Справа № 561/1116/25
Провадження № 2/156/520/25
04 грудня 2025 року сел. Іваничі
Іваничівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого - судді Комзюк Н.Н.,
за участю секретаря судового засідання - Киці Л.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ДЕБТ КОЛЛЕКШИН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Представник ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШИН» звернувся 31.08.2025 через систему «Електронний суд» до Зарічненського районного суду Рівненської області з позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №3630101522/261938 від 11.03.2020 у розмірі 6699,60 грн., а також понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до позивача перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором, укладеним між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 . Відповідач умови даного договору не виконала, у зв'язку з чим утворилась вказана заборгованість, яку позивач просить стягнути на свою користь.
Ухвалою Зарічненського районного суду Рівненської області від 08.09.2025 вказану справу передано на розгляд до Іваничівського районного суду Волинської області за підсудністю.
Ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 02.10.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 08.10.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача Пархомук С.В. у судове засідання не з'явився, у позові просив розглядати справу без його участі, проти винесення заочного рішення не заперечував. Також, від представника позивача надійшла заява про долучення доказів, а саме про підтвердження зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача, а також заява про розподіл судових витрат у якій він просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10500 грн.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином. Про причини неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву не подала.
Ухвалою суду від 04.12.2025, суд, зі згоди позивача, розглядає справу за відсутністю відповідача заочно.
Враховуючи, що учасники справи у судове засідання не з'явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов наступного висновку.
Так, судом встановлено, що 11.03.2020 ОСОБА_1 уклала з ТОВ «ГОУФІНГОУ» кредитний договір №3630101522/261938 від 11.03.2020.
Відповідно до п.1.1 - 1.6 кредитного договору кредит надано в розмірі 2000 грн. зі сплатою відсотків з користування кредитом в розмірі 1,85 % на добу строком на 30 днів, тобто до 09.04.2020, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта. Також, для клієнта, якому товариство вперше надає кредит, протягом 3 днів з моменту надання кредиту діє акційний період і нарахування процентів в цей час здійснюється за ставкою 0,01% на добу. З четвертого дня користування кредитом процентна ставка для Клієнта нараховується відповідно до п.1.3 договору. Датою укладення договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта.
У п.2.3 кредитного договору сторони передбачили, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту до повного погашення заборгованості за кредитом включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.
Відповідно до п.п. 6.1 п.6 кредитного договору, цей договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію».
З урахуваннями викладеного, сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Грошові кошти відповідачем отримано у повному обсязі, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі Онлайн» №2025-ПО/217 від 19.08.2025.
Тобто позивач надав відповідачу кредитні кошти відповідно до умов договору.
Згідно із ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно із ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Таким чином, у відповідача виник обов'язок повернути надані кошти, на умовах та у строки, передбачені договором.
Між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» 31.05.2021 укладено договір факторингу № 1-31/05/21, у відповідності до умов якого, ТОВ «ГОУФІНГОУ» передає (відступає) ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» за плату, а ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» приймає належні ТОВ «ГОУФІНГОУ» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «ГОУФІНГОУ» і боржниками.
Так, відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №1-31/05/21 від 31.05.2025 ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 6699,60 грн., з яких: 2000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4699,60 грн. - сума заборгованості за відсотками.
ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» 03.06.2021 укладено договір про відступлення права вимоги з ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШИН» №1-03/06/2021, згідно з яким якого відступлено право вимоги за кредитним договором №№3630101522/261938 від 11.03.2024 для ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШИН».
Відповідно до Реєстру боржників від 03.06.2021 до договору про відступлення права вимоги №1-03/06/2021 ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШИН» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 6699,60 грн.
Частинами 1 та 2 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, до ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШИН» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №3630101522/261938 від 11.03.2024.
Як зазначає позивач, взяті на себе зобов'язання ОСОБА_1 не виконала належним чином, станом на день звернення до суду з даним позовом заборгованість не повернута.
Так, згідно з розрахунком розмір заборгованості станом на 21.10.2024 складає 6699,60 грн., з яких: 2000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4699,60 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Відповідачем даний розрахунок заборгованості не спростований, доказів помилковості чи неправильності наданих позивачем розрахунків, а також належного виконання зобов'язань за кредитним договором не надано. Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання відповідно до ст. 617 ЦК України.
Таким чином, дослідивши наявні у справі докази, з?ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу вимог, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок наявних у справі доказів у їх сукупності, з врахуванням засад розумності і справедливості, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача заборгованість за кредитним договором №3630101522/261938 від 11.03.2024 у розмірі 6699,60 грн.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України підлягають відшкодуванню понесені та документально підтверджені вимоги позивача про стягнення судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп.
Щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу, суд враховує наступне.
Частинами 1-4 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов?язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В обґрунтування витрат на правничу допомогу стороною позивача було подано договір про надання правової допомоги №11-07/2025 від 11.07.2025 між ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШИН» та адвокатом Пархомчуком С.В., акт про отримання правової допомоги від 03.11.2025, рахунок № 03.11.2025-45 від 03.11.2025, платіжна інструкція від 03.11.2025 про перерахунок коштів по договору про надання правової допомоги від 11.07.2025.
З акта про отримання правової допомоги вбачається, що вартість наданих послуг оцінена 10500 грн., з яких: зустріч та консультація щодо судового врегулювання кредитної заборгованості - 2000 грн.; складення та подання до суду позовної заяви - 5000 грн.; інші клопотання, заяви до суду, моніторинг статусу судової справи - 3000 грн.; канцелярські витрати на виготовлення копій документів та відправи їх поштою - 500 грн.
Частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною 6 вказаної статті обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Від відповідача не надходило жодних заяв та клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі №530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.
Дана справа відноситься до категорії малозначних, обсяг документів доданих до позовної заяви є незначним, а судова практика у справах цієї категорії є сталою і не потребувала значного часу для аналізу законодавства. При цьому, слід зауважити, що до витрат на правову допомогу включено послуги, як подання клопотань, заяв до суду, моніторинг статусу судової справи, які оцінені у 3000 грн., а також канцелярські втрати на виготовлення копій документів та відправи їх поштою - 500 грн. Разом з цим, покладення даних витрат на відповідача суд вважає необґрунтованими, оскільки позовна заява, інші заяви та клопотання подані представником через систему «Електронний суд». Більше того, подані представником заяви від 07.10.2025 та 07.11.2025 спрямовані на усунення недоліків позовної заяви, а заява від 04.11.2025 подана на підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу, при цьому саме обґрунтування таких витрат викладено у позовній заяві.
Таким чином, зважаючи на обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціну позову, значення справи для сторін, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських послуг, а також розумності їхнього розміру, суд вважає за необхідне визначити суму відшкодування витрат позивачу на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.
Саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, на переконання суду, є справедливим та обґрунтованим, співмірним зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а також не суперечитиме принципу розумності судових витрат.
Керуючись ст.ст.10, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ДЕБТ КОЛЛЕКШИН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ДЕБТ КОЛЛЕКШИН» суму заборгованості за кредитним договором №3630101522/261938 від 11.03.2020 у розмірі 6699 гривень 60 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ДЕБТ КОЛЛЕКШИН» судовий збір в сумі 2422 гривень 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ДЕБТ КОЛЛЕКШИН» витрати на правову допомогу в сумі 2000 гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Відповідно до вимог п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
позивач: товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ДЕБТ КОЛЛЕКШИН», місце знаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле буд. 12, код ЄДРПОУ 44243120.
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП- НОМЕР_1 .
Суддя Н.Н. Комзюк