Справа № 357/14853/25
3/357/6037/25
03.12.2025 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Олександр Шовкопляс розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції у Київській області полк патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районібатальйону 2, відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: дані відсутні,
у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2,
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №245907 від 05.09.2025 вбачається, що 05.09.2025, за адресою: АДРЕСА_1 , громадянка ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння вчинила домашнє насильство психологічного, фізичного та економічного характеру відносно свого співмешканця гр. ОСОБА_2 , тобто вчиняла умисні дії, що виражалася в його бік нецензурною лайкою, образах, погрозах, виганяла з будинку, штовхалась, чим було завдано шкоди його психологічному та фізичному здоров'ю , чим вчинила правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В судове засідання особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином шляхом направлення смс повідомлення на номер телефону який вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення.
Враховуючи відсутність імперативної заборони розгляду справи про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, вважаю за можливим здійснити розгляд справи без участі ОСОБА_1 .
Через канцелярію Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла заява від ОСОБА_1 , в якій остання просила справу розглядати без її участі. Також через канцелярію Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла заява від ОСОБА_2 , який просив закрити провадження, оскільки у них виник конфлікт побутового характеру.
Суддя, розглянувши протокол та додані до нього документи, та заяву заявника, приходить до наступного висновку.
Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.
Згідно зі ст. 251 КпАП України доказами про справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких в передбаченому законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його скоєнні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Підставою залучення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона).
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була завдана здоров'ю потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Частина 1ст. 173-2 КУпАПпередбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно дост. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству'домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
При цьому психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (п. 14 ч. 1ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (п. 17 ч. 1ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
З аналізу наведених вище норм Закону слідує, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією статті 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою фактичне настання фізичної або психологічної шкоди здоров'ю потерпілого.
Таким чином, у випадку, коли діяння фізичного, психологічного або економічного характеру мають умисний характер та завдали фізичної або психологічної шкоди здоров'ю особи, наявна об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП.
Проте, доказів завдання шкоди потерпілому матеріали справи не містять.
Крім того, системний аналіз існуючого національного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
В той час, як під конфліктом необхідно розуміти особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.
Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
Так, до протоколу про адмінправопорушення серії ВАВ №245907 від 05.09.2025 додано: протокол про адмінправопорушення серії ВАВ №245906 від 05.09.2025 відносно ОСОБА_2 , форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 05.09.2025 року відносно ОСОБА_1 рівень небезпеки середній; форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 05.09.2025 року відносно ОСОБА_2 рівень небезпеки середній; пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та диск з нагрудної бодікамери. Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник конфлікт на побутовому грунті, проте завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілій чи можливість завдання такої шкоди будь-якими доказами не доведено.
Разом з тим, не у компетенції суду урегульовувати конфлікті ситуації в родині у порядку норм КУпАП, так як не кожен конфлікт є домашнім насильством.
Таким чином, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні належні та допустимі докази вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно ОСОБА_2 внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному та психічному здоров'ю потерпілого, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 173-2 КУпАП.
Отже, під час судового розгляду справи незнайшло свого підтвердження належними та достовірними доказами те, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Із врахуванням положень та тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
За викладених обставин, вважаю вину ОСОБА_1 , не доведенною достатніми та беззаперечними доказами, а тому провадження у справі підлягає закриттю відповіднодо п.1ст. 247КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір стягується у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення. Враховуючи, що провадження у даній справі слід закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, відповідно, судовий збір стягненню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 173-2 ч. 1, 247, 280, 283- 284 КУпАП, суддя,
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
СуддяОлександр ШОВКОПЛЯС