ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.12.2025Справа № 910/12754/25
За позовом ОСОБА_1 Рівненської області
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістек" м. Києва, 2. Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації
про припинення трудових відносин, зобов'язання вчинити певні дії,
Суддя Паламар П.І.
Секретар судового засідання Григоряк М.С.
Представники:
від позивача: не з'явився,
від відповідачів: не з'явилися.
у жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з указаним позовом.
Позивач зазначав, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістек" (далі-відповідач) є юридичною особою, учасниками якого є ОСОБА_2 з розміром частки 99 % статутного капіталу та ОСОБА_3 з розміром частки 1% статутного капіталу.
Згідно рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістек" від 21 червня 2022 р. його було призначено директором відповідача з 22 червня 2022 р., внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про нього як керівника товариства відповідача.
30 вересня 2025 р. ним подане повідомлення про скликання загальних зборів учасників відповідача щодо звільнення директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістек" (місце проведення загальних зборів: АДРЕСА_1 , нежиле приміщення 257; дата проведення: 3 листопада 2025 р. о 13:00 год.) та заява про звільнення з посади директора товариства відповідача з 3 листопада 2025 р. за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.
3 листопада 2025 р. загальні збори учасників товариства відповідача не відбулись, рішення про звільнення його з посади директора відповідача ухвалене не було.
Згодом йому стало відомо, що учасниця Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістек" ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.
Посилаючись на порушення його прав на припинення трудових відносин, позивач на підставі ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додаткової відповідальністю", ст. 43 Конституції України, просив задовольнити позов:
- визнати припиненими трудові відносин між ним та відповідачем 1. у зв'язку зі звільненням його з посади директора (керівника) Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістек" за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України;
- зобов'язати Святошинську районну в місті Києві державну адміністрацію (далі-відповідач 2.) виключити запис про ОСОБА_1 з відомостей про керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістек", а також з відомостей про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, в т.ч. підписувати договори, тощо у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора (керівника) Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістек".
Також просив покласти на відповідача понесені ним по справі судові витрати.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час і місце його проведення повідомлений в установленому порядку, через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про час і місце його проведення повідомлені у встановленому порядку.
Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст.ст. 165, 202 ГПК України у відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що згідно рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістек" від 21 червня 2022 р. позивача було призначено директором відповідача з 22 червня 2022 р., внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про нього як керівника товариства відповідача.
Указані обставини підтверджується поясненнями позивача, викладеними у позовній заяві, наявними у матеріалах справи копіями протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістек" від 21 червня 2022 р., наказу по особовому складу № 2 від 22 червня 2022 р. та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновниками та учасниками товариства відповідача 1. є ОСОБА_2 з розміром частки 99 % статутного капіталу та ОСОБА_3 з розміром частки 1% статутного капіталу.
Також встановлено, що 30 вересня 2025 р. позивачем подане повідомлення про скликання загальних зборів учасників відповідача щодо звільнення директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістек" (місце проведення загальних зборів: АДРЕСА_1 , нежиле приміщення 257; дата проведення: 3 листопада 2025 р. о 13:00 год.) та заява про звільнення з посади директора товариства відповідача за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.
Вищезазначені заяви та повідомлення були направлені на адреси учасників товариства відповідача ( АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ), що підтверджується описами вкладення у поштове відправлення №№ 0315000655210, 0315000655220 від 1 жовтня 2025 р.
Як слідує з пояснень позивача загальні збори учасників товариства не відбулись, рішення про звільнення його з посади директора відповідача ухвалене не було. Згодом йому стало відомо, що учасниця Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістек" ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.
Спірні відносини, що виникли між сторонами у зв'язку із звільненням від виконання обов'язків керівника юридичної особи врегульовані КЗпП України, ЦК України, Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Згідно зі ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Відповідно до ч. 1 статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства.
Аналогічне положення міститься в пункті 6.2. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістек".
Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у т.ч. і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абз. 1 ч. 2 ст. 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Згідно ч. 13 ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов'язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим.
Отже, питання щодо звільнення директора вирішується тільки за рішенням загальних зборів, тому позивач як директор товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питань про своє звільнення з посади директора.
Згідно п. 6.2.6. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістек" загальні збори учасників скликаються з ініціативи виконавчого органу товариства.
Порядок скликання загальних зборів встановлюється законодавством України.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.
Як встановлено судом, заява про звільнення та повідомлення про скликання загальних зборів учасників відповідача були направлені на адреси учасників товариства.
Проте 3 листопада 2025 р. загальні збори учасників товариства не відбулись, рішення про звільнення позивача з посади директора відповідача прийнято не було.
Процедура звільнення за ініціативою працівника визначена ст. 38 КЗпП України, ст.ст. 30, 39 "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", відповідно до яких праву директора на звільнення за власним бажанням кореспондується обов'язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 р. № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 р. № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.
Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов'язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.
Отже, неявка учасника товариства ОСОБА_3 , на загальні збори для розгляду питання щодо звільнення позивача є прямим порушенням гарантованого йому Конституцією України права на працю та на припинення трудових відносин.
У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 520/11437/16-ц, у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року, у справі № 758/1861/18).
Відповідно до вимог ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України. Цими ж положеннями передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Враховуючи положення наведених норм чинного законодавства України, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача у спірних відносинах є розірвання з часу ухвалення рішення суду 2 грудня 2025 р. трудового договору між ним та відповідачем 1. на підставі ст. 38 КЗпП України, а не припинення трудових відносин, про що просив позивач.
Решта вимог позивача стосується внесення запису про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про нього як директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістек".
Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (ст. 173 ГПК України).
Враховуючи, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись внесенням відповідного запису (виключення директора) що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, то вимога про внесення такого запису підлягає задоволенню.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача 1., то понесені по справі судові витрати стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на нього.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд
позов ОСОБА_1 Рівненської області задовольнити частково.
Розірвати трудовий договір між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістек" (03179, м. Київ, проспект Перемоги, 148/1, нежиле приміщення 257, код 41309120) на підставі ст. 38 КЗпП України з 2 грудня 2025 р.
Внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістек" (03179, м. Київ, проспект Перемоги, 148/1, нежиле приміщення 257, код 41309120).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістек" (03179, м. Київ, проспект Перемоги, 148/1, нежиле приміщення 257, код 41309120) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 3028 грн. витрат по оплаті судового збору.
У позові в іншій частині відмовити.
Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.
Повне судове рішення складене 3 грудня 2025 р.
Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар