Рішення від 24.11.2025 по справі 910/21682/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.11.2025Справа № 910/21682/15 (910/8232/25)

За позовом Державного підприємства "Конярство України" (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, буд. 1, ідентифікаційний код 37404165)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекольт" (03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, буд.7А, ідентифікаційний код 40488973)

За участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Фонду державного майна України

про стягнення 194 042,51 грн.

В межах справи № 910/21682/15

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ"

до Державного підприємства "Конярство України" (код ЄДРПОУ 37404165)

про банкрутство

Суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін:

Від позивача Нестеришин Т.С. - представник

Від відповідача не з'явились

Від третьої особи Ковтяга О.В. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа №910/21682/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" про банкрутство Державного підприємства "Конярство України" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.10.2015.

01.07.2025 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Державного підприємства "Конярство України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекольт" про стягнення 194 042,51 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.07.2025 прийнято позов Державного підприємства "Конярство України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекольт" про стягнення 194 042,51 грн. до розгляду в межах справи №910/21682/15 про банкрутство Державного підприємства "Конярство України" та відкрито провадження у справі, залучено Фонд державного майна України до участі у справі № 910/21682/15 (910/8232/25) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та призначено розгляд справи на 22.09.2025.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.09.2025 розгляд справи відкладено на 24.11.2025.

У судовому засіданні 24.11.2025 представник позивача надав пояснення по суті позову.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, правом на подання відзиву не скористався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

16.02.2024 між Державним підприємством «Конярство України» в особі філії «Дніпропетровський кінний завод № 65» (далі - позивач, продавець, ДП «Конярство України») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекольт» (далі - відповідач, покупець, ТОВ «Рекольт») укладено Договір поставки № 19/24 (далі - договір).

Згідно із пунктом 1.1. договору продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар.

Пунктом 3.1 договору визначено, що кількість товару, що підлягає поставці, складає 157,74 метричних тонни +/- 10 %.

Поставка товару здійснюється на умовах FSA (завантаження товару на транспорт покупця). Датою поставки вважається дата видаткової накладної, оформленої продавцем, що має відповідати даті передачі товару перевізнику/даті приймання вантажу до перевезення залізницею. (п. 4.1, 4.15).

Згідно із пп. 5.1, 5.3 договору ціна товару за одну метричну тонну складає 5 400,00 грн. з ПДВ 14 %, остаточна ціна товару визначається у видаткових накладних на дату їх складання з урахуванням застосування п.2.11, 2.12 договору.

Розрахунки за товар здійснюються покупцем в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника на умовах 86% передоплати кожної конкретної партії товару та 14 % після реєстрації постачальником податкової накладної та надання оригіналів документів.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, що випливають із договору (п. 9.1).

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст.626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч.1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар, загальною вартістю 851 795,64 грн., що підтверджується видатковими накладними щодо поставки товару: №12 від 18.02.2024 на суму 141 803,94 грн., № 13 від 18.02.2024 на суму 138 671,94 грн., № 14 від 19.02.2024 на суму 141 803,94 грн., № 15 від 19.02.2024 на суму 144 611,94 грн., №16 від 20.02.2024 на суму 145 259,94 грн., №17 від 20.02.2024 на суму 139 643,94 грн. та товарно-транспортними накладними № 20041 від 18.02.2024, № 20042 від 18.02.2024, № 20043 від 19.02.2024, № 20044 від 19.02.2024, № 20047 від 20.02.2024, № 20048 від 20.02.2024 на загальну кількість поставки 157,74 тонни товару, копії яких містяться в матеріалах справи.

