ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.12.2025Справа № 910/11223/25
За позовом Фізичної особи-підприємця Сорочинського Петра Васильовича
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ІНВЕСТ",
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДКЕПІТАЛ ГРАНД"
про стягнення 268 577,06 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
О.Ю. Мороз
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Фізична особа-підприємець Сорочинський Петро Васильович (далі - позивач, ФОП Сорочинський П.В.) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ІНВЕСТ" (далі - відповідач-1, ТОВ "УКРБУД ІНВЕСТ"), Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДКЕПІТАЛ ГРАНД" (далі - відповідач-2, ТОВ "БУДКЕПІТАЛ ГРАНД") з вимогами стягнути з ТОВ "УКРБУД ІНВЕСТ", як основного боржника, та ТОВ "БУДКЕПІТАЛ ГРАНД", як субсидіарного боржника, на користь ФОП Сорочинського П.В. 268 577,06 грн на підставі Договору № К-60-ФО про надання охоронних послуг на реконструкцію існуючого комплексу будівель під житлово-офісний комплекс з приміщеннями громадського призначення на вул. Каховській, 60 в Дніпровському районі м. Києва. ІV черга будівництва. Дитячий дошкільний заклад від 30.04.2021(далі - Договір), з яких: заборгованість (основний борг) у розмірі 49 971,25 грн; інфляційні нарахування у розмірі 59 753,90 гри; 3% річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 16 323,46 грн, пеню 142 528,45 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач-1 прострочив виконання фінансових зобов'язань на суму 49 971,25 грн за Договором, укладеним між позивачем та відповідачем-1. Водночас позивач зазначив, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ТОВ "БУДКЕПІТАЛ ГРАНД" є правонаступником ТОВ "УКРБУД ІНВЕСТ". Відповідно до Статуту ТОВ "БУДКЕПІТАЛ ГРАНД" дане товариство створене шляхом виділу із ТОВ "УКРБУД ІНВЕСТ", ТОВ "БУДКЕПІТАЛ ГРАНД" є правонаступником ТОВ "УКРБУД ІНВЕСТ" в частині Розподільчого балансу від 30.04.2025 (станом на 09.05.2025), затвердженого Рішенням учасника ТОВ "УКРБУД ІНВЕСТ" № 09/05 від 09.05.2025. Враховуючи наведене та приписи статей 109 та 619 Цивільного кодексу України, позивач визначив співвідповідачами одночасно основного боржника (ТОВ "УКРБУД ІНВЕСТ") і субсидіарного (ТОВ "БУДКЕПІТАЛ ГРАНД").
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 позовну заяву ФОП Сорочинського П.В. залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
17.09.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 позовну заяву ФОП Сорочинського П.В. прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/11223/25, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Судом задоволено клопотання, заявлене позивачем у прохальній частині позовної заяви, зокрема пункт 2 прохальної частини позовної заяви суд вважає викладеним у редакції, наведеній у заяві про усунення недоліків.
Суд розглядає позовні вимоги про стягнення з відповідача-1, як основного боржника, та з відповідача-2, як субсидіарного боржника, на користь позивача заборгованість у розмірі 49 971,25 грн; інфляційні нарахування у розмірі 59 753,90 грн; 3% річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 16 323,46 грн, пеню 57 031,81 грн.
02.10.2025 до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 зазначив, що ТОВ "БУДКЕПІТАЛ ГРАНД" дійсно є правонаступником ТОВ "УКРБУД ІНВЕСТ" в частині Розподільчого балансу від 30.04.2025. Відповідач-2 вказує, що відповідно до Розподільчого балансу від 30.04.2025 ТОВ "БУДКЕПІТАЛ ГРАНД", як правонаступнику, було передано майно, права/обов'язки в частині проекта будівництва "Будівництво багатоповерхового житлового комплексу з підземним паркінгом та наземними паркінгами, адміністративно-офісними приміщеннями, торговельно-розважальними, навчальними, оздоровчими закладами та іншими об'єктами загального користування на вул. Каунаська, 27 у Дніпровському районі міста Києва". Тому, на думку відповідача-2, ТОВ "БУДКЕПІТАЛ ГРАНД", не є тією особою, яка могла порушити права позивача, оскільки майно, права/обов'язки передано виключно в частині проекта будівництва об'єкту на вул. Каунаська, 27 у Дніпровському районі міста Києва, і до об'єкту по вул. Каховській, 60 в Дніпровському районі м. Києва не має жодного правового відношення.
