ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.12.2025Справа № 910/9385/25
За позовом Приватного акціонерного товариства «Київстар»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкос Лайн»
про стягнення 33 479,80 грн,
Суддя Смирнова Ю.М.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Приватне акціонерне товариство «Київстар» (далі - позивач, ПрАТ «Київстар») звернулось до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкос Лайн» (далі - ТОВ «Інкос Лайн») про стягнення 33 479,80 грн неустойки.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору поставки № 453167/453186 від 29.11.2022 в частині здійснення поставки товару у встановлений цим правочином строк.
Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/9385/25 та справу передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.
Ухвалою суду від 06.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 20 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
Зазначена ухвала суду була доставлена сторонам через електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) 07.08.2025 о 20:31, що підтверджується відповідними повідомленнями про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, у зв'язку з чим, приймаючи до уваги вимоги положення частини шостої ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ухвала суду про відкриття провадження у справі (без виклику сторін) від 06.08.2025 вважається врученою позивачу та відповідачу 08.08.2025.
25.08.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній не погоджувався зі стягненням з нього пені у заявленому розмірі, вважаючи її значно великою для себе та порівняно зі збитками позивача, у зв'язку з чим, відповідно до частини третьої ст. 551 Цивільного кодексу України ти ст. 233 Господарського кодексу України, просив зменшити розмір пені, що підлягає до сплаті до 1 000,00 грн.
За приписами частини п'ятої ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до частини п'ятої ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва
29.11.2022 між ПрАТ «Київстар» (далі - Покупець) та ТОВ «Інкос Лайн» (далі - Постачальник) був укладений Договір поставки № 453167/453186 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору, у відповідності до умов цього Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти належним чином поставлений товар та сплатити за нього відповідну грошову суму.
Товар поставляється на умовах DDP на склади Покупця згідно з Правилами інкотермс 2010 за адресою (місце значення): Україна, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Компресорна, 3, складський комплекс - складські приміщення другої черги Логістичного терміналу з сервісним обслуговуванням автотранспорту «AMTEL» класу А (координати - https://goo.gl/maps/hqBk7VVm3kUMyfAAA) (п. 1.2. Договору).
Згідно з п. 1.3. Договору, товар поставляється однією партією в термін до 25.12.2022.
Умовами пп. 2.1.1. п. 2.1. Договору передбачено, що Постачальник зобов'язаний поставити товар в строк, що зазначений в пункті 1.3 цього Договору, належної якості та у визначеній сторонами кількості.
Постачальник зобов'язаний не пізніше ніж за 3 (три) робочих дні до планованої дати поставки попередити Покупця про точну дату поставки товару до місця призначення в письмовій формі по e-mail Alexander.Kuksa@kyivstar.net тa OLEH.KLYMENKO@kyivstar.net (пп. 2.1.2. п. 2.1. Договору).
Відповідно до пп. 2.1.4. п. 2.1. Договору, Постачальник зобов'язаний при поставці товару надати Покупцю всі необхідні документи для експлуатації товару, відповідно вимог діючого законодавства України та відповідно до умов цього Договору, отримані у встановленому діючим законодавством України порядку, включаючи, але не обмежуючись дійсний сертифікат відповідності товару вимогам національних стандартів.
Вартість товару встановлюються в українських гривнях та вказана у Специфікації, що наведена у цьому пункті. Ціна Договору складає суму вартості усього товару, що має бути поставлений та становить 1 244 760,97 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% 248 952,19 грн, всього 1 493 713,16 грн з врахуванням ПДВ (п. 3.1. Договору).
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що датою поставки вважається дата передачі товару Покупцеві у місці призначення. Поставка підтверджується підписаним сторонами Актом приймання-передачі товару.
В момент поставки товару Постачальник надає Покупцю наступні документи: Акт приймання-передачі товару, в якому зазначається: номер цього Договору, кількість, ціна товару (далі - Акт); сертифікат відповідності, якщо його отримання є обов'язковим відповідно до вимог чинного законодавства України; технічну документацію, передбачену умовами цього Договору; у разі необхідності, інші документи, передбачені застосовним законодавством України у тому числі документацію, яка встановлює вимоги до якості даного товару (п. 4.2. Договору).
