Справа № 276/1966/25
Провадження по справі № 3/276/614/25
04 грудня 2025 року с-ще Хорошів
Суддя Хорошівського районного суду Житомирської області Бобер Д.О., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції №3 Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №043913 від 26.10.2025 року гр. ОСОБА_1 25.10.2025 року близько 22 год. 00 хв. в АДРЕСА_1 , вчиняв домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, а саме ображав словами нецензурної лайки, шарпав за одяг свою дружину, чим завдав шкоди психічному та фізичному здоров'ю гр. ОСОБА_2 .
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив. ОСОБА_1 достеменно знав про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд його судом, однак, незважаючи на викладене, у судове засідання не з'явився, будь-яких заяв та клопотань не подавав, до суду за інформацією щодо стану розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності не звертався.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
З метою недопущення необґрунтованого порушення строків розгляду справ про адміністративні правопорушення, встановлених ст.277 КУпАП, а також строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП, суд визнає причину неявки ОСОБА_1 у судове засідання неповажною і розцінює його неявку як затягування строків розгляду справи, у зв'язку з цим суд розглядає справу у його відсутність.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, яке йому інкримінується, з наступних підстав.
Згідно вимог ст.245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, в редакції Закону № 3733-IX від 22.05.2024, полягає у вчиненні домашнього насильства, тобто умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Разом з тим, із протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, не вбачається, яка шкода заподіяна психічному та фізичному здоров'ю потерпілої ОСОБА_2 . Не містить відомостей щодо заподіяння шкоди психічному та фізичному здоров'ю і письмове пояснення потерпілої ОСОБА_2 від 26.10.2025 року, що додане до протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема, в якому потерпіла не вказує про заподіяння шкоди її здоров'ю внаслідок вчинення умисних діянь психологічного характеру ОСОБА_1 .
Верховний Суд у постанові від 07.04.2020 по справі №647/1931/19 зазначив, що посилання лише на те, що потерпілим від злочину є член сім'ї обвинуваченого, недостатньо для того аби стверджувати про існування ситуації домашнього насильства у значенні, яке надається цьому терміну Конвенцією Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьби з цими явищами (Стамбульська конвенція) та законом, що ухвалено з метою її імплементації. Для того щоб обгрунтувати наявність домашнього насильства у конкретному випадку, сторона обвинувачення має довести обставини, які свідчать, що потерпіла від інкримінованого злочину особа є у той же час і жертвою домашнього насильства.
Адміністративне відповідальність за ч.1 ст.173-2 КУпАП полягає у вчиненні домашнього насильства, тобто умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого. Тобто, об'єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких зазначених в диспозиції діянь та передбачає існування обов'язкової ознаки заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного та фізичного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, насильство в яких було зумовлено дискримінаційним ставленням до потерпілого та якими цілеспрямовано і навмисно завдана шкода потерпілому.
Разом з тим, із доданих до справи про адміністративне правопорушення матеріалів не вбачається, якими доказами підтверджується завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілої ОСОБА_2 , тобто доказів того, що діями ОСОБА_1 була завдана шкода психічному та фізичному здоров'ю потерпілої, матеріали справи не містять.
Слід зауважити, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 р., заява №16347/02 та Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013 р., заява №36673/04).
Згідно з ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Таким чином, наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, не підтверджується наявними у справі доказами.
За вказаних обставин в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Згідно п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю при відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст.62 Конституції України, ст.ст.7, 173-2 ч.1, 245, п.1 ст.247, 283-284 КУпАП, суд,-
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови через Хорошівський районний суд Житомирської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: Д.О.Бобер