львівської міської ради скерував відповідачу вимогу від 04.05.2018 № 23/Р-1-1831, в якій запропоновано добровільно усунути допущені порушення (за адресою: вул. Мазепи, 25 м.Львів) в термін до 19.05.2018. Також зазначено про те, що у разі невиконання вимоги у добровільному порядку, вивіску буде примусово демонтовано.
Як зазначено в позові, вимогу Департаменту містобудування Львівської міської ради про добровільний демонтаж відповідач не виконав. Відтак, Департамент містобудування Львівської міської ради видав наказ № 92 від 05.06.2018 «Про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок)». На виконання вказаного наказу, КП «Адміністративно-технічне управління» (надалі - позивач) здійснило примусовий демонтаж самовільно встановленої вивіски відповідача, про що складено акт проведення демонтажу спеціальних конструкцій №17 від 09.08.2018.
Окрім цього, позивач повідомив, що відповідач самовільно встановив вивіску за адресою вул. Угорська, 14 м.Львів.
Департаментом містобудування Львівської міської ради видано вимогу від 26.09.2018 № 23/Р-2-3943, в якій запропоновано відповідачу добровільно усунути допущені порушення в термін до 11.10.2018. Однак, відповідач добровільно не виконав вказаної вимоги.
24.10.2018 Департамент містобудування Львівської міської ради видав наказ № 215 «Про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок)». На виконання вказаного наказу, позивач здійснив примусовий демонтаж самовільно встановленої вивіски відповідача, про що складено акт проведення демонтажу спеціальних конструкцій №1 від 18.02.2020.
Пунктом 6.1. Порядку передбачено, що самовільно встановлені малі архітектурні форми (вивіски) підлягають демонтажу.
Згідно з пунктом 6.6. Порядку примусовий демонтаж малих архітектурних форм (вивісок) організовує КП «Адміністративно-технічне управління» за наказом уповноваженого виконавчого органу Львівської міської ради.
З метою досудового врегулювання спору позивач скеровував відповідачу листи-вимоги від 04.05.2018, 26.09.2018, 24.04.2024 про повернення витрат, понесених КП «Адміністративно-технічне управління» у зв'язку з демонтажем та зберіганням демонтованих конструкції.
За повідомленням позивача демонтаж самовільно встановленої малої архітектурної форми (вивісок) по вул.Мазепи, 25, вул. Угорській, 14 проводив підрядник ФОП Флис Тарас Іванович згідно з договорами про надання послуг від 03.04.2018, 10.02.2020. На підтвердження понесених витрат позивач долучив до позову копії рахунків та актів наданих послуг № 0908 від 09.08.2018 та №1802 від 18.02.2020, а також копії виписки по рахунку №1534 від 16.08.2018 та платіжної інструкції №1094 від 21.02.2020.
На підтвердження зберігання демонтованої малої архітектурної форми (вивіски) відповідача на складі КП «Адміністративно-технічне управління» позивач долучив копії накладних №80 від 09.08.2018 та №11 від 18.02.2020.
Спір виник внаслідок того, що відповідач не оплатив позивачу понесених витрат. Відтак, позивач подав позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з ФОП Каганяк М.І. 23885,88 грн понесених витрат.
Відповідач відзиву не подав та проти позову не заперечив.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Статтею 16 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно із заявленими позовними вимогами позивач просить відшкодувати 23885,88 грн витрат, пов'язаних з проведеним демонтажем та зберіганням демонтованих конструкцій.
Підставами позовним вимог виступають обставини самовільного встановлення відповідачем рекламних конструкцій на вулиці Мазепи, 25 та вулиці Угорській, 14 у місті Львові, невиконання відповідачем у добровільному порядку вимог про демонтаж таких конструкцій, понесення позивачем витрат на проведення демонтажу та здійснення зберігання демонтованих конструкцій.
Проаналізувавши предмет та підстави заявлених вимог, надавши оцінку поданим доказам, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.
Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» діє на підставі Статуту, пунктом 2.1.2 якого передбачено, що підприємство створено з метою покращення благоустрою м. Львова шляхом здійснення нагляду за дотриманням юридичними, фізичними особами, фізичними особами-підприємцями та особами, які здійснюють незалежну професійну діяльність вимог Закону України «Про благоустрій населених пунктів».
Основними напрямками діяльності КП «Адміністративно-технічне управління» є виконання функцій визначних окремими ухвалами Львівської міської ради, рішеннями виконавчого комітету, надання послуг зі зберігання майна на платній основі (пункти 2.2.4, 2.2.7).
Рішенням Львівської міської ради №569 від 21.05.2010 затверджено Правила розміщення зовнішньої реклами на території Львівської міської територіальної громади (тут і надалі - Правила у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Правилами передбачено, що КП «Адміністративно-технічне управління» є оператором зі справляння плати та нагляду за станом зовнішньої реклами, що уповноважене виконувати покладені на нього функції, передбачені цими Правилами та статутом підприємства.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та у порядку, встановленому цими органами та на підставі Типових правил, що завт. Кабінетом Міністрів України.
Правилами встановлено, що розміщення зовнішньої реклами у м. Львові проводиться виключно на підставі дозволів, що видаються робочим органом відповідно до рішення виконавчого комітету міської ради. При цьому дозвіл погоджується у відповідній черговості з: 1) управлінням архітектури департаменту містобудування щодо можливості розташування рекламного засобу на пропонованому місці з врахуванням вимог Правил; 2) власником місця або уповноваженим ним органом (особою). У разі розміщення рекламних засобів на місцях, що належать до комунальної власності, погодження здійснюють районні адміністрації за місцем встановлення рекламного засобу (пункт 4.2.2 Правил).
Робочий орган протягом не більше п'ятнадцяти робочих днів з дати одержання оформлених належним чином двох примірників дозволу розглядає заяву, готує та подає на розгляд виконавчого комітету міської ради пропозиції і проект відповідного рішення. Виконавчий комітет міської ради протягом п'яти робочих днів з дати одержання пропозицій робочого органу (якщо цей термін припадає на засідання виконавчого комітету) або на найближчому (після спливу п'ятиденного терміну) засіданні виконавчого комітету приймає рішення про надання дозволу або про відмову у його наданні (пункти 4.5, 4.6 Правил).
Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача за отриманням дозволу на встановлення у 2018-2019 роках рекламних конструкцій на вулиці Мазепи, 25 та вулиці Угорській, 14 у місті Львові.
Відтак, суд доходить висновку про те, що рекламні конструкції відповідачем були самовільно встановленими.
Пунктом 2.1. Правил передбачено, що Департамент економічного розвитку Львівської міської ради, як робочий орган, у межах своєї компетенції забезпечує контроль за виконанням вимог Закону України «Про рекламу», Типових Правил розміщення зовнішньої реклами, Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові усіма особами незалежно від форм власності та відомчої належності. Звертається до юридичних і фізичних осіб з вимогами про усунення виявлених порушень у визначений у вимогах термін (пункт 3.1.1 Правил).
У зв'язку із виявленими порушеннями, робочий орган скеровував відповідачу вимоги від 04.05.2018, 26.09.2018, 24.04.2024 про демонтаж конструкцій у встановлений термін. Однак, вказані вимоги залишені без відповіді та задоволення, що стало підставою для проведення позивачем примусового демонтажу.