Згідно з п. 5.1. Договору, оплата вартості товару за цим Договором здійснюється Покупцем у продовж 30 календарних днів з дати складання Акту після його підписання уповноваженими представниками обох сторін та за умов: підписання сторонами Акту у строк що не перевищує 10 (десять) календарних днів від дати складання Акту; відсутності прострочення у поставці товару Постачальником; своєчасного отримання Покупцем від Постачальника всіх документів, передбачених цим Договором.
За невиконання або неналежне виконання цього Договору сторони несуть відповідальність в порядку та на умовах, що передбачені застосовним законодавством та цим Договором (п. 8.1. Договору).
Пунктом 8.2. Договору передбачено, що у разі прострочення терміну (строків) поставки та/або заміни товару, Постачальник сплачує Покупцю неустойку у розмірі 0,1% від вартості не поставленого у строк товару та/або не заміненого товару, за кожний календарний день такого прострочення.
У випадку прострочення Постачальником терміну (строку) поставки товару більш, ніж на 30 календарних днів, Покупець має право відмовитися від прийняття та оплати такого товару без застосування до Покупця будь-якої відповідальності (неустойки або відшкодування збитків Постачальника) шляхом направлення відповідного письмового повідомлення Постачальнику (п. 8.4. Договору).
Відповідно до п. 8.5. Договору, загальна сума неустойки, що нараховується відповідно умов цього Договору не може перевищувати 10% від вартості товару, по якому проводились відповідні нарахування.
Сторони окремо обумовили, що для вимог про стягнення неустойки/штрафу за цим Договором встановлюється позовна давність тривалістю у 3 (три) роки. Крім того, нарахування неустойки здійснюється протягом усього часу існування порушення Постачальником зобов'язань за цим Договором (п. 8.8. Договору).
Пунктом 11 Договору передбачено, сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим Договором, якщо таке невиконання стало наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладання цього Договору та які сторони не могли ані передбачити, ані попередити розумними заходами.
Згідно з п. 11.2. Договору, форс-мажорними обставинами, обставинами непереборної сили (надалі - «Форс Мажор») сторони погодилися вважати обставини, які знаходяться поза розумним контролем сторін та об'єктивно унеможливлюють виконання сторонами (однією із сторін) їх зобов'язань, передбачених умовами Договору, а саме: - війна, воєнні дії, акти тероризму, диверсії, окупація, інтервенція, збройні конфлікти, включаючи але не обмежуючись ворожі атаки, блокади, військова мобілізація, військові дії, оголошення воєнного або надзвичайного стану, революція, заколот, повстання, страйки, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, реквізиція, ембарго; - прийняття відповідних нормативних актів або рішень органами державної влади та/або органами місцевого самоврядування, в т.ч тих, що обмежують пересування, закупівлю необхідних матеріалів у зв'язку з обмеженням такої діяльності внаслідок епідеміологічних заходів, пов'язаних к COVID19; - повені, землетруси, пожежі та інші обставини, викликані стихійним лихом.
Умовами п. 11.3. Договору передбачено, що у випадку виникнення обставин Форс Мажору, сторона, що зазнала їх впливу, повинна негайно за допомогою будь-яких доступних засобів повідомити про такі обставини іншу сторону, направивши письмове повідомлення про настання таких обставин (надалі - «повідомлення про Форс Мажор»).
Повідомлення про Форс Мажор повинно містити вичерпну інформацію про природу обставин Форс Мажору, час їх настання та оцінку їх впливу на можливість сторони виконувати свої зобов'язання за Договором та на порядок виконання зобов'язань за Договором, у випадку якщо це можливо (п. 11.4. Договору).
Відповідно до п. 11.5. Договору, коли дія обставин Форс Мажору припиняється, сторона, що зазнала їх впливу, зобов'язана негайно, але у будь-якому випадку у строк не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з моменту, коли сторона дізналась або повинна була дізнатися про припинення зазначених обставин, письмово повідомити протилежну сторону про їх припинення. Таке повідомлення повинно містити інформацію про час припинення дії таких обставин та вказівку про термін, у продовж якого сторона виконає свої зобов'язання за Договором.
Як тільки це стане можливим, наявність та строк дії обставин Форс Мажору має бути належно підтверджено уповноваженим компетентним органом держави місця існування відповідних обставин (п. 11.6. Договору).
Пунктом 11.7. Договору передбачено, що у випадку, якщо сторона, що зазнала дії Форс Мажору, не направить або несвоєчасно направить повідомлення про Форс Мажор, як це визначено у цьому розділі, така сторона втрачає право посилатися на обставини Форс Мажору як на підставу для звільнення від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим Договором.
