ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.11.2025Справа № 910/11681/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Автофургон"
до відповідачів:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерон і партнери",
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Патріот"
про визнання недійсним додаткового договору
Суддя: Людмила ШКУРДОВА.
Секретар с/з (помічник судді): Дмитро БОЖКО.
Представники сторін: згідно з протоколом судового засідання.
Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Автофургон" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерон і партнери" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Патріот" про визнання недійсним додаткового договору № 1 від 30.03.2025 р. до договору про відступлення права вимоги від 23.10.2024 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нерон і партнери" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Патріот".
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач-1, в порушення Закону України «Про виконавче провадження», 30.03.2025 р. відчужив дебіторську заборгованість, що, в свою чергу, унеможливлює виконання судового рішення у справі № 910/4997/24 про стягнення з ТОВ «Нерон і партнери» на користь ТОВ «Автофургон» заборгованості. Позивач вважає, що наявні підстави для визнання недійсним укладеного між відповідачами додаткового договору № 1 від 30.03.2025 р. до договору про відступлення права вимоги від 23.10.2024 р., оскільки такий правочин набув ознак фраудаторного внаслідок його вчинення боржником в період настання в останнього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором.
Рух справи відображено у процесуальних документах суду та заявах по суті спору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 р. відкрито провадження у справі № 910/11681/25 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та встановлено сторонам строки для подання до суду заяв по суті спору.
Заперечуючи проти позову, відповідач-1 зазначає, що:
- твердження позивача про відсутність активів для погашення заборгованості перед ТОВ «ВКП «Автофургон» не відповідає дійсності;
- позивачем не надано до позовної заяви доказів того, що відповідачі є пов'язаними чи афілійованими особами;
- оскаржуваний позивачем укладений додатковий договір відступлення права вимоги був укладений у зв'язку з погашенням заборгованості, яка виникла з договору про надання послуг, який був укладений 28.05.2024 р.
Заперечуючи проти позову, відповідач-2 зазначає, що:
- судами підтверджено дійсність укладеного між відповідачами договору про відступлення права вимоги від 23.10.2024 р.;
- на момент укладення додаткового договору № 1 до договору відступлення права вимоги ТОВ «ЮФ «Патріот» не отримало гарантій реального стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , оскільки відповідні вимоги ще не були підтверджені судовим рішенням і залишаються предметом окремого судового розгляду;
- у відповідача ТОВ «Нерон і партнери» є інша дебіторська заборгованість, з якої позивач ТОВ «ВКП «Автофургон» може звернути стягнення, або звернутися до ТОВ «Нерон і партнери» із заявою про відступлення права вимоги, так само як це було зроблено між ТОВ «Нерон і партнери» та ТОВ «ЮФ «Патріот»;
- матеріали справи не містять відомостей про те, що суб'єкти приватного права є афілейованими особами, договір є безоплатним;
- метою укладення договору відступлення права вимоги було виконання зобов'язання ТОВ «Нерон і партнери» перед ТОВ «ЮФ «Патріот»;
- позивач не надав доказів наявності шахрайських дій з боку відповідача, які б свідчили про порушення його прав.
У позовній заяві позивач, в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, поставив відповідачам питання, на які ТОВ "Нерон і партнери" не надало відповідь, оскільки питання адресовані колишньому керівнику виконавчого органу ОСОБА_2 ; ТОВ "Юридична фірма "Патріот" надало відповіді на поставлені позивачем питання.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Патріот" подало до суду заяву про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу, в якій просило суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Автофургон" внести на депозитний рахунок суду 25000,00 грн. для забезпечення можливого відшкодування витрат відповідача-2 на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку із розглядом цієї справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 125 Господарського процесуального кодексу України як захід забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням відповідача, зобов'язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв'язку із розглядом справи.
Таке забезпечення судових витрат застосовується, якщо: 1) позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов; або 2) позивач не має зареєстрованого місця проживання чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові. Таке забезпечення судових витрат також може бути застосоване, якщо суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.
У судовому засіданні 11.11.2025 р. суд відмов у задоволенні вказаної заяви відповідача-2, оскільки останній не довів наявність ознак завідомо безпідставного позову, зловживання правом на позов, ознак відсутності коштів у позивача для сплати витрат на правову допомогу.
11.11.2025 р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 910/11681/25 до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 25.11.2025 р. проголошено скорочене рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Господарським судом міста Києва розглядалася справа № 910/4997/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Автофургон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерон і Партнери" про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги № б/н від 30.11.2015 р. у розмірі 467270,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.08.2024 р. у справі № 910/4997/24 задоволено позов ТОВ «ВКП «Автофургон» до ТОВ «Нерон і Партнери» про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 30.11.2015 р. у розмірі 467270,00 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 29.08.2024 р. заяву ТОВ «ВКП «Автофургон» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4997/24 задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Нерон і Партнери» на користь ТОВ «ВКП «Автофургон» 27000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
04.12.2024 р. на виконання рішення та додаткового рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/4997/24 судом видано відповідні накази.