У зв'язку з фактами поставки товару, відповідно до умов договору та вимог податкового законодавства позивачем були складені та зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) наступні податкові накладні: № 116 від 18.02.2024 на суму 141 803,94 грн., в т.ч. ПДВ 17 414,52 грн. зареєстрована в ЄРПН 29.02.2024; № 117 від 18.02.2024 на суму 138 671,94 грн., в т.ч. ПДВ 17 029,89 грн. зареєстрована в ЄРПН 29.02.2024; № 121 від 19.02.2024 на суму 141 803,94 грн., в т.ч. ПДВ 17414,52 грн. зареєстрована в ЄРПН 29.02.2024; № 122 від 19.02.2024 на суму 144 611,94 грн., в т.ч. ПДВ 17 759,36 грн. зареєстрована в ЄРПН 29.02.2024; № 125 від 20.02.2024 на суму 145 259,94 грн., в т.ч. ПДВ 17 838,94 грн. зареєстрована в ЄРПН 29.02.2024; № 126 від 20.02.2024 на суму 139 643,94 грн., в т.ч. ПДВ 17 149,26 грн. зареєстрована в ЄРПН 29.02.2024.

В подальшому, позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату поставленого товару: № 7 від 18.02.2024 щодо оплати товару в кількості 51,94 тонни на суму 280 475,88 грн.; № 8 від 19.02.2024 щодо оплати товару в кількості 53,04 тонни на суму 286 415,88 грн.; № 9 від 20.02.2024 щодо оплати товару в кількості 52,76 тонни на суму 284 903,88 грн.

Відповідачем, на виконання договірних зобов'язань, було сплачено за товар 729 000,00 грн. (з ПДВ), що підтверджується платіжними інструкціями № 112 від 21.02.2024 на суму 500 000,00 грн. та № 126 від 26.02.2024 на суму 229 000,00 грн.

Водночас, відповідач не оплатив частину товару у кількості 22,74 тонни, вартістю 122 795,64 грн.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що у відповідача обліковується заборгованість перед позивачем у розмірі 122 795,64 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з листом за вих.№326 від 21.06.2024, з вимогою здійснити сплату заборгованості за договором в розмірі 122 795,64 грн. Однак відповіді на вказаний лист відповідач не надав, заборгованість за договором не сплатив.

Отже, аналізуючи викладене в сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за Договором поставки №19/24 від 16.02.2024 у розмірі 122 795,64 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 4 826,09 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 21 427,70 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.05.2021 у справі №910/4391/19, від 15.04.2021 у справі № 911/421/20).

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань, суд вважає дані розрахунки обґрунтованими, такими, що не суперечить положенням договору та нормам чинного законодавства, відповідно виконані позивачем вірно. У зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 4 826,09 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 21 427,70 грн. також підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 45 093,73 грн. суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 8.3 договору у випадку прострочення оплати за поставлений товар та/або партію товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару/партії товару за кожен день прострочення.

Згідно із ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 Господарського кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У доданому до позовної заяви розрахунку, позивачем зазначено період нарахування для стягнення пені з 04.03.2024 по 25.06.2025 у розмірі 45 093,73 грн., однак зазначений період перевищує шестимісячний строк для застосування штрафних санкцій у вигляді пені.

Таким чином, пеню за прострочення оплати за поставлений товар, з урахуванням приписів п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) необхідно розраховувати за період з 04.03.2024 - 04.09.2024, який за підрахунками суду становить 16 872,66 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, зважаючи на викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, враховуючи приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 701,39 грн.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекольт" (03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, буд. 7А; ідентифікаційний код 40488973) на користь Державного підприємства "Конярство України" (01001,м. Київ, вул. Грінченка, буд. 1; ідентифікаційний код 37404165) основний борг в розмірі 122 795 (сто двадцять дві тисячі сімсот дев'яносто п'ять) грн. 64 коп., пеню в розмірі 16 872 (шістнадцять тисяч вісімсот сімдесят дві) грн. 66 коп., 3 % річних в розмірі 4 826 (чотири тисячі вісімсот двадцять шість) грн. 09 коп., інфляційні втрати в розмірі 21 427 (двадцять одна тисяча чотириста двадцять сім), грн. 70 коп., судовий збір в розмірі 2 071 (дві тисячі сімдесят одна) грн. 39 коп.

3. В іншій частині позов залишити без задоволення.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Копію рішення направити сторонам, розпоряднику майна, Фонду державного майна України та Київській міській прокуратурі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 01.12.2025.

Суддя П.П. Чеберяк