У випадку настання обставин Форс Мажору строк виконання зобов'язань сторонами за цим Договором продовжується відповідно часу, у продовж якого діють такі обставини (п. 11.8. Договору).
Згідно з п. 14.1. Договору, цим сторони домовилися, що цей Договір набуває чинності у дату набуття чинності і діє до 09.11.2023 (включно). Якщо на дату закінчення строку дії цього Договору які-небудь із зобов'язань сторін невиконані, вони залишаються чинними до їх повного виконання. Однак невиконані зобов'язання припиняються у разі направлення Покупцем Постачальнику відповідного повідомлення, в якому зазначено про припинення невиконаних зобов'язань.
У п. 16.4. Договору сторони за взаємною згодою домовились про можливість оформлення змін і доповнень до Договору та інших документів, що мають юридичне значення для виконання його умов в т.ч Актів в письмовій або в електронній формі з накладанням кваліфікованого електронного підпису. Оформлення електронних документів та здійснення документообіг в електронній формі здійснюється з додержанням вимог Законів України «Про електронну комерцію», «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги. Сторони підтверджують наявність та можливість застосування кваліфікованого електронного підпису із застосуванням засобу кваліфікованого електронного підпису (пп. 16.4.1. п. 16.4. Договору).
Будь-які зміни та доповнення до цього Договору, виконані у відповідності до цього Договору, складають його невід'ємні частини (п. 16.5. Договору).
Відповідно до п. 16.9. Договору, цей Договір включає в себе наступні Додатки, які складають його невід'ємні частини: Додаток № 1. Технічні вимоги до товару (пп. 16.9.1.), Додаток № 2 Положення Комплаєнс (пп. 16.9.2.), Додаток № 3 Інформаційна безпека та захист персональних даних (пп. 16.9.3.)
23.01.2023 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору поставки № 453167/453186 від 29.11.2022 (далі - Додаткова угода № 1), згідно з умовами якої, сторони за взаємною згодою домовились внести зміни в п. 1.2. та добавити адресу доставки: або 07400, Україна, Київська область, м. Бровари, Броварська об'їзна, 68 (координати -https://goo.gl/maps/nRt1KQBypij1uVHA7), а також доповнити розділ 2 Договору пп. 2.1.2.1. наступного змісту: «« 2.1.2.1 Точне місце призначення (з передбачених у пункті 1.2 Договору) визначається Покупцем шляхом направлення відповідного електронного листа Продавцю у відповідь на лист щодо планованої дати поставки товару від Продавця згідно пп. 2.1.2 Договору».
Як зазначає позивач, на виконання умов Договору, відповідачем було здійснено поставку товару, однак частина товару на загальну суму 892 537,98 грн була поставлена з порушенням строків, встановлених п. 1.3. Договору, у зв'язку з чим відповідачу згідно п. 8.2. Договору, було нараховано неустойку (пеню) на загальну суму 33 479,80 грн.
В результаті здійснення вказаних поставок, відповідачем було виставлено рахунки на оплату № 2 від 04.01.2023 на суму 82 705,66 грн, № 14 від 19.01.2023 на суму 149 013,00 грн, № 19 від 30.01.2023 на суму 126 038,35 грн, № 34 від 10.02.2023 на суму 324 636,00 грн, № 46 від 22.02.2023 на суму 43 315,56 грн, № 59 від 02.03.2023 на суму 66 550,09 грн, № 84 від 21.03.2023 на суму 21 889,44 грн.
Нарахована позивачем неустойка (пеня) за прострочення поставки товару відповідачем в добровільному прядку сплачена не була, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.
Спірні правовідносини сторін виникли на підставі укладеного між сторонами Договору поставки № 453167/453186 від 29.11.2022, відповідно до умов якого, відповідач зобов'язувався передати у власність позивача товар, в строки, обумовлені вказаним Договором, а позивач - прийняти належним чином поставлений товар та сплатити за нього відповідну грошову суму.
Частиною першою ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга ст. 712 ЦК України).
Положеннями ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (ст. 622 ЦК України).
В силу вимог частини першої ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу
Відповідно до частини першої ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з положеннями ст.ст. 626-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, ст. 629 ЦК України закріплено фундаментальний принцип обов'язковості договору, на якому базуються договірні правовідносини, тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати (схожий за змістом висновок міститься у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17).
