ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.12.2025Справа № 910/11839/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Комунального підприємства "Первомайський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" Кам'яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
про стягнення 179107,56 грн.
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)
Комунальне підприємство "Первомайський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" Кам'яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про стягнення 118611,24 грн. переплати ТОВ "ГК "Нафтогаз Україна" за постачання природного газу в період з 01.12.2021 по 19.01.2022 у зв'язку з несвоєчасним включення позивача до Реєстру споживачів ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", 15192,28 грн. пені, 3670,20 грн. 3% річних, 37667, 08 грн. інфляційних втрат, 3966,76 грн. грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у справі № 915/632/22, які були сплачені позивачем на користь ТОВ "ГК "Нафтогаз України".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що ним вчасно забезпечено своєчасну реєстрацію позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС в реєстрі споживачів відповідача після надання необхідної інформації позивачем. До того ж, чинним законодавством України та умовами договору не визнано чіткого строку, протягом якого постачальник зобов'язаний здійснити реєстрацію споживача у власному Реєстрі споживачів на Інформаційній платформі Оператора ГТС. Також, відповідач наголосив на відсутності усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення, та зауважив, що не можуть вважатись збитками штрафні санкції, які стягненні з позивача внаслідок неналежного виконання ним своїх зобов'язань.
У відповіді на відзив позивач наголосив на відсутності документів на підтвердження реальної необхідності надання EIC-кодів окремих точок обліку, та вказав, що при підписанні договору №13-1142/21-БО-Т сторони підтвердили, що ними досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору. Крім того, інформація про максимальний термін реєстрації споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС 20 діб є на офіційному сайті відповідача. Отже, в разі своєчасного включення відповідачем позивача до Реєстру, останній не мав би заборгованості перед ТОВ «ГК» Нафтогаз України» та не поніс би збитки у вигляді оплати природного газу постачальнику «останньої надії».
При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Для забезпечення постачання природного газу в період з 01.11.2021 по 30.11.2021 ТОВ «ГК «Нафтогаз України» виступало для позивача постачальником останньої надії.
Згідно типового договору постачання природного газу ТОВ «ГК «Нафтогаз України», як постачальником «останньої надії», 11.12.2021 на електронну адресу позивача надіслано рахунок № 33841 на оплату природного газу за листопад 2021 року та акт приймання-передачі природного газу № 21005 на суму 31530,58 грн.
Даний рахунок оплачений позивачем 22.12.2021 на суму 31530,58 грн.
11.11.2021 між позивачем (Споживач) та відповідачем (Постачальник) укладений договір постачання природного газу № 13-1142/21-БО-Т, який набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2022 (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Згідно з п. 1.4. Договору Споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього Договору у Споживача є в наявності укладений Договір на розподіл природного газу між Споживачем та Оператором газорозподільної мережі (надалі - Оператор ГРМ) та присвоєний Оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між Споживачем та Оператором газотранспортної системи та присвоєний Оператором ГТС персональний ЕІС-код. Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе Споживач.
Відповідно до п. 2.1. Договору Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з 2021 року по грудень 2022 року (включно) в кількості 32,5 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях згідно розрахункового періоду.
Пунктом 2.3 Договору визначено, що підписанням цього Договору Споживач дає згоду Постачальнику на включення його до Реєстру споживачів Постачальника (надалі - Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.
Згідно з п. 3.2. Договору Постачання газу за цим Договором здійснюється Постачальником виключно за умови включення Споживача до Реєстру споживачів Постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.
Відповідно до п. 4.1 Договору ціна за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, становить 16 554, 00 грн.
11.12.2021 на електронну адресу позивача відповідачем надіслано рахунок-фактуру № 13-1142/21-БО-Т/12/21 за грудень 2021 року (попередня оплата на грудень 2021 року) на суму 66215,98 грн., що був оплачений позивачем 30.12.2021 року.
Водночас, 12.01.2022 позивачу на електронну адресу надійшов рахунок № 2078 на оплату природного газу за грудень 2021 року від ТОВ «ГК «Нафтогаз України», згідно якого платіж за грудень 2021 року становить 121793,00 грн.
У зв'язку з цим, позивач звернувся з листами до ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (вих. № 37 від 20.01.2022) та до відповідача (вих. № 38 від 20.01.2022), в яких зазначив, що попередня оплата за грудень 2021 року, згідно постанови КМУ від 23.12.2021 № 1358 здійснена згідно рахунку-фактури № 13-1142/21-БО-Т/12/21, виставленого ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», та з огляду на закінчення бюджетного року в грудні 2021 року, подвійна оплата послуг постачання природного газу за однаковий період неможлива, у зв'язку з чим позивач попросив вважати надісланий рахунок № 2078 на оплату природного газу за грудень 2021 року ТОВ «ГК «Нафтогаз України», недійсним. Однак, відповіді на вказані листи позивач не отримав.