Крім того, відповідач-2 зазначає, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, яка утворилась на підставі Актів здачі приймання виконання робіт з 31.05.2021 по 20.09.2025, враховуючи ст. 257 Цивільного кодексу України, позивачем пропущено строк позовної давності. Відтак відповідач-2 просить суд застосувати та врахувати, пропущення позивачем строку позовної давності.
Додатково відповідач-2 звертає увагу суду, що пеня у розмірі 57 031,81 грн, нарахована на суму основного боргу, перевищує суму основного боргу у розмірі 49 971,25 грн. У відзиві на позовну заяву відповідач-2 просить суд відмовити в стягненні пені, у зв'язку з порушенням позивачем періоду нарахування пені, передбачену ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
06.10.2025 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого позивач заперечував проти задоволення позову в повному обсязі та зазначив:
- позивач подав позов з пропуском строку позовної давності, тому на думку відповідача-1 відсутні підстави для стягнення заборгованості на підставі актів здачі приймання виконання робіт, що видані у період з 31.05.2021 по 31.08.2022, як і відсутні підстави для нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних за цей період;
- період нарахування пені на суму основного боргу не може перевищувати шести місяців від дня коли відповідне зобов'язання мало бути виконане, відтак відповідач вважає, що позивачем пропущено строк та відсутні підстави для нарахування пені;
- відповідач-1 не погоджується із розрахунком нарахованих позивачем інфляційних втрат та 3% річних та періодом їх нарахування;
- листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата Україна підтвердила настання з 24.02.2022 форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), у зв'язку з чим відповідач вважає, що відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат та 3 % річних;
- відповідач-2 не є та не може бути субсидіарним боржником у даній справі, оскільки майно, права та обов'язки, які передавались ТОВ "БУДКЕПІТАЛ ГРАНД", як правонаступнику, стосувалось зовсім іншого об'єкту будівництва.
До відзиву на позовну заяву, відповідач-1 долучив контррозрахунок нарахування інфляційних втрат та 3 % річних.
06.10.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2, в якій позивач вказав, що залучення до справи співвідповідачами одночасно основного боржника і субсидіарного боржника є правомірним способом захисту прав кредитора і відповідає приписам статей 109 та 619 Цивільного кодексу України.
Щодо строків позовної давності, позивач зазначив, що строки визначені в ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України було продовжено на час дії карантину (введеного в дію Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-19") з 12.03.2020 по 30.06.2023 та зупинено на час введення воєнного стану (введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні") з 24.02.2022 по 04.09.2025.
07.10.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1, відповідно до якої позивач заперечує проти доводів відповідача-1 викладених у відзиві на позовну заяву та вертає увагу суду, що відповідач-1 у відзиві не заперечує щодо самого боргу, однак зазначає, що несплата викликана форс-мажорними обставинами. Позивач зазначає, що посилання відповідача-1 на воєнний стан як на обставину непереборної сили, без надання відповідних доказів, не може вважатися безумовним доведенням неможливості виконання передбачених Договором зобов'язань.
Також позивач вказав, що розрахунок пені виконано з урахуванням 6 місячного строку нарахування та в межах спеціальної позовної давності в один рік, який встановлено ст. 258 Цивільного кодексу України, а інфляційні втрати та 3 % річних не є штрафними санкціями та не можуть бути зменшені.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідачі як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд
Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
30.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ІНВЕСТ" (далі - замовник) та Фізичною особою-підприємцем Сорочинським Петром Васильовичем (далі - виконавець) укладено Договір № К-60-ФО про надання охоронних послуг на реконструкцію існуючого комплексу будівель під житлово-офісний комплекс з приміщеннями громадського призначення на вул. Каховській, 60 в Дніпровському районі м. Києва. ІV черга будівництва. Дитячий дошкільний заклад (далі - Договір).
Відповідно до п. 2.1 Договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по охороні об'єкта (далі - охоронні послуги), на підставі "Інструкції з охорони об'єкту" (Додаток № l) розробленою виконавцем та погодженою із замовником, яка є невід'ємною частиною даного Договору.