Частиною першою ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 1.3. Договору, товар поставляється однією партією в термін до 25.12.2022.
Як зазначає позивач, на виконання умов Договору, відповідачем було здійснено поставку товару, однак частина товару на загальну суму 892 537,98 грн була поставлена з порушенням строків, встановлених Договором - до 25.12.2022, у зв'язку з чим відповідачу була нарахована неустойка (пеня) на загальну суму 33 479,80 грн, а саме:
1. товар на суму 78 389,88 грн поставлено 28.12.2022, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 495 від 28.12.2022, у зв'язку з чим прострочення складає 3 дні (з 26.12.2022 по 28.12.2022 (включно), а сума нарахованої пені складає 235,17 грн;
2. товар на суму 82 705,66 грн поставлено 04.01.2023, що підтверджується підписаними сторонами Актом приймання-передачі № 0401/1 від 04.01.2023 та видатковою накладною № 2 від 04.01.2023, у зв'язку з чим прострочення складає 10 днів (з 26.12.2022 по 04.01.2023 (включно), а сума нарахованої пені складає 827,06 грн;
3. товар на суму 149 013,00 грн поставлено 19.01.2023, що підтверджується підписаними сторонами Актом приймання-передачі № 1901/1 від 19.01.2023 та видатковою накладною № 31 від 19.01.2023, у зв'язку з чим прострочення складає 25 днів (з 26.12.2022 по 19.01.2023 (включно), а сума нарахованої пені складає 3 725,33 грн;
4. товар на суму 126 038,35 грн поставлено 30.01.2023, що підтверджується підписаними сторонами Актом приймання-передачі № 3001/1 від 30.01.2023 та видатковою накладною № 36 від 30.01.2023, у зв'язку з чим прострочення складає 36 днів (з 26.12.2022 по 30.01.2023 (включно), а сума нарахованої пені складає 4 537,38 грн;
5. товар на суму 324 636,00 грн поставлено 10.02.2023, що підтверджується підписаними сторонами Актом приймання-передачі № 1002/1 від 10.02.2023 та видатковою накладною № 51 від 10.02.2023, у зв'язку з чим прострочення складає 47 днів (з 26.12.2022 по 10.02.2023 (включно), а сума нарахованої пені становить 15 257,89 грн;
6. товар на суму 43 315,56 грн поставлено 22.02.2023, що підтверджується підписаними сторонами Актом приймання-передачі № 2202/1 від 22.02.2023 та видатковою накладною № 61 від 22.02.2023, у зв'язку з чим прострочення складає 59 днів (з 26.12.2022 по 22.02.2023 (включно), а сума нарахованої пені становить 2 555,62 грн;
7. товар на суму 66 550,09 грн поставлено 02.03.2023, що підтверджується підписаними сторонами Актом приймання-передачі № 0203/1 від 02.03.2023 та видатковою накладною № 75 від 02.03.2023, у зв'язку з чим прострочення складає 67 днів (з 26.12.2022 по 02.03.2023 (включно), а сума нарахованої пені становить 4 458,86 грн;
8. товар на суму 21 889,44 грн поставлено 21.03.2023, що підтверджується підписаними сторонами Актом приймання-передачі № 2103/1 від 21.03.2023 та видатковою накладною № 105 від 21.03.2023, у зв'язку з чим прострочення складає 86 днів (з 26.12.2022 по 21.03.2023, а сума нарахованої пені становить 1 882,49 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша ст. 612 ЦК України).
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Частиною першою ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 8.2. Договору передбачено, що у разі прострочення терміну (строків) поставки та/або заміни товару, Постачальник сплачує Покупцю неустойку у розмірі 0,1% від вартості не поставленого у строк товару та/або не заміненого товару, за кожний календарний день такого прострочення.
За умовами вказаного пункту Договору, з урахуванням положень ст. 549 ЦК України, вбачається, що передбачена сторонами неустойка є пенею, оскільки обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як вбачається з матеріалів справи та зазначається відповідачем, ним було порушено строки поставки частини товару за вищезазначеними Актами приймання-передачі та видатковими накладними, однак строки прострочення є незначними.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина п'ята ст. 254 ЦК України).
Отже, пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення виконання зобов'язання, а день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені (див. постанову Верховного Суду від 08.05.2019 у справі № 910/9078/18).