У той же час, постачальник «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» виставив позивачу рахунок № 6252 за період 01.01.2022 по 19.01.2022 на суму 70936,07 грн.
При цьому, 17.12.2021 позивач направив відповідачу у відповідь на електронну пошту лист від 17.12.2021 № 769 щодо об'єктів споживання, в якому зазначено, що позивач зареєстрований на інформаційній платформі Оператора ГТС в розрізі окремих вузлів обліку (об'єктів споживання), у зв'язку з чим надає перелік об'єктів, по яких здійснюється постачання природного газу відповідно до умов договору від 11.11.2021 № 13-1142/21-БО-Т відповідно до додатку.
15.04.2022 позивач направив відповідачу акт-претензію з вимогою відшкодувати збитки за несвоєчасне включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, проте відповіді не отримав.
06.10.2022 позивачу надійшов лист від ТОВ «ГК «Нафтогаз України» № 119/4.3-15088-2022 від 20.09.2022 з вимогою про сплату заборгованості за спожитий газ непобутовим споживачем постачальнику «останньої надії», в сумі 192 729,07 грн. до 04.10.2022 року.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2024 у справі № 915/632/22 стягнуто з Комунального підприємства «Первомайський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Кам'яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», грошові кошти у загальній сумі 249258, 63 гр., з яких основний борг - 192729,07 грн., пеня - 15192,28 грн., 3% річних - 3670,20 грн.; інфляційні втрати - 37667,08 грн., а також грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі - 3966,76 грн.
На добровільне виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2024 у справі № 915/632/22, позивач 01.07.2024 сплатив на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» грошові кошти в сумі - 249258,63 грн. (платіжна інструкція № 2076 від 01.07.2024) та грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі - 3966,76 грн. (платіжна інструкція № 2165 від 13.09.2024).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 224 ГК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
За змістом статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
Відповідно до абз. 1 п. 3 розділу І Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила) постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
Згідно з п. 1 розділу ІІ Правил підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу; наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді; відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків, або наявність письмового дозволу діючого постачальника на перехід споживача до нового постачальника.
У пункті 2 розділу ІІ Правил № 2496 визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Відповідно до п. 5 розділу І Правил № 2496 терміни, наведені в цих Правилах, вживаються в таких значеннях: ЕІС-код (Energy Identification Code) - персональний код ідентифікації споживача як суб'єкта ринку природного газу або його точки комерційного обліку (за необхідності), присвоєний в установленому порядку Оператором ГРМ (по споживачах, які підключені до газорозподільної системи) або Оператором ГТС (по споживачах, які підключені до газотранспортної системи); інформаційна платформа - це електронна платформа Оператора ГТС у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, створена відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи; Реєстр споживачів постачальника - перелік споживачів, які в установленому Кодексом газотранспортної системи порядку закріплені в інформаційній платформі Оператора ГТС за певним постачальником у розрахунковому періоді.
Згідно частини 3 пункту 9 Розділу ІІ Правил № 2496 Постачальник відшкодовує збитки споживачу за несвоєчасне включення споживача до Реєстру споживачів постачальника за умови дотримання споживачем договору постачання природного газу. Для ініціювання процедури відшкодування збитків споживач складає в довільній формі акт-претензію, в якому зазначає підстави та розмір нарахованих збитків, та надсилає його постачальнику поштовим відправленням з позначкою про вручення, а постачальник зобов'язаний не пізніше двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування. У випадку нереагування у встановлений строк на звернення або невідшкодування завданих збитків споживач має право звернутись до суду.
Відповідно до п. 1 глави 5 розділу ІV Кодексу газотранспортної системи постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2496, та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
Згідно з абз. 1 п. 2 глави 5 розділу ІV Кодексу ГТС з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем.
Приписами п. 19 розд. ІІ Правил постачання природного газу встановлено, що постачальник зобов'язаний забезпечувати відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи своєчасну реєстрацію споживача у власному Реєстрі споживачів на Інформаційній платформі Оператора ГТС за умови дотримання споживачем укладеного із постачальником договору постачання природного газу.
Водночас, позивачем не доведено, що включення позивача до Реєстру споживачів здійснено відповідачем із порушенням установленого законом або договором строку.
