ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.12.2025Справа № 910/12380/25
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Приватного підприємства "Посмішка 32"
про стягнення 50 341,03 грн
Представники сторін: не викликалися
У жовтні 2025 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - Комунальне підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Посмішка 32" (далі - Приватне підприємство):
1) 43 070,39 грн - основна заборгованість з постачання теплової енергії за період з лютого 2024 року по травень 2025 року, а також 3 279,16 грн інфляційних втрат, 819,22 грн 3% річних та 629,65 грн пені;
2) 629,65 грн - заборгованість плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії за період з лютого 2024 року по травень 2025 року.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати вартості спожитих комунальних послуг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
12.11.2025 на адресу суду від Приватного підприємства надійшов відзив, в якому останнє визнало суму основного боргу з постачання теплової енергії та надало докази його повної сплати.
У той же час Відповідач заперечив проти стягнення компенсаційних нарахувань, пені, а також заборгованості плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії, оскільки Позивачем не направлялися рахунки на оплату, однак надав також докази оплати заборгованості плати за абонентське обслуговування.
Більше того, за доводами Приватного підприємства сума заборгованості плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії є необґрунтованим, оскільки граничний розмір плати за один місяць становить 39,40 грн.
Жодних інших заяв по суті справі, заяв чи клопотань сторонами не надано.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги Комунального підприємства частково обґрунтованими.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", Комунальне підприємство визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго". За розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 Комунальному підприємству видано ліцензію на право провадження господарського діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Таким чином, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює Комунальне підприємство.
01.05.2021 набрав чинності Закон України №1060-IX від 03.12.2020 "Про внесення змін деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг", внесене зміни до організації моделі договірних відноси з виконавцем послуг, а саме запроваджено укладання публічного договору шляхом приєднання.
Вказаним законом внесено зміни до частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово комунальні послуги", відповідно до якої у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
У силу вимог абзацу 2 частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово комунальні послуги" такий договір вважається укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
30.09.2021 Комунальним підприємством на своєму вебсайті (https://kte.kmda.gov.ua/) було опубліковано текст Договору про надання послуги з постачання теплової енергії за формою, встановленими Правилами затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022.
06.03.2024 між Комунальним підприємством та Приватним підприємством було укладено Договір про надання послуги з постачання теплової енергії шляхом приєднання останнього до опубліковано на вебсайті (https://kte.kmda.gov.ua/) договору, що підтверджується заявою-приєднання до індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії о/р НОМЕР_1 , яка була підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їх печатками.
Відповідно до пункту 5 договору Виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з:
обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;
частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;
та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
За умовами пункту 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315 (далі - Методика розподілу).
Якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл обсягу спожитої теплової енергії здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги.
Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).
У разі коли будинок на дату укладення цього договору не обладнаний вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії, до встановлення такого вузла (вузлів) обліку обсяг споживання послуги у будинку визначається відповідно до Методики розподілу (пункт 12 договору).
Пунктом 20 договору визначено у разі відсутності інформації про показання вузла (вузлів) комерційного обліку та/або недопущення споживачем виконавця до вузла (вузлів) комерційного обліку для зняття показань для визначення обсягу теплової енергії, спожитої в будинку, визначається середній обсяг споживання теплової енергії в будинку протягом попереднього опалювального періоду, а у разі відсутності такої інформації - за фактичний час споживання протягом поточного опалювального періоду, але не менше 30 днів. Після відновлення надання показань вузлів комерційного обліку виконавець зобов'язаний провести перерозподіл обсягу спожитої послуги у будинку та перерахунок із споживачем. Перерозподіл обсягу спожитої послуги у будинку та перерахунок із споживачем проводиться у тому розрахунковому періоді, у якому було отримано в установленому порядку інформацію про невідповідність обсягу, але не більш як за 12 розрахункових періодів.
Розподіл обсягу теплової енергії, спожитої в будинку, згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" здійснює виконавець (пункт 22 договору).
Відповідно до пункту 23 договору Зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) розподільного обліку теплової енергії (приладів-розподілювачів теплової енергії) здійснюється щомісяця споживачем, крім випадків, коли зняття таких показань здійснюється виконавцем за допомогою систем дистанційного зняття показань.