Згідно п. 4.1 Договору, охоронні послуги забезпечуються силами і засобами виконавця. Виконавець зобов'язаний, за вимогами замовника, в залежності від обставин своєчасно вносити корегування в розміщенні співробітників охорони на об'єкті. Охоронні послуги здійснюються співробітниками охорони у форменому одязі, спорядженими засобами зв'язку, індивідуального захисту та активної оборони (пневматичною або сигнальною зброєю, газовими балончиками) які охорона забезпечує за свій рахунок.
Даний Договір набирає чинність з 01 травня 2021 року і діє до 01 травня 2022 року (п. 9.1 Договору).
Відповідно до п. 9.2 Договору, якщо за 15 календарних днів до закінчення строку дії цього Договору жодна із сторін не заявить письмово про припинення дії даного Договору, він вважається подовженим на тих же умовах ще на один календарний рік, без обмеження разів пролонгації.
07.09.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ІНВЕСТ" та Фізична особа-підприємець Сорочинський Петро Васильович підписали Додаткову угоду № 3 до Договору.
У зв'язку з тимчасовим припиненням виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті будівництва замовника сторони вирішили за взаємною згодою призупинити з 21 вересня 2022 року дію окремих положень Договору, в частині, що стосується виконання виконавцем зобов'язань по охороні об'єкта (п. 1 Додаткової угоди №3 від 07.09.2022)
Пунктом 2 Додаткової угоди №3 від 07.09.2022 сторони домовились, що на період призупинення дій положень Договору, визначених у п. 1 цієї Додаткової угоди, з 21 вересня 2022 року всі зобов'язання виконавця за Договором призупиняються до моменту їх відновлення шляхом оформлення відповідної додаткової угоди.
Додаткових угод про відновлення окремих положень Договору, в частині, що стосується виконання виконавцем зобов'язань по охороні об'єкта сторони не підписували, докази протилежного в матеріалах справи відсутні. За таких обставин, Договір в частині, що стосується виконання виконавцем зобов'язань по охороні об'єкта діяв у період з 01.05.2021 по 20.09.2022.
Відповідно до п. 3.1 та 3.2 Договору, вартість охорони об'єкта за цим Договором складає: 35 250,00, без ПДВ, в місяць. Розрахунок за місяць здійснюється замовником протягом 15-ти робочих днів з дня підписання сторонами Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг). Розрахунки проводяться у гривні шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.
01.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ІНВЕСТ" та Фізична особа-підприємець Сорочинський Петро Васильович підписали Додаткову угоду № 1 до Договору.
Сторони вирішили внести зміни в Договорі та викласти його в наступній редакції:
"п. 3.1: вартість охорони об'єкта за цим Договором складає: 37 125,00, без ПДВ, в місяць" (п 1 Додаткової угоди №1від 01.06.2021).
Згідно п. 3.3 Договору, Акти здачі-приймання робіт надаються замовнику до 1 числа місяця наступного за звітним, завізовані відповідальною особою на об'єкті.
Пунктом 3.4 Договору визначено, що замовник протягом 3 робочих днів після закінчення надання послуг за відповідний місяць, але не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітним, зобов'язаний підписати отриманий від виконавця Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), або надати вмотивовану письмову відмову від приймання послуг. Якщо замовник протягом 5-ти календарних днів після закінчення надання послуг за відповідний місяць, не підписує Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та не виставляє вмотивованих письмових претензій до виконавця, то вважається, що послуги надані виконавцем у повному обсязі, а Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) - підписаний та підлягає виконанню з боку замовника.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Судом встановлено, що позивачем було надано відповідачу-1, передбачені Договором, охоронні послуги у період з 01.05.2021 по 20.09.2022, що підтверджується Актами здачі-прийняття робі (надання послуг) № ОУ-0000020 від 31.05.2021; № ОУ-0000023 від 30.06.2021; № ОУ-0000026 від 31.07.2021; № ОУ-0000032 від 31.08.2021; № ОУ-0000038 від 30.09.2021; № ОУ-0000043 від 31.10.2025; № ОУ-0000049 від 30.11.2021; № ОУ-0000056 від 31.12.2021; № ОУ-0000003 від 31.01.2022; № ОУ-0000009 від 28.02.2022; № ОУ-0000014 від 31.03.2022; № ОУ-0000022 від 30.04.2022; № ОУ-0000028 від 31.05.2022; № ОУ-0000031 від 30.06.2022; № ОУ-0000037 від 31.07.2022; № ОУ-0000045 від 31.08.2022 та № № ОУ-0000051 від 30.09.2022.