06.12.2024 р. приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Горбульовим А.В. відкрито виконавче провадження № 76732729 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 р. у справі № 910/4997/24.
06.12.2024 р. приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Горбульовим А.В. у виконавчому провадженні № 76732729 винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ТОВ «Нерон і Партнери» у межах суми 550874,18 грн.
30.03.2025 р. ТОВ "Нерон і партнери" (первісний кредитор) та ТОВ "Юридична фірма "Патріот" (новий кредитор) укладено додатковий договір № 1 до договору про відступлення права вимоги від 23.10.2024 р., відповідно до умов якого в якості погашення частини заборгованості первісний кредитор в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України відступає, а новий кредитор приймає право вимоги первісного кредитора до ОСОБА_1 на стягнення 299000,00 грн. завданих збитків. Зазначений збиток завданий ОСОБА_1 в результаті вчинення ним умисних дій у період перебування на посаді керівника виконавчого органу первісного кредитора, викладених у рішенні Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 03.11.2023 р. у справі № 699/556/23.
Звертаючись до суду з даним позовом у справі № 910/11681/25, позивач зазначає, що наявні підстави для визнання недійсним укладеного між відповідачами додаткового договору № 1 від 30.03.2025 р. до договору про відступлення права вимоги від 23.10.2024 р., оскільки такий правочин набув ознак фраудаторного.
Позивач, в обґрунтування доводів про фраудаторність оскаржуваного правочину, вказує про наступне:
- момент укладення відповідачами оспорюваного правочину: після прийняття рішень у справі № 910/4997/24, після відкриття виконавчого провадження, після накладання виконавцем арешту на все майно;
- контрагент, з яким боржник вчинив оспорюваний договір: відповідач-1 уклав оспорюваний правочин з пов'язаною особою (директором і учасником відповідачів, є - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які працюють разом, директор відповідача-2 представляє інтереси відповідача-1 на підставі ордера);
- ціна договору: безкоштовно, згідно публічної фінансової звітності у відповідача-2 відсутній дохід за 2024 р., тобто відповідач-2 послуги за 2024 р. не надавав.
Відповідно до положень ст. 16 Цивільного кодексу України, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, у момент учинення якого сторонами (стороною) не було додержано вимог, установлених ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно з ча.ч. 2 та 3 ст. 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. До обставин, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору, зокрема, належать: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.
Приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. При кваліфікації дій як таких, що свідчать про зловживання правом, суд надає оцінку наявності негативних наслідків для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувати); правовому статусу особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття і здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).
Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов'язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.
У разі невідповідності фраудаторного правочину загальним принципам цивільного права та його вчинення з виходом за межі цивільних прав суди можуть визначити юридичну кваліфікацію такого правочину із застосуванням загальних положень Цивільного кодексу України.
Як наслідок, може бути визнаний недійсним договір, спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч.ч. 1 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України.
За усталеною практикою Верховного Суду, особа (не сторона правочину), чиї майнові інтереси порушує правочин, може оскаржити такий (фраудаторний) правочин, якщо доведе, що власник майна уклав договір та відчужив за ним майно, свідомо погіршивши свій майновий стан з метою уникнення відповідальності перед кредитором, та зазначив, що належним способом захисту прав чи інтересів відповідного кредитора є повернення сторін у первісний стан, тобто відновлення ситуації, яка існувала до цього.
Правові підстави для визнання правочинів недійсними, як фраудаторних, можуть бути різними. У постанові від 03.07.2019 р. у справі № 369/11268/16-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала підхід, відповідно до якого допускається кваліфікація правочину як фраудаторного у випадках: фіктивних правочинів (ст. 234 Цивільного кодексу України); порушення принципу добросовісності та зловживання правом (ст.ст. 3, 13 Цивільного кодексу України); правочину, який порушує публічний порядок (ч.ч. 1, 2 ст. 228 Цивільного кодексу України).
Оскаржуючи правочин з підстав його фраудаторності, позивач повинен навести вагомі докази того, що майно було відчужене, наприклад, за явно заниженою ціною, або взагалі безвідплатно, тобто що відчужувач не набув у зв'язку з таким продажем майнових благ.
Разом з тим, кредитор не може вимагати від боржника, щоб останній з моменту виникнення будь-якої заборгованості чи потенційного спору щодо зобов'язання до вирішення такого спору утримувався від здійснення своєї господарської діяльності та пов'язаних з цим операцій, адже таке становитиме надмірне та непропорційне втручання в майнові права боржника (постанова Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 р. у справі № 911/3706/23).
Як встановлено судом, 06.12.2024 р. приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Горбульовим А.В. у виконавчому провадженні № 76732729 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 р. у справі № 910/4997/24 (боржником за наказом є ТОВ «Нерон і партнери», стягувачем за наказом є ТОВ «ВКП «Автофургон») винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ТОВ «Нерон і Партнери» у межах суми 550874,18 грн.