Так, умовами договору № 13-1142/21-БО-Т не визнано чіткого строку, протягом якого постачальник зобов'язаний здійснити реєстрацію споживача у власному Реєстрі споживачів на Інформаційній платформі Оператора ГТС.
Судом ураховано посилання позивача на лист від 22.06.2022 № 5312/16.3.2/7-22 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до якого постачальник реєструє споживача в Реєстрі споживачів на протязі 20 діб.
Однак, відповідний лист Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, не має обов'язкового характеру, у зв'язку з чим не може бути покладений в якості підстави для визнання протиправною поведінки відповідача щодо не здійснення реєстрації споживача у власному Реєстрі споживачів на Інформаційній платформі Оператора ГТС протягом вказаного строку.
До того ж, на офіційному сайті відповідача, паперовий витяг із якого надав позивач, указано про те, що реєстрація споживача у власному Реєстрі споживачів на Інформаційній платформі Оператора ГТС займає, зазвичай, до 20 діб. Тобто, зазначений на сайті строк також не є чітко визначеним.
Як зазначав відповідач, при реєстрації позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС щодо зміни постачальника відповідачем отримано повідомлення, що EIС код споживача (позивача) зареєстровано в розрізі окремих вузлів обліку (об'єктів споживання).
Із матеріалів справи слідує, що позивач направив 17.12.2021 відповідачу у відповідь лист від 17.12.2021 № 769 щодо об'єктів споживання, в якому зазначено, що позивач зареєстрований на інформаційній платформі Оператора ГТС в розрізі окремих вузлів обліку (об'єктів споживання), у зв'язку з чим надає перелік об'єктів, по яких здійснюється постачання природного газу відповідно до умов договору від 11.11.2021 № 13-1142/21-БО-Т відповідно до додатку.
У той же час, позивач не був позбавлений права надати відповідну інформацію відповідачу при укладенні договору № 13-1142/21-БО-Т.
При цьому, відповідач стверджував про отримання такого листа лише 17.01.2022, після чого здійснив реєстрацію позивача в реєстрі споживачів Постачальника з датою початку постачання природного газу з 20.01.2022 року.
Оскільки відповідач не може самостійно чи на власний розсуд визначати на які саме точки комерційного обліку об'єктів Споживача необхідно здійснювати постачання природного газу, та положеннями чинного законодавства не встановлено граничного строку, протягом якого постачальник зобов'язаний здійснити реєстрацію споживача у власному Реєстрі споживачів на Інформаційній платформі Оператора ГТС, правові підстави для визнання протиправними відповідних дій відповідача щодо реєстрації позивача на зазначеній платформі лише з 20.01.2022 відсутні.
До того ж, положеннями п. 20 розд. ІІ Правил постачання природного газу встановлено, що споживач зобов'язується самостійно обмежувати (припиняти) споживання природного газу у випадку відсутності споживача у розрахунковому періоді в Реєстрі будь-якого постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС.
Матеріали справи не містять доказів вчинення позивачем дій із припинення споживання природного газу від постачальника "останньої надії", або заміни замість відповідача постачальника природного газу.
Позивач, як суб'єкт ринку природного газу, мав право доступу до інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей і у разі відсутності бажання отримання природного газу від постачальника "останньої надії", відповідно до ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу", міг змінити останнього, якщо його не задовольняли умови (вартість) постачання.
Водночас, доказів вчинення позивачем дій із припинення споживання природного газу від постачальника "останньої надії" чи зміни останнього матеріали справи не містять, а відтак спожитий позивачем природний газ не може вважатись збитками у розумінні статті 22 ЦК України.
До того ж, право позивача обрати іншого постачальника прямо встановлено у ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу", якою закріплено принцип вільного вибору постачальника природного газу, або припинити споживання до моменту надання всіх документів для можливості його реєстрації в реєстрі споживачів.
Одночасно суд звертає увагу, що за змістом статті 625 ЦК України нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Крім того, заявлена до стягнення в якості збитків пеня у розмірі 15192,28 грн., яка нарахована позивачу постачальником «останньої надії» за порушення зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого природного газу, не є збитками, оскільки є мірою відповідальності позивача за допущене ним порушення.
Отже, включення до складу збитків стягнутих із позивача в межах справи № 915/632/22 пені, 3% річних та інфляційних втрат є неправомірним.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем усіх елементів складу цивільного правопорушення для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків, у зв'язку з чим у задоволенні позову суд дійшов висновку відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статей 129 ГПК України у зв'язку з відмовою в задоволенні позову покладаються на позивача.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд
У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Первомайський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" Кам'яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.В. Полякова