Встановлено, що позивач надав послуги відповідачу-1 у період з 01.05.2021 по 20.09.2022 на загальну суму 616 469,25 грн.
Відповідач-1 за надані позивачем охоронні послуги частково сплатив грошові кошти у розмірі 566 500,00 грн, що підтверджується виписками з рахунку позивача, які долучені до позовної заяви.
Відтак, заборгованість відповідача-1 за надані позивачем охоронні послуги відповідно до Договору становить 49 969,25 грн.
08.08.2025 позивачем була надіслана відповідачу-1 Вимога про сплату заборгованості за Договором, в якій просив сплатити на користь ФОП Сорочинського П.В. заборгованість за послуги у розмірі 49 971,25 грн, інфляційні втрати у сумі 59 753,90 грн, 3 % річних у сумі 16 323,46 грн, пеню у сумі 142 528,45 грн.
Доказів на підтвердження сплати заборгованості за отримані послуги станом на час розгляду справи в суді матеріали справи не містять.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Щодо субсидіарної відповідальності за зобов'язанням.
Згідно із ч. 1 ст. 104 ЦК юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.
Юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно (ч. 3 ст. 109 ЦК України).
Подібні положення містяться в ч. 5 ст. 55 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", де визначено, що товариство, створене внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями товариства, з якого здійснено виділ, які згідно з розподільним балансом не перейшли до товариства, створеного внаслідок виділу. Товариство, з якого здійснено виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільним балансом перейшли до товариства, створеного внаслідок виділу. Якщо внаслідок виділу створено декілька товариств, вони несуть субсидіарну відповідальність спільно з товариством, з якого здійснено виділ, солідарно. Якщо після виділу неможливо точно встановити обов'язки товариства, з якого здійснено виділ, за окремим зобов'язанням, що існувало у нього до виділу, товариство, з якого здійснено виділ, та створені внаслідок виділу товариства несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов'язанням.
Зі змісту зазначених положень слідує, що субсидіарна або солідарна відповідальність нової юридичної особи, створеної шляхом виділу з основного боржника, може наставати щодо зобов'язань, які виникли до виділу та створення нової юридичної особи.
При цьому, виділ не є різновидом припинення юридичної особи, це один зі способів створення юридичної особи. Основною відмінністю виділу є те, що в результаті виділу створюється нова юридична особа, яка наділяється існуючою юридичною особою певним майном. При цьому попередня юридична особа не припиняється.
Таким чином, хоча при виділі юридична особа, з якої був здійснений виділ, не припиняється, юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, є правонаступником юридичної особи, з якої був здійснений виділ, за зобов'язаннями, які перейшли згідно з розподільчим балансом.
Аналогічних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі №922/4519/14.
Отже, оскільки внаслідок виділу зберігається і юридична особа, з якої було здійснено виділ, і створюється нова юридична особа, в законодавстві закріплено положення про субсидіарну або солідарну відповідальність зазначених юридичних осіб за зобов'язаннями, боржником за якими була юридична особа, з якої здійснено виділ, та які існували перед виділом.
Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Відповідно до положення ч. 1 ст. 619 ЦК України вбачається, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
До пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність (ч. 2 ст. 619 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 619 ЦК України кредитор не може вимагати задоволення своєї вимоги від особи, яка несе субсидіарну відповідальність, якщо ця вимога може бути задоволена шляхом зарахування зустрічної вимоги до основного боржника.
Положеннями частини 4 статті 619 ЦК України визначено, що особа, яка несе субсидіарну відповідальність, повинна до задоволення вимоги, пред'явленої їй кредитором, повідомити про це основного боржника, а у разі пред'явлення позову, - подати клопотання про залучення основного боржника до участі у справі. У разі недотримання цих вимог особою, яка несе субсидіарну відповідальність, основний боржник має право висунути проти регресної вимоги особи, яка несе субсидіарну відповідальність, заперечення, які він мав проти кредитора.
Отже, кредитор може пред'явити вимогу в досудовому порядку або звернутися до суду з окремим позовом до субсидіарного боржника в порядку позовного провадження.
У таких випадках субсидіарний боржник є не правонаступником основного боржника, а особою, яка є додатково відповідальною за зобов'язанням основного боржника в силу прямого припису закону.
