ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.12.2025Справа № 910/4300/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Голуба О.М., розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного підприємства «ФП-Транс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донмакс Логістік»
про стягнення 396 236, 34 грн.
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання від 01.12.2025.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою до відповідача про стягнення 396 236, 34 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.04.2025 було відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2025 було здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.07.2025.
25.07.2025 від Приватного підприємства «ФП-Транс» надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
У судове засідання 28.07.2025 представники сторін не з'явились.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 було продовжено строк підготовчого засідання та відкладено розгляд справи на 15.09.2025.
У судове засідання 15.09.2025 представники сторін не з'явились.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 було відкладено розгляд справи на 06.10.2025.
У судове засідання 06.10.2025 представники сторін не з'явились.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 було відкладено розгляд справи на 20.10.2025.
У судове засідання 20.10.2025 представники сторін не з'явились.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 10.11.2025.
У судове засідання 10.11.2025 представники сторін не з'явились.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2025 в судовому засіданні оголошено перерву на 01.12.2025.
У судовому засіданні 01.12.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Як зазначає позивач у позовній заяві 18 січня 2024року о 16год.35хв. на автодорозі Київ-Чернігів, 27 км. водій ОСОБА_1 , керуючи т/з MAN TGX р. н. НОМЕР_1 не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з т/з DAF XG 480 FT р.н. НОМЕР_2 з причіпом SCHMITZ SKO 24/L-13.4 р. н. НОМЕР_3 , який зупинився попереду, який в свою чергу по інерції здійснив зіткнення з т/з Renault Duster р.н. НОМЕР_4 , який зупинився попереду.
Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, а власнику т/з DAF XG 480 FT р.н. НОМЕР_2 з причіпом SCHMITZ SKO 24/L-13.4 р.н. НОМЕР_3 - ПП «ФП-ТРАНС» завдано матеріальної шкоди.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 від 14.06.2023року транспортний засіб - тягач DAF XG 480 FT р.н. НОМЕР_2 зареєстровано на праві власності за ПП «ФП-ТРАНС».
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 від 31.08.2023року транспортний засіб - причіп SCHMITZ SKO 24/L-13.4 р.н. НОМЕР_3 зареєстровано на праві власності за ПП «ФП-ТРАНС».
Згідно постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 15.02.2024р. водія вантажного автомобіля MAN TGX р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КупАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850грн.
На момент ДТП, яке мало місце 18.01.2024р., згідно Полісу №214867808 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданого страховиком ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС», транспортний засіб - вантажний автомобіль MAN TGX р.н. НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_1 був забезпеченим транспортним засобом, що стверджується роздруківкою з сайту МТСБУ.
Згідно даного Полісу страхова сума за шкоду заподіяну майну потерпілого становить 160 000грн., розмір франшизи становить 0,00 грн., що стверджується розрахунком суми страхового відшкодування наданого страховиком ПрАТ «СК «ІНТЕР-ПОЛІС».
Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №37834 від 28.03.2024р., складеного оцінювачем Гармідаровою Ю.П., розрахунку суми страхового відшкодування у справі №12336, складеного страховиком ПрАТ «СК «ІНТЕР-ПОЛІС» та платіжної інструкції №6657 від 24.10.2024р. позивачу ПП «ФП-ТРАНС» виплачено страхове відшкодування за пошкодження причіпу SCHMITZ SKO 24/L-13.4 р.н. НОМЕР_3 в розмірі 45 474,38грн
Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №37833 від 28.03.2024р., складеного оцінювачем Гармідаровою Ю.П., платіжної інструкції №6397 від 10.10.2024р. позивачу ПП «ФП-ТРАНС» виплачено страхове відшкодування за пошкодження тягача DAF XG 480 FT р.н. НОМЕР_2 в розмірі 160 000грн.
Однак, як зазначає позивач виплачене страховиком ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» страхове відшкодування за пошкодження автомобіля - тягача DAF XG 480 FT р.н. НОМЕР_2 в розмірі 160 000грн. не узгоджується з фактичним розміром заподіяної потерпілому ПП «ФПТРАНС» шкоди та є лише частковою виплатою страхового відшкодування.
Позивач, для визначення дійсного розміру завданого матеріального збитку звернувся до судового експерта Холодцова Д.В. Відповідно до висновку експерта №22529 за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження складеного судовим експертом Холодцовим Д.В. 23.08.2024р.,
- ринкова вартість автомобіля DAF XG 480 FT р.н. НОМЕР_2 , станом на дату ДТП, без врахування пошкоджень отриманих внаслідок ДТП (до ДТП) становила 4 659 541,49 грн.;
- вартість відновлювального ремонту автомобіля DAF XG 480 FT р.н. НОМЕР_2 , пошкодженого в ДТП, становила 404 320,48 грн.;
- вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля DAF XG 480 FT р.н. НОМЕР_2 , пошкодженого в ДТП, становила 404 320,48 грн.;
- вартість матеріального збитку завданого власнику досліджуваного автомобіля DAF XG 480 FT р.н. НОМЕР_2 , становить 556 236,34грн. При визначенні вартості матеріального збитку завданого позивачу, як власнику автомобіля DAF XG 480 FT р.н. НОМЕР_2 , в розмірі 556 236,34грн., експертом Холодцовим Д.В. коефіцієнт фізичного зносу визначено (Ез) - 0, а також нараховано втрату товарної вартості (ВТВ) в розмірі 151 915,86грн.