Виконавець періодично, не менш як один раз на рік, проводить контрольне зняття показань засобів вимірювальної техніки вузлів розподільного обліку/приладіврозподілювачів теплової енергії у присутності споживача або його представника. Результати контрольного зняття показань засобів вимірювальної техніки вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії є підставою для здійснення перерозподілу обсягу спожитої послуги та проведення перерахунку із споживачем.
За умовами пункту 24 договору зняття виконавцем показань вузлів обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії за допомогою систем дистанційного зняття показань може здійснюватися без присутності споживача або його представника.
Згідно з пунктом 25 договору у разі ненадання споживачем виконавцю у визначений сторонами строк показань вузла (вузлів) розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, якщо такі показання зобов'язаний знімати споживач, для цілей визначення обсягу теплової енергії, спожитої споживачем, протягом трьох місяців визначається середній обсяг споживання споживачем теплової енергії у попередньому опалювальному періоді, а за відсутності такої інформації - за фактичний час споживання протягом поточного опалювального періоду, але не менше 30 днів.
Пунктом 30 договору встановлено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:
плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (Офіційний вісник України, 2019, №71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://kte.kmda.gov.ua/wp-content/uploads/2021/09/Zminy-do-Nakazu-360.pdf.
У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
У відповідності до пункту 31 договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця: https://kte.kmda.gov.ua/wp-content/uploads/2021/10/Taryfy-dlyaKP-KYYIVTEPLOENERGO-vstanovleni-rozporyadzhennyam-KMDA-vid-19-zhovtnya-2021- roku-2176-.pdf?x56614.
У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.
У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу.
За умовами положень пункту 32 договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця.
Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Згідно з пунктом 34 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
У відповідності до пункту 36 Договору під час здійснення оплати споживач зобов'язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів). У разі коли споживачем не визначено розрахунковий період або коли за зазначений споживачем період виникла переплата, виконавець має право зарахувати такий платіж (його частину в розмірі переплати) в рахунок заборгованості споживача за минулі розрахункові періоди у разі її наявності (за винятком погашення пені та штрафів, нарахованих споживачеві), а у разі відсутності такої заборгованості - в рахунок майбутніх платежів споживача, починаючи з найближчих періодів від дати здійснення платежу.
У разі коли споживач вніс плату виконавцю за розрахунковий період не в повному обсязі або більшому, ніж зазначено в рахунку, обсязі, виконавець здійснює зарахування коштів згідно з призначенням платежу. За відсутності призначення платежу - у такому порядку: в першу чергу - в рахунок плати за послугу; в другу чергу - в рахунок плати за абонентське обслуговування (пункт 37 договору).
Відповідно до пункту 45 Договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.
Як встановлено пунктами 51, 52 договору цей правочин набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
Зі змісту Заяви-приєднання до Договору від 03.03.2024 випливає, що послуги з постачання теплової енергії надавалися до приміщення, яке розташоване у Печерському районі міста Києва по вулиці Первомайського Леоніда, 3, квартира (приміщення) 3, особовий рахунок №153279110280100, опалювальна площа 77,9 кв.м.
Приватне підприємство користується вказаний приміщенням на праві оренди, що підтверджується Договором оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до майнового комплексу НАН України, №97235 від 03.01.2024.
Відповідно до пункту 3.1. розділу ІІ Договору оренди до складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об'єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньо-будинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат Балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці виграти на основі окремих договорів, укладених із Балансоутримувачем та безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.
Надання спірних житлово-комунальних послуг до орендованого об'єкта нерухомого майна у спірний період (з лютого 2024 року по травень 2025 року) та їх споживання Приватним підприємством підтверджується: корінцями нарядів на включення та виключення: №354 від 16.10.2023 (включення), №310 від 28.03.2024 (відключення), №317 від 30.10.2024 (включення), №300 від 24.03.2025 (відключення); актом прийняття теплового вузла обліку №2-7697 від 21.03.2016; актами про готовність комерційного обліку споживача до роботи: №17977 від 16.05.2023, №2/2-2/06-540 від 18.06.2024; а також відомостями споживача (добові) споживання теплової енергії з 24.12.2024 по 26.03.2025, копії яких містяться в матеріалах даної справи.