30.03.2025 р., з метою урегулювання питання заборгованості ТОВ «Нерон і партнери» перед ТОВ «Юридична фірма «Патріот», яка виникла за договором про надання юридичних послуг № 8 від 28.05.2024 р. у розмірі 450000,00 грн., ТОВ "Нерон і партнери" та ТОВ "Юридична фірма "Патріот" уклали додатковий договір № 1 до договору про відступлення права вимоги від 23.10.2024 р., за яким відповідач-1 відступив відповідачу-2 право вимоги до ОСОБА_1 на суму 299000,00 грн.
Критеріями, для кваліфікації договору як фраудаторного є, зокрема: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред'явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо); майно відчужене на користь пов'язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов'язаннями перед кредитором.
Саме ці питання і є вирішальними та необхідними для з'ясування при доведенні фраудаторності, а отже й недійсності договору з настанням відповідних наслідків, адже це свідчитиме про укладення правочину внаслідок недобросовісної поведінки та зловживання цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.
У даному випадку суд критично оцінює твердження позивача щодо того, що додатковий договір № 1 від 30.03.2025 р. є фраудаторним, а дії відповідача-1 були спрямовані на унеможливлення виконання судового рішення у справі № 910/4997/24 про стягнення з ТОВ «Нерон і партнери» на користь ТОВ «ВКП «Автофургон» заборгованості, оскільки:
- оспорюваний додатковий договір № 1 від 30.03.2025 р. до договору про відступлення права вимоги від 23.10.2024 р. є оплатним (ТОВ "Нерон і партнери", яке має кредиторську заборгованість перед ТОВ "Юридична фірма "Патріот", та, водночас, має дебіторську заборгованість до ОСОБА_1 , відступило ТОВ "Юридична фірма "Патріот" право вимоги на суму 299000,00 грн., щоб врегулювати питання заборгованості у розмірі 450000,00 грн.). При цьому, суд враховує ту обставину, що за оспорюваним правочином ТОВ «Нерон і партнери» відступлено ТОВ «ЮФ «Патріот» право вимоги саме до ОСОБА_1 , а не ТОВ «ВКП «Автофургон»;
- матеріали даної справи, зокрема витяги із банківських виписок ТОВ «Нерон і партнери» та судові рішення (додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2025 р. у справі № 910/14130/24, рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2025 р. у справі № 910/2780/25) свідчать про наявність у ТОВ «Нерон і партнери» дебіторської заборгованості ОСОБА_1 понад суму, на яку приватним виконавцем було накладено арешт під час примусового виконання рішення суду у справі № 910/4997/24. При цьому, позивачем не спростовано наявність в останнього перед відповідачем-1 дебіторської заборгованості на суму понад 2000000,00 грн.;
- позивачем не надано доказів на підтвердження того, що відповідач-1 відступив відповідачу-2 всю наявну у підприємства дебіторську заборгованість;
- матеріали даної справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що суб'єкти приватного права є афілейованими особами. Із долучених позивачем до позовної заяви витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань слідує, що керівником та учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерон і партнери" є ОСОБА_2 , керівником та учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Патріот" є ОСОБА_3 . Сама лише пов'язаність відповідачів у даному конкретному випадку не є достатньою обставиною для кваліфікації спірного правочину як фраудаторного та визнання його недійсним, оскільки обставини, що дають змогу кваліфікувати правочин як такий, що вчинений на шкоду кредитору, мають перевірятися у сукупності, а кожна окрема обставина сама по собі не спричиняє фраудаторність;
- позивачем не підтверджено обставин погіршення ТОВ «Нерон і партнери» свого майнового стану шляхом укладення оспорюваного правочину саме з метою уникнення відповідальності перед ТОВ «ВКП «Автофургон»;
- вимога до боржника утримуватися від здійснення будь-яких господарських операцій, в тому числі реалізації майна, за умов існування невиконаних зобов'язань лише з метою запобігання можливим його зловживанням є непропорційною та надмірною, та такою, що призводить до втручання у господарську діяльність боржника.
Отже, за висновком суду, є недоведеними твердження позивача про те, що оспорюваний додатковий договір № 1 від 30.03.2025 р. до договору про відступлення права вимоги від 23.10.2024 р. має всі ознаки фраудаторності.
Суд зазначає, що однією з обов'язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв'язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у суду немає правових підстав для задоволення позову.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Суд зазначає, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.08.2023 р. у справі № 910/5958/20).
Виходячи з наведених позивачем аргументів та наданих ним доказів, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем відповідно до вимог господарського процесуального законодавства факту порушення його права або охоронюваного законом інтересу саме відповідачами.
Решта долучених до матеріалів справи документів та висловлених учасниками процесу пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Щодо клопотання позивача про винесення окремої ухвали за ознаками кримінального правопорушення за ст. 382 Кримінального кодексу України відносно керівника ТОВ «ЮФ Патріот» ОСОБА_3 та відносно керівника ТОВ «Нерон і партнери» ОСОБА_2 , суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки за результатом розгляду справи № 910/11681/25 судом не встановлено протиправності дій керівників відповідачів, а у задоволенні позову відмовлено.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного рішення у разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя Людмила ШКУРДОВА
Повне рішення складено та підписано 04.12.2025 р.