Аналогічних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.04.2022 у справі № 910/2615/18.
Згідно із ч. 4 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у разі виділу юридичних осіб здійснюється державна реєстрація юридичних осіб, утворених у результаті виділу, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника. Виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника.
Судом встановлено, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 10.05.2025 здійснена державна реєстрація юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДКЕПІТАЛ ГРАНД" (ідентифікаційний код: 45719166). Юридичною особою, правонаступником яких є Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДКЕПІТАЛ ГРАНД" (ідентифікаційний код: 45719166) визначено Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код: 39534785).
Відповідно до преамбули Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДКЕПІТАЛ ГРАНД" затвердженого рішенням засновників від 09.05.2025 №1, Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДКЕПІТАЛ ГРАНД" створене у відповідності до Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та інших законодавчих актів України, з метою одержання прибутку, шляхом виділу із Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ІНВЕСТ", Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДКЕПІТАЛ ГРАНД" є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ІНВЕСТ", в частині Розподільчого балансу від 30.04.2025, затвердженого Рішенням учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ІНВЕСТ" № 09/05 від 09.05.2025.
Як вбачається з Розподільчого балансу від 30.04.2025, затвердженого Рішенням учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ІНВЕСТ" № 09/05 від 09.05.2025 до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДКЕПІТАЛ ГРАНД" перейшли майно, права та обов'язки в частині проекта будівництва "Будівництво багатоповерхового житлового комплексу з підземним паркінгом та наземними паркінгами, адміністративно-офісними приміщеннями, торговельно-розважальними, навчальними, оздоровчими закладами та іншими об'єктами загального користування на вул. Каунаська, 27 у Дніпровському районі міста Києва".
Враховуючи викладене, в силу ст. 109 ЦК України, відповідач-2 несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли на підставі Договору.
Судом встановлено, що 21.08.2025 позивач звернувся до відповідач-2, як до субсидіарного боржника, з Вимогою про сплату заборгованості за Договором. Відповідно до вказаної вимоги, позивач просив відповідача-2 сплатити заборгованість за охоронні послуги, інфляційні втрати, 3 % річних та пеню. Докази сплати відповідачем-2 відсутні.
У цивільно-правовому зобов'язанні може виникати, зокрема, солідарна та субсидіарна відповідальність. Відповідно до частини першої статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Субсидіарна ж відповідальність має додатковий характер, який полягає, зокрема, в тому, що в разі, якщо вимога кредитора в повному обсязі задоволена основним боржником, додатковий боржник до відповідальності не притягується. Тому під час виконання зобов'язань важливо визначити вид відповідальності; від цього залежить порядок пред'явлення вимоги кредитора, а також порядок виконання зобов'язання боржником (постанова Великої Палати Верховного суду від 20.04.2022 у справі № 910/2615/18).
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позивачем вірно визначено основного боржника - ТОВ "УКРБУД ІНВЕСТ" і субсидіарного боржника - ТОВ "БУДКЕПІТАЛ ГРАНД".
Судом встановлено, що позивачем внаслідок арифметичної помилки, не вірно розраховано суму основного боргу. Відповідно до Акту здачі-прийняття робі (надання послуг) № ОУ-0000032 від 31.08.2021 загальна вартість робіт (послуг) становить 37 125,00 грн, в той час позивачем у розрахунку основного боргу зазначена заборгованість по Акту здачі-прийняття робі (надання послуг) № ОУ-0000032 від 31.08.2021 у розмірі 37 127,00 грн.
Судом встановлено, що загальна сума наданих охоронних послуг становить 616 469,25 грн, а не 616 471,25 грн, як зазначив позивач у розрахунку основного боргу, долученого до позовної заяви.
Враховуючи наведене, з урахуванням часткових оплат, сума заборгованості відповідача-1 за охоронні послуги перед позивачем становить, 49 969,25 грн, а не 49 971,25 грн, як зазначив позивач у розрахунку основного боргу, долученого до позовної заяви.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши подані докази у порядку ст. 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Сорочинського Петра Васильовича про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ІНВЕСТ", як основного боржника, та Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДКЕПІТАЛ ГРАНД", як субсидіарного боржника, 49 971,25 грн заборгованості підлягають задоволенню частково, в розмірі 49 969,25 грн. В частині позовних вимог про стягнення 3,00 грн заборгованості позовні вимоги задоволенню не підлягають
Крім того, за порушення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути інфляційні нарахування у розмірі 59 753,90 грн; 3% річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 16 323,46 грн, пеню 57 031,81 грн.
Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення 57 031,81 грн пені суд зазначає наступне.
За змістом ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до п. 3.5 Договору, у випадку несвоєчасної оплати наданих належним чином послуг замовник платить пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої платні, за кожний день прострочення.
Суд встановив, що позивач здійснив нарахування пені окремо за кожним Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), з урахуванням часткових оплат відповідача, з урахуванням шестимісячного строку нарахування пені.
Однак визначені позивачем дати початку періоду прострочення є помилковими, оскільки, як встановлено судом раніше, пункт 3.2 Договору визначає, що розрахунок за місяць здійснюється замовником протягом 15-ти робочих днів з дня підписання сторонами Акту здачі-прийняття робі (надання послуг).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" власний розрахунок пені, врахувавши вірно дату початку прострочення та приписи ст. 253 ЦК України, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 57 031,81 грн пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 56 207,25 грн.
Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення 16 323,46 грн 3% річних та 59 753,90 грн інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений Договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Суд встановив, що позивач здійснив нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суму заборгованості, з урахуванням оплат відповідача-1.
Як встановлено судом раніше, визначені позивачем дати початку періоду прострочення є помилковими, оскільки, не враховано, положення пункту 3.2 Договору. Крім того позивач не вірно визначив дати погашення заборгованості відповідачем-1.
Судом встановлено, що контррозрахунок відповідача-1 щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, який долучено до відзиву на позовну заяву, здійснений на загальну суму заборгованості 49 971,25 грн, яка виникла станом на 12.10.2022. При цьому, розрахунки заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нараховані позивачем за весь період існування прострочення виконання грошового зобов'язання, починаючи з 01.07.2021 року, з урахуванням динаміки зміни розміру зобов'язання, його збільшення/зменшення в залежності від здійснених часткових оплат.
За встановлених обставин, поданий відповідачем-1 контррозрахунок не приймається судом, як такий, що проведений без врахування фактичного розміру грошового зобов'язання, яке існувало протягом періоду нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.
Інфляційні втрати та відсотки річних не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, у зв'язку зі знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та користування цими коштами (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, від 22.02.2022 у справі № 924/441/20).
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що "виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання".
У відзиві відповідачем-1 належним чином не обґрунтовано та не надано належних доказів на підтвердження існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат.
Враховуючи, що судом не встановлено обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача-1 про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" власний розрахунок 3% річних, врахувавши правильні періоди прострочення та часткові оплати, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 3% річних у розмірі 16 323,46 грн підлягає частковому задоволенню у розмірі 16 187,26 грн.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" власний розрахунок інфляційних втрат, врахувавши правильні періоди прострочення та часткові оплати, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 59 753,90 грн підлягає частковому задоволенню у розмірі 51 811,01 грн.
Щодо позовної давності.
Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).
Частинами 3 статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 цієї Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").
Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як встановлено судом, позивач звернувся до суду 05.09.2025, про стягнення заборгованості, яка виникла на підставі Договору в частині оплати наданих позивачем послуг у період з 31.05.2021 по 31.08.2022.
Суд звертає увагу на те, що приписами п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211"Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-19" на всій території України було установлено карантин з 12.03.2020 по 22.05.2020.
Дію карантину, встановленого цією постановою, було продовжено численними постановами.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Крім того, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан. Численними Указами Президента України воєнний стан продовжено, в тому числі, і по теперішній час.
Згідно п. 19 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Законом України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 04.09.2025, пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України виключено.
Отже, наведеним вище у сукупності, спростовуються твердження відповідача-1 та відповідача-2 щодо пропуску позивачем строку позовної давності.
За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Щодо форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (ч. 1 ст. 617 ЦК України).
Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Верховний Суд в постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Отже, тільки відповідний сертифікат торгово-промислової палати є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії.
Відповідач-1 на підтвердження дії форс-мажорних обставин посилався на лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.
Судом враховано, що такий лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 фактично не свідчить про наявність причинно-наслідкового зв'язку між введенням військового стану, у зв'язку з військовою агресією рф проти України, та неможливістю виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за Договором.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження повідомлення відповідачем-1 позивача про настання обставин, які перешкоджають виконанню Договору.
