ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.12.2025Справа № 910/12286/25
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"
до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"
про стягнення 5 946,48 грн
Представники сторін: не викликалися
У жовтні 2025 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" (далі - ПрАТ "ВУСО") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (далі - ПуАТ "ОРАНТА") 5 946,48 грн страхового відшкодування у порядку суброгації.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до ПрАТ "ВУСО", як страховика потерпілої в ДТП особи, якій позивач виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, на підставі статті 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 108 Закону України "Про страхування" (Закон №1909-IX), в межах виплаченого страхового відшкодування перейшло право вимоги до ПрАТ "ВУСО", як страховика винної в ДТП особи.
Оскільки обґрунтований розмір страхового відшкодування становить 11 892,96 грн, а ПуАТ "ОРАНТА" у добровільному порядку сплачено лише частину страхового відшкодування у розмірі 3 446,48 грн, з вирахуванням франшизи у сумі 2 500,00 грн, останнє зобов'язане виплатити решту суми страхового відшкодування у розмірі 5 946,48 грн (11892,96 грн - 3 446,48 грн - 2 500,00 грн).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
09.10.2025 через систему "Електронний суд" ПуАТ "ОРАНТА" подало відзив, в якому просило відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що на момент ДТП відповідальність винної у ДТП особи була застрахована у двох осіб - Позивача та Відповідача, а тому Сторони несуть відповідальність у рівних частках. Також Відповідач вказав, що у відповідності до положень статті 606 ЦК України зобов'язання з виплати 50% страхового відшкодування припиняється у зв'язку з поєднанням в особі Позивача боржника та кредитора.
Жодних інших заяв по суті справі, заяв чи клопотань сторонами не надано.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги ПрАТ "ВУСО" необґрунтованими.
03.12.2023 у місті Одеса сталася дорожньо-транспортна пригода за участі двох транспортних засобів: автомобіля "Nissan Tiida", д.н.з. НОМЕР_1 (Vin-code: НОМЕР_2 ), яким керувала ОСОБА_1 , та автомобіля "Hyundai Santa Fe", д.н.з. НОМЕР_3 .
ДТП сталася внаслідок порушення водієм автомобіля "Nissan Tiida", д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України, вина якої була встановлена постановою Київського районного суду міста Одеси від 22.01.2024 у справі №947/653/24.
Внаслідок даної ДТП автомобілю "Hyundai Santa Fe", д.н.з. НОМЕР_3 , (застрахований транспортний засіб) було завдано механічних пошкоджень, власником та страхувальником якого, згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , є ОСОБА_2
Автомобіль "Hyundai Santa Fe", д.н.з. НОМЕР_3 , був застрахований ПрАТ "ВУСО" згідно Договором добровільного страхування наземного транспорту №21211705-02-16-01 від 07.09.2023.
На підставі Акту (Протоколу) огляду ТЗ-заяви на виплату №2333725 від 05.12.2023, рахунку-фактури №ИБ000001552 від 05.12.2023 та акту виконаних робіт №ИБ3Н0009414 від 29.12.2023, сформованих суб'єктом господарювання, який проводив відновлювальний ремонт застрахованого автомобіля, - ФОП Вербицька Марія Володимирівна, а також страхового акту від 07.12.2023 №2333725-1, 07.12.2023 ПрАТ "ВУСО" сплачено на користь ФОП Вербицька Марія Володимирівна 11 892,96 грн, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті №59300 від 07.12.2023.
Згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії №ЕР-212599985 на момент ДТП цивільно-правова відповідальність особи, якій належить автомобіль "Nissan Tiida", д.н.з. НОМЕР_1 (попередній д.н.з. НОМЕР_5 ) (Vin-code: НОМЕР_2 ) була застрахована у ПуАТ "ОРАНТА".
Вказаний вище поліс передбачає франшизу в розмірі 2 500,00 грн та страхову суму (ліміт відповідальності) за шкоду, спричинену майну 160 000,00 грн.
18.12.2023 Відповідачем було сплачено частину страхового відшкодування в сумі 3446,48 грн, що підтверджується Довідкою вих. №5631/2025/вих від 08.09.2025 про надходження коштів на рахунок ПрАТ "ВУСО".
Посилаючись на те, що Відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (Закон №1961-IV), не відшкодував у повному обсязі Позивачеві шкоду, завдану страхувальником Відповідача внаслідок ДТП, ПрАТ "ВУСО" звернулося з даним позовом до суду.
Відповідно до статті 979 ЦК України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов'язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов'язкове страхування). Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов'язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством.
Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
За приписами статті 993 ЦК України та статті 108 Закону України "Про страхування" (Закону №1909-IX) страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Отже, у вказаних правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Тобто, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Отже, виконавши свої зобов'язання перед страхувальником за Договором добровільного страхування наземного транспорту №21211705-02-16-01 від 07.09.2023 шляхом виплати страхового відшкодування, Позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Вирішуючи спір у даній справі, необхідним є встановлення обґрунтованого розміру страхового відшкодування.
Відповідно до частини 2 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За приписами частини 22.1 статті 22 Закону №1961-IV у разі настання страхового випадку, страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України (стаття 29 Закону України №1961-IV).
Вищезазначеними приписами не встановлено імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.
У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є платіжне доручення та рахунок на сплату послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, а звіт про оцінку автомобіля є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Отже, доказом дійсної вартості ремонтних робіт є рахунок СТО, який містить перелік робіт та використаних матеріалів щодо ремонту транспортного засобу, що стосуються саме пошкодженої частини транспортного засобу.
Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
При цьому, суд у силу частини 4 статті 236 ГПК України враховує аналогічну правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/9396/17, від 25.07.2018 у справі №922/4013/17.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі - Методика).
Згідно з пунктом 2.3. Методики вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ.
Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості) (пункт 2.4. Методики).
Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = Ср + См + Сс х (1 - Ез), де: Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.; См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.; Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.; Ез - коефіцієнт фізичного зносу.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач у справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах №910/3650/16, №910/32969/15 та у постановах Верховного Суду від: 01.02.2018 у справі №910/22886/16, 06.02.2018 у справі №910/3867/16, 12.03.2018 у справі №910/5001/17.
Відповідно до пункту 7.38. Методики значення Ез (коефіцієнта фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ, 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД, 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів, 5 років - для мототехніки.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СТО №337823 автомобіль "Hyundai Santa Fe", д.н.з. НОМЕР_3 , 2023 року випуску, дата першої реєстрації - 08.09.2023.
Оскільки спірна ДТП сталася 03.12.2023, строк експлуатації вказаного автомобіля не перевищував 7 років, а тому показник коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю.
Відповідно до Акту (Протоколу) огляду ТЗ-заяви на виплату №2333725 від 05.12.2023, рахунку-фактури №ИБ000001552 від 05.12.2023 та акту виконаних робіт №ИБ3Н0009414 від 29.12.2023, сформованих суб'єктом господарювання, який проводив відновлювальний ремонт застрахованого автомобіля, - ФОП Вербицька Марія Володимирівна, страхового акту від 07.12.2023 №2333725-1, а також платіжної інструкції в національній валюті №59300 від 07.12.2023, вартість відновлювального ремонту "Hyundai Santa Fe", д.н.з. НОМЕР_3 , становить 11 892,96 грн.
Жодних заперечень чи надання інших доказів, які б спростовували вищезазначений розмір вартості відновлювального ремонту матеріали справи не містять та не були надані відповідачем.
Таким чином, виходячи з положень статей 13, 14 та 79 ГПК України, розмір відновлювального ремонту становить 11 892,96 грн.
Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
За змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Як було зазначено вище, вина водія ОСОБА_1 , яка керувала транспортним засобом "Nissan Tiida", д.н.з. НОМЕР_1 , у вчиненні ДТП, внаслідок якого було пошкоджено автомобіль "Hyundai Santa Fe", д.н.з. НОМЕР_3 , була встановлена постановою Київського районного суду міста Одеси від 22.01.2024 у справі №947/653/24.
Відповідно до статті 3 Закону №1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Нормами статті 5 Закон №1961-IV встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
За приписами пунктів 1.7., 1.8. статті 1 Закон №1961-IV забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована. Страховий поліс - це єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.
Згідно з пунктами 1.2., 3.4 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, метою створення єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є накопичення відомостей про чинні та припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності), страхові випадки, що мали місце, транспортні засоби та їх власників для організації обміну інформацією про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності та контролю за його здійсненням. Страховики-члени МТСБУ надають до бази даних МТСБУ інформацію, зокрема про укладені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлені на бланках полісів та відомості про зміни в укладених договорах обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За твердженнями Позивача та як підтверджується матеріалами справи, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Nissan Tiida", д.н.з. НОМЕР_1 (Vin-code: НОМЕР_2 ), у вчиненні ДТП, на момент настання страхової події була застрахована у Відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР №212599985, (франшиза - 2 500,00 грн, ліміт за шкоду по майну - 160 000,00 грн), що підтверджується інформацією з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ та копією відповідного полісу.