Так, з наведеного позивачем розрахунку вбачається, що він розрахований неправильно, оскільки пеня нарахована:
1. за видатковою накладною № 495 від 28.12.2022 на суму 78 389,88 грн за 3 дні прострочення (узгоджена дата поставки товару 25.12.2022 / фактична дата поставки 28.12.2022), тоді як мала бути нарахована за 2 дні прострочення - з 26.12.2022 по 27.12.2022 включно;
2. за видатковою накладною № 2 від 04.01.2023 та Актом приймання-передачі № 0401/1 від 04.01.2023 на суму 82 705,66 грн за 10 днів прострочення (узгоджена дата поставки товару 25.12.2022 / фактична дата поставки 04.01.2023), тоді як мала бути нарахована за 9 днів прострочення - з 26.12.2022 по 03.01.2023 включно;
3. за видатковою накладною № 31 від 19.01.2023 та Актом приймання-передачі № 1901/1 від 19.01.2023 на суму 149 013,00 грн за 25 днів прострочення (узгоджена дата поставки товару 25.12.2022 / фактична дата поставки 19.01.2023), тоді як мала бути нарахована за 24 дня прострочення - з 26.12.2022 по 18.01.2023 включно;
4. за видатковою накладною № 36 від 30.01.2023 та Актом приймання-передачі № 3001/1 від 30.01.2023 на суму 126 038,35 грн за 36 днів прострочення (узгоджена дата поставки товару 25.12.2022 / фактична дата поставки 30.01.2023), тоді як мала бути нарахована за 35 днів прострочення - з 26.12.2022 по 29.01.2023 включно;
5. за видатковою накладною № 51 від 10.02.2023 та Актом приймання-передачі № 1002/1 від 10.02.2023 на суму 324 636,00 грн за 47 днів прострочення (узгоджена дата поставки товару 25.12.2022 / фактична дата поставки 10.02.2023), тоді як мала бути нарахована за 46 днів прострочення - з 26.12.2022 по 09.02.2023 включно;
6. за видатковою накладною № 61 від 22.02.2023 та Актом приймання-передачі № 2202/1 від 22.02.2023 на суму 43 315,56 грн за 59 днів прострочення (узгоджена дата поставки товару 25.12.2022 / фактична дата поставки 22.02.2023), тоді як мала бути нарахована за 58 днів прострочення - з 26.12.2022 по 21.02.2023 включно;
7. за видатковою накладною № 75 від 02.03.2023 та Актом приймання-передачі № 0203/1 від 02.03.2023 на суму 66 550,09 грн за 67 днів прострочення (узгоджена дата поставки товару 25.12.2022 / фактична дата поставки 02.03.2023), тоді як мала бути нарахована за 66 днів прострочення - з 26.12.2022 по 01.03.2023 включно;
8. за видатковою накладною № 105 від 21.03.2023 та Актом приймання-передачі № 2103/1 від 21.03.2023 на суму 21 889,44 грн за 86 днів прострочення (узгоджена дата поставки товару 25.12.2022 / фактична дата поставки 21.03.2023), тоді як мала бути нарахована за 85 днів прострочення - з 26.12.2022 по 20.03.2023 включно.
Таким чином, судом здійснено власний розрахунок пені, згідно з яким пеня за порушення відповідачем строку поставки частини товару становить 32 587,25 грн, з яких:
1. за видатковою накладною № 495 від 28.12.2022 на суму 78 389,88 грн за період з 26.12.2022 по 27.12.2022 включно = 156,78 грн (78 389,88 грн х 0,1% х 2 дні).
2. за видатковою накладною № 2 від 04.01.2023 та Актом приймання-передачі № 0401/1 від 04.01.2023 на суму 82 705,66 грн за період з 26.12.2022 по 03.01.2023 включно = 744,35 грн (82 705,66 грн х 0,1% х 9 днів).
3. за видатковою накладною № 31 від 19.01.2023 та Актом приймання-передачі № 1901/1 від 19.01.2023 на суму 149 013,00 грн за період з 26.12.2022 по 18.01.2023 включно = 3 576,31 грн (149 013,00 грн х 0,1% х 24 дня).
4. за видатковою накладною № 36 від 30.01.2023 та Актом приймання-передачі № 3001/1 від 30.01.2023 на суму 126 038,35 грн за період з 26.12.2022 по 29.01.2023 включно = 4 411,34 грн (126 038,35 грн х 0,1% х 35 днів).