З огляду на наведене, відповідачем-1 не доведено суду належними та допустимими доказами у розумінні ст. 76, 77 ГПК України існування форс-мажорних обставин, які б були підставою для звільнення відповідача-1 від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором.
За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, позовні вимоги позивача про стягнення 183 80,42 грн заборгованості, з яких: 49 971,25 грн основний борг, 57 031,81 грн пеня, 16 323,46 грн 3% річних та 59 753,90 грн інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню.
З Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ІНВЕСТ", як основного боржника, з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДКЕПІТАЛ ГРАНД", як субсидіарного боржника, на користь Фізичної особи-підприємця Сорочинського Петра Васильовича підлягають стягненню 49 969,25 грн основного боргу, 56 207,25 грн пені, 16 187,26 грн 3 % річних та 51 811,01 грн інфляційних втрат. В частині позовних вимог про стягнення 3,00 грн основного боргу, 824,56 грн пені, 136,20 грн 3% річних та 7 942,89 грн інфляційних втрат суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні.
Стосовно розподілу судових витрат.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 4 028,66 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Відповідачі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вони понесли і які очікують понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подали.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання до суду позовної заяви з вимогами, які викладено позивачем в заяві про усунення недоліків, про стягнення 183 80,42 грн заборгованості, з яких: 49 971,25 грн основний борг, 57 031,81 грн пеня, 16 323,46 грн 3% річних та 59 753,90 грн інфляційних втрат, позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 3 028,00 грн (не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
В той же час, позивач за звернення до Господарського суду міста Києва сплатив судовий збір у розмірі 4 028,66 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №260544633 від 03.09.2025.
Тобто позивачем при зверненні до суду із даним позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 1 000,66 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, судовий збір у сумі 1 000,66 грн не підлягає розподілу між сторонами за наслідками розгляду спору у справі № 910/11223/25, а може бути повернутий за клопотанням особи, яка його сплатила на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Щодо судового збору, який підлягав сплаті позивачем за звернення до суду із позовними вимогами згідно уточненої позовної заяви (3 028 грн), то суд відзначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 2 880,71 грн покладається на відповідачів, а у сумі 147,29 грн на позивача.
Стосовно витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу, позивачем надано копії:
- Договору № 52/25 про надання правової допомоги від 10.07.2025;
- Протоколу № 5 погодження гонорару від 03.09.2025;
- Рахунку-фактури № 5/52/25 від 03.09.2025;
- Виписки по рахунку позивача за 03.09.2025;
- Ордеру серії АА № 1620370;
- Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ВА № 1123 від 19.04.2019.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Суд звертає увагу, що за змістом ст. 126, 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Згідно з ч.4 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до положень ч. 5 ст 126 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 07.08.2018 Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 916/1283/17.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Суд, дослідивши матеріали справи, щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, вважає, що заявлена позивачем сума є необґрунтованою.
Аналогічна правова позиція щодо застосування критерію необґрунтованості та неспівмірності заявленої до стягнення суми витрат із реальністю таких витрат, з посиланням зокрема, на незначний обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду у господарському суді та на тривалість судових засідань міститься у Додатковій ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.07.2020 у справі 915/1654/19.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне зменшити заявлену до відшкодування суму за надання правничої допомоги позивачу до 6 000,00 грн.
Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ІНВЕСТ" (Україна, 01104, місто Київ, вул.Бастіонна, будинок 14а, офіс 42; ідентифікаційний код: 39534785) та субсидіарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДКЕПІТАЛ ГРАНД" (Україна, 01104, місто Київ, вул.Бастіонна, будинок 14а, офіс 42; ідентифікаційний код: 45719166) на користь Фізичної особи-підприємця Сорочинського Петра Васильовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) 49 969,25 грн (сорок дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять гривень 25 коп.) основного боргу, 56 207,25 грн (п'ятдесят шість тисяч двісті сім гривень 25 коп.) пені, 16 323,46 грн (шістнадцять тисяч триста двадцять три гривні 46 коп.) 3% річних 59 753,90 грн (п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят три гривні 90 коп.) інфляційних втрат, 2 880,71 грн (дві тисячі вісімсот вісімдесят гривень 71 коп.) судового збору та 6 000,00 (шість тисяч гривень 00 коп.) витрат на правову допомогу.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 04.12.2025.
Суддя Оксана ГУМЕГА