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик (відповідач) на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування (позивач) за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 Закон №1961-IV, реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 108 Закону №1909-IX, шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
За таких обставин, до Позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, на підставі положень статей 512, 514, 993 ЦК України та статті 108 Закону №1909-IX, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Відповідача, як страховика особи, відповідальної за завдані збитки.
Водночас, суд також погоджується з доводами ПуАТ "Оранта", що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Nissan Tiida", д.н.з. НОМЕР_1 (попередній д.н.з. НОМЕР_5 ) (Vin-code: НОМЕР_2 ), у вчиненні ДТП, на момент настання страхової події також була застрахована у ПрАТ "ВУСО" на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії №213336242, що підтверджується інформацією з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ.
Отже, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність особи, що користувалася транспортним засобом "Nissan Tiida", д.н.з. НОМЕР_1 (попередній д.н.з. НОМЕР_5 ) (Vin-code: НОМЕР_2 ), була застрахована у двох страховиків - Позивача та Відповідача.
Таким чином, внаслідок настання страхового випадку - пошкодження ОСОБА_1 транспортного засобу "Hyundai Santa Fe", д.н.з. НОМЕР_3 , у результаті ДТП, у Позивача та Відповідача, як страховиків винної у ДТП особи, виник обов'язок по відшкодуванню потерпілій особі (особі, до якої перейшло право вимоги) витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом вказаного транспортного засобу.
У відповідності до статті 540 ЦК України, якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Згідно із пунктом 5.1 Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик, який на умовах, визначених цим Порядком, здійснив відшкодування, у разі, якщо визначений ним розмір шкоди не сукупного розміру страхових сум, за відповідну шкоду, за усіма чинними на дату страхового випадку внутрішніми договорами страхування, визнається особою, яка надала послуги з відшкодування збитків, і згідно з пунктом 36.4 статті 36 Закону №1961 має право на отримання страхового відшкодування від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу внутрішні договори страхування.
У той же час, протоколом Президії МТСБУ від 03.06.2021 №500/2021 було затверджено внесення змін до пункту 5.2. Порядку і викладено пункт 5.2. в новій редакції, відповідно до якої розмір страхового відшкодування належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування, від кожного з інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку інші внутрішні договори страхування по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу, визначається з огляду на положення статті 540 Цивільного кодексу України (виконання зобов'язання, в якому беруть участь кілька боржників, Визначається у рівній частці) за формулою: Ск = (Св - Сш/Кс) / (Кс-1) - Ф, де
Ск - розмір страхового відшкодування (компенсації) належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування від кожного іншого страховика;
Св - розмір виплаченого заявником страхового відшкодування;
Кс - кількість страховиків, які застрахували один об'єкт, на дату страхового випадку;
Сш - розмір шкоди, заподіяної внаслідок страхового випадку;
Ф - розмір франшизи, визначений страховиком до якого заявником подана заява про страхове відшкодування.
Нова редакція пункту 5.2 Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що затверджена згідно з пунктом 1.1 цього протоколу, набирає чинності з 01.07.2021, та застосовується до заяв про страхове відшкодування, які подані страховиком до інших страховиків, не раніше такої дати".
Отже, станом на дату спірної ДТП (03.12.2023) діяли приписи Порядку з урахуванням змін, затверджених протоколом Президії МТСБУ від 03.06.2021 №500/2021.
За розрахунком суду розмір страхового відшкодування (компенсації) належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування від кожного іншого страховика (Ск) становить 3 446,48 грн, зокрема (11 892,96 грн - 11 892,96 грн / 2)/(2 - 1) - 2500,00 грн.
З огляду на те, що ПуАТ "Оранта" у добровільному порядку (до звернення з позовом до суду) було сплачено на користь ПрАТ "ВУСО" 3 446,48 грн страхового відшкодування, що також визнається останнім, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.
Крім цього, суд також звертає увагу Позивача на те, що за положеннями статті 606 ЦК України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.
Таким чином, зобов'язання по виплаті решти страхового відшкодування у розмірі 5 946,48? є припиненим, оскільки Позивач є водночас і особою, до якої перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Відповідача, як страховика особи, відповідальної за завдані збитки (кредитором), і особою, яка взяла на себе обов'язок по відшкодуванню потерпілій особі витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу (боржник).
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 ГПК України).
Отже, позов ПрАТ "ВУСО" не підлягає задоволенню.
Судовий збір згідно статті 129 ГПК України покладається на Позивача.
Керуючись статтями 129, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
В позові відмовити повністю.
Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяСергій МУДРИЙ