5. за видатковою накладною № 51 від 10.02.2023 та Актом приймання-передачі № 1002/1 від 10.02.2023 на суму 324 636,00 грн за період з 26.12.2022 по 09.02.2023 включно = 14 933,26 грн (324 636,00 грн х 0,1% х 46 днів).
6. за видатковою накладною № 61 від 22.02.2023 та Актом приймання-передачі № 2202/1 від 22.02.2023 на суму 43 315,56 грн за період з 26.12.2022 по 21.02.2023 включно = 2 512,30 грн (43 315,56 грн х 0,1% х 58 днів).
7. за видатковою накладною № 75 від 02.03.2023 та Актом приймання-передачі № 0203/1 від 02.03.2023 на суму 66 550,09 грн за період з 26.12.2022 по 01.03.2023 включно = 4 392,31 грн (66 550,09 грн х 0,1% х 66 днів).
8. за видатковою накладною № 105 від 21.03.2023 та Актом приймання-передачі № 2103/1 від 21.03.2023 на суму 21 889,44 грн за період з 26.12.2022 по 20.03.2023 включно = 1 860,60 грн (21 889,44 грн х 0,1% х 85 днів).
Слід зазначити, що при розрахунку неустойки (пені), судом враховані умови п. 8.5. Договору, згідно з якими, загальна сума неустойки, що нараховується відповідно умов цього Договору не може перевищувати 10% від вартості товару, по якому проводились відповідні нарахування.
Частиною першою ст. 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом положень ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до частини першої ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша ст. 77 ГПК України).
Згідно з ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги викладене, відповідачем здійснено поставку товару з порушенням строків, встановлених умовами Договору, у зв'язку з чим нарахування позивачем неустойки (пені) та позовні вимоги про стягнення її з відповідача є обґрунтованими, підтвердженими належними і допустимими доказами, а тому підлягають частковому задоволенню у розмірі 32 587,25 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд зменшити розмір заявленої до стягнення неустойки (пені) до 1 000,00 грн.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (пені), відповідач просив суд врахувати: що позивачем не зазначено та не доведено понесення ним збитків та їх розмір внаслідок прострочення поставки товару відповідачем, у зв'язку з чим порушення відповідачем умов договору не завдало збитків позивачу, оскільки оплата за договором не передбачала попередньої оплати та здійснювалася виключно після постачання товару, що виключає спричинення будь яких збитків позивачу; свої договірні зобов'язання відповідач виконав у повному обсязі, проте з незначним простроченням строку виконання відносно частини товару, що не спричинило для позивача будь-яких негативних наслідків; після спливу передбаченого договором строк постачання товару, між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 23.01.2023, якою змінили порядок здійснення постачання товару, на момент укладання якої позивача задовольняло постачання товару з порушенням строку.
Також відповідач зазначав, що прострочення постачання товару відбувалося не з вини відповідача, а у зв'язку з існуванням певних проблем у постачанні товару, зміни логістики при постачанні товару з Китаю, тривалих перешкод при перетині державного кордону, в тому числі його блокування, які виникли внаслідок воєнного стану та не залежали від відповідача, а застосування санкцій не може мати на меті збагачення кредитора, та не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання.
Положенням ст. 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) (чинному на час укладання Договору, виникнення прострочення та період нарахування пені) встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічні положення містить частина 3 ст. 551 ЦК України, якою передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Отже, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу/пені, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Таку правову позицію наведено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.
При цьому, норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності. Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
За приписами п. 3 частини першої ст. 3 ЦК України свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства України.
Укладаючи Договір, сторони погодили усі його істотні умови, в тому числі, ціну, строк виконання, штрафні санкції. Тобто відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за цим Договором, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань, а також усвідомлював визначені Договором строки їх виконання.
Посилання відповідача, що прострочення постачання товару відбувалося не з вини відповідача, а у зв'язку з існуванням певних проблем у постачанні товару, зміни логістики при постачанні товару з Китаю, тривалих перешкод при перетині державного кордону, в тому числі його блокування, які виникли внаслідок воєнного стану та не залежали від відповідача, суд оцінює критично, оскільки відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження зазначених аргументів.
Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення відповідача до позивача з повідомленням про неможливість вчасної поставки товару та можливості врегулювання вказаного питання шляхом продовження строків поставки, тощо.
