Справа № 158/3115/25
Провадження № 2/161/7772/25
про залишення позовної заяви без руху
01 грудня 2025 року м. Луцьк
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Смокович М.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
16 жовтня 2025 року позивач звернувся до Ківерцівського районного суду Волинської області з позовною заявою до відповідача про поділ майна подружжя, в якій просить суд визнати об'єктами спільної сумісної власності садибний (індивідуальний) житловий будинок з магазином та відділенням банку та земельну ділянку, площею 0,0834 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а також здійснити поділ даних об'єктів нерухомого майна.
Розпорядженням голови Ківерцівського районного суду Волинської області О.К. Костюкевича цивільну справу було передано на розгляд до Луцького міськрайонного суду Волинської області.
Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями цивільну справу передано на розгляд судді Смоковичу М.В.
Вивчивши матеріали справи, суддя прийшов до висновку, що позовна заява подана без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а тому її необхідно залишити без руху, з наступних підстав.
Як вбачається із позовної заяви, позивачем заявлено одну вимогу немайнового та дві вимоги майнового характеру.
Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, у якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Відповідно до ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості. Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.
Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права власності» № 20 від 22.12.1995 р. визначено, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору.
Відповідно до вимог п. 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України та роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму ВСУ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17.10.2014 р., розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно визначається з урахуванням дійсної вартості спірного майна.
Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Тобто, ціна позову повинна бути визначена на момент пред'явлення позову з урахуванням грошової оцінки - об'єктивної ринкової вартості об'єкта.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, в позовній заяві не вказано ціну позову і відповідних документів, які б підтверджували реальну вартість спірного нерухомого майна (вартість на момент пред'явлення позову) до позовної заяви не додано, що унеможливлює визначити ціну позову та суму судового збору у розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».
За вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Згідно до абз. 1 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» визначено ставки судового збору, а саме: за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою сплачується 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до п.п. 3 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду заяви про поділ майна при розірванні шлюбу, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із Законом України «Про державний бюджет України» прожитковий мінімум для працездатних осіб в Україні станом на 01.01.2025 року становить 3028,00 грн.
З огляду на викладене, вважаю, що заява не є належним чином оформленою та подана до суду не у відповідності до вимог цивільного процесуального закону.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, вважаю необхідним надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків, який відповідно до частини 2 статті 185 ЦПК України не може перевищувати десяти днів із дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивачем було сплачено судовий збір за дві вимоги немайнового характеру в розмірі 1 937 грн. 92 коп. ((3028*0,4)*2 (дві вимоги немайнового характреру)*0,8 (кофіцієнт пониження розміру ставки судового збору), однак, як зазначено судом вище, позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру та дві вимоги майнового характеру.
Отже, враховуючи вищезазначені вимоги закону, позивачу необхідно подати звіт про оцінку вартості садибного (індивідуального) житлового будинку з магазином та відділенням банку та земельної ділянки, площею 0,0834 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та, виходячи з ціни позову, сплатити судовий збір за вимоги майнового характеру (з урахуванням вже сплаченого судового збору), подавши відповідний документ до суду про його сплату.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 175, 185 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків 10 днів з дня отримання ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у випадку невиконання вимог даної ухвали, позовна заява вважатиметься не поданою та буде йому повернута.
Копію ухвали направити для відома та виконання позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області М.В. Смокович