Зі змісту вищезазначених документів вбачається, що у будинку 3 по вулиці Л. Первомайського у місті Києві встановлено вузол комерційного обліку - опломбований теплолічильник та теплообчислювач SKS-3, заводський номер 018321, витратоміри - SDU-1 заводські номери - 036663, 036672; термоопори pt-500, заводські номери - 1603095А, 1603095В.
Надання послуг з абонентського обслуговування та з обслуговування вузла комерційного обліку теплової енергії за період з лютого 2024 року по травень 2025 року підтверджується відповідними актами, копії яких також наявні у матеріалах справи.
Для обліку споживання теплової енергії Приватному підприємству присвоєно номер особового рахунку №153279110280100.
Матеріали справи не містять доказів відмови (подачі заяви про відключення) відповідача від мереж централізованого опалення у встановленому чинним законодавством порядку.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань щодо надання послуг з централізованого опалення, постачання теплової енергії також свідчить відсутність з боку Відповідача претензій та повідомлень про порушення Комунальним підприємством умов даної угоди.
У зв'язку з несплатою Приватним підприємством вартості наданих житлово-комунальних послуг Комунальне підприємство звернулося з даним позовом до суду.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідності до статті 509 ЦК України та статті 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За приписами частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічне положення мітиться в частині 1 статті 526 ЦК України.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору (пункт 13 частини 1 статті 1 Закону України "Про теплопостачання").
Відповідно до частин 1, 2 статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Одним з основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії (абзац 1 частини 3 статті 24 Закону України "Про теплопостачання").
Згідно з частинами 1-3 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим нормативно-правовим актом.
Як було раніше встановлено судом, у спірний період Державним підприємством, як власником нерухомого майна (адміністративної будівлі), площею 2 469,5 кв.м, яке розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Тургенєвська (Олександра Кониського), будинок 82А, споживалися послуги з постачання теплової енергії (користування житлово-комунальними послугами).
Однак Приватне підприємство, як споживач, лише 06.03.2024 уклало з Комунальним підприємством Договір про надання послуги з постачання теплової енергії шляхом приєднання останнього до опубліковано на вебсайті (https://kte.kmda.gov.ua/) договору, що підтверджується заявою-приєднання до індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії о/р 153279110280100, яка була підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їх печатками.
Разом із цим, у відповідності до сталої практики Великої Палати Верховного Суду, викладеній зокрема у пункті 51 постанови від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.
Отже, у період з лютого 2024 року по 05.03.2024 між Сторонами існували фактичні договірні відносини, а тому відсутність договорів про надання житлово-комунальних послуг за вказаний період не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Більше того, відповідно до приписів частини 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Факт надання та споживання послуг з постачання теплової енергії у період з лютого 2024 року по травень 2025 року у розмірі 43 070,39 грн повністю визнається Приватним підприємством, про що було зазначено у відзиві.
У той же час, Приватне підприємство вважає вимогу про стягнення вартості послуг за абонентське обслуговування необґрунтованою.
За положеннями пункту 11 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства. Витрати, пов'язані з обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води та теплової енергії, відшкодовуються: шляхом сплати споживачами комунальних послуг виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, - у разі укладення індивідуальних договорів або індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем; за рахунок співвласників багатоквартирного будинку - у разі укладення колективного договору про надання комунальних послуг, договорів про надання комунальних послуг з колективним споживачем або у разі прийняття співвласниками відповідного рішення про обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку. Порядок та умови обслуговування та заміни вузла комерційного обліку визначаються правилами і типовими договорами про надання відповідних комунальних послуг.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №808 установлено, що:
Пункт 1: граничний розмір плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - граничний розмір плати за абонентське обслуговування), який визначається за такою формулою:
РПгрн = Пмін Ч СДсер Ч Кд Ч Кжкп Ч К,
де РПгрн - граничний розмір плати за абонентське обслуговування, гривень на місяць на одного абонента;
Пмін - законодавчо встановлений на відповідну дату розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць, гривень;
СДсер - середній кількісний склад домогосподарства, що становить 2,58 особи;
Кд - коефіцієнт дохідності домогосподарства для розрахунку плати за абонентське обслуговування, що становить два прожиткових мінімуми на одну особу в розрахунку на місяць;
Кжкп - коефіцієнт середнього по Україні розміру витрат домогосподарств на оплату житлово-комунальних послуг, що становить 0,15;
К - коефіцієнт відшкодування домогосподарством витрат, здійснених виконавцем комунальних послуг під час їх надання за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг та віднесених до плати за абонентське обслуговування, що становить:
- 0,019 - для виконавців послуг з постачання теплової енергії та/або гарячої води, з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення;
- 0,009 - для виконавців послуг з поводження з побутовими відходами.
Під абонентом слід розуміти споживача відповідної комунальної послуги (самостійні об'єкти нерухомого майна якого розташовані за однією поштовою адресою), з яким виконавець уклав індивідуальний договір про надання комунальних послуг або індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг.
Пункт 2: 1) граничний розмір плати за абонентське обслуговування, визначений відповідно до цієї постанови, застосовується окремо за кожною комунальною послугою (постачання теплової енергії; постачання гарячої води; централізоване водопостачання; централізоване водовідведення; поводження з побутовими відходами) виконавцями послуг, що нараховують плату за абонентське обслуговування згідно з відповідними договорами;
2) плата за абонентське обслуговування (з урахуванням податку на додану вартість), визначена відповідно до планованих витрат виконавця (витрат, пов'язаних з укладенням договору про надання комунальної послуги, із здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води), не повинна перевищувати граничного розміру плати за абонентське обслуговування, визначеного відповідно до цієї постанови.
Пунктом 30 Договору встановлено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:
плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (Офіційний вісник України, 2019, №71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://kte.kmda.gov.ua/wp-content/uploads/2021/09/Zminy-do-Nakazu-360.pdf.
У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Отже, граничний розмір плати за абонентське обслуговування затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №808 (із змінами та доповненнями). Станом на 01.01.2024 за послугу з постачання теплової енергії становив: 42,94 грн з ПДВ.
Разом із цим Комунальне підприємство для своїх клієнтів встановило плату за абонентське обслуговування на одного абонента (особовий рахунок) на місяць для послуг з постачання теплової енергії (з врахуванням витрат на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії):
з 01.12.2021 - 31,07 грн (разом із ПДВ);
з 01.05.2024 - 37,25 (разом із ПДВ);
з 01.10.2024 - 39,89 (разом із ПДВ);
з 01.10.2025 - 42,44 (разом із ПДВ).
З акту прийняття теплового вузла обліку №2-7697 від 21.03.2016 та актів про готовність комерційного обліку споживача до роботи: №17977 від 16.05.2023, №2/2-2/06-540 від 18.06.2024, вбачається, що за адресою: місто Київ, вулиця Первомайського Леоніда, будинок 3, встановлено вузол комерційного обліку - опломбований теплолічильник та теплообчислювач SKS-3, заводський номер 018321, витратоміри - SDU-1 заводські номери - 036663, 036672; термоопори pt-500, заводські номери - 1603095А, 1603095В, а отже у Відповідача наявний обов'язок зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку.
Крім цього, Позивачем складено акти виконаних робіт з плати за абонентське обслуговування Відповідачу, зі змісту яких вбачається, що розмір плати за абонентське обслуговування не перевищує граничні розміри.
Заперечуючи проти позовних вимог, Приватне підприємство вказувало, що строк оплати не настав у зв'язку з ненаправленням Комунальним підприємством відповідних рахунків на оплату.
Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Положеннями статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Абзацом 1 частини 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
За умовами положень пункту 32 Договору про надання послуги з постачання теплової енергії розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця.
Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Положеннями пункту 33 Договору визначено, що Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.
Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Згідно з пунктом 34 вказаного правочину споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Отже, за умовами Договору оплата за спірні житлово-комунальні послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом.
Заперечення Відповідача про ненадання рахунків на оплату як на підставу відсутності зобов'язання по оплаті наданих комунальних послуг відхиляються судом, оскільки за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє Відповідача від обов'язку оплатити послуги. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18.
Отже, у зв'язку з неналежним виконанням Приватним підприємством своїх обов'язків щодо оплати спожитих житлово-комунальних послуг, розмір яких підтверджений належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, строк оплати яких настав, суд дійшов висновку про наявність в останнього заборгованості з постачання теплової енергії за період з лютого 2024 року по травень 2025 року у розмірі 43 070,39 грн, а також заборгованість плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії за період з лютого 2024 року по травень 2025 року у розмірі 629,65 грн.
Разом із цим, у своєму відзиві Приватне підприємство визнало заборгованість з постачання теплової енергії та надало докази її сплати, а також плати за абонентське обслуговування.
Пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, зокрема, у разі відсутності предмету спору.
Оскільки Приватне підприємство у добровільному порядку погасило суму основної заборгованості з постачання теплової енергії за період з лютого 2024 року по травень 2025 року у розмірі 43 070,39 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №781 від 11.10.2025 на суму 43 070,39 грн, а також плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії за період з лютого 2024 року по травень 2025 року у розмірі 629,65 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №798 від 27.10.2025 на суму 789,21 грн, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі у відповідних частинах на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України (у зв'язку з відсутністю предмета спору).
Також, у зв'язку із несвоєчасною сплатою Приватним підприємством вартості житлово-комунальних послуг Комунальним підприємством нараховано до стягнення 819,22 грн 3% річних та 3 279,16 грн інфляційних втрат за загальний період з 01.04.2024 по 31.03.2025, з яких:
12,46? грн 3% річних та 15,69? грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.04.2024 по 30.11.2024 на суму боргу у розмірі 5 228,70 грн (за січень 2024 року);
25,38? грн 3% річних та 49,80? грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.03.2024 по 31.03.2024 на суму боргу у розмірі 9 960,10 грн (за січень 2024 року + за лютий 2024 року);
283,36 грн 3% річних та 960,87? грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.04.2024 по 30.11.2024 на суму боргу у розмірі 14 130,63 грн (попередня заборгованість + березень 2024 року);
48,58 грн 3% річних та 266,93? грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.12.2024 по 31.12.2024 на суму боргу у розмірі 19 066,31 грн (попередня заборгованість + листопад 2024 року);
64,39 грн 3% річних та 303,26 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.01.2025 по 31.01.2025 на суму боргу у розмірі 25 271,50 грн (попередня заборгованість + грудень 2024 року);
72,25 грн 3% річних та 251,16 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.02.2025 по 28.02.2025 на суму боргу у розмірі 31 395,38 грн (попередня заборгованість + січень 2025 року);
96,83 грн 3% річних та 570,04? грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.03.2025 по 31.03.2025 на суму боргу у розмірі 38 002,38 грн (попередня заборгованість + лютий 2025 року);
215,94 грн 3% річних та 861,41? грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.04.2025 по 31.05.2025 на суму боргу у розмірі 43 070,39 грн (попередня заборгованість + березень 2025 року).
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) статтею 610 ЦК України кваліфікується як порушення зобов'язання.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Як було раніше зазначено судом, за умовами положень пункту 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Згідно з пунктом 34 Договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Крім цього, судом враховано, що за приписами абзацу 1 частин 3 та частини 5 статті 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
При цьому, суд зазначає, виходячи з положень статті 14 та частини 2 статті 237 ГПК України, суд не може виходити за межі позовних вимог, зокрема в частині визначення присічного терміну нарахування.
Таким чином, останнім днем оплати за січень 2024 року вважається 28.02.2024, а першим днем прострочення 01.03.2024, за лютий 2024 року - 01.04.2024, а першим днем прострочення - 02.04.2024, за березень 2024 року - 30.04.2024, а першим днем прострочення - 01.05.2024, за квітень 2024 року - 31.05.2024, а першим днем прострочення - 01.06.2024, останнім днем оплати за листопад 2024 року було 31.12.2024, а першим днем прострочення - 01.01.2025, останнім днем оплати за грудень 2024 року було 31.01.2025, а першим днем прострочення- 01.02.2025, останнім днем оплати за січень 2025 року було 28.02.2025, а першим днем прострочення - 01.03.2025, останнім днем оплати за лютий 2025 року було 31.03.2025, а першим днем прострочення - 01.04.2025, останнім днем оплати за березень 2025 року було 30.04.2025, а першим днем прострочення - 01.05.2025.
Дослідивши розрахунок компенсаційних виплат, беручи до уваги вказані положення договору та чинного законодавства, суд дійшов висновку про його часткову необґрунтованість, оскільки Позивачем неправильно визначені періоди прострочення.
З урахуванням зазначеного, нараховані компенсаційні виплати на заборгованості з січня 2024 року по лютий 2024 року, а також з листопада 2024 року по травень 2025 року не підтягаються задоволенню.