Також, слід зазначити, що умовами п. 11.2. Договору передбачено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), за наслідками яких сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим Договором, є, зокрема: оголошення воєнного стану, воєнні дії, блокади.
Однак, згідно з п. 11.1. Договору, сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим Договором, якщо таке невиконання стало наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладання цього Договору та які сторони не могли ані передбачити, ані попередити розумними заходами, тоді як Договір був укладений 29.11.2022, тобто майже 9 місяців після введення в Україні воєнного стану, у зв'язку з чим відповідач усвідомлював настання можливих негативних наслідків.
Разом з тим, в матеріали справи також не надано доказів звернення відповідача з повідомлення до позивача про настання обставин, які не залежали від відповідача та унеможливлювали здійснення поставки у строки, погоджені сторонами, з відповідним документальним підтвердження вказаних обставин, тоді як, відповідно до п. 11.7. Договору, сторона втрачає право посилатися на обставини форс мажору як на підставу для звільнення від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим Договором, якщо не направить або несвоєчасно направить іншій стороні повідомлення про форс мажор.
Посилання відповідача на виконання ним своїх договірних зобов'язань у повному обсязі, з незначним простроченням строку виконання відносно частини товару, не може прийматись судом як виключна обставина для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки саме порушення строків поставки товару на 24, 35, 46, 58, 66 та 85 днів і є підставою для нарахування та стягнення позивачем з відповідача, погодженого сторонами розміру відповідальності у вигляді неустойки (пені).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені ст. ст. 549-552 ЦК України.
Як встановлено судом за матеріалами справи, відповідачем не надано жодних доказів в обґрунтування клопотання про зменшення неустойки (пені) та на підтвердження наявності обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
У постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19 зазначено, що на іншого учасника справи (позивача) не покладається обов'язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань.
Тобто, при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов'язання презюмуються (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки.
При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).
Слід зазначити, що розмір неустойки (пені), нарахований позивачем за порушення поставки товару на суму 892 537,98 грн, складає 32 587,25 грн, у зв'язку з чим, посилання відповідача на те, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, не найшли свого підтвердження.
Також, частиною першою ст. 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Разом з тим, відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження наявності виключних обставин для можливості зменшення розміру пені, зокрема понесення відповідачем додаткових збитків, пов'язаних з оплатою логістичних послуг поставки товару з прострочкою.
Оцінюючи баланс інтересів сторін при зменшенні розміру неустойки, суди мають врахувати, що встановлення обставин понесення іншою стороною збитків у разі порушення строку виконання робіт за контрактом, не є єдиною обов'язковою умовою для висновку про дотримання цього балансу. У правовідносинах, де сторона використовує результати отриманого за договором не з комерційним інтересом, а на виконання покладених на неї повноважень, може бути враховано й вплив прострочення виконання на відносини, що пов'язані з відповідним договором (аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суд від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21).
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).
Суд, з огляду на матеріали справи, з урахуванням інтересів обох сторін, причин невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, наслідків порушення зобов'язання, дійшов до висновку про відсутність існування виняткових обставин для можливості застування частини третьої ст. 551 ЦК України, оскільки відповідачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження наявності підстав для зменшення розміру неустойки пені, як і не надано доказів понесення додаткових збитків чи вплив стягнення вказаної суми пені на фінансовий стан відповідача. А тому клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки (пені) не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази в порядку ст. 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача 32 587,25 грн неустойки (пені) є обґрунтованими, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Слід зазначити, що при розрахунку розміру судового збору, судом врахований понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8, який застосовується при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі згідно з частиною третьою ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
У зв'язку із частковим задоволенням позову, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, розрахований з урахуванням понижуючого коефіцієнта у розмірі 0,8, відповідно до положень ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також, у позовній заяві було зазначено, що судові витрати по даному позову складаються з суми судового збору.
Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкос Лайн» (02140, м. Київ, вул. Вишняківська, буд. 3; ідентифікаційний код: 39459829) на користь Приватного акціонерного товариства «Київстар» (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 53; ідентифікаційний код: 21673832) 32 587 (тридцять дві тисячі п'ятсот вісімдесят сім) грн 25 коп. неустойки (пені), а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 357 (дві тисячі триста п'ятдесят сім) грн 82 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.М. Смирнова