Розділом 8 Правил встановлено, що під демонтажем розуміють комплекс заходів, які передбачають відокремлення рекламного засобу разом з основою від місця його розташування та транспортування у місце його подальшого зберігання. Демонтажу згідно з Правилами підлягають самовільно встановлені рекламні засоби власник, яких відомий, але вимоги про демонтаж не виконав. У цьому випадку, демонтаж рекламних засобів повинні провести власники (законні користувачі) рекламного засобу самостійно за власний рахунок у термін, вказаний у вимозі робочого органу про усунення порушення Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові. У разі невиконання розповсюджувачем у зазначений термін вимог про демонтаж спеціальної конструкції оператор звертається з поданням до робочого органу не пізніше ніж через 10 робочих днів з дати виявлення невиконання вимоги для підготовки наказу про примусовий демонтаж
Зважаючи на те, що відповідачка допустила самовільне встановлення рекламних засобів, Департаменту містобудування Львівської міської ради видав накази № 92 від 05.06.2018 та № 215 від 24.10.2018, якими позивачу доручено демонтувати самовільно встановлені відповідачем конструкції зовнішньої реклами і транспортувати демонтовані конструкції на склад.
Наказ Департаменту містобудування Львівської міської ради видав «Про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок)» № 92 від 05.06.2018 та наказ Департаменту містобудування Львівської міської ради видав «Про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок)» № 215 від 24.10.2018 в судовому порядку не оскаржені.
Як передбачено пунктами 8.3-8.5 Правил, демонтаж рекламних засобів проводиться власними силами оператора (яким є позивач) або на його замовлення - підрядною організацією. Про проведений демонтаж рекламного засобу складається і підписується працівниками оператора та іншими особами, що були присутні при його проведенні, акт проведення демонтажу рекламного засобу. Після проведення демонтажу складається акт виконаних робіт з демонтажу рекламного засобу з зазначенням характеру робіт та їх вартості, який підписує оператор (замовник) та організація або особа (виконавець), що здійснили демонтаж. Компенсація витрат оператора, який організовував демонтаж або проводив самостійно демонтаж рекламного засобу, покладається на власника (законного користувача) демонтованого рекламного засобу на підставі виставленого рахунку та акта виконаних робіт з демонтажу, які надсилаються власнику в обов'язковому порядку у п'ятиденний термін з дати демонтажу.
Враховуючи бездіяльність відповідача, позивач доручив проведення примусового демонтажу ФОП Флис Т.І., уклавши із ним відповідний Договір №10/02/2020 про надання послуг від 10.02.2020. Наявними у матеріалах справи актами підтверджено факт проведення демонтажу рекламних конструкцій відповідача.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Частиною 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставою для застосування такого заходу цивільно-правової відповідальності, як відшкодування шкоди, є вина, шкода, причинний зв'язок, протиправність поведінки.
З огляду на викладене вище, суд доходить висновку про те, що внаслідок протиправної поведінки відповідача, позивачу було заподіяно збитки у розмірі 1547,88грн з ПДВ, які полягають у вартості понесених витрат на проведення демонтажу, відтак наявні підстави для задоволення позову.
Щодо позовної вимоги про стягнення 22338,00 грн вартості зберігання демонтованих конструкцій, то суд зазначає, що обидві демонтовані рекламні конструкції були прийняті позивачем на зберігання згідно із наявними у матеріалах справи накладними.
Відповідно до пункту 13.4.2 Правил благоустрою Львівської міської територіальної громади», затверджених ухвалою Львівської міської ради №376 від 21.04.2011, (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати зі зберігання самовільно встановлених рекламних конструкцій відшкодовують їх власники, виходячи із одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожну добу зберігання (17,00 грн. за 1 день та за 1 конструкцію).
За розрахунком позивача нарахування плати за зберігання двох рекламних конструкцій відповідача здійснено за 365 днів, виходячи із вартості одного дня зберігання у розмірі 17,00 грн.
Перевіривши поданий розрахунок, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення із відповідача вартості зберігання самовільно встановлених рекламних конструкцій у розмірі 22338,00 грн.
Судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Каганяка Мар'яна Ігоровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» (79005, Львівська область, місто Львів, площа Міцкевича, будинок 6/7; ідентифікаційний код 13804591) 23885,88 грн понесених витрат та 3028,00 грн судового збору.
3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 04.12.2025.
Суддя Уляна ДІЛАЙ