За розрахунком суду обґрунтований розмір 3% становить 247,87 грн, а інфляційних втрат - 1 257,87? грн, нарахованих за період з 01.05.2024 по 30.11.2024 на суму боргу у розмірі 14 130,63 грн.
Оскільки визначена Позивачем сума інфляційних втрат за вказаний період становить менший розмір від розрахованого судом, за положеннями частини 2 статті 237 ГПК України, задоволенню підлягає сума, зазначена Позивачем, - 960,87? грн.
Крім цього, Комунальним підприємством заявлено до стягнення пеню:
1) 720,74 грн, нарахованих за період з 01.12.2024 по 31.05.2025 на суму боргу у розмірі 4935,68 грн (за листопад 2024 року);
2) 923,98 грн, нарахованих за період з 01.01.2025 по 30.06.2025 на суму боргу у розмірі 6205,19 грн (за грудень 2024 року);
3) 768,76 грн, нарахованих за період з 01.02.2025 по 30.06.2025 на суму боргу у розмірі 6123,88 грн (за січень 2025 року);
4) 682,42 грн, нарахованих за період з 01.03.2025 по 30.06.2025 на суму боргу у розмірі 6607,00 грн (за лютий 2025 року);
5) 129,13 грн, нарахованих за період з 01.04.2025 по 30.06.2025 на суму боргу у розмірі 5068,01 грн (за березень 2025 року).
Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня.
Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Із системного аналізу вищенаведених положень чинного законодавства вбачається, що вказані штрафні санкції можуть бути стягнуті лише у тому випадку (якщо не встановлено законом), коли основне зобов'язання прямо забезпечено неустойкою (пеня, штраф) у чинному договорі, а також ним встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін).
Згідно з частиною 1 статті 26 закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Пунктом 45 Договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожний день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.
У силу статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Також, у відповідності до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Дослідивши розрахунок пені, суд вважає його необґрунтованим, оскільки Комунальним підприємством штрафну санкцію розраховано за подвійною обліковою ставкою НБУ, а не за ставкою, визначеною пунктом 45 Договору та Закону України "Про житлово-комунальні послуги" - 0,01%, а також неправильно визначено періоди прострочення.
За розрахунком суду, обґрунтований розмір пені становить 333,35 грн, з яких:
1) 74,53 грн, нарахованих за період з 01.01.2025 по 31.05.2025 на суму боргу у розмірі 4935,68 грн (за листопад 2024 року);
2) 93,08 грн, нарахованих за період з 01.02.2025 по 30.06.2025 на суму боргу у розмірі 6205,19 грн (за грудень 2024 року);
3) 74,71 грн, нарахованих за період з 01.03.2025 по 30.06.2025 на суму боргу у розмірі 6123,88 грн (за січень 2025 року);
4) 60,12 грн, нарахованих за період з 01.04.2025 по 30.06.2025 на суму боргу у розмірі 6607,00 грн (за лютий 2025 року);
5) 30,91 грн, нарахованих за період з 01.05.2025 по 30.06.2025 на суму боргу у розмірі 5068,01 грн (за лютий 2025 року).
Доводи Відповідача щодо необґрунтованості вимог Позивача про стягнення компенсаційних виплат та штрафної санкції у зв'язку з неотриманням рахунків не спростовують порушення Приватним підприємством зобов'язань щодо своєчасного здійснення оплати за отримані послуги, про що було зазначено раніше у мотивувальній частині рішення.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 ГПК України).
Отже, позов Комунального підприємства підлягає частковому задоволенню.
Судовий збір згідно статті 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 123, 129, 231, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
1. Закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу з постачання теплової енергії за період з лютого 2024 року по травень 2025 року у розмірі 43 070,39 грн та основного боргу плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії за період з лютого 2024 року по травень 2025 року у розмірі 629,65 грн.
2. В іншій частині позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Приватного підприємства "Посмішка 32" (08200, Київська область, Бучанський район, місто Ірпінь, вулиця Ново-Оскольська, будинок 8В, офіс 49; ідентифікаційний код 37998320) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код 40538421) 960 (дев'ятсот шістдесят) грн 87 коп. інфляційних втрат, 247 (двісті сорок сім) грн 87 коп. 3% річних, 333 (триста тридцять три) грн 35 коп. пені та 92 (дев'яносто дві) грн 76 коп. судового збору.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяСергій МУДРИЙ