Позивач посилається на те, що після ДТП, водій ОСОБА_1 працівникам поліції стверджував, що працює водієм у ТОВ «ДОНМАКС ЛОГІСТІК»(далі - Відповідач).
На адвокатський запит надісланий відповідачу про надання документів щодо перебування водія ОСОБА_1 станом на 18.01.2024року у трудових чи цивільно-правових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОМАНКС ЛОГІСТІК», та про надання копії наказу про прийняття на роботу, копії посадової інструкції водія ОСОБА_1 , копії маршрутного листа та довідки про нарахування та виплату заробітної плати водія ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий в АДРЕСА_1 ) за 2024 рік, жодної відповіді від відповідача не отримано.
На адвокатські запити надіслані Головному управління ДПС у м.Києві, Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві про надання інформації з яким саме підприємством станом на час ДТП 18.01.2024року перебував у трудових відносинах (працював) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий в АДРЕСА_1 ) та яке саме підприємство у січні 2024 року здійснювало сплату ЄСВ, ПДФО, ВЗ, відповіді не отримано.
Станом на момент вчинення ДТП відповідальність водія транспортного засобу - спеціалізованого вантажного автомобіля MAN TGX р.н. НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ «СК «ІНТЕР-ПОЛІС» із визначенням ліміту відповідальності страховика 160 000, 00 грн. та встановленням франшизи в сумі 0,00грн. Страховик виплатив позивачу страхове відшкодування в межах ліміту в сумі 160 000грн.
Згідно висновку експерта №22529 за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження складеного судовим експертом Холодцовим Д.В. 23.08.2024р., вартість матеріального збитку завданого власнику досліджуваного автомобіля DAF XG 480 FT р.н. НОМЕР_2 , становить 556 236, 34грн.
Позивач посилається на те, що розмір завданої позивачу шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, страхового відшкодування недостатньо для повного відшкодування завданої шкоди, отже відповідач, як власник транспортного засобу - вантажного автомобіля MAN TGX р.н. НОМЕР_1 , працівник якого ОСОБА_1 , під час виконання своїх трудових обов'язків, вчинив ДТП, зобов'язано відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром завданої шкоди та виплаченою страховиком сумою страхового відшкодування, що становить 396 236, 34 грн. в зв'язку з чим позивач звернувся до Господарського суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданою нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
За загальними правилом частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.
Згідно з частиною 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Зі змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду".
Аналіз положень статей 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення у цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (у тому числі моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб'єктами, у спеціальний спосіб тощо).
Правило генерального делікту закріплено у статті 1166 ЦК України стосовно шкоди, зокрема, майнової.
Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача. За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.
Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб'єктного складу відповідальних осіб (коли обов'язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану в законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.
Так, стаття 1187 ЦК України встановлює особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, зокрема відповідно до частини 2 цієї статті таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Положеннями статті 397 ЦК України передбачено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина 1 статті 1172 ЦК України).
Положення частини 1 статті 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (частина 2 статті 1187 ЦК України).
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).
У такому випадку обов'язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.
Зазначений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 10 серпня 2022 року в cправі № 904/6092/21, від 1 листопада 2021 року в справі №920/343/20.
Для покладення на юридичну чи фізичну особу відповідальності необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності, так і певних спеціальних умов. До таких спеціальних умов належить: перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною чи фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків (виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, які хоч і виходять за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу; якщо така шкода завдана працівником у робочий час, але діями, які не пов'язані з виконанням трудових (службових) обов'язків, роботодавець відповідальності нести не буде).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2025 було зобов'язано Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ44116011) надати Господарському суду міста Києва документально підтверджені відомості яке саме підприємство сплачувало за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ), як найманого працівника ЄСВ, ПДФО та Військовий збір.
01.08.2025 від Головне управління ДПС у м. Києві надійшла відповідь на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.07.2025.
У вищезазначеній відповіді Головним управліннм ДПС у м. Києві надано перелік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які сплачували за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) податок та військовий збір як за найманого працівника за період з 1998 року по 2025 рік. Відповідно до зазначеного переліку Товариство з обмеженою відповідальністю «Донмакс Логістік» у ньому відсутнє.
При цьому, матеріали справи не містять будь-яких доказів, які підтверджують факт існування трудових відносин між винною в спірній ДТП фізичною особою, - ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донмакс Логістік», а також того, що вказана ДТП відбулася під час виконання зазначеною фізичною особою своїх трудових (службових) обов'язків, покладених на нього відповідачем, зокрема: наказу Товариства про прийняття на роботу, наказу Товариства про звільнення, наказу про здійснення трудової діяльності, довідки Товариства про нарахування та виплату заробітної плати, доказів наявності трудового договору з Товариством, допущення працівника до роботи на Товаристві тощо.
Вказані обставини також не були встановлені постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 15.02.2024.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог Компанії до Товариства. Відтак, заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають.
Інші доводи, на які посилалися учасники судового процесу під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови в задоволенні позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За частиною 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 04.12.2025.
Суддя